19 травня 2021 р. рокуСправа № 520/14932/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Катунова В.В.,
Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву ОСОБА_1 про прийняття додаткової постанови щодо розподілу судових витрат за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2020 року по справі № 520/14932/2020
за позовом ОСОБА_1
до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України, в якому просив суд визнати бездіяльність посадових осіб Харківського НДІ судових експертиз ім. Засл, проф. М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України щодо не надання інформації за інформаційним запитом від 03 вересня 2020 року, що надійшов 08 вересня 2020 року та інформаційним запитом від 23 вересня 2020 року протиправною; зобов'язати надати запитувану інформацію.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2020 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2020 по справі № 520/14932/2020 скасовано. Прийнято нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визнано бездіяльність Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України щодо не надання інформації за інформаційним запитом від 03 вересня 2020 року, що надійшов 08 вересня 2020 року та інформаційним запитом від 23 вересня 2020 року протиправною. Зобов'язано Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України надати відповідь на запити ОСОБА_1 від 03 вересня 2020 року та від 23 вересня 2020 року про надання публічної інформації.
До суду найшла заява позивача про ухвалення додаткової постанови щодо розподілу судових витрат.
Колегія суддів, дослідивши заяву про ухвалення додаткового судового рішення, матеріали справи вважає, що заява підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 6 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Так, при ухваленні постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2021 не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Із матеріалів справи встановлено, що позивачем за подачу адміністративного позову сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн. відповідно до платіжного доручення №15 від 06.11.2020 (а.с. 11), за подачу апеляційної скарги на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2020 - судовий збір у розмірі 2102,00 грн. відповідно до квитанції від 29.12.2020 р. (а.с. 52).
Беручи до уваги, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2021 вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 задоволено, колегія суддів доходить висновку про необхідність відшкодування витрат за сплату судового збору у розмірі 2942,80 грн.
Також ОСОБА_1 заявлено про відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 150000 грн.
З цього приводу, колегія суддів зазначає про наступне.
Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
За правилами ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Приписами ч. 1, 2 ст. 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Положення ч. 3, 4 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Приписами п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 Закону № 5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до п. 6, 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Згідно зі ст. 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19 та від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.
Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При визначенні суми відшкодування суд враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи.
Таким чином, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, - є неспівмірним.
На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15000,00 грн позивачем надано до суду копії договору про надання правової допомоги №АО-05/10-16 від 05 жовтя 2020 року, укладеного між позивачем та Адвокатським об'єднанням "Формула Захисту" (а.с. 67-68); акту виконаних робіт від 21.01.2021 з додатком 1 (розрахунок вартості витрат) про виконані адвокатом роботи (надані послуги) та час, витрачений на їх реалізацію, а також розмір коштів, що підлягає сплаті за них клієнтом, платіжне доручення №1 від 29.01.2021 про оплату виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
Відповідно до додатку 1 до акту виконаних робіт від 21.01.2021 (розрахунок вартості витрат) адвокатом виконано роботи (надано послуги): ознайомлення з документами замовника (2 години - 600 грн.), підготовка позовної заяви в адміністративній справі (16 годин - 4800 грн), підготовка процесуальних документів (8 годин - 2400 грн), ознайомлення з рішенням Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/14932/2020 від 11.12.2020 (1 година - 300 грн.), ознайомлення з фотоматеріалами справи, наданими замовником (1 година - 300 грн), підготовка апеляційної скарги на рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/14932/2020 від 11.12.2020 (20 годин -6000 грн), надання консультації по подачі відповіді на відзив (2 години - 600 грн).
Так, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Колегія суддів доходить висновку, що частина витрат у зв'язку із наданими послугами не підлягає відшкодуванню з огляду на наступне.
Такі послуги як ознайомлення з документами замовника, підготовка позовної заяви в адміністративній справі, підготовка процесуальних документів за своїм змістом є складовими єдиного процесу щодо підготовки та складення адміністративного позову, а ознайомлення з рішенням Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/14932/2020 від 11.12.2020, ознайомлення з фотоматеріалами справи, наданими замовником, підготовка апеляційної скарги на рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/14932/2020 від 11.12.2020 є складовими єдиного процесу щодо підготовки та складення апеляційної скарги.
Отже, із наданих позивачем матеріалів встановлено, що фактично зміст наданої правничої допомоги у даній справі зводиться до складання позовної заяви та апеляційної скарги.
Крім того, підготовка справи до судового розгляду не передбачала зібрання значного обсягу доказів та збирання доказів не вимагало значних зусиль адвоката.
Надаючи оцінку співмірності заявленої до відшкодування позивачем суми коштів критеріям, встановленим ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає наступне.
Так, зазначена справа за складом учасників, підставами виникнення спору, позовними вимогами та законодавством, яке регулює спірні правовідносини, є справою незначної складності.
З урахуванням правової позиції Верховного Суду, яка була викладена в додатковій постанові від 11.12.2019 року по справі № 2040/6747/18, вбачається, що надання правової допомоги з приводу вирішення навіть певної (усієї) сукупності процесуальних питань в апеляційному порядку не може бути об'єктивно оцінено у більшому розмірі, ніж надання первинної правничої допомоги, необхідної для звернення особи до суду з адміністративним позовом, оскільки первинна - більш складна, об'ємна і потребує повного аналізу обставин справи та нормативно-правової бази.
Отже, виходячи з оцінки складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, ціни позову та (або) значення справи для сторони, враховуючи, що розгляд справи проведений в порядку письмового провадження без участі представника позивача, справа є незначної складності, у даній категорії справ наявна сформована судова практика, значна кількість аналогічних спорів, колегія суддів дійшла висновку щодо завищення заявленої до відшкодування суми витрат та вважає співмірними та належними витрати, пов'язані із правничою допомогою адвоката у суді, у розмірі 4000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 132, 134, 139, 243, 252, 292, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Прийняти додаткову постанову, якою стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України (61177, м. Харків, вул. Золочівська, 8а, ЄДРПОУ 02883133) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір за подачу позовної заяви, апеляційної скарги у розмірі у розмірі 2942,80 грн (дві тисячі дев'ятсот сорок дві гривні) 80 коп. та судові витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі гривень) 00 коп.
В іншій частині в задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити.
Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Катунов В.В.
Судді Чалий І.С. Ральченко І.М.