ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у вжитті заходів забезпечення позову
18 травня 2021 року м. Київ № 640/9974/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі №640/9974/21 за позовом
Акціонерного товариства «Укртранснафта»
до Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача
Державна архітектурно-будівельна інспекція України
про визнання протиправними дій, скасування постанови
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Укртранснафта» (далі по тексту - позивач), адреса: 01010, місто Київ, вулиця Московська, будинок 32/2, email: office@ukrtransnafta.com до Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі по тексту - відповідач 1), адреса: 03056, місто Київ, вулиця Олекси Тихого, будинок 32, Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Київ) (далі по тексту - відповідач 2), адреса: 01011, місто Київ, вулиця Різницька, будинок 11б, в якій позивач просить:
- визнати неправомірними дії Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та скасувати постанову від 10 березня 2021 року про результати перевірки законності виконавчого провадження №13;
- визнати неправомірними дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 18 березня 2021 року №64018084, постанову про стягнення виконавчого збору від 18 березня 2021 року (ВП №64018084), постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 18 березня 2021 року (ВП №64018084).
Підставами позову, як вказує позивач, є порушення суб'єктами владних повноважень його прав внаслідок прийняття оскаржуваних постанов.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2021 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державну архітектурно-будівельну інспекцію України.
27 квітня 2021 року представником позивача через канцелярію суду подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - постанови №212-8/094/40-2/2-10/5241 від 03 червня 2016 року до набрання законної сили остаточним рішенням, прийнятим в адміністративній справі.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача посилається на те, що на теперішній час державним виконавцем в межах виконавчого провадження №64018084 вчиняються виконавчі дії з примусового виконання постанови Державної архітектурно-будівельної інспекції України №212-8/094/40-212-10/5241 від 03 червня 2016 року, що, на переконання представника позивача, свідчить про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правами, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в даній справі.
На думку представника позивача, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що намір позивача захистити свої права та інтереси не буде реалізовано, у разі реалізації майна з метою стягнення відповідних коштів, а також може зумовити виникнення інших спорів, тобто, може істотно ускладнити та унеможливити поновлення порушених прав позивача у випадку задоволення позову.
Також позивач послався на наявність очевидних ознак протиправності постанов суб'єкта владних повноважень, зокрема, прийняття до виконання виконавчого документа, строк пред'явлення якого до виконання пропущено.
Тобто позивач вважає, що вказаним рішенням відповідача порушуються його права та інтереси, а тому існує необхідність у вжитті заходів забезпечення позову.
Розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову, суд виходить з наступного.
Так, судом встановлено, що позивач оскаржує дії Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), тому просить скасувати постанову від 10 березня 2021 року про результати перевірки законності виконавчого провадження №13, а також оскаржує дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у зв'язку з чим просить скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 18 березня 2021 року №64018084, постанову про стягнення виконавчого збору від 18 березня 2021 року (ВП №64018084), постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 18 березня 2021 року (ВП №64018084).
Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Суд зазначає, що підстави, з яких може бути вжито заходів забезпечення позову, є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Також, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Тобто, обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено види забезпечення позову.
У відповідності до частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Так, обґрунтовуючи свою заяву про вжиття заходів забезпечення позову, представник позивача посилається на можливу реалізацію майна позивача в ході проведення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження №64018084 та виникнення в майбутньому можливих спорів, що, істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся.
Суд зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову до подання позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, яка буде пред'явлена в майбутньому, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Водночас, заявник не навів достатніх мотивів того, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся.
З урахуванням зазначеного, у суду відсутні підстави стверджувати про наявність підстав вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, тому заява представника позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 151, 153-155, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні заяви представника Акціонерного товариства «Укртранснафта» про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею (суддями). Відповідно до частини 8 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала про відмову у забезпеченні адміністративного позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.Ю. Гарник