17 травня 2021 р. Справа № 440/3671/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" про ухвалення додаткового судового рішення по адміністративній справі за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2020 р. по справі № 440/3671/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області, в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.06.2020 р. № 00004610505 про застосування штрафу за порушення вимог ч. 20 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР у розмірі 34000 грн.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2020 р. позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 30.06.2020 р. № 00004610505 в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 17000 грн.; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
На зазначене рішення суду відповідачем подано апеляційну скаргу.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.04.2021 р. апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області залишено без задоволення, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2020 по справі № 440/3671/20 залишено без змін.
30.04.2021 р. на адресу Другого апеляційного адміністративного суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" про ухвалення додаткового судового рішення для вирішення питання про судові витрати.
У судове засідання учасники справи не з'явилися, своїх представників не направили, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою технічного запису не здійснювалося.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши заяву позивача, дослідивши докази по справі, зазначає наступне.
Відповідно до пп. "в" п. 4 ч. 1 ст. 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, стягнення судових витрат стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно із ч. 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно із ч. ч. 6,7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Згідно із п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що до правової допомоги належать консультації та роз'яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження витрат з оплати професійної правової допомоги надано наступні документи: копію додаткової угоди № 16 від 01.03.2021 р.; копію платіжного доручення № 2707 від 05.03.2021 р.; копію акту прийому-передачі від 23.04.2021 р.; копію звіту від 23.04.2021 р.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду від 31.07.2018 р. (справа № 820/4263/17).
Таким чином, враховуючи, що позивачем надано необхідні докази на підтвердження з оплати витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для ухвалення додаткової постанови та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн., а саме: за аналіз апеляційної скарги та судового рішення, за складання відзиву на апеляційну скаргу, за складання заяви про ухвалення додаткового рішення.
Відповідно до п. 3 ч. 1. ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, що ухвалив судове рішення, може з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати та понесені витрати на професійну правничу допомогу.
Враховуючи, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.04.2021 р. апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області залишено без задоволення, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2020 по справі № 440/3671/20 залишено без змін, суд апеляційної інстанції вважає, що на користь позивача судові витрати, пов'язані з професійною правничою допомогою під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції в розмірі 3000 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області.
Відповідно до п. 3 ч. 1. ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Керуючись ст. ст. 134, 139, 252, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" задовольнити.
Прийняти додаткову постанову, якою стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" (код ЄДРПОУ: 38194448, вул. Половки, 62, м. Полтава, Полтавська область, 36010) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області (код ЄДРПОУ: 43142831, вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.
Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Присяжнюк О.В.
Судді Любчич Л.В. Спаскін О.А.
Повний текст додаткової постанови виготовлений 19.05.2021 р.