ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
18 травня 2021 року місто Київ №640/5369/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження заяву представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1
до Державного центру зайнятості
проскасування наказу від 18.05.2017 №166-к,
В провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебуває адміністративна справа №640/5369/21 за позовом ОСОБА_1 до Державного центру зайнятості про скасування наказу від 18.05.2017 №166-к.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.03.2021 прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №640/5369/21 та визначено, що справа буде розглядатись без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. Вказаною ухвалою також витребувано від Державного центру зайнятості належним чином засвідчену копію особової справи ОСОБА_1 та копії всіх документів, які стали підставою для прийняття оскаржуваного наказу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2021 в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін відмовлено.
Через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва 25.03.2021 від представника відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності, що є підставою для залишення позову без розгляду, оскільки, на думку відповідача, позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом.
В обгрунтування вказаної заяви представник відповідача зазначив про те, що позивач звернувся до суду з позовом лише після спливу майже чотирьох років, після прийняття оскаржуваного наказу, а саме 23.02.2021 та не навів доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду. Таким чином, на думку відповідача, позивач звернувся до суду з пропущенням, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, строку.
За посиланням представника відповідача, зі змісту позовної заяви та матеріалів справи також не вбачається будь-яких причин, які б об'єктивно та непереборно перешкоджали позивачу своєчасно звернутись до суду з даним позовом, клопотань про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду позивачем не заявлено.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.03.2021 запропоновано позивачу надати свої пояснення стосовно заяви представника відповідача про залишення позову без розгляду у справі №640/5369/21.
Позивачем 05.04.2021 подано до суду письмові пояснення на заяву Державного центру зайнятості від 25.03.2021 №33/1567-21 про застосування строків позовної давності, відповідно до яких позивач вказує про поважність причин пропуску звернення до суду, оскільки вперше останній вперше звернувся до Печерського районного суду міста Києва ще 03.07.2017 з приводу скасування наказу Державної служби зайнятості (Центрального апарату) від 18.05.2017 № 166-к «Про оголошення догани ОСОБА_1 », тобто, у межах строку, визначеного частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом оскарження є наказ Державної служби зайнятості (Центрального апарату) від 18.05.2017 № 166-к «Про оголошення догани ОСОБА_1 »
Частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Судом встановлено, що в липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся із позов до Печерського районного суду міста Києва, в якому просив скасувати наказ Державної служби зайнятості від 18.05.2017 «Про оголошення догани ОСОБА_1 ».
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 07.07.2017 відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Державної служби зайнятості (Центральний апарат) про скасування дисциплінарного стягнення (догани).
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 05.10.2017 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 07.07.2017 скасовано з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
В подальшому, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 12.11.2020 провадження у справі закрито та роз'яснено позивачу його право звернення до суду в порядку адміністративного судочинства.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовано тим, що місцевий суд допустився порушення норм процесуального права. Вказав, що він не перебуває на державній службі, державна служба зайнятості не являється суб'єктом владних повноважень та не здійснює владних управлінських функцій, тому вважає, що спір є приватно правовим та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначає, що спір між сторонами стосується проходження особою публічної служби, відтак є публічно-правовим та підляже розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Постановою Київського апеляційного суду від 02.02.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 12.11.2020 залишено без змін.
Як зазначив суд у своїй постанові, закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спір, який виник між сторонами стосується питань проходження та звільнення з публічної служби, тому підвідомчий адміністративному суду.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну службу» державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; управління персоналом державних органів; реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 2 вказаного Закону посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов'язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону.
Відповідно до Положення про державну службу зайнятості, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 15 грудня 2016 року № 1543, Служба є централізованою системою державних установ, діяльність якої спрямовується та координується Міністерством соціальної політики України.
Служба складається, зокрема, з Центрального апарату Служби, Центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських центрів зайнятості, міських, районних і міськрайонних центрів зайнятості.
Центральний апарат Служби, регіональні та базові центри зайнятості є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України та банківських установах, кутові штампи та печатки із зображенням Державного Герба України, своїм найменуванням та кодом за ЄДРПОУ, інші печатки та штампи (за наявності).
Центральний апарат Служби є головною державною установою у централізованій системі державних установ Служби.
Таким чином, Київський апеляційний суд у своїй постанові від 02.02.2021 у справі №757/38533/17-ц вказав про те, що місцевий суд дійшов правильного висновку, що зазначений спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки він виник у зв'язку з проходженням ОСОБА_1 публічної служби, а тому не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до частини третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
З урахуванням викладеного вбачається, що першочергове звернення до Печерського районного суду міста Києва 07.07.2017 ОСОБА_1 із позовом до Державного центру зайнятості про скасування наказу від 18.05.2017 №166-к здійснене у межах строку, передбаченого частиною третьою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент звернення до суду).
При цьому, порушення строку звернення до Окружного адміністративного суду міста Києва при повторному поданні позову до Державного центру зайнятості з приводу касування наказу від 18.05.2017 №166-к обумовлене відсутністю однозначної судової практики щодо підсудності спорів даної категорії, що можна вважати поважною причиною пропуску строку звернення.
Таким чином, суд приходить до висновку, що причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду є поважними, а тому відмовляє у задоволенні заяви відповідача про застосування строків позовної давності.
Разом з ти, суд, визначаючись щодо заяви про поновлення строків звернення до суду, виходить з того, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та наслідки у вигляді залишення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави.
Згідно з частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, а згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" констатував, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.
У справі "Іліан проти Туреччини" Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Таким чином, з метою забезпечення принципу правової визначеності та запобігання порушенню принципу верховенства права суди повинні досліджувати дотримання строку звернення до суду, причини його пропуску та послідовно застосовувати відповідні правові наслідки його спливу.
Тобто, пропущення строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для прямого застосування наслідків такого пропуску (залишення без розгляду, повернення), оскільки процесуальним законодавством передбачено можливість визнання судом причин пропуску таких строків поважними і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, у задоволенні заяви про залишення позовної заяви без розгляду слід відмовити.
Керуючись статтями 121-122, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні заяви представника відповідача про застосування строків позовної давності, що є підставою для залишення позову без розгляду відмовити.
2. Копію ухвали направити всім учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Іщук І.О.