Дата документу 18.05.2021
Справа № 937/9109/20
Провадження № 2/937/1000/21
«18» травня 2021 року м. Мелітополь
Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:
головуючого - судді Сметаніної А.В.,
за участі секретаря - Горбань Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на Ѕ частину цього майна,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про поділ майна подружжя, в якому просить поділити майно, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а саме 1/5 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , вартістю 146 608,00 гривень порівну та визнати за ним право власності на 1/10 частину зазначеного житлового будинку.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що 18.12.2010 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб. Від вказаного шлюбу у сторін народилися діти - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 09.06.2015 року відповідач ОСОБА_2 придбала 1/5 частину житлового будинку АДРЕСА_1 . Вартість 1/5 частини зазначеного будинку становила 146 608,00 гривень, відповідно 1/10 частина становить половину, тобто 73 304,00 гривень. 02.03.2018 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області шлюб між сторонами було розірвано. На даний час сторони мешкають окремо, діти проживають з відповідачем. Позивач вважає, що має право пред'явити вимогу до відповідача про поділ спільного майна подружжя, у зв'язку із чим звертається до суду за захистом свого права з відповідним позовом.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, від нього надійшла заява про розгляд справи без його участі, на задоволенні позовних вимог наполягає повністю, просить їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання, призначене на 16.02.2021 року на 09.30 годину не з'явилася з невідомої суду причини, про дату, час і місце проведення судового засідання була повідомлена належним чином, про що свідчить її особистий підпис в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.
Відповідач ОСОБА_2 у судові засідання, призначені на 29.03.2021 року на 14.00 годин та на 18.05.2021 року на 14.00 годину не з'явилася з невідомої суду причини, про дату, час і місце проведення судових засідань була повідомлена належним чином, оскільки судові повістки надсилались їй за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання: АДРЕСА_1 . Однак, конверти з судовими повістками та іншими документами, які направлялись за адресою місця реєстрації відповідача повернулись до суду, причина повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою», про що зазначено в довідках поштового відділення.
У відповідності до ч.10 ст. 130 ЦПК України, якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказі за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, суд вважає, що відповідач ОСОБА_2 вважається належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, не з'явилася в судові засідання без поважних причин та не повідомила про причини неявки, відзив на позовну заяву не подала, позивач не заперечує проти ухвалення по справі заочного рішення, тому суд, з урахуванням вимог ст. 280 ЦПК України, вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача, ухваливши заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України з урахуванням заяви позивача про слухання справи за його відсутності та у зв'язку з неявкою відповідача фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи, давши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясуванні обставин справи в їх сукупності, прийшов до висновку, що заява підлягає повному задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Як вбачається з вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, при цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.76 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів та показаннями свідків.
Судом встановлено, що 18 грудня 2010 року між сторонами було укладено шлюб, який рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02.03.2018 року було розірвано (а.с.10,19).
Від вказаного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народився син ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася донька ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с.11,12).
За період спільного проживання у шлюбі ОСОБА_2 було придбано 1/5 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на який було зареєстровано за ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі - продажу частини житлового будинку від 09.06.2015 року, що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.12.2020 року (а.с.13-16, 28).
За правилами статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч.3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Отже, у сімейному законодавстві діє презумпція спільності майна подружжя, при цьому частини чоловіка та дружини є рівними. Спростувати цю презумпцію може сторона, яка надає докази протилежного, що мають відповідати вимогам належності та допустимості, і це є її процесуальним обов'язком.
Майно, оформлене на одного з подружжя все одно є об'єктом спільної сумісної власності і підлягає поділу судом, оскільки не входить до переліку майна, передбаченого ст. 57 СК України - "майно, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка." Окрім цього для суду важливим є встановлений факт, що нерухомість була придбана в інтересах сім'ї, тому відповідно до ч. 4 ст. 65 СК України договори купівлі-продажу, кредиту та іпотеки створюють обов'язки для обох з подружжя і після розлучення.
Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Як встановлено в статті 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.
Згідно до ч. 1ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до п. п. 22, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК (2947-14) та ст. 372 ЦК (435-15). Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з
дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК (2947-14), ч. 3 ст. 368 ЦК) (435-15), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.
Згідно з п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України). Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Що стосується премії, нагороди, одержаних за особисті заслуги, суд може визнати за другим з подружжя право на їх частку, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню.
Приведені норми закону та досліджені обставини в ході судового розгляду дають підстави зробити висновок про те, що спірна 1/5 частина житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , була придбана подружжям за час шлюбу. Ніяких договорів про правовий та юридичний статус сумісного майна або його поділ сторони не укладали. Відповідачем не спростована презумпція спільності майна подружжя, а отже судом встановлено, що 1/5 частина житлового будинку АДРЕСА_1 , є спільною сумісною власністю подружжя, а отже, частки позивача та відповідача в спірній частині житлового будинку, відповідно до вимог статті 70 СК України та. ч.2 ст. 372 ЦК України, є рівними.
За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В силу вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, оскільки домовленості чи шлюбного договору щодо поділу спільного майна сторонами не укладено, презумпції спільності майна відповідачем не спростовано, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про поділ спільного майна подружжя, яке є об'єктом спільної сумісної власності є законними, повністю підтверджуються зібраними у справі доказами, а відтак підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 368, 372 ЦК України, ст. ст. 60, 63, 69, 70, 71 СК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст.ст. 12, 13, 18, 76-81, 83, 89, 263-265, 268, 280-284, 353-355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на Ѕ частину цього майна - задовольнити.
Поділити майно, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 право власності на 1/10 частину житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , 1/5 частина якого зареєстрована за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , а іншу 1/10 частину житлового будинку залишити у власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 30 днів з дня його складення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справі, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування та ім'я сторін та інших учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .
Повне судове рішення складено 18 травня 2021 року.
Суддя Мелітопольського
міськрайонного суду
Запорізької області : А.В. Сметаніна