ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
19 травня 2021 року м. Київ № 640/18578/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві та просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.09.2019 року №0005341305.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.10.2020 року прийнято адміністративну справу №640/18578/19 до провадження та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Мотивуючи позовні вимоги позивач вказує, що нею не отримувалось податкове повідомлення-рішення від 03.04.2018 року №1714058-1305-2650 за формою «Р» про сплату земельного податку, з огляду на що нею не порушено строків сплати такого податку, адже перебіг такого строку пов'язується з моментом вручення відповідного податкового повідомлення-рішення.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній стверджує про правомірність прийнятого ним рішення та просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.04.2018 року №1714058-1305-2650, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за податковий період 2018 рік у розмірі 115111,43 грн.
Надалі, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку своєчасності сплати до бюджету податку на майно в частині плати за землю фізичних осіб, за наслідком якої складено акт від 22.07.2019 року №1076/26-15-13-05/ НОМЕР_1 , у висновках якого зафіксовано порушення позивачем пункту 287.5 статті 287 Податкового кодексу України, а саме не своєчасну сплату плати за землю з фізичних осіб на 319 днів (документ податкове повідомлення-рішення (форми Ф) від 01.11.2017№105547-1305 ТА0100) (дата внесення в АІС «Податковий блок» датою отримання такого рішення 14.12.2017 згідно повідомлених відповідачем обставин).
На підставі акту перевірки ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005341305 від 06.09.2019 року, яким встановлено порушення строку сплати грошового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб за затримку на 319 календарних днів сплати грошового зобов'язання щодо ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 20%, що становить 23 022,29 грн. (далі - оскаржуване та/або рішення).
Вирішуючи спір по суті суд враховує наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Положеннями підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно із підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), а податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності (пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
Об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності (п. 270.1 ст. 270 ПК України).
Згідно із пунктами 282.1-282.3 статті 282 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки щороку до 1 травня.
Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
В розрізі положень пункту 282.5 статті 282 ПК України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Згідно із пунктом 286.5 статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.
В свою чергу, пунктом 58.1 статті 58 ПК України регламентовано, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій (митній) декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки; завищення сум податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету, заявлених у податкових деклараціях, зокрема при використанні права на податкову знижку відповідно до розділу IV цього Кодексу; наявності помилок при визначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або відсутності реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної протягом граничних строків, передбачених цим Кодексом.
При цьому, положеннями пункту 58.3 статті 58 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.
Згідно із пунктом 42.1 статті 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові (п. 42.2 ст. 42 ПК України).
Аналіз наведених положень дає суду підстави дійти до висновку, що податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення, яке надіслано контролюючим органом платнику податків в порядку встановленому статтею 42 ПК України, тобто надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Як свідчать матеріали адміністративної справи позивач стверджує, що не отримувала податкове повідомлення-рішення (форми Ф) від 01.11.2017 року №105547-1305 ТА0100 в порядку встановленому вимогами статей 42, 58 ПК України, а відтак стверджувати про порушення строків сплати грошових зобов'язань за вказаним податковим повідомленням-рішенням не вбачається за можливе.
Перевіряючи наведені доводи позивача, з урахуванням того, що останні входять до предмету доказування, ухвалою суду від 28.01.2021 витребувано від контролюючого органу, середі іншого, інформацію щодо податкової адреси позивача станом на час формування податкових повідомлень-рішень від 14.12.2017 №105547-1305 ТА0100, від 03.04.2018 №1714058-1305-2650.
10.03.2020 на виконання вимог ухвали суду ГУ ДПС у м. Києві надано клопотання про долучення доказів до матеріалів, однак інформації щодо податкової адреси ОСОБА_1 станом на час формування податкових повідомлень-рішень від 01.11.2017 №105547-1305 ТА0100, від 03.04.2018 №1714058-1305-2650 не надано, у зв'язку із чим судом повторно витребувано зазначену інформацію ухвалою від 14.04.2021.
27.04.2021 представником ГУ ДПС у м. Києві подано клопотання про долучення доказів, до якого долучено відомості з Інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб-платників податків Державної податкової служби про реєстраційні (адресні) дані фізичної особи, відповідно до якої ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Дані відомості надані станом на 22.04.2021.
Також, у клопотанні про долучення доказів відповідач вказує, що станом на формування податкових повідомлень-рішень від 01.11.2017 №105547-1305 ТА0100, від 03.04.2018 №1714058-1305-2650 та їх надіслання позивачу адресою місця проживання останньої була: АДРЕСА_2 , що свідчить про порушення платником вимог пункту 70.7 статті 70 ПК України та позбавило контролюючий орган можливості направлення їй зазначених податкових повідомлень за іншою адресою.
Оцінивши вказані доводи відповідача, з урахуванням доводів позивача та наявних документів в матеріалах справи суд вважає твердження контролюючого органу такими, що не підтвердженні належними та допустимими доказами мотивуючи це наступним.
Згідно із частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які в контексті положень частини 1 статті 72 КАС України встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 75 КАС України).
Положеннями частини 1 статті 76 КАС України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, а предметом доказування у відповідності до частини 2 статті 73 КАС України є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
При цьому, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2 ст. 76 КАС України).
Відповідно до приписів пунктів 70.3-70.6 статті 70 ПК України до інформаційної бази Державного реєстру включаються такі дані про фізичних осіб: джерела отримання доходів; об'єкти оподаткування; сума нарахованих та/або отриманих доходів; сума нарахованих та/або сплачених податків; інформація про податкову знижку та податкові пільги платника податків;
До Державного реєстру вносяться відомості про державну реєстрацію, реєстрацію та взяття на облік фізичних осіб - підприємців і осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Такі відомості включають: дати, номери записів, свідоцтв та інших документів, а також підстави державної реєстрації, реєстрації та взяття на облік, припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності, інші реєстраційні дані; інформацію про державну реєстрацію, реєстрацію та взяття на облік змін у даних про особу, заміну чи продовження дії довідок про взяття на облік; місце провадження діяльності, телефони та іншу додаткову інформацію для зв'язку з фізичною особою - підприємцем чи особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність; види діяльності; громадянство та номер, що використовується під час оподаткування в країні громадянства, - для іноземців; системи оподаткування із зазначенням періодів її дії.
Фізична особа - платник податків незалежно від віку (як резидент, так і нерезидент), для якої раніше не формувалася облікова картка платника податків та яка не включена до Державного реєстру, зобов'язана особисто або через законного представника чи уповноважену особу подати відповідному контролюючому органу облікову картку фізичної особи - платника податків, яка є водночас заявою для реєстрації в Державному реєстрі, та пред'явити документ, що посвідчує особу.
Фізична особа - платник податків, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, зобов'язана особисто подати відповідному контролюючому органу повідомлення та документи для забезпечення її обліку за прізвищем, ім'ям, по батькові і серією та номером паспорта, а також пред'явити паспорт.
Фізична особа подає облікову картку фізичної особи - платника податків або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) до контролюючого органу за своєю податковою адресою, а фізична особа, яка не має постійного місця проживання в Україні, - контролюючого органу за місцем отримання доходів або за місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування.
Для заповнення облікової картки фізичної особи - платника податків використовуються дані документа, що посвідчує особу. Для заповнення повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) використовуються дані паспорта.
Форма облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) і порядок їх подання встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Фізична особа несе відповідальність згідно із законом за достовірність інформації, що подається для реєстрації у Державному реєстрі.
Органи державної реєстрації актів цивільного стану, органи внутрішніх справ, органи, що здійснюють реєстрацію фізичних осіб зобов'язані подавати відповідним контролюючим органам інформацію щодо зміни даних, які включаються до облікової картки фізичної особи - платника податків, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця.
Порядок подання такої інформації та взаємодії суб'єктів інформаційних відносин визначається Кабінетом Міністрів України.
Фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Суд звертає увагу, що відповідач стверджуючи про порушення позивачем пункту 70.7 статті 70 ПК України не надав жодних належних та достовірних доказів на підтвердження того, що раніше місцем проживання позивача було: АДРЕСА_2 .
При цьому, суд акцентує увагу, що контролюючим органом фактично проігноровано ухвали суду, адже судом витребовувались відомості щодо податкової адреси ОСОБА_1 безпосередньо станом на час формування та надіслання їй податкових повідомлень-рішень від 01.11.2017 №105547-1305 ТА0100, від 03.04.2018 №1714058-1305-2650, а не станом на 22.04.2021.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, враховуючи наведене у сукупності суд приходить до висновку, що ГУ ДПС у м. Києві не надано належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження належного вручення податкового повідомлення-рішення від 01.11.2017 №105547-1305 в порядку статей 42, 58 ПК України, з урахуванням чого стверджувати про порушення ОСОБА_1 строків сплати грошових зобов'язань за таким рішенням не вбачачється за можливе.
Згідно із пунктом 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Зважаючи на те, що матеріали адміністративної справи не містять в собі належних доказів на підтвердження факту узгодження в порядок та спосіб встановлений ПК України податкового повідомлення-рішення від 01.11.2017 №105547-1305, суд вважає відсутнім склад правопорушення передбачений пунктом 126.1 статті 126 ПК України, а тому є безпідставним застосування контролюючим органом до позивача оскаржуваним рішенням штрафних санкцій за порушення строків платити за землю з фізичних осіб.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Беручи до уваги вищевикладене, суд вважає, що спірне рішення не відповідає критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, а відтак позовні вимоги є обґрунтованими, а позовні вимоги підлягають до задоволення.
Додатково суд зазначає, що позивачем сплачено земельний податок у розмірі 115111,43 грн. як у 2017 році, так й у 2018 році, про що надано квитанції від 14.11.2017 та від 28.12.2018 відповідно.
Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки адміністративний позов підлягає до задоволення, то судовий збір сплачений позивачем підлягає стягненню на її користь із відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-73, 77-78, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.09.2019 року №0005341305, прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) сплачений нею судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 грн.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.
Суддя М.А. Бояринцева