вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" травня 2021 р. Справа№ 910/16308/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Чорногуза М.Г.
Мальченко А.О.
Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,
за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання,
розглянувши апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ"
на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 (повний текст рішення складено 26.02.2021)
у справі № 910/16308/20 (суддя Зеленіна Н.І.)
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бінестар"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ"
про стягнення 1 439 453,50 грн.,-
У 2020 році Товариства з обмеженою відповідальністю "Бінестар" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ" про стягнення 1 439 453,50 грн.
Позов обґрунтовано тим, що відповідачем неналежним чином виконав свої зобов'язання за договором в частині оплати за виконані роботи.
06.01.2021 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог в частині нарахування штрафних санкцій, яка було прийнята судом першої інстанції. (а.с. 196-198).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 року задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бінестар" 1 314 530 грн. 96 коп. - суми основного боргу, 78 440 грн. 86 коп. - пені, 19 610 грн. 22 коп. - 3% річних, 26 332 грн. 72 коп. - інфляційних витрат та 21 583 грн. 72 коп. - витрат по сплаті судового збору. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем складено акти виконаних будівельних робіт №1 на суму 1 192 357, 10 грн., №2 на суму 1 192 356,87 грн., №3 на суму 413 905,38 грн., №4 на суму 65 911,61 грн., загальна сума виконаних за актами робіт складає 2 864 530,96 грн., тобто роботи позивачем виконані, є такими, що прийняті відповідачем та підлягають оплаті. Однак з виписки по особовому рахунку за період 01.01.2018 року -10.08.2020 року вбачається, що відповідачем частково оплачені виконані роботи на суму 1 550 000,00 грн., оскільки відповідачем не спростовано заявлених позивачем вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Крім того місцевий господарський суд здійснив перевірку розрахунків позивача пені, інфляційних витрат та 3% річних під час, якої суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення пені.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Одночасно скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у справі №910/16308/20.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції винесено передчасно, внаслідок неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. Зокрема скаржник вважає, що місцевий господарський суд прийняв рішення на підставі актів та довідок, підписаних позивачем без надання останній доказів відмови у їх підписанні чи самого передання їх ТОВ «Геос-УКБ». Також відповідач вважає, що місцевим господарським судом не взято до уваги, що підписання договору передувало настанню загальнонаціонального карантину, яке є форс-мажорною обставиною, що об'єктивно унеможливлює виконання передбачених умовами договору зобов'язань.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2021 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Мальченко А.О., Чорногуз М.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 року у справі №910/16308/20, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 року у справі №910/16308/20 та призначено розгляд справи на 19.05.2021 року.
26.04.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції без змін.
18.05.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням представника у відрядженні поза межами міста Києва.
В судовому засіданні 19.05.2021 року представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.
Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача.
Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.03.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бінестар" (виконавець) укладено договір №18-02, згідно умов якого виконавець зобов'язується на свій ризик з своїх матеріалів виконати і передати замовнику комплекс робіт з поставки, виготовлення та монтажу металевих огороджень балконів, лоджій, французьких балконів та парапетів 24-25-го поверхів на об'єкті замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи. (а.с. 8-10).
Відповідно до п. 2.1 договору, початок виконання робіт - 02.04.2018 року, строк закінчення робіт - 30.10.2018 року.
Відповідно до п. 2.5 договору загальна вартість договору (з урахуванням вартості матеріалу, накладних, транспортних та будь-яких інших витрат) за цим договором формується та зазначається в договірній ціні (додаток № 1 до даного договору, що є його невід'ємною частиною), яка є твердою. На момент підписання цього договору загальна його сума становить 2 384 713,97 грн., в тому числі ПДВ - 397 452,33 грн.
Згідно із п. 3.1.1. договору замовник зобов'язаний проводити фінансування виконання робіт виконавцем.
Відповідно до п. 5.1 договору, щомісячно до 26-го числа поточного (звітного) місяця виконавець надає замовнику для погодження два екземпляра довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (примірна форма № КБ-3) та два екземпляра актів приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма № КБ-2в), підписаних зі свого боку та письмово погоджених: технічним наглядом, начальником дільниці та інженером виробничого-технічного відділу замовника; належним чином оформлені та підписані акти індивідуального та комплексного випробування та акти про прийняття результатів виконаних за даним договором робіт; виконавчу документацію (якщо вона обов'язкова для виконання даних робіт).
Замовник зобов'язується протягом 10 робочих днів з моменту отримання повідомлення, актів та документації, перелічених в пунктах 5.1. даного договору, отримання підписаних з боку виконавця актів, що вказані в пунктах 3.2.4., 3.2.12. даного договору забезпечити прийом виконаних робіт та передати виконавцеві один екземпляр підписаного зі свого боку акту приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма № КБ-2в). При виникненні зауважень до виконаних робіт замовник зобов'язується у вказаний термін надати виконавцеві письмову мотивовану відмову від прийому робіт та підписання акту приймання виконаних будівельних робіт (п. 5.2 договору).
Відповідно до п. 5.3 договору, акт приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма № КБ-2в), підписаний уповноваженими представниками обох сторін, є підставою для сплати замовником вказаної в акті вартості робіт, протягом 5 банківських днів з моменту підписання цього акту, за умови надходження коштів від замовника будівництва.
Відповідно до п. 8.1 договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 30.10.2018 року.
Відповідно до додатку №1"Договірна ціна" до договору №18-02, ціна договору складає 2 384 713,97 грн. (а.с. 11).
Позивачем складено акти виконаних будівельних робіт №1 на суму 1 192 357,10 грн., №2 на суму 1 192 356,87 грн., №3 на суму 413 905,38 грн., №4 на суму 65 911,61 грн. Загальна сума виконаних за актами робіт складає 2 864 530,96 грн. (а.с. 24-38).
В матеріалах справи наявна виписка по особовому рахунку позивача за період 01.01.2018 року - 10.08.2020 року, відповідно до якої відповідачем частково оплачені виконані роботи на суму 1 550 000,00 грн. (а.с. 42-51).
Окрім того зазначений факт підтверджується копією акту звірки взаєморозрахунків за період 01.02.2017 року - 13.11.2020 року (підписано в односторонньому порядку відповідачем) та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 за період 01.01.2017 року - 13.11.2020 року. (а.с. 105-106).
В матеріалах справи наявний лист №20/05-06 від 06.05.2020 року щодо направлення актів приймання виконаних будівельних робіт та сплати коштів за договором підряду відповідно до, якого позивач надіслав відповідачу акти виконаних будівельних робіт за договором №18-02 від 27.03.2018 року. (а.с. 17-18).
Докази надсилання вказаного вище листа наявні в матеріалах справи, а саме опис вкладення у цінний лист, поштова накладна №0100177957750, фіскальний чек та трекінг перевірки статусу відстеження поштового відправлення №0100177957750. (а.с. 14-15).
Крім того, як зазначає позивач, він ще вдруге та втретє відправляв на адресу відповідача лист №20/05-06 від 06.05.2020 року у доказ чого до матеріалів справи долучено опис вкладення у цінний лист, поштова накладна №0100179098703, фіскальний чек та трекінг перевірки статусу відстеження поштового відправлення №0100179098703, а також долучено опис вкладення у цінний лист, поштова накладна №0100179786588, фіскальний чек та трекінг перевірки статусу відстеження поштового відправлення №0100179786588. (а.с. 16-19).
Місцевим господарським судом встановлено, що згідно відомостей з офіційного сайту Укрпошти, поштове відправлення №0100177957750 вручене відповідачу, поштове відправлення №0100179098703 передане на зберігання, поштове відправлення №0100179786588 вручене відповідачу 03.06.2020 року.
Втім, як вбачається з матеріалів справи відповідач акти виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідки про вартість робіт форми КБ-3 за договором №18-02 від 27.03.2019 року не підписав. Матеріали справи не містять мотивованої відмови ТОВ «ГЕОС-УКБ» від прийому робіт та підписання акту приймання виконаних робіт. Доказів направлення ТОВ «Бінестар» або отримання останнім такої відмови ТОВ «ГЕОС-УКБ» не надало.
Отже, спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що позивач вважає наявний факт порушення відповідачем умов договору підряду в частині повної та своєчасної оплати виконаних позивачем робіт.
У відповідності з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 статті 509 ЦК України).
За визначенням частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 6, 627, 628 ЦК України).
Частинами 1, 2 статті 180 ГК України в свою чергу встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів ( частина 1 статті 181 ГК України).
У відповідності зі статтею 509 ЦК України та статтею 173 ГК України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України, яка кореспондуються зі статтею 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
За своєю правовою природою укладений сторонами спору договір є договором підряду.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (частини 1, 2 статті 837 ЦК України).
За приписами частини 1 статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Згідно з частиною 4 статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Таким чином, відповідно до положень статей 853, 882 ЦК України, якщо замовник не підписав акт та не висловив заперечення щодо виконаних робіт, то такі роботи вважаються прийнятими.
Отже, передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт підрядником за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови замовника про причини неприйняття робіт (виявлені недоліки) у строк, визначений договором.
Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.06.2019 року у справі №910/6002/18, від 17.03.2021 року у справі № 910/11592/19.
При цьому, сам по собі факт відсутності підписаних сторонами акту передачі-приймання виконаних робіт не є визначальним для висновку про невиконання позивачем робіт.
У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду 12.06.2019 року у справі №910/6002/18.
Згідно з частиною 1 статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Колегія суддів зазначає, що, враховуючи положення статей 853, 882 ЦК України, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника. Проте відповідач свої обов'язки з прийняття спірних робіт не виконав, акти та довідки залишив непідписаними без належних пояснень. Подібний правовий висновок щодо застосування вказаних норм права, якими унормовуються спірні правовідносини в цій справі, викладено у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 року у справі № 910/2184/18 та від 16.09.2019 року у справі № 921/254/18, правовідносини в яких є подібними з правовідносинами у цій справі.
Як встановлено вище, позивач, неодноразово направляв на адресу ТОВ «ГЕОС-УКБ» акти виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідки про вартість робіт форми КБ-3 за договором №18-02 від 27.03.2018 року, які останнє не підписало. Матеріали справи не містять мотивованої відмови ТОВ «ГЕОС-УКБ» від прийому робіт та підписання акту приймання виконаних робіт. Доказів направлення на адресу ТОВ «Бінестар» або отримання останнім такої відмови, ТОВ «ГЕОС-УКБ» не надало.
Щодо тверджень апеляційної скарги про неотримання направлених на його адресу листів та актів позивача колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке.
Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «Бінестар» направляло на адресу ТОВ «ГЕОС-УКБ» 06.05.2020 року за поштовими накладними №0100177957750, №0100179098703 та №0100179786588 акти виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідки про вартість робіт форми КБ-3 за договором №18-02 від 27.03.2018 року (підтверджується копіями описів вкладення в цінні листи поштових відправлень, фіскальними чеками поштового відділення та накладними №0100177957750, №0100179098703 та №0100179786588, а.с. 14-19).
Як вірно встановлено судом першої інстанції згідно відомостей з офіційного сайту Укрпошти, поштове відправлення №0100177957750 вручене відповідачу, поштове відправлення №0100179098703 передане на зберігання, поштове відправлення №0100179786588 вручене відповідачу 03.06.2020 року.
Крім того місцевим господарським судом дана належна оцінка твердженням ТОВ «ГЕОС-УКБ» про ненадання ТОВ «Бінестар» належних доказів направлення ТОВ «ГЕОС-УКБ» листів та актів разом з довідками про вартість будівельних робіт і витрат та доказів їх отримання, оскільки відомості про їх направлення відсутні в системі на веб-сайті ПАТ «Укрпошти».
Зокрема господарський суд першої інстанції визнав такі твердження необґрунтованими, оскільки відповідно до вимог абз. 3 статті 122 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 року, заяви про внутрішні реєстровані поштові відправлення, поштові перекази приймаються протягом шести місяців з дня прийняття їх для пересилання, про міжнародні реєстровані поштові відправлення - у строки, передбачені актами Всесвітнього поштового союзу, про міжнародні поштові перекази - у строки, передбачені міжнародними угодами про обмін поштовими переказами.
Надані ТОВ «ГЕОС-УКБ» з відзивом на позовну заяву роздруківки веб-сайту АТ «Укрпошти» свідчать, що відповідачем здійснювалася перевірка відправлень - 24.11.2020 року, тобто після спливу шестимісячного строку.
В свою чергу ТОВ «Бінестар», звертаючись до господарського суду з позовною заявою у цій справі, надав роздруківки трекінгу поштових відправлень на адресу ТОВ "ГЕОС-УКБ", які були зроблені у межах шестимісячного строку від дати прийняття відправлення для пересилання.
Відтак надані позивачем копії описів вкладення у цінні листи поштового відправлення та фіскальних чеків поштових відправлень №0100177957750, №0100179098703 та №0100179786588 є належними доказами направлення відповідачу акту виконаних робіт по договору.
Посилання ТОВ «ГЕОС-УКБ» на введення загальнонаціонального карантину, що за твердженням останнього, унеможливлює отримання листів та актів, а отже і надати свої заперечення, оцінюються колегією суддів апеляційної інстанції критично, оскільки ТОВ «ГЕОС-УКБ» не надало належних доказів на підтвердження цієї обставини, а також того, що умови праці для працівників ТОВ «ГЕОС-УКБ» було змінено тим чи іншим чином (як вказує ТОВ «ГЕОС-УКБ» у апеляційній скарзі - на період карантину ТОВ «ГЕОС-УКБ» працював на віддаленому режимі), що підтверджується зокрема переліком додатків до відзиву на позовну заяву та до апеляційної скарги. Водночас, зміна умов праці у будь-якому разі за своїм змістом передбачає виконання посадових і службових обов'язків. Передача документів та комунікація співробітників при запровадженні такої форми роботи залежить від ефективної організації роботи самою організацією. Особа може на власний розсуд реалізовувати організацію внутрішньої діяльності, однак невиконання нею взятих на себе зобов'язань внаслідок таких заходів не ґрунтується на обставинах, які є непереборними та мають об'єктивний, істотний характер.
При цьому, як встановлено вище, ТОВ «ГЕОС-УКБ» поштове відправлення №0100177957750 отримало 13.03.2020 року, а поштове відправлення №0100179786588 - 03.06.2020 року.
Водночас, колегія судів зауважує, що відповідач жодними належними засобами доказування не підтвердив невиконання позивачем робіт на заявлену до стягнення суму основної заборгованості. Зі змісту поданих позивачем відзиву та апеляційної скарги вбачається, що ТОВ «ГЕОС-УКБ» не заперечує проти обсягу виконаних позивачем робіт, а зауважує на тому, що позивачем не дотримано встановлений договором порядок підписання актів та довідок.
Крім того колегія суддів відзначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції ТОВ «ГЕОС-УКБ» вказувало, що позивач виконав роботи з неякісних матеріалів, однак колегія суддів зазанчає, що з огляду на п.1.1., 3.2.1. договору, та відповідно до пункту 3.1.4 договору саме відповідач повинен здійснювати контроль за якістю виконаних робіт.
За наявності заперечень щодо якості виконаних позивачем робіт, відповідач мав право на вчинення дій обумовлених пунктами 3.3.5, 3.3.6, 3.3.8, 3.3.9, 3.3.10 договору, а також приписами статті 858 ЦК України, що відповідачем зроблено не було.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що роботи за вказаними актами вважаються прийнятими, а замовник в порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно ухилився від прийняття робіт, адже не заявив про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, а отже, зобов'язаний оплатити роботи, виконані за договором.
Враховуючи норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, зокрема те, що відповідно до положень статті 526 ЦК України, статей 193, 198 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, взявши до уваги встановлені обставини справи, апеляційний господарський суд погоджується з висновками господарського суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ТОВ «Бінестар» в частині стягнення суми основної заборгованості.
Щодо вимог про стягнення 3% річних, неустойки та інфляційних колегія суддів зазначає таке.
Оскільки, протягом 10 робочих днів з моменту отримання акту виконавець мав надати мотивовану відмову від підписання акту або прийняти роботи та підписати акт, враховуючи дату отримання останнього листа цей строк закінчується 18.06.2020 року. Враховуючи відсутність заперечень відповідача щодо підписання актів у відповідності з вимогами п. 5.1.-5.3. договору, виконані позивачем роботи, є такими, що прийняті у зазначений строк, відповідач мав оплатити такі роботи у строк до 25.06.2020 року.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. За прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми за користування коштами.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (підпункт 3.2 пункт 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Зазначені висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 року у справі № 924/312/18.
При цьому індекс інфляції за місяць, в якому виникло право вимоги, береться до уваги лише у разі, якщо право вимоги виникло в першій половині відповідного місяця, а індекс інфляції за місяць, в якому зобов'язання припинилося, береться до уваги лише в разі, коли зобов'язання припинилося в другій половині місяця.
Перевіривши здійснений господарським судом першої інстанції та наданий позивачем розрахунок інфляційних, з урахуванням початку періоду прострочення з 25.06.2020 року по 24.12.2020, року колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що до стягнення з відповідача підлягає 26 332, 72 грн. - інфляційних втрат.
Також перевіривши здійснений господарським судом першої інстанції та наданий позивачем розрахунок 3% річних, з урахуванням початку періоду прострочення з 25.06.2020 року по 24.12.2020 року, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що до стягнення з відповідача підлягає 19 610, 22 грн. - 3% річних.
За порушення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 78 871, 86 грн. неустойки, розрахованої за загальний період з 25.06.2020 року по 24.12.2020 року.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 ЦК України).
За визначенням частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина 1 статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).
Згідно з частиною 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Як встановлено вище, умовами п. 6.3. договору сторони погодили, що за порушення строків оплати замовник сплачує виконавцеві неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на дату прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Перевіривши здійснений господарським судом першої інстанції та наданий позивачем розрахунок неустойки, з урахуванням початку періоду прострочення з 25.06.2020 року по 24.12.2020 року, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що до стягнення з відповідача підлягає пеня в сумі 78 440, 86 грн., а тому позов у цій частині підлягає частковому задоволенню.
Щодо посилань апеляційної скарги ТОВ «ГЕОС-УКБ» на те, що введення постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 карантину та відповідних карантинних обмежень належить до обставин, які мають ознаки форс-мажору, що є підставою для звільнення його від відповідальності відповідно до пункту 7.1. договору колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке.
Згідно зі статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Введення карантину не дає автоматичного права будь-якому суб'єкту підприємницької діяльності не виконувати свої договірні зобов'язання та не звільняє від відповідальності за таке невиконання перед контрагентами.
Кожен суб'єкт господарювання зобов'язаний окремо звертатися до Торгово-промислової палати України та доводити (обґрунтовувати) чи дійсно саме ця обставина (введення карантину) призвела до унеможливлення для заявника виконання конкретних договірних зобов'язань і чи не було інших (альтернативних) шляхів виконання зобов'язань.
Умовами п. 7.3. договору сторони передбачили, що доказом наявності форс-мажорних обставин є документ виданий Торго-промисловою палатою та інші документи, що підтверджують неможливість виконання сторонами своїх обов'язків з незалежних від них причин.
Однак ТОВ «ГЕОС-УКБ» не надано документу, який би підтверджував наявність обставин непереборної сили (форс-мажору), а саме документу (сертифікату) Торгово-промислової палати України.
Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано відповідачу вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 року у справі №910/16308/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 року у справі № 910/16308/20 залишити без змін.
3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 року у справі №910/16308/20.
4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/16308/20.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 20.05.2021 року.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді М.Г. Чорногуз
А.О. Мальченко