Справа № 344/3676/21
Провадження № 2-а/344/142/21
19 травня 2021 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого - судді Мелещенко Л.В.
секретаря судового засідання - Кондратів Х.І.
за участю сторін:
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - адвоката Клименка О.І.
представника відповідача - Грінченка Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора лейтенанта поліції 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Романюка Миколи Богдановича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -
11 березня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора лейтенанта поліції 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Романюка Миколи Богдановича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що постановою інспектора лейтенанта поліції 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Романюка Миколи Богдановича від 08 березня 2021 року серії ЕАН № 3884602 накладено адміністративне стягнення у сумі 425 грн за порушення вимог частини другої статті 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення. Позивач зазначає, що відповідач грубо порушив вимоги статей 278, 279 Кодексу України про адміністративні правопорушення, вважає, що дана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки не містить посилань на жодні належні та допустимі докази, зокрема, показання свідків, показання технічних приладів та засобів, посилання на офіційні документи, на підставі яких поліцейським зроблено висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення. За наведених обставин позивач просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та закрити провадження по справі.
06 травня 2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.
У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача просив у задоволені позову відмовити.
Суд, вислухавши сторони, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
З постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 3884602 від 08 березня 2021 року вбачається, що водій ОСОБА_1 в м. Івано-Франківську по вул. Галицька, керуючи транспортним засобом марки "KIA SPORTAGE», державний номерний знак НОМЕР_1 , під час зупинки на вимогу працівника поліції не включив аварійної світлової сигналізації, чим порушив підпункт «б» пункту 9.9 Правил дорожнього руху України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення (а.с. 3-6).
Судом у судовому засіданні відтворені відеоматеріали з нагрудної камери працівників поліції.
З досліджених доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки "KIA SPORTAGE», державний номерний знак НОМЕР_1 , в м. Івано-Франківську по вул. Галицька, не ввімкнув світловий покажчик повороту відповідного напрямку. Під час зупинки працівниками поліції позивач не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію, чим порушив вимоги підпункту «б» пункту 9.9 Правил дорожнього руху України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Як наслідок, при винесенні оскаржуваної постанови, інспектор наклав на позивача стягнення в межах санкції статті за більш серйозне правопорушення, а саме за частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Згідно статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух; не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом;
Згідно пункту 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до підпункту «г» пункту 9.1 Правил дорожнього руху, увімкнення аварійної сигналізації, відноситься до попереджувальних сигналів.
При цьому, пунктом 9.2 Правил дорожнього руху передбачено, що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: а) перед початком руху і зупинкою; б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Згідно підпункту «б» пункту 9.9 Правил дорожнього руху, аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар.
Частина перша статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлює, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди у вигляді накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Аналізуючи наведені вище норми, суд вважає, що в одному випадку увімкнення аварійної сигналізації виникає за передбачених та визначених умов, а у іншому випадку встановлений обов'язок подання попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, при чому за невиконання вказаних вимог відповідальність передбачена частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Диспозицією частини другої статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність не за будь-яке порушення правил користування попереджувальними сигналами, а саме за порушення правил користування попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку і лише тоді таке порушення набуває ознак протиправності і суспільної шкідливості.
Вказаною нормою не передбачена відповідальність за порушення правил користування попереджувальними сигналами при зупинці транспортного засобу. При цьому зупинка на вимогу поліцейського не стосується початку руху чи зміни його напрямку.
З наданого відповідачем відеозапису вбачається, що позивач, здійснивши зупинку на вимогу поліцейського, не увімкнув аварійну світлову сигналізацію, що є порушенням вимог підпункту «б» пункту 9.9 Правил дорожнього руху. Проте, згідно Правилами дорожнього руху, пункт 9.9 «б», який передбачає випадки, коли повинна бути ввімкнена аварійна світлова сигналізація міститься у розділі 9 Правил дорожнього руху «Попереджувальні сигнали». Тобто, вимога про увімкнення аварійної світлової сигналізації стосується вимог Правил дорожнього руху щодо попереджувальних сигналів.
З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що порушення позивачем вимог підпункту «б» пункту 9.9 Правил дорожнього руху, що полягає у неувімкненні аварійної світлової сигналізації після зупинки на вимогу поліцейського, не може бути кваліфіковане за частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки в даному випадку відсутній факт порушення правил користування попереджувальними сигналами саме при початку руху чи зміні його напрямку.
При цьому суд звертає увагу на те, що статтею 125 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем було неправильно кваліфіковано виявлене правопорушення за частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що потягло за собою протиправне притягнення позивача до відповідальності за правопорушення, якого він не вчиняв, а щодо іншого порушення Правил дорожнього руху України, то суд зазначає, що таке може кваліфікуватись за частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАН №3884602 від 08 березня 2021 року тільки зазначена частина друга статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно суд не може згідно пункту 4 частини третьої статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено, оскільки виявлене таке порушення повинно вказуватись в оскаржуваному рішенні уповноваженої особи відповідача.
Згідно з частиною другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, у даній адміністративній справі не виконано обов'язку щодо доведення правомірності прийнятого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не надано до суду належних доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, та, зокрема, доказів вчинення позивачем відповідного адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Доказів порушення Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_1 під час зупинки працівниками поліції 08 березня 2021 року в м. Івано-Франківську по вул. Галицька, за яке б була передбачена відповідальність частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідачем не надано.
Згідно частини третьої статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є обґрунтованими, та, відповідно, такими, що підлягають задоволенню, а постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАН №3884602 від 08 березня 2021 року підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 33, 122, 251, 252, 254, 256, 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керуючись ст.ст. 9, 77, 134, 139, 241-246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до інспектора лейтенанта поліції 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Романюка Миколи Богдановича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, задовольнити у повному обсязі.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАН №3884602 від 08 березня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Справу про адміністративне правопорушення закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський міський суду Івано-Франківської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Вступна та резолютивна частини рішення складені, підписані у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 19 травня 2021 року.
Повний текст рішення складений 19 травня 2021 року.
Повне найменування учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
Відповідач - інспектор лейтенанта поліції 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Романюк Микола Богданович, місцезнаходження: 76000 м. Івано-Франківськ, вул. Юності, буд. 22.
Суддя Мелещенко Л.В.