1Справа № 335/1889/21 2/335/1378/2021
12 травня 2021 р. Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Соболєвої І.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (письмове провадження) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
19.02.2020 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 в особі адвоката Безрукової Світлани Олександрівни, в якій позивач просила визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що їй на праві приватної власності належить частина домоволодіння, а саме 7/20 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу частки житлового будинку від 09.09.2020 та договором дарування від 09.09.2020.
За вищезазначеною адресою зареєстровані 2 особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Однак жоден з них не проживає в спірному будинку та ніколи не проживали, не сплачують комунальні платежі, в утриманні житла участі не беруть, особистих речей в будинку немає і взагалі житлом не цікавляться.
Вказані особи позивачу навіть невідомі, факт реєстрації зазначених осіб було з'ясовано при надходженні рахунків за воду, де зазначається що зареєстровано 2 (дві) особи. Усно в КП «Водоканал» позивачеві було повідомлено, що саме ці особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зареєстровані за даною адресою.
Відповідач ОСОБА_2 по відношенню до ОСОБА_1 не є ані родичом, ані членом родини, факт реєстрації відповідача ОСОБА_2 порушує право позивача на вільне володіння, розпорядження і користування майном, створює певні перешкоди та незручності. Це і надмірне нарахування плати за комунальні послуги і відсутність можливості отримати житлову субсидію.
Отже позивач вважає, що ОСОБА_2 , який з моменту набуття права власності позивачкою спірного будинку не проживав в цьому будинку більш, ніж шість місяців, тому він втратив право користування житловим будинком за адресою: АДРЕСА_2 , у зв'язку з тривалою, понад один рік без поважної причини відсутністю за місцем реєстрації, не сплатою комунальних послуг, більш того, по відношенню до позивача останні не є родичом або членом сім'ї, а тому ОСОБА_1 , як власник житла вимушена звернутися до суду з даною позовною заявою, оскільки відповідач створює їй перешкоди у здійсненні права користування і розпорядження своїм майном, а також додаткові витрати за оплату комунальних послуг.
19.02.2021 судом отримано інформацію з електронної бази реєстру територіальної громади м. Запоріжжя щодо реєстрації місця проживання фізичної особи, згідно із якою відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою зазначеною у позовній заяві, а саме: АДРЕСА_2 .
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19.02.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у судове засідання, встановлено строки для подання заяв по суті справи.
За таких обставин, суд вважав за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у судове засідання на підставі наявних у справі доказів на підставі статті 279 ЦПК України.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Відповідно до статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Статтями 15,16,20 ЦК України передбачено право особи на судовий захист свого цивільного права у разі його порушення.
Судом встановлено, що позивачу у справі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , належить на праві приватної власності частина домоволодіння, а саме 7/20 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу частки житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Швецовою О.С. 09.09.2020 та договором дарування від 09.09.2020.
Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується інформацією з електронної бази реєстру територіальної громади м. Запоріжжя щодо реєстрації місця проживання фізичної особи, витребуваної в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України.
Відповідач ОСОБА_2 не є членом сім'ї позивача, не проживає в зазначеному житлі понад один рік без поважної причини, комунальні послуги не сплачує.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 317 ЦК України, власнику належить право володіння, користування і розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї.
Згідно ч. 1 ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Підставами звернення позивача до суду з даним позовом є порушення права власності без позбавлення права користування і володіння майном.
Відповідно до роз'яснень, викладених в Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.
Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації.
Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Таким чином, ОСОБА_1 , як власник житлового будинку, має право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм належним майном на свій розсуд, і має право вимагати усунення перешкод у здійсненні своїх прав, а відповідач в свою чергу порушує право позивача.
Аналізуючи зібрані у справі докази, суд вважає, необхідним задовольнити позовні вимоги позивача, та усунути перешкоди в користуванні належним йому майном, визнавши ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням у будинку за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Судом встановлено, що при подачі позову про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позивачкою не сплачено судовий збір, оскільки згідно копії посвідчення Серія НОМЕР_1 , та копії посвідчення Серія НОМЕР_2 вона являється матір'ю та офіційним представником дітей інвалідів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , і на підставі п. 9 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, отже відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, тому у даному випадку судовий збір за подання позовної заяви про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, який станом на час подачі позовної заяви становив 908,00 грн. підлягає стягненню із відповідача.
Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-82, 89, 247, 141, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд
Позовні ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком за адресою: АДРЕСА_3 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Держави судовий збір в розмірі 908,00 (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок) грн.
Повне судове рішення складено 12.05.2021.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня його проголошення через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя, апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ;
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Суддя І.П. Соболєва