1/1783
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі
17 травня 2021 року м. Київ№ 640/10850/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., ознайомившись з позовною заявою і доданими до неї матеріалами
ОСОБА_1
до Міністерства соціальної політики України
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) адреса: АДРЕСА_1 до Міністерства соціальної політики України (надалі - відповідач), адреса: 01601, місто Київ, вулиця Еспланадна, будинок 8/10, в якій позивач простить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства соціальної політики України щодо невжиття необхідних заходів для забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері соціального захисту осіб, яким призначено пенсію на підставі Закону № 2262-ХІІ та які набули право на її перерахунок у зв'язку із збільшенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2017 року № 704;
- зобов'язати відповідача направити, через Пенсійний Фонд України, до Головного управління Пенсійного Фонду України у місті Києві відповідне повідомлення з дозволом на проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 виходячи із розміру і складу усіх видів грошового забезпечення, що зазначені у довідці від 13 жовтня 2020 року № 2/6 - 1599;
- стягнути з Державного бюджету України, компенсацію за завдані ОСОБА_1 матеріальні збитки у розмірі 448 976,00 (чотириста сорок вісім тисяч дев'ятсот сімдесят шість) гривень.
Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача в наслідок протиправної бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Після усунення недоліків позовної заяви, суд вирішує питання, в тому числі про відкриття спрощеного або загального позовного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з частиною 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з частиною 3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Пунктом 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є також справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком переліку справ, визначених частини 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
При цьому, судом встановлено, що даний позов до цього переліку винятків не відноситься.
Відтак, враховуючи, що дана справа не підпадає під обмеження, встановлені чинним Кодексом адміністративного судочинства України, а також незначну складність справи, судом вирішено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
При цьому, щодо клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та у судовому засіданні за участі усіх учасників судового провадження, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
У відповідності до пункту 20 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Пунктом 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з частиною 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності, а частиною 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Тобто, виключний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, міститься в частині 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, суд наголошує, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року №475/97-ВР (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі «Ахеn v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСІІЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Крім цього, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.11.2006 (скарга 73053/01 CASE OF JUSSILA v. FINLAND, суд вказав на те, що: «Європейський Суд не сумнівається в тому, що письмове провадження у справі часто може виявитись більш ефективним, ніж усний розгляд, для перевірки та забезпечення того, що платник податків надав точний звіт про свій майновий стан, підкріплений всіма необхідними документами. Суд не вважає переконливим довід заявника, що в ході розгляду цієї справи виникли міркування щодо достовірності, які потребували надання пояснень в усній формі.... та приймає довід держави-відповідача, що будь - які питання факту та питання права в цій справі могли бути належним чином розглянуті та вирішені на підставі матеріалів, наданих у письмовому вигляді. ... Оскільки заявнику була надана повна можливість наводити свої доводи у письмовому вигляді та надавати коментарі щодо відомостей, які надходили від податкових органів, Суд дійшов висновку, що вимоги справедливого судочинства були дотримані...».
Суд погоджується з такою позицією щодо Європейського суду з прав людини щодо застування пункту 1 статті 6 Конвенції.
Характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагає проведення судового засідання, а бажання сторони у справі викласти під час проведення судового засідання свої аргументи, які висловлені нею або можуть бути висловлені у відзиві на позовну заяву, не зумовлює необхідність призначення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
За таких підстав, на цій стадії судового розгляду, а також враховуючи, що позивачем не наведено переконливих доводів, з яких вбачалась би необхідність призначення судового засідання, а доводи, на які представник посилається у своїй заяві є такими, що не доводять суду необхідності розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви та призначення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
За таких підстав, а також враховуючи, що будь - яких інших достатніх причин, окрім того, що для забезпечення реалізації прав позивача необхідно провести судове засідання, в якому буде брати участь останній, та з яких вбачалась би необхідність розгляду справи за правилами загального позовного провадження у судовому засіданні позивачем не наведено, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення даного клопотання.
При цьому, суд зауважує, що в разі, якщо в подальшому, під час розгляду справи, суд дійде висновку про необхідність витребування доказів, заслуховування пояснень сторін, тощо, судом будуть вчинені необхідні дії для всебічного, повного та об'єктивного розгляду, в т.ч. з урахуванням можливості з власної ініціативи призначити судове засідання або перейти до розгляду в порядку загального провадження.
Щодо клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за позовну вимогу майнового характеру на підставі пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір», суд звертає увагу на наступне.
Так, відповідно до пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
З аналізу позовної заяви вбачається, що предметом оскарження, за твердженнями позивача, зокрема є протиправна бездіяльність Міністерства соціальної політики України щодо невжиття необхідних заходів для забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері соціального захисту осіб, на підставі чого позивача в одній із позовних вимог позовної заяви просить суд стягнути з Державного бюджету України компенсацію за завдані позивачу матеріальні збитки пов'язані, за твердженнями позивача, з протиправною бездіяльністю органу державної влади.
Таким чином, з урахуванням викладеного та оскільки предмет позову безпосередньо стосується відшкодування шкоди, за позицією позивача, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, то суд вважає за належне звільнити позивача від сплати судового збору за майнову вимогу позовної заяви на підставі пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір».
Щодо клопотання позивача про витребування у Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини 3 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Разом з тим, згідно частини 1 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Згідно частин 3 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Згідно частини 6 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
Згідно частини 9 статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд з метою повного, об'єктивного та всебічного дослідження обставин справи, дійшов висновку про наявність підстав для витребування у Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .
Щодо залучення до участі у справі у якості третіх особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, а саме Пенсійний фонд України, Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Державна казначейська служба України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини 2 статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.
Згідно частини 5 статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.
Суд зазначає, що предметом спору у даній адміністративній справі є, за доводами позивача, неправомірна бездіяльність Міністерства соціальної політики України щодо невжиття необхідних заходів для забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері соціального захисту осіб, яким призначено пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а саме не направлення Міністерством соціальної політики України через Пенсійний фонд України до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві відповідне повідомлення з дозволом на проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Щодо наявності підстав для залучення до розгляду до даної справи Пенсійний фонд України, Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Державну казначейську службу України в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, суд звертає увагу, що процедура проведення перерахунку пенсій, згідно положень зазначених у пунктів 2, 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, представляє собою алгоритм, невідривно пов'язаних між собою дій певних органів державної влади, до кола яких, окрім Місоцполітики, входять Пенсійний Фонд України, Головні управління ПФУ, Центральні орган державної влади, у складі яких є військові формування.
Таким чином, виходячи з вищевикладеного та з урахуванням того, що предметом розгляду даної справи є питання щодо дій/бездіяльності пов'язаних з направленням через Пенсійний фонд України до Головного управління Пенсійного Фонду України у місті Києві відповідного повідомлення з дозволом на проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про наявність правових підстав для залучення до розгляду вказаної справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Пенсійний фонд України, Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві.
Щодо залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Державну казначейську службу України, суд зазначає наступне.
Згідно правової позиції Верховного Суду, що викладена у пункті 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц, порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з державного органу визначений Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901-VI, яким встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
З аналізу позовної заяви позивача вбачається, що однією з заявлених вимог позивача до суду є стягнення з Державного бюджету України компенсації за завдані позивачу матеріальні збитки.
Тобто, на переконання суду, Державна казначейська служба України повинна брати участь у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, оскільки Державна казначейська служба України є тим органом, яка здійснює безспірне списання коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду та, відповідно, наділена повноваженням, під час здійснення безспірного списання коштів вимагати від боржників вжиття ними заходів до виконання виконавчих документів та за результатами їх виконання.
При цьому, суд вважає за необхідне на підставі приписів Кодексу адміністративного судочинства України, та для належного, об'єктивного розгляду справи, витребувати у Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Державної казначейської служби України інформацію щодо перебування в даній справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача чи відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 49, 77, 80, 160, 161, 171, 241, 243, 248, 255, 257-262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за вимогу майнового характеру позовної заяви - задовольнити.
2. Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за майнову вимогу позовної заяви на підставі пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір».
3. Відкрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
4. Здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
5. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та у судовому засіданні за участі усіх учасників судового провадження - відмовити.
6. Повідомити позивача, що відповідно до частини 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
7. Повідомити відповідача про можливість подати відзив на позовну заяву протягом двадцяти днів, з дати отримання цієї ухвали.
8. Клопотання ОСОБА_1 про витребування у Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві копії матеріалів пенсійної справи - задовольнити.
9. Витребувати у Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .
10. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві подати через канцелярію Окружного адміністративного суду місті Києва (01051, місто Київ, вулиця Болбочана Петра, 8, корпус 1, головуюча суддя Клочкова Н.В.) в двадцятиденний строк з моменту отримання даної ухвали докази, зазначені в пункті 9 резолютивної частини цієї ухвали.
11. Залучити в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Пенсійний фонд України, Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Державну казначейську службу України.
12. Витребувати у Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Державної казначейської служби України інформацію щодо приналежності в даній справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача чи відповідача.
13. Зобов'язати Пенсійний фонд України, Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Державну казначейську службу України подати через канцелярію Окружного адміністративного суду місті Києва (01051, місто Київ, вулиця Болбочана Петра, 8, корпус 1, головуюча суддя Клочкова Н.В.) в двадцятиденний строк з моменту отримання даної ухвали докази, зазначені в пункті 12 резолютивної частини цієї ухвали.
14. Запропонувати третім особам надати до суду пояснення щодо позову, а також надати докази надіслання (надання) пояснень і доданих до них доказів іншим учасникам справи.
15. Повідомити суб'єкт владних повноважень про наявні в суді матеріали, які підлягають врученню суб'єкту владних повноважень як стороні, та про можливість їх отримання безпосередньо у суді.
16. Інформацію щодо справи можна отримати на офіційному веб-порталі судової влади України за адресою: http://court.gov.ua/fair/sud2670/.
Ухвала набирає законної сили згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя Н.В. Клочкова