ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
18 травня 2021 року м. Київ № 640/12678/21
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазін О.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами
ОСОБА_1
додоМіністерства соціальної політики України
про визнання протиправним та незаконним роз'яснень,-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства соціальної політики України (01601, м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10, код ЄДР: 37567866), в якому просить суд роз'яснення Міністерства соціальної політики України, викладене у листі «Щодо виплати допомоги з тимчасової непрацездатності» від 29.08.2016 № 584/20/112-16 про те, що відпустка, надана постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно ст. 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не є щорічною у розумінні ст. 4 Закону України «Про відпустки», а є пільгою визнати протиправним, незаконним.
Відповідно до п. 4 та п. 6 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Ознайомившись із позовною заявою, суд встановив наявність підстав для відмови у відкритті провадження, з огляду на наступне.
Позивач у позовній заяві просить суд роз'яснення Міністерства соціальної політики України, викладене у листі «Щодо виплати допомоги з тимчасової непрацездатності» від 29.08.2016 № 584/20/112-16 про те, що відпустка, надана постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно ст. 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не є щорічною у розумінні ст. 4 Закону України «Про відпустки», а є пільгою визнати протиправним, незаконним.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що серед законів України багато законів хороших і різних, але різних все-таки більше.
Пояснює, що відповідач - Міністерство соціальної політики України, добровільно «допомагаючи» Конституційному Суду України з роз'ясненнями законів України, листом «Щодо виплати допомоги з тимчасової непрацездатності» від 29.08.2016 № 584/20/112-16 надав роз'яснення наступних статей Законів України, а саме: статті 20 та пункту 1 частини 1 статті 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статей 5, 7, 8 Закону України «Про відпустки», статті 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Додає, що на даний час у своїй діяльності цими роз'ясненнями відповідача користуються роботодавці і державні організації України.
Так, як зазначає позивач, ТОВ «АТБ маркет», роботодавець позивача, на підставі роз'яснень відповідача, наданих листом від 29.08.2016 № 584/20/112-16, відмовив позивачу в оплаті його лікарняного листка. Своє рішення роботодавець позивача мотивував тим, що позивач отримав лікарняний лист знаходячись у Чорнобильській відпустці, а керуючись роз'ясненнями Міністерства соціальної політики України, викладених у листі «Щодо виплати допомоги з тимчасової непрацездатності» від 29.08.2016 № 584/20/112-16 така відпустка не є щорічною, у розумінні ст. 4 Закону України «Про відпустки», а є пільгою, з огляду на що лікарняний лист оплаті не підлягає.
Відтак позивач звернувся до суду з даним позовом.
Разом з тим, суд звертає увагу, що конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Вказаний принцип також закріплений в ч. 1 ст. 5 КАС України, який визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Суд зазначає, завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак, сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Згідно з п.п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Пунктом 18 ч. 1 ст. 4 КАС України передбачено, що нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.
Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Зі змісту наведених норм слідує, що для цілей кваліфікації спору як юридичного предмет оскарження повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.
Тобто, обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних (негативних) наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.
Разом з тим, суд зазначає, що лист Міністерства соціальної політики України, викладене у листі «Щодо виплати допомоги з тимчасової непрацездатності» від 29.08.2016 № 584/20/112-16 не має юридичного значення для цілей створення правових наслідків для позивача, оскільки не є актом індивідуальної дії чи нормативно-правовим актом, не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, а відтак таке роз'яснення Міністерства соціальної політики України, викладене у листі «Щодо виплати допомоги з тимчасової непрацездатності» від 29.08.2016 № 584/20/112-16 безпосередньо не порушує права та інтереси позивача.
У разі ж порушення прав позивача його роботодавцем, позивач не позбавлений звернутися до суду із позовом щодо вирішення такого спору із роботодавцем.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відтак, зважаючи на те, що відносини, які склалися між позивачем та Міністерством соціальної політики не створюють значення юридичного спору, оскільки такі відносини не порушують права, свободи та інтереси позивача, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження у даній справі щодо оскарження роз'яснення Міністерства соціальної політики України, викладене у листі «Щодо виплати допомоги з тимчасової непрацездатності» від 29.08.2016 № 584/20/112-16, оскільки, враховуючи ч. 3 ст. 124 Конституції України, на дані відносини не поширюється юрисдикція судів взагалі.
Керуючись статтями 160-162, 170, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
Відмовити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) у відкритті провадження за позовною заявою № 640/12678/21 до Міністерства соціальної політики України (01601, м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10, код ЄДР: 37567866) про визнання протиправними та незаконними роз'яснення Міністерства соціальної політики України, викладене у листі «Щодо виплати допомоги з тимчасової непрацездатності» від 29.08.2016 № 584/20/112-16 про те, що відпустка, надана постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно ст. 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не є щорічною у розумінні ст. 4 Закону України «Про відпустки», а є пільгою.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Відповідно до положень ст. 170 та ч. 1 ст. 294 КАС України ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржено в порядку, визначеному ст.ст. 292-297 КАС України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII.
Суддя О.А. Кармазін