ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
18 травня 2021 року м. Київ № 640/7473/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
провизнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві) в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення призначення позивачу пенсії за вислугою років відповідно до приписів ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 за №1697-VII з 21.02.2020;
- зобов'язати відповідача здійснити призначення позивачу пенсії за вислугою років відповідно до приписів ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 за №1697-VII з 21.02.2020.
Ухвалою суду від 07 квітня 2020 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач працює в Національній академії прокуратури України, яка наказами Генеральної прокуратури України прирівняна до посад прокурорів Генеральної прокуратури України та крім того, позивач має класний чин на протязі 16 років 8 місяців 16 днів, що дає йому право на призначення пенсії відповідно до приписів вказаного закону .
Відповідач 24.07.2020 надав відзив на адміністративний позов, в якому просить відмовити в його задоволенні та зауважує, що загальний страховий стаж позивача складає 30 років 2 місяці 1 день, (станом на 31.01.2020), втім стажу на посадах прокурора позивач не має.
Крім того, відповідач зазначає, що не врахував до стажу періоди роботи згідно записів трудової книжки, оскільки така не містить на титульній сторінці печатки підприємства, на якому вперше заповнювалась трудова книжка.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ОСОБА_1 21.02.2020 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою щодо призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 за №1697-VII.
Листом відповідача №2600-0314-8/34169 від 13.03.2020 ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років згідно Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 за №1697-VII
Підставою відмови у спірному рішенні зазначено те, що враховуючи надані позивачем документи стаж роботи заявника за вислугу років на день звернення склав 24 роки 7 місяців 20 днів, стаж роботи на посадах прокурора відсутній, оскільки відповідач не врахував до стажу періоди роботи згідно записів трудової книжки, оскільки така не містить на титульній сторінці печатки підприємства, на якому вперше заповнювалась трудова книжка.
Оскільки у ОСОБА_1 відсутній стаж на посадах прокурорів - 14 років 6 місяців, передбачений ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ, тому відсутні підстави у призначенні пенсії за вислугу років згідно з вказаним законом.
Вважаючи відмову у призначенні пенсії незаконною, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України «Про прокуратуру» №1697-VІІ від 14.10.2014 (далі - Закон №1697-VІІ).
Відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону №1697-VІІ, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше:
по 30 вересня 2011 року - 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років;
з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року - 20 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років 6 місяців;
з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року - 21 рік, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років;
з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років 6 місяців;
з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років;
з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців;
з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років;
з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців;
з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років;
з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців;
з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.
З аналізу наведеної норми вбачається, що право на пенсійне забезпечення за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону №1697-VІІ виникає у прокурорів, які на день звернення мають необхідну кількість вислуги років (тобто загальний стаж), з якої у тому числі наявний необхідний визначений Законом стаж роботи на посадах прокурорів.
В даному випадку, при зверненні позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про призначення пенсії за вислугу років, йому необхідно мати загального стажу - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців.
Частиною 6 статті 86 Закону №1697-VІІ передбачено, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Тренінговому центрі прокурорів України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.
Судом встановлено, що фактичною підставою відмови позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону №1697-VІІ слугувала обставина відсутності необхідного стажу роботи на посадах прокурора, оскільки не враховано до стажу періоду роботи згідно записів трудової книжки, так як на першій сторінці (титульний аркуш) трудової книжки відсутня печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка (п. 2.12 Інструкція ведення трудових книжок).
Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 року затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція).
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 2.11 Інструкції передбачено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по-батькові ініціалами) і дата народження вказується на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Відповідно до п. 2.12 Інструкції після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалась трудова книжка.
Поряд з цим, працівник не може відповідати за правильність і повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань пенсії по віку на загальних підставах, відтак суд не погоджується з діями відповідача щодо неврахування трудового стажу позивача вказаного у його трудовій книжці, з підстав, що першій сторінці (титульний аркуш) трудової книжки відсутня печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка (п. 2.12 Інструкція ведення трудових книжок).
Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.
Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є необхідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відповідач, відмовляючи у призначені пенсії, не врахував, що не усі недоліки записів у трудові книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів (проставлення печаток на підписі посадових осіб) у трудовій книжці.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.
Суд зазначає, що вказана вище Інструкція станом на момент видачі трудової книжки ОСОБА_1 (20.09.1989) не діяла, оскільки була прийнята 29.07.1993.
Крім того, судом встановлено, що всі реквізити п. 2.12 Інструкції в трудовій книжці ОСОБА_1 заповнені, крім печатки підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Відповідно до п. 1, п. 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
З копії трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що всі записи завірені печатками підприємства, а тому відповідач був зобов'язаний прийняти трудову книжку позивача до уваги під час розгляду його заяви від 21.02.2020 та призначити на її підставі пенсію з урахуванням довідок, що були надані ОСОБА_1 .
Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість відмови відповідача у призначенні пенсії позивачу за вислугою років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На переконання суду для належного захисту порушених прав позивача, суд виходить за межі позовних вимог та задовольняє позов шляхом визнання протиправною відмову відповідача щодо призначення позивачу пенсії за вислугою років на підставі Закону України «Про прокуратуру», викладену в листі від 13.03.2020 №2600-0314-8/34169.
У зв'язку із тим, що відповідачем по суті не було розглянуто заяву позивача від 21.02.2020 про призначення пенсії за вислугою років на підставі Закону України «Про прокуратуру», позовні вимоги щодо зобов'язати відповідача здійснити призначення позивачу пенсії за вислугою років відповідно до приписів ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 за №1697-VII з 21.02.2020 є передчасними.
Разом з тим, суд для належного захисту порушених прав позивача виходить за межі позовних вимог та задовольняє позов шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 21.02.2020 про призначення пенсії за вислугою років на підставі Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ з урахуванням висновків викладених в даному рішенні.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, на підставі вищевикладеного позовні вимоги підлягають задоволенню.
З урахуванням ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80грн. з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (м. Київ, 04053, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) щодо призначення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) пенсії за вислугою років на підставі Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ, викладену в листі від 13.03.2020 №2600-0314-8/34169.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (м. Київ, 04053, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) від 21.02.2020 про призначення пенсії за вислугою років на підставі Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ з урахуванням висновків викладених в даному рішенні.
Присудити з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (м. Київ, 04053, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80грн.
Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Амельохін