ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позовної заяви без руху
17 травня 2021 року м. Київ № 640/12898/21
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шевченко Н. М., ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї матеріалами Товариства з обмеженою відповідальністю «Пілатус» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Пілатус» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень.
Приписами п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, суддя виходить з наступного.
Згідно з ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
До заяви про визнання індивідуального акта протиправним чи адміністративного договору недійсним додається також оригінал або копія оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування (ч. 7 ст. 161 КАС України).
У порушення згаданих норм, позивачем не надано оскаржуваних актів та документів, на підставі яких такі акти прийнято. Крім того, жодного клопотання про витребування відповідних документів також не надано.
За змістом п. 3 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначається ціна позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Оскільки ціна позову в частині оскарження ППР відсутня, позивачу необхідно надати примірник позовної заяви із відповідним виправленням.
Згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Приписами ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою передбачений судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено з 1 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2270 гривень.
Із позовної заяви та позовних вимог убачається, що позивачем заявлено одну вимогу немайнового характеру та одну вимогу майнового, при цьому, за відсутності копії оскаржуваного ППР та порушення вимоги про зазначення ціни позову, неможливо встановити розмір судового збору, належного до сплати.
Таким чином позивачу необхідно надати докази сплати судового збору у розмірі 2270,00 грн за вимогу немайнового характеру та (ціна позову * 1,5%, але не менше 2270,00 грн та не більше 22700,00 грн) за вимогу майнового характеру за наступними реквізитами:
Отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерський район;
Код отримувача (код ЄДРПОУ) - 37993783;
Рахунок отримувача - UA908999980313181206084026007;
Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП);
Код банку отримувача - 899998;
Код класифікації доходів бюджету - 22030101.
Крім того, із прохальної частини позову убачається, що позивачем оскаржується ППР № 0002110402 від 09.10.2020, а позовну заяву направлено поштою 06.05.2021.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).
Відносини у сфері оподаткування, права та обов'язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Відповідно до п. 56.18 ст. 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Пунктом 102.1 статті 102 ПК України встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Отже, вказана норма містить приписи щодо наявності різних строків давності (як 1095 днів, так і 2555 днів у певних правовідносинах).
Пунктом 102.2 ст. 102 ПК України визначені випадки, коли грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.
Аналіз ст. 102 ПК України дає підстави для висновку, що після закінчення визначеного у ній строку давності питання вирішення спору, зокрема, щодо правомірності податкового повідомлення рішення взагалі не може бути поставлене перед контролюючим органом вищого рівня або судом.
Отже, зазначений у п. 102.1 ст. 102 ПК України строк є саме строком давності, який має матеріально-правову природу, а тому не може бути одночасно і процесуальним строком звернення до суду. Між правовою природою матеріально-правового строку давності в податкових правовідносинах та процесуального строку звернення до адміністративного суду є сутнісна різниця, а тому помилковим є ототожнення їх призначення при використанні.
Оскільки норма п. 56.18 ст. 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду, такий строк визначено в п. 2 ст. 122 КАС України та становить шість місяців.
Наведений висновок узгоджується з викладеним у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19.
Звертаючи увагу на дату винесення оскаржуваного ППР та дату звернення до суду, слід констатувати факт пропуску шестимісячного строку звернення до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Слід також зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев'ятою статті 266 цього Кодексу.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 57 КАС України).
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (ч. 4 ст. 59 КАС України).
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
За змістом ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (ч. 2 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).
Рішенням Національної асоціації адвокатів України Ради адвокатів України № 41 від 12.04.2019 затверджено положення про ордер про надання правничої (правової) допомоги (Положення № 41).
Відповідно до п.п. 2, 3 Положення № 41 ордер на надання правової допомоги - письмовий документ, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги у випадках і порядку, встановлених Законом України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншими законами України.
В Україні встановлюється єдина, обов'язкова для всіх адвокатів, типова форма ордера, яку затверджує Рада адвокатів України (зразок в Додатку 1).
Згідно з п. п. 6, 7 Положення № 41 бланки ордерів, згідно затвердженої типової форми, генеруються у відповідному розділі «Особистого кабінету адвоката» на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України www.unba.org.ua слідуючи командам системи.
Облік згенерованих ордерів здійснюється автоматично системою управління електронної бази даних Єдиного реєстру адвокатів України. Історія генерування ордерів відображається у відповідному розділі «Особистого кабінету адвоката» на офіційному веб-сайті НААУ та у адміністративній частині електронної бази даних ЄРАУ.
За змістом п. 12 Положення № 41 ордер містить реквізити, серед яких, серія, порядковий номер ордера, двовимірний штрих-код QR-код) з посиланням на профайл адвоката в ЄРАУ.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.
Рішенням Ради адвокатів України № 26 від 17.12.2012 затверджений порядок ведення Єдиного реєстру адвокатів України (Порядок № 26).
Відповідно до п. 1.1 Порядку № 26 Єдиний реєстр адвокатів України - це електронна база даних, яка містить відомості про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» набули права на зайняття адвокатською діяльністю, та обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності.
Згідно з п. 6.7 Порядку № 26 ЄРАУ доступний користувачам на офіційному веб-сайті НААУ - www.unba.org.ua.
Таким чином, обов'язковим реквізитом ордера є двомірний штрих-код QR-код з посиланням на профайл адвоката в ЄРАУ, який доступний на офіційному веб-сайті НААУ за посиланням www.unba.org.ua.
Із матеріалів справи убачається, що наданий представником позивача (Васильчук Світланою Станіславівною) ордер № 0005504 від 19.01.2021 містить двумірний QR-код із посиланням на веб-сторінку www.ramk.com.ua.
Згадане посилання не передбачено жодним нормативно-правовим актом, як джерело інформації про адвоката.
Таким чином, представником позивача, у порушення вимог Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», Положення № 41, надано ордер, який не містить обов'язкового реквізиту, натомість, зазначений QR-код містить посилання на неавторизоване джерело, інформація з якого не відповідає відомостям ЄРАУ.
Крім того, разом із ордером ОСОБА_1 подано Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ № 5943, видане Головою Ради адвокатів міста Києва Рафальською І. В. на підставі Рішення Ради адвокатів міста Києва № 65 від 13.07.2017.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 25.02.2021 у справі № 826/16397/18 виклав наступну правову позицію.
Відповідно до протоколу конференції адвокатів міста Києва від 08.10.2016, делегатами Конференції ухвалено рішення про висловлення недовіри та дострокове відкликання голови Ради адвокатів міста Києва Рафальської І.В. , обрано новий склад та голову Ради адвокатів міста Києва - ОСОБА_2 .
На підставі вказаного рішення Конференції адвокатів регіону від 08.10.2016 були внесені відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Ради адвокатів міста Києва та зареєстровано нову Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури м. Києва. Відповідно, 11 жовтня 2016 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесені відомості про зміну керівника та призначення ОСОБА_2 головою Ради адвокатів міста Києва.
Судом встановлено, що керівником Ради адвокатів міста Києва з 08.10.2016 є Рябенко П.К .
Проаналізувавши норми чинного законодавства Верховний Суд дійшов до висновку про те, що після 08.10.2016 ОСОБА_3 не мала повноважень голови Ради адвокатів міста Києва, тому не мала повноважень здійснювати оцінку результатів стажування, приймати за результатом такого оцінювання відповідне рішення, а також видавати свідоцтво.
Зважаючи на те, що рішення, на підставі якого видано свідоцтво та саме свідоцтво видані за підписом ОСОБА_3 після обрання нового голови Ради адвокатів міста Києва, свідоцтво серії КВ № 5943, видане Головою Ради адвокатів міста Києва Рафальською І. В. на підставі Рішення Ради адвокатів міста Києва № 65 від 13.07.2017 не підтверджує факт складання ОСОБА_1 кваліфікаційного іспиту, проходження стажування, складання присяги адвоката України, тобто, виконання ст. ст. 9- 12 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», натомість, не може вважатись адвокатом України у розумінні ч. 1 ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»
Резюмуючи викладене, слід констатувати, що позовна заява подана за підписом особи, яка не надала достатні докази набуття нею права на заняття адвокатської діяльності, при цьому ордер, який засвідчує повноваження містить недостовірні відомості в обов'язкових реквізитах.
Ураховуючи викладене, позовну заяву слід залишити без руху із наданням позивачу часу для усунення недоліків позову.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 241- 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Пілатус» залишити без руху.
2. Установити позивачу десятиденний строк з дня одержання даної ухвали для усунення недоліків.
3. Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 КАС України та оскарженню не підлягає.
Суддя Н.М. Шевченко