№ 2-4373/11
провадження 6/201/218/2021
18 травня 2021 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
в складі: головуючого
судді Антонюка О.А.
за участі секретаря - Храмцевич Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» про заміну сторони виконавчого провадження по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат,
ТОВ “Укрпромбанк” 05 листопада 2009 року звернулося до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором і судових витрат, позовні вимоги уточнювалися (стосовно суми боргу).
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2011 року у справі було замінено товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» на належного позивача - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк».
08 лютого 2012 року по справі ухвалено рішення суду, а саме: стягнуто солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” загальний борг за кредитним договором від 17 червня 2008 року в сумі 1243545 грн. 45 коп. та витрати на судовий збір 1700 грн. і інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 120 грн., а всього 1245365 грн. 45 коп..
ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» 05 травня 2021 року звернулося до суду з заявою про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження, яка судді була передана канцелярією суду 12 травня 2021 року, у зв'язку із перебуванням судді у відпустці.
Перевіривши отриману заяву (вх. № 14204 від 05.05.2021 р.), встановлено, що дана заява сформована представником заявника ОСОБА_3 05 травня 2021 року у системі електронний суд.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили. У своїй заяві заявник просив дане питання розглянути за його відсутності. На підставі ч. 3 ст. 442 ЦПК України суд вважає можливим розглядати питання про заміну сторони виконавчого провадження за їх відсутності.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно із рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 „Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також згідно до рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 „Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Згідно із ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст.129 Конституції України, ст. 18 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
За ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням всебічного дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, а також допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою, суд вважає можливим замінити сторону (стягувача) виконавчого провадження по цивільній справі № 2-4373/11 за позовом публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 лютого 2012 року позовну заяву - задоволено, а саме: стягнуто солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” загальний борг за кредитним договором від 17 червня 2008 року в сумі 1243545 грн. 45 коп. та витрати на судовий збір 1700 грн. і інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 120 грн., а всього 1245365 грн. 45 коп..
Зазначене рішення у встановленому законом порядку набрало законної сили.
Судом встановлено, що 02 жовтня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено Договір № 2307/К про відступлення прав вимоги. Відповідно до умов вказаного договору ПАТ «Дельта Банк» відступає належні банку, а ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» прийняв права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1113-016/ФКВ-08 від 17 червня 2008 року разом з усіма додатками до нього (у т.ч. графіками здійснення платежів) та додатковими договорами (угодами), у тому числі договорами забезпечення, а саме: договором поруки № 1113-016/Zфпор-08 від 17 червня 2008 року, який укладений з ОСОБА_2 .
Згідно договору про відступлення права вимоги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до відповідачів за договором кредиту № 1113-016/ФКВ-08 від 17 червня 2008 року.
Отже у зв'язку з зазначеним ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло статусу нового кредитора і отримало право грошової вимоги до боржників та у зобов'язанні змінився кредитор, крім того не може суд прийняти до уваги будь-які заперечення заінтересованих осіб по справі, оскільки вони спростовуються вищенаведеним, не ґрунтуються на фактичних даних та об'єктивно нічим не підтверджені, а тому з урахуванням зазначено та вище викладеного суд приходить до висновку, що заява про заміну сторони виконавчого провадження обґрунтована, підтверджена, ґрунтується на вимогах закону та така, що підлягає задоволенню, в зв'язку з чим стягувача ПАТ «Дельта Банк» слід замінити на його правонаступника ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 42649746).
Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Сторонами у зобов'язанні є боржник та кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім'я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.
Згідно з частиною 1 статті 442 Цивільного процесуального кодексу України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (п. 5 ст. 442 ЦПК України).
Тобто така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
За таких обставин звернення правонаступника із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».
Саме до такого правового висновку прийшов Верховний суд України у своїй постанові від 20 листопада 2013 року по справі № 6-122цс13.
У разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, в якій вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Отже, процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв'язку з вибуттям правопопередника після постановлення щодо нього судового рішення i заміни його правонаступником, тобто підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва, в тому числі й у виконавчому провадженні, є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов'язки, або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.
За своєю суттю заміна кредитора в зобов'язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв'язку із заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст. 15 закону “Про виконавче провадження” за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник).
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц.
Часиною 1 статті 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
За таких обставин звернення заявника із заявою про надання ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» статусу стягувача відповідає змісту ст. 512 ЦК України, ст. 442 ЦПК України та положенню Закону України «Про виконавче провадження» з огляду на що, суд вважає за необхідне задовольнити заяву про заміну сторони виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Зі змісту ст. 55 ЦПК України вбачається, що заміна особи на правонаступника можлива у таких випадках: у разі смерті фізичної особи; у разі припинення юридичної особи; у разі заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні; в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір.
Так, усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Отже, укладанням договору відступлення права вимоги до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» перейшли не тільки права вимоги за кредитним договором, а також всі інші пов'язані з ним права в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Не може суд прийняти до уваги наполягання заявника по справі на задоволенні зазначеної заяви в цій частині, оскільки вони спростовуються вищенаведеним, не ґрунтуються на фактичних даних та об'єктивно нічим не підтверджені.
Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 129-1 Конституції України, ст. ст. 4, 12,13, 55, 76,77, 81, 84, 89, 258, 259, 260, 261, 353, 442, 443, п. 17.4 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» про заміну сторони виконавчого провадження по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат - задовольнити.
Замінити сторону виконавчого провадження стягувача, по цивільній справі № 2-4373/11 за позовом публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат, з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на його правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 42649746).
Ухвала набрала законної сили 18 травня 2021 року.
Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.
Суддя О.А. Антонюк