18 травня 2021 р.Справа № 520/1705/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Русанової В.Б. , Перцової Т.С. ,
за участю: секретаря судового засідання - Севастьянової А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2021 (суддя Кухар М.Д.; м. Харків; повний текст рішення складено 11.03.2021) по справі № 520/1705/21
за позовом ОСОБА_1
до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства (м. Харків), третя особа: Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (надалі також - відповідач), в якому просив суд:
- визнати дії державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) з накладення арешту на картковий рахунок № НОМЕР_1 та банківський рахунок НОМЕР_2 , відкритий в АТ КБ “ПРИВАТБАНК”, що має спеціальний режим використання, - незаконними;
- зобов'язати державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), в провадженні якого знаходиться виконавче провадження №63385857, відкрите на виконання рішення Харківського окружною адміністративного суду від 24 березня 2020 р. по справі №520/13921/19, зняти арешт з карткового рахунку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) № НОМЕР_1 та з банківського рахунку IВАN НОМЕР_4 , відкритого в АТ КБ “ПРИВАТБАНК”, який було накладено постановою від 27 жовтня 2020 року №63385857 державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчого служби по Основ'янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про накладення арешту на майно боржника та постановою від 27 жовтня 2020 року №63385857 державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчого служби по Основ'янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про накладення арешту на кошти боржника.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11 березня 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; р.н.о.к.п.п НОМЕР_5 ) до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (61001. м. Харків, майдан Захисників 7/8. 7 поверх; ЄДРПОУ 41430683), третя особа: Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (61023, м. Харків, вул. сумська, б. 77/79; ЄДРПОУ 24980799) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його прийняття з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 березня 2021 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач зазначає, що накладення арешту на рахунок позивача, який призначений для отримання грошового забезпечення, є протиправним з огляду на спеціальний режим використання такого банківського рахунку та унеможливлює своєчасне отримання позивачем заробітної плати, що призводить до порушення його конституційних прав на оплату праці.
Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов'язковою, колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що на виконанні Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) перебуває виконавче провадження № 63385857 з примусового виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2020 року по справі № 520/13921/19, яким стягнуто з громадянина ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба суму у розмірі 401203 грн. 01 коп. на відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням під час навчання.
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду 08.09.2020 видано виконавчий лист № 520/13921/19.
Старшим державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на підставі заяви представника стягувача винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 63385857 з виконання виконавчого листа № 520/13921/19 на підставі вимог Закону України Про виконавче провадження.
В подальшому 27.10.2020 на підставі статті 56 Закону України «Про виконавче провадження" державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику.
Також 27.10.2020 державним виконавцем відділу винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, про що внесені відомості до відповідних реєстрів. Копія постанови направлена сторонам виконавчого провадження
Згідно з інформацією ГІФУ від 29.10.2020 встановлено, що боржник отримує заробітну плату у Військовій частині НОМЕР_6 , у зв'язку із чим 12.11.2020 державним виконавцем відділу винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, копія якою направлена до Військової частини НОМЕР_6 .
Позивач, не погоджуючись із постановою державного виконавця, якою звернено стягнення на його заробітну плату, 21.12.2020 року звернувся до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) з клопотанням про зняття арешту зі свого банківського рахунку, призначеного для виплати грошового забезпечення, посилаючись на ту обставину, що цей рахунок є рахунком зі спеціальним режимом використання (а.с. 24) .
На підтвердження своїх доводів заявником до клопотання надано довідки, видані командиром військової частині НОМЕР_6 від 30.11.2020 року № 10/1920 та від 01.12.2020 р. за № 4/4404 (а.с.8-9).
19 січня 2021 року на адресу позивача від начальника Міжрайонного відділу державної виконавчого служби по Основ'янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надійшов лист про відмову в задоволенні його клопотання про зняття арешту з карткового рахунку позивача (а.с. 25-26).
ОСОБА_1 , вважаючи таку відмову у знятті арешту зі свого рахунку протиправною, такою, що суперечить чинному законодавству України, посилаючись на те, що картковий рахунок № НОМЕР_1 та банківський рахунок IВАN № НОМЕР_4 , відкритий в АТ КБ “ПРИВАТБАНК”, що має спеціальний режим використання.
У зв'язку із чим позивач вважає постанову від 27 жовтня 2020 року №63385857 державного виконавця про накладення арешту протиправною та такою, що винесена з порушенням чинного законодавства та підлягає скасуванню, а тому звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець в оскарженій постанові визначив банківським установам, які виконують рішення виконавця, порядок виконання з урахуванням обмежень, а саме: що не підлягають арешту кошти, що містяться на рахунках боржника стягнення на які заборонено Законом, у тому числі ст. 73 Закону України "Про виконавче провадження", перелік яких не містить обмежень щодо накладення арешту на рахунок, на який нараховується заробітна плата. При цьому, чинним законодавством регламентовано дії банку у разі вчинення дій по арешту коштів та визначено порядок дій банку у разі отримання постанови виконавця про накладення арешту у разі, якщо такі кошти не підлягають арешту.
Крім того, судом зазначено, що рахунки на які зараховується заробітна плата, нормативно не визначені як рахунки із спеціальним режимом використання, не є такими рахунками, а є звичайними поточними рахунками та банківське законодавство не містить визначення такого виду рахунків як "зарплатний".
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з таких підстав.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч.1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Заходами примусового виконання рішень, згідно статті 10 Закону України "Про виконавче провадження", є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно ч. 3 вказаної статті виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (пункт 7).
Відповідно до ч.1, 5 статті 26 Закону № 1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Відповідно до норм статті 56 Закону України "Про виконавче провадження", арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення (ч.1).
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна (ч.2).
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі (ч.3).
Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (ч.4).
У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили (ч.10).
Як встановлено судом, одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження відповідачем винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику - ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів у розмірі 441623,31 грн.
За змістом норм ч.ч. 1, 2 і 4 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.
При цьому, забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26 1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Частиною 3 статті 52 Закону №1404-VIII визначено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Перелік видів виплат та сум, на які не здійснюється звернення стягнення відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" наведений у статті 73 зазначеного Закону. Так, стягнення не може бути звернено на такі виплати: 1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; 2) компенсацію працівнику витрат у зв'язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; 3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; 4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; 5) допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами; 6) одноразову допомогу у зв'язку з народженням дитини; 7) допомогу при усиновленні дитини; 8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 9) допомогу на дітей одиноким матерям; 10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; 11) допомогу на лікування; 12) допомогу на поховання; 13) щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; 14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.
Стягнення не здійснюється також із сум: 1) неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги; 2) грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання; 3) вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби, служби в поліції та Державної кримінально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом; 4) одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві; 5) грошової допомоги, пов'язаної з безоплатним забезпеченням протезування (ортезування) учасника антитерористичної операції, учасника здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, які втратили функціональні можливості кінцівок, благодійної допомоги, отриманої зазначеними особами, незалежно від її розміру та джерела походження.
Зі змісту наведених норм вбачається, що такий вид виплати як "заробітна плата" не відноситься до законодавчо визначеного переліку коштів, на які забороняється здійснення стягнення в рамках виконавчого провадження, що у свою чергу дає підстави для висновку про відсутність обмежень для накладення арешту на кошти на таких рахунків, крім обмеження розміру арештованих коштів відповідно до обмежень щодо можливого розміру стягнення, про що буде зазначено судом далі.
Разом з тим, державним виконавцем не взято до уваги норми ч. 1 статті 68 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішення про стягнення періодичних платежів.
Відповідно до ч. 8 статті 48 Закону № 1404-VІІІ, виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Згідно ч. 1 статті 69 Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.
При цьому, у силу приписів статті 70 Закону України "Про виконавче провадження", розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Зокрема, із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості:
- у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків;
- за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.
Таким чином, розмір відрахувань, що можуть бути утримані з кожної виплаченої фізичній особі (боржнику) суми доходу у вигляді заробітної плати чітко регламентований статтею 70 Закону України "Про виконавче провадження", а тому звернення стягнення на всю виплачену фізичній особі заробітну плату суперечить законодавчо встановленому порядку.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебував на військовій службі в військовій частині НОМЕР_6 .
Згідно з довідкою виданою командиром військової частини НОМЕР_6 від 28.01.2021 № 12/105, рахунок № НОМЕР_1 та IВАN НОМЕР_4 , відкриті в АТ КБ “ПРИВАТБАНК”, є рахунком для виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення. (а.с. 9, 10)
Також матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 звертався до відповідача із заявою від 21.12.2020 в якій просив зняти арешт з його карткового рахунку № НОМЕР_1 оскільки він є рахунком для виплати йому заробітної плати, на підтвердження чого ним було надано довідку, видану командиром військової частини НОМЕР_6 від 28.01.2021 № 12/105.
У відповідності до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.
Частиною четвертою статті 59 Закону №1404-VIIІ визначені підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини.
Зокрема, однією з підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Отже, виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19.
Із змісту оскарженої постанови про арешт коштів боржника вбачається, що державним виконавцем визначено банківським установам порядок її виконання, із застереженням щодо накладення арешту на рахунки та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та які належать боржнику.
У свою чергу, АТ КБ «ПриватБанк», на яке нормами статті 52 Закону № 1404-VIII покладений обов'язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника на рахунку № НОМЕР_1 та IВАN НОМЕР_4 виконало.
Вказане свідчить про те, що АТ КБ «ПриватБанк» не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звернення стягнення.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що картковий рахунок ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) № НОМЕР_1 та банківський рахунок IВАN НОМЕР_4 , що відкриті в АТ КБ “ПРИВАТБАНК”, не відносяться до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено, кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат тощо), та набули статусу вкладу.
У той же час, колегія суддів враховує, що відповідач отримавши від позивача повідомлення з документальним підтвердженням про те, що на арештовану картку (рахунок) боржника в АТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_1 отримує заробітну плату, державний виконавець мав вжити заходів щодо перевірки відповідних обставин та зняти арешт з коштів боржника (позивача) в частині надходжень заробітної плати на картковий рахунок № НОМЕР_1 та банківський рахунок НОМЕР_2 , відкритий в АТ КБ “ПРИВАТБАНК”.
Статтею 18 Закону № 1404-VIII передбачено обов'язок виконавців здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. При цьому, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.
Стаття 43 Конституції України гарантує, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. А норми статті 41 Конституції України встановлюють принцип непорушності права приватної власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 № 95, ратифікованої Україною 04.08.1961, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про оплату праці" забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством.
Заробітна плата у розумінні поняття "власності" є майном, що захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статях 3та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження у положеннях статей 97 Кодексу законів про працю України, статтях 15, 22, 24 Закону України "Про оплату праці".
Так, накладення арешту на весь рахунок боржника (фізичної особи) у банку, який призначений для виплати заробітної плати, унеможливлює своєчасне отримання таким боржником у встановленому законом розмірі заробітної плати, що призводить до порушення його конституційних прав громадянина, зокрема, на одержання винагороди за працю.
При цьому необхідно зауважити, що з урахуванням обмежень в накладенні арешту, передбачених Законом № 1404-VІІІ та враховуючи наявність спеціальної процедури для звернення стягнення на заробітну плату, державний виконавець, перед накладенням арешту повинен пересвідчитись у відсутності спеціального режиму їх використання або відсутності заборон щодо арешту коштів, що перебувають на цьому рахунку. Виокремлення таких рахунків належить до повноважень органу державної виконавчої служби, про що також неодноразово висловлювався Верховний Суд у постановах від 27 червня 2019 року у справі №916/73/19, від 10 жовтня 2019 року у справі № 916/1572/19, від 17 січня 2020 року у справі № 340/1018/19, від 10 вересня 2020 року.
У даному випадку, кошти, які отримує особа в якості заробітної плати, мають особливу правову природу та захищені законодавцем від звернення на них стягнення безпосередньо у повному обсязі, тому дія арешту, накладеного на картковий рахунок особи, на який надходить заробітна плата, порушує її гарантоване Конституцією України право на одержання винагороди за працю та ставить під загрозу засоби існування такої особи.
Відтак, з огляду на подання позивачем державному виконавцю необхідних і достатніх доказів на підтвердження того, що рахунок використовується позивачем для отримання заробітної плати, відповідач мав всі передбачені Законом підстави для зняття арешту із вказаного рахунку (в частині надходжень заробітної плати).
Вказані обставини не були враховані судом першої інстанції, що призвело до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Згідно з частиною п'ятою статті 59 Закону № 1404-VIII арешт з майна (коштів) може бути знятий за рішенням суду.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною відмову Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у знятті арешту з коштів, що містяться на картковому рахунку № НОМЕР_1 та банківському рахунку НОМЕР_2 , відкритих на ім'я ОСОБА_1 в АТ КБ “ПРИВАТБАНК”, як заробітна плата та зобов'язати державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), в провадженні якого знаходиться виконавче провадження №63385857, зняти арешт з коштів, що містяться на картковому рахунку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) № НОМЕР_1 та банковому рахунку IВАN НОМЕР_4 , відкритих в АТ КБ “ПРИВАТБАНК”, як заробітна плата (грошове забезпечення).
У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції внаслідок допущених порушень норм матеріального права підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позову.
Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст. 242, 243, 250, 272, 287, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2021 по справі № 520/1705/21 скасувати.
Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; р.н.о.к.п.п НОМЕР_5 ) до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (61001. м. Харків, майдан Захисників 7/8. 7 поверх; ЄДРПОУ 41430683), третя особа: Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (61023, м. Харків, вул. сумська, б. 77/79; ЄДРПОУ 24980799) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у знятті арешту з коштів, що містяться на картковому рахунку № НОМЕР_1 та банківському рахунку IВАN № НОМЕР_4 , відкритих на ім'я ОСОБА_1 в АТ КБ “ПРИВАТБАНК”, як заробітна плата.
Зобов'язати державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), в провадженні якого знаходиться виконавче провадження №63385857, зняти арешт з коштів, що містяться на картковому рахунку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) № НОМЕР_1 та банковому рахунку IВАN НОМЕР_4 , відкритих в АТ КБ “ПРИВАТБАНК”, як заробітна плата (грошове забезпечення).
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій
Судді(підпис) (підпис) В.Б. Русанова Т.С. Перцова