662/582/21
2-а/662/10/2021
18 травня 2021 року Новотроїцький районний суд
Херсонської області
у складі: головуючого судді - Решетова В.В.
секретар судового засідання - Сушко Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новотроїцьке Херсонської області адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України про визнання нечинною постанови у справі про адміністративне правопорушення
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, на обґрунтування заявлених позовних вимог зазначивши, що 22.03.2021 року відповідачем щодо нього була винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення серія ДПО18 № 986925. Підставою притягнення його до адміністративної відповідальності стало те, що він об 22.03.2021 року о 08-54 год. керуючи транспортним засобом у населеному пункті зі швидкістю 81 км/год, чим перевищив швидкість на 31 км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР України і тим самим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП та не пред'явив на вимогу працівника поліції посвідчення водія, чим порушив п. 2.4 ПДР України, і тим самим вчинив правопорушення передбачене ч.1 ст. 126 КУпАП.
З цією постановою позивач не згоден, оскільки 22.03.2021 року, позивач не керував транспортним засобом CHEVROLET AVEO д/н НОМЕР_1 . Просить визнати постанову серії ДПО18 № 986925 від 22.03.2021 року нечинною та скасувати її.
Позивач та його представник адвокат Зайцев К.М. в судовому засідання позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити. Позивач суду пояснив, що він поїхав на автобусі в м. Генічеськ до своєї знайомої. На наступний день попросив свого товариша ОСОБА_2 , щоб він його забрав в с. Чкалове на автомобілі, яким володіє позивач. Домовились, що він буде чекати товариша на заправці на виїзді з м. Генічеськ. Він взяв таксі та приїхав у визначене місце, де став чекати ОСОБА_2 . Коли ОСОБА_2 приїхав, то відійшов у вбиральню. В цей час позивач стояв поряд з автомобілем та чекав осторонь, під'їхали працівники поліції, сказали, що він керуючи автомобілем CHEVROLET AVEO д/н НОМЕР_1 перевищив швидкість та просили надати документи, на що він відповів, що автомобілем не керував та документів не має. Після чого працівники поліції затримали його та доставили до відділку поліції. В період відсутності позивача, ОСОБА_2 чекав його на заправці.
Відповідач в судове засідання не прибув, надали відзив в якому просили відмовити в задоволенні позову, так працівник поліції діяв правомірно, зафіксував перевищення швидкості автомобілю, яким керував позивач та відповідно склав постанову про порушення правил ПДР, надали відео файл на якому зафіксовано саме правопорушення. Вважають, що позивач всіляко хоче уникнути від адміністративної відповідальності.
Свідок ОСОБА_2 суду показав, що він з ОСОБА_1 має дружні відносини. Йому зателефонував ОСОБА_1 та попросив на наступний день забрати його з м. Генічеськ. Домовились зустрітись на виїзді з міста на заправці. Після того, як він приїхав на заправку, пішов до вбиральні, ОСОБА_1 не бачив. Коли вийшов його також не було, він став чекати на нього, чекав близько півтори години. Швидкість не перевищував, керував автомобілем він ( ОСОБА_2 ).
Вислухавши доводи позивача та його представника, дослідивши докази долучені до матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судом встановлено, що 22.03.2021 року інспектором взводу 1 ХПП АР Крим та м. Севастополь лейтенантом поліції Коротковим Є.Л. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ДПО18 № 986925, відносно ОСОБА_1 щодо скоєння останнім правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122, ч.1 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до постанови серії ДПО18 № 986925, водій ОСОБА_1 , 22.03.2021 року о 08 годині 54 хвилин в м. Генічеськ по вул. Центральна, 77 км, керував автомобілем CHEVROLET AVEO д/н НОМЕР_1 , в населеному пункті зі швидкістю 81 км/год, чим перевищив дозволену швидкість в населеному пункті на 31 кмгод. Вимірювання здійснено приладом Трукам, чим порушив п. 12.4 ПДР України і тим самим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП та не пред'явив на вимогу працівника поліції посвідчення водія, чим порушив п.п. К 4 ПДР України, і тим самим вчинив правопорушення передбачене ч.1 ст. 126 КУпАП, накладено штраф у розмірі 850,00 грн.
Відповідно до приписів ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб,яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Постанова серія ДПО18 № 986925 від 22.03.2021 року не відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки постанова не містить роз'яснення щодо порядку її оскарження, що на думку суду суттєво порушує права особи, притягнутої до адміністративної відповідальності.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму ВСУ № 18 за 19 грудня 2008 року визначено неприпустимість ігнорування прав осіб, яких притягають до адміністративної відповідальності, потерпілих, їх законних представників та захисників. Зокрема, постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна відповідати вимогам ст. ст. 283, 254 КУпАП і містити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення із зазначенням мотивів відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно ч.1 ст.122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, у вигляді штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У відповідності до п.12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Частиною першою статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування.
Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
У відповідності до ч.1 ст.8 Закону України "Про національну поліцію" поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно з положенням п.8 ч.1 ст.23 цього Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
На підставі ч.1 ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, серед іншого, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.122 цього Кодексу.
Відповідно до ч.4 ст.258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимогст.283 цього Кодексу.
Згідно з п.2 розділу ІІІ Інструкції, з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ст.122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до п.5 розділу ІІІ Інструкції, поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Згідно з п.9-10 розділу ІІІ Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п.1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Згідно з положенням ч.1 ст.99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
В порушення вищезазначених вимог, під час розгляду справи відповідач обмежився лише оголошенням суті правопорушення, яке, на його переконання, скоїв позивач ОСОБА_1 , а також роз'ясненням порядку та строку сплати штрафу та порядку та строку оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення.
Тобто, всупереч вимогам КУпАП та Інструкції, з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, відповідач порушив порядок розгляду справи. Відповідач не роз'яснив права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Відповідно до положень ч.1, ч.2 ст.27 ЗУ "Про дорожній рух"організація дорожнього руху на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах здійснюється із застосуванням технічних засобів інформаційно - телекомунікаційних та автомобільних систем керування та нагляду за дорожнім рухом відповідно до правил і стандартів, а також на основі проектів і схем організації дорожнього руху, погоджених із відповідними підрозділами Національної поліції. Організація дорожнього руху здійснюється спеціалізованими службами, що створюються відповідними органами: на автомобільних дорогах, що перебувають у власності територіальних громад, - органами місцевого самоврядування; на інших автомобільних дорогах - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами; на залізничних переїздах - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на залізничному транспорті.
Статтею 40 Закону України "Про національну поліції" передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.
В Україні до фіксації порушення допущений технічний засіб Трукам 20/20, проте відповідно до постанови, фіксацію здійснено технічним приладом ТRUCAM TC.
Відповідно до вимог ч.1 та ч.2ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно п. 3 ч. 3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право зокрема скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Статтею 247 КУпАП передбачено, що провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
В силу ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим та не може базуватися на припущеннях та неперевірених фактах.
Так, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі і закріпленій в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості.
Згідно приписів ч.3 ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Частиною першоюст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Бочаров проти України (остаточне рішення від 17 червня 2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумцій щодо фактів.
У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі Алене де Рібермон проти Франції Європейський суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже вина водія у порушенні Правил дорожнього руху повинна доводитись певними доказами, серед яких показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, пояснення свідків тощо.
Відповідачем на підтвердження своїх доводів про правомірність складеної постанови надано відео файл на окремому диску з записом події, яка сталась 22.03.2021 року. В судовому засіданні досліджено цей відео файл, і встановлено, що за кермом автомобіля CHEVROLET AVEO д/н НОМЕР_1 позивач ОСОБА_1 не перебував, а лише стояв біля автомобіля, хто саме керував вказаним автомобілем відеофіксанції інформації не несе.
Проаналізувавши докази у їх сукупності, та врахувавши покази свідка ОСОБА_2 , який вказав, що саме він керував автомобілем позивача, але на момент коли працівники поліції підійшли до автомобіля він взагалі був відсутній, суд вважає що в матеріалах справи відсутні будь-які докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення крім оскаржуваної постанови від 22.03.2021 року. Докази, які вказують на керування позивачем транспортним засобом відсутні. Оглянуті відео не містять зображення позивача за кермом автомобіля чи як він виходить з автомобіля CHEVROLET AVEO д/н НОМЕР_1 . Як вбачається з оглянутого відео, позивач з самого початку оформлення, затримання та розгляду справи у відділку поліції стверджував, що не керував автомобілем CHEVROLET AVEO д/н НОМЕР_1 .
Інших доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП, матеріали справи також не містять.
У даному випадку відповідачем у встановленому порядку не доведено належними та допустимими доказами факт порушення позивачем п.п. 12.4, п.п. К 4 а Правил дорожнього руху, хоча за приписами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача.
Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 5, 9, 19, 77, 241-246, 286 КАС України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України про визнання нечинною постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ДПО18 № 986925 від 22.03.2021 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 850,00 грн. за адміністративні порушення, передбачені ч.1 ст. 122, ч.1 ст. 126 КУпАП.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до П'ятого адміністративного суду через Новотроїцький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В.Решетов