вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" травня 2021 р. Справа№ 910/13774/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Чорногуза М.Г.
Мальченко А.О.
Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,
Представники сторін в судове засідання не з'явились,
розглянувши апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Львів Вуглепром"
на рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2020 (повний текст рішення складено 17.07.2020)
у справі №910/13774/19 (суддя Ломака В.С.)
За позовом Приватного акціонерного товариства "Шахта "Надія"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львів Вуглепром"
про стягнення 1 487 568, 40 грн., -
У 2019 році Приватне акціонерне товариство "Шахта "Надія" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львів Вуглепром" про стягнення 1 487 568, 40 грн.
Позов обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином виконав свій обов'язок за договором поставки, а саме щодо оплати поставленого позивачем відповідачу товару.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.2020 року позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю "Львів Вуглепром" на користь Приватного акціонерного товариства "Шахта "Надія основний борг в сумі 1 312 грн. 19 коп., пеню у розмірі 159 895 грн. 69 грн., 3% річних у розмірі 14 037 грн. 22 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 22 301 грн. 66 коп. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що надані позивачем акти приймання-передачі, які є первинними обліковими документами фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення у відповідача обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, а оскільки відповідач прийняв товар, однак в обумовлений Договором строк не оплатив позивачу його вартість, відповідачем були порушені права та законні інтереси позивача, таким чином, відповідний борг в сумі 1 312 844, 19 грн., який існує на момент розгляду справи в суді першої інстанції, має бути стягнутий з відповідача в судовому порядку. Також місцевий господарський суд зазначив, що оскільки позивач заперечує проти заяви відповідача про зарахування, це виключає проведення зарахування у добровільному порядку. Крім того суд першої інстанції здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені в сумі за період з 11.07.2019 року по 27.09.2019 року встановив, що за розрахунком суду, розмір пені складає 159 895, 69 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Львів Вуглепром" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2020 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, ухваленим за неповного з'ясування обставин, з порушенням норм процесуального та матеріального права, а також із невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи. Зокрема скаржник вважає, що позивач не надав до матеріалів справи копії рахунків на оплату товару, відповідно до яких можна було б встановити, по-перш, факт виникнення підстави для оплати товару, і по-друге, строк для здійснення оплати товару. Також відповідач вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про доведеність розрахунку пені та відсотків річних, ґрунтуючись на даті передання товару відповідачу. Й наостанок скаржник вважає, що зобов'язання відповідача перед позивачем було погашено у повному обсязі шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі одностороннього правочину - заяви ТОВ «Львів Вуглепром» про зарахування.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2020 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Мальченко А.О., Чорногуз М.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Львів Вуглепром" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2020 року, розгляд справи призначено на 21.10.2020 року.
20.10.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Приватного акціонерного товариства "Шахта "Надія", позивача у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
21.10.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що представник апелянта має симптоми гострого распіраторного вірусного захворювання.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 року розгляд справи відкладено на 18.11.2020 року.
16.11.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли письмові пояснення щодо підстав для скасування оскаржуваного рішення, пояснення щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення та закриття провадження у справі та клопотання про зупинення провадження у справі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2020 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Львів Вуглепром" про зупинення провадження у справі №910/13774/19 задоволено, провадження у справі №910/13774/19 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/8233/20, зобов'язано сторони у справі повідомити Північний апеляційний господарський суд про результати розгляду справи №910/8233/20 та надати відповідні докази.
06.04.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів (канцелярія) від Приватного акціонерного товариства "Шахта "Надія", позивача у справі, надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.
12.04.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів (канцелярія) від Приватного акціонерного товариства "Шахта "Надія", позивача у справі, надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії рішення Господаського суду міста Києва від 21.12.2020 року у справ №910/8233/20.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2020 року 12.04.2021 року поновлено провадження у справі №910/13774/19 та призначено її розгляд на 19.05.2021 року.
В судове засідання 19.05.2021 року представники сторін не з'явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.
Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників сторін.
Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.01.2019 року між позивачем (Продавець) та відповідачем (Покупець) було укладено Договір № 02/3 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується прийняти й оплатити наступний товар: вугілля кам'яне. (т.1, а.с. 34-35).
Відповідно до п. 1.2. Договору загальна кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, ціна, період поставки, обсяги, зміна ціни вугілля, реквізити вантажоодержувача (Покупця) та вантажовідправника (Продавця) товару, який буде поставлятися за цим Договором, визначаються сторонами у Специфікації, що є додатковою угодою до цього Договору.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було укладено додаткові угоди №1 від 02.05.2019 року, №2 від 31.05.2019 року та №3 від 01.07.2019 року, якими було визначено марку, базові характеристики якості, базову ціну, період поставки та обсяги поставки вугілля. (т.1, а.с. 36-38).
Згідно з п. 3.1. Договору вартість товару за цим Договором визначається та складається на підставі Специфікації, що є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до п. 3.2. Договору ціна за одиницю виміру товару, визначена у Специфікації та встановлена сторонами виключно для цього Договору.
Пунктом 5.1. Договору передбачено, що оплата товару у відповідності з встановленою ціною, здійснюється відповідачем згідно виставлених рахунків, у формі перерахунку належних коштів на банківський рахунок позивача.
За умовами п. 9.3. Договору цей Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до моменту остаточного виконання, але в будь-якому випадку до 31 грудня 2019 року, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх грошових зобов'язань.
На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 29 010 150, 00 грн., що підтверджується актами приймання-передачі вугільної продукції № 160 від 09.05.2019 року на суму 678 600,00 грн. (т.1, а.с. 39), № 161 від 11.05.2019 року на суму 668 850, 00 грн. (т.1, а.с. 41), № 162 від 12.05.2019 року на суму 672 750, 00 грн. (т.1, а.с. 43), № 163 від 13.05.2019 року на суму 668 850, 00 грн.(т.1, а.с. 45), № 168 від 18.05.2019 року на суму 676 650, 00 грн. (т.1, а.с. 47), № 169 від 21.05.2019 року на суму 813 150, 00 грн.(т.1, а.с. 49), № 170 від 22.05.2019 року на суму 815 100, 00 грн.(т.1, а.с. 51), № 172 від 23.05.2019 року на суму 815 100, 00 грн.(т.1, а.с. 53), № 173 від 24.05.2019 року на суму 815 100, 00 грн.(т.1, а.с. 55), № 174 від 25.05.2019 року на суму 686 400, 00 грн.(т.1, а.с. 57), № 175 від 26.05.2019 року на суму 680 550, 00 грн.(т.1, а.с. 59), № 176 від 27.05.2019 року на суму 813 150, 00 грн.(т.1, а.с. 61), № 177 від 29.05.2019 року на суму 676 650, 00 грн.(т.1, а.с. 63), № 178 від 31.05.2019 року на суму 678 600, 00 грн.(т.1, а.с. 65), № 179 від 01.06.2019 року на суму 811 200, 00 грн.(т.1, а.с. 67), № 180 від 02.06.2019 року на суму 540 150, 00 грн.(т.1, а.с. 69), № 181 від 04.06.2019 року на суму 672 750, 00 грн.(т.1, а.с. 71), № 182 від 05.06.2019 року на суму 813 150, 00 грн.(т.1, а.с. 73), № 190 від 07.06.2019 року на суму 1 078 350, 00 грн.(т.1, а.с. 75), № 192 від 08.06.2019 року на суму 542 100, 00 грн.(т.1, а.с. 77), № 193 від 09.06.2019 року на суму 672 750, 00 грн.(т.1, а.с. 79), № 194 від 10.06.2019 року на суму 674 700, 00 грн.(т.1, а.с. 81), № 195 від 11.06.2019 року на суму 815 100, 00 грн.(т.1, а.с. 83), № 201 від 13.06.2019 року на суму 680 550, 00 грн.(т.1, а.с. 85), № 202 від 14.06.2019 року на суму 680 550, 00 грн.(т.1, а.с. 87), № 205 від 19.06.2019 року на суму 1 082 250, 00 грн.(т.1, а.с. 89), № 206 від 20.06.2019 року на суму 1 359 150, 00 грн.(т.1, а.с. 91), № 207 від 21.06.2019 року на суму 1 092 000, 00 грн.(т.1, а.с. 93), № 208 від 22.06.2019 року на суму 945 750, 00 грн.(т.1, а.с. 95), № 209 від 25.06.2019 року на суму 682 500, 00 грн.(т.1, а.с. 97), № 210 від 26.06.2019 року на суму 815 100, 00 грн.(т.1, а.с. 100), № 213 від 28.06.2019 року на суму 546 000, 00 грн.(т.1, а.с. 102), № 222 від 02.07.2019 року на суму 1 355 250, 00 грн.(т.1, а.с. 104), № 223 від 03.07.2019 року на суму 1 351 350, 00 грн.(т.1, а.с. 106), № 234 від 28.07.2019 року на суму 824 850, 00 грн.(т.1, а.с. 108), № 235 від 29.07.2019 року на суму 815 100, 00 грн. (т.1, а.с. 110).
Окрім цього в матеріалах справи в якості доказів поставки позивачем товару також наявні залізничні накладні №38766465 від 09.05.2019 року (т.1, а.с. 40), №38796827 від 11.05.2019 року (т.1, а.с. 42), №38814794 від 12.05.2019 року (т.1, а.с. 44), №38838108 від 13.05.2019 року (т.1, а.с. 46), №38915344 від 18.05.2019 року (т.1, а.с. 48), №38952917 від 20.05.2019 року (т.1, а.с. 50), №38998829 від 22.05.2019 року (т.1, а.с. 52), №39015797 від 23.05.2019 року (т.1, а.с. 54), №39028998 від 24.05.2019 року (т.1, а.с. 56), №39051370 від 25.05.2019 року (т.1, а.с. 58), №39063904 від 26.05.2019 року (т.1, а.с. 60), №39081278 від 27.05.2019 року (т.1, а.с. 62), №39117239 від 29.05.2019 року (т.1, а.с. 64), №39155007 від 31.05.2019 року (т.1, а.с. 66), №39171061 від 01.06.2019 року (т.1, а.с. 68), №39187968 від 02.06.2019 року (т.1, а.с. 70), №39220751 від 03.06.2019 року (т.1, а.с. 72), №39237045 від 05.06.2019 року (т.1, а.с. 74), №39282256 від 07.06.2019 року (т.1, а.с. 76), №39305651 від 08.06.2019 року (т.1, а.с. 78), №39320270 від 09.06.2019 року (т.1, а.с. 80), №39338447 від 10.06.2019 року (т.1, а.с. 82), №39358973 від 11.06.2019 року (т.1, а.с. 84), №39391842 від 13.06.2019 року (т.1, а.с. 86), №39408174 від 14.06.2019 року (т.1, а.с. 88), №3948013 від 19.06.2019 року (т.1, а.с. 90), №39494224 від 20.06.2019 року (т.1, а.с. 92), №39511290 від 21.06.2019 року (т.1, а.с. 94), №39524178 від 22.06.2019 року (т.1, а.с. 96), №39565569 від 25.06.2019 року (т.1, а.с. 98-99), №39584057 від 26.06.2019 року (т.1. а.с. 101), №39602420 від 27.06.2019 року (т.1, а.с. 103), №39670492 від 02.07.2019 року (т.1, а.с. 105), №39700174 від 03.07.2019 року (т.1, а.с. 107), №35067800 від 27.07.2019 року (т.1, а.с. 109) та №35111152 від 30.07.2019 року (т.1, а.с. 111).
Також в матеріалах справи наявні докази часткової оплати поставленого позивачем товару, а саме на суму 27 697 305, 81 грн., що вбачається з платіжних доручень №43 від 31.05.2019 року на суму 70 000, 00 грн., №44 від 30.05.2019 року на суму 200 000, 00 грн., №52 від 05.06.2019 року на суму 3 200 000, 00 грн., №53 від 05.06.2019 року на суму 50 000, 00 грн., №54 від 05.06.2019 року на суму 150 000, 00 грн., №55 від 05.06.2019 року на суму 50 000, 00 грн., №61 від 07.06.2019 року на суму 261 000, 00 грн., №69 від 13.06.2019 року на суму 2 000 000, 00 грн., №79 від 21.06.2019 року на суму 2 000 000, 00 грн., №85 від 27.06.2019 року на суму 500 000, 00 грн., №86 від 01.07.2019 року на суму 3 200 000, 00 грн., №87 від 02.07.2019 року на суму 500 000, 00 грн., №82 від 08.07.2019 року на суму 2 000 000, 00 грн., №83 від 09.07.2019 року на суму 2 000 000, 00 грн., №86 від 09.07.2019 року на суму 410 540, 00 грн., №88 від 09.07.2019 року на суму 1 034 605, 00 грн., №94 від 12.07.2019 року на суму 1 000 000, 00 грн., №96 від 12.07.2019 року на суму 800 000, 00 грн., № 98 від 15.07.2019 року на суму 1 500 000, 00 грн., №106 від 19.07.2019 року на суму 1 000 000, 00 грн., №103 від 18.07.2019 року на суму 1 000 000, 00 грн., №110 від 23.07.2019 року на суму 1 000 000, 00 грн., №119 від 24.07.2019 року на суму 1 000 000, 00 грн., №128 від 25.07.2019 року на суму 1 000 000, 00 грн., №130 від 30.07.2019 року на суму 1 000 000, 00 грн., №137 від 29.07.2019 року на суму 500 000, 00 грн., №140 від 02.08.2019 року на суму 271 160, 81 грн. (т.1, а.с. 112-125).
Крім того в матеріалах справи наявна банківська виписка по рахунку позивача. (т.1, а.с. 164-165).
Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків від 01.07.2019 року встановлено кінцеве сальдо на користь ПАТ «Шахта «Надія» 16 182 600, 00 грн., а відповідно до акту звірки взаємних розрахунків від 01.08.2019 року встановлено кінцеве сальдо на користь ПАТ «Шахта «Надія» 1 584 005, 00 грн. (т.1, а.с. 127-128).
03.07.2019 року позивач звертався до відповідача з претензією №09/865 в якій просив здійснити погашення заборгованості. (т.1, а.с. 129). Окрім того позивач звертався до відповідача з листом №09/921 від 12.07.2019 року в якому також просив здійснити погашення заборгованості. (т.1, а.с. 132). 14.08.2019 року позивач повторно надіслав відповідачу претензію №09/1082 з вимогою погасити заборгованість. (т.1, а.с. 134). В підтвердження надсилання вищезазначених претензій, позивачем надані фіскальні чеки. (т.1, а.с. 131, 133, 137).
В матеріалах справи також наявна заява відповідача №03/10/20-1 від 10.03.2020 року адресована позивачу про зарахування зустрічних однорідних вимог в якій відповідач просив позивача здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог у розмірі 1 487 568, 40 грн. (т.1, а.с. 72-73).
Отже, спір у даній справі виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, а саме всупереч умовам договору, відповідачем не було здійснено повної оплати за поставлений позивачем товар.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
За своєю правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.
У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2, ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1, ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.
Отже, у разі, якщо інший строк оплати не встановлений договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання покупцем, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару, або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Таким чином, наявність зобов'язання у відповідача щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи позивач звертався до відповідача з претензіями, зокрема №09/865 від 03.07.2019 року, тобто з липня 2019 року у відповідача виник обов'язок з погашення повної вартості поставленого позивачем товару.
Отже, станом на час звернення позивача до суду з даним позовом строк виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати вартості отриманого товару настав.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем акти приймання-передачі, які є первинними обліковими документами фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення у відповідача обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Отже колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно встановив, що загальна сума боргу відповідача за поставлений згідно з договору поставки товар склала 1 312 844, 19 грн., доказів оплати, якої матеріали справи не містять.
Щодо посилання скаржника на заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог №03/10/20-1 від 10.03.2020 року, колегія суддів зазначає, що рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2020 року у справі №910/8233/20 визнано недійсним односторонній правочин - заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог від 10.03.2020 року № 03/10/20-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Львів Вуглепром", а також визнано недійсним договір про відступлення права вимоги № 10/03/20 від 10.03.2020 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Новотек Сервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Львів Вуглепром".
З огляду на викладене, місцевий господарський суд правомірно зазначив, про неможливість в даному випадку провести зарахування у добровільному порядку.
Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2020 року у справі №910/8233/20 односторонній правочин - заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог від 10.03.2020 року № 03/10/20-1визнано недійсним.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Факт наявності заявленого до стягнення боргу станом на день подачі позову до суду підтверджується матеріалами справи, що наведено вище у даній постанові.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних в сумі 14 037, 22 грн. за період з 11.07.2019 року по 27.09.2019 року, погоджується з місцевим господарським судом, що він є арифметично вірним та таким, що відповідає положенням чинного законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 6.3. Договору за прострочення оплати вартості товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, від суми фактично несплаченого вугілля, за кожен день прострочення.
Судом першої інстанції правомірно встановлено, що враховуючи наявність поставки позивачем товару та факту відсутності оплати відповідачем вартості поставленого товару, позивачем правомірно заявлено вимоги про стягнення пені.
При цьому, колегія суддів перевіривши розрахунок пені, погоджується з судом першої інстанції щодо невірного визначення позивачем розміру облікової ставки НБУ, яка діяла у період з 06.09.2019 року по 24.10.2019 року, а тому місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги в цій частині частково, а саме в розмірі 159 895, 69 грн.
Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано відповідачу вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Львів Вуглепром" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2020 року у справі №910/13774/19 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2020 року у справі № 910/13774/19 залишити без змін.
3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13774/19.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 20.05.2021 року.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді М.Г. Чорногуз
А.О. Мальченко