ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
12 травня 2021 року м. Київ № 826/19357/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Скочок Т.О., суддів: Кармазіна О.А., Катющенка В.П., при секретарі судового засідання Новик В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні, без здійснення фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу, заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2018 в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1
до Державної судової адміністрації України (відповідач 1) Державної казначейської служби України (відповідач 2) Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (відповідач 3)
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної судової адміністрації України, Державної казначейської служби України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, в якому просив: 1) визнати протиправною відмову Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області в нарахуванні та виплаті позивачу вихідної допомоги - 10 місячних заробітних плат за останньою посадою; 2) зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області здійснити нарахування і виплату за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, на користь позивача вихідної допомоги у розмірі 246 500 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що з березня 1993 року він працював на посаді судді Синельниківського районного суду Дніпропетровської області, а з березня 2004 року - суддею Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області, а тому при звільненні 08.09.2016 у зв'язку з поданням заяви про відставку мав право на отримання вихідної допомоги, як це було передбачено статтею 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VІ. Однак, у виплаті відповідної допомоги відповідачі відмовили через зміни у законодавстві, а саме виключення статті 136 із Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VІ на підставі Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 №1166-VІІ.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2018 у справі №826/19357/16 у задоволенні позову було відмовлено повністю. Вказане рішення суду сторонами не оскаржувалось та набрало законної сили.
12.05.2020 до канцелярії суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2018 у справі №826/19357/16 за виключними обставинами (а саме з підстави, передбаченої по. 1 ч. 5 ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України) та прийняття судом нового рішення про задоволення позовних вимог повністю.
В обґрунтування заяви позивач зазначив, що рішенням Конституційного Суду України від 15.04.2020 у справі №3-311/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 №1166-VII. Зазначене положення Закону № 1166-VII з дня ухвалення рішення втратило чинність і з цим відновлено чинність статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI, частина перша якої передбачає, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого при вирішенні справи, на думку позивача, є виключною обставиною, тобто, підставою для перегляду судового рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили.
Ухвалою суду від 18.05.2020 відкрито провадження за виключними обставинами у справі №826/19357/16 та призначено судове засідання для розгляду заяви позивача на 10.06.2020.
10.06.2020 до суду від представника відповідача 1 надійшов відзив, за змістом якого останній просить суд відмовити у задоволенні заяви. Пояснив, що відповідно до Закону №1166-VII статтю 136 Закону №2453-VI було виключено. Тобто, у період з 01.04.2014 по 30.09.2016 виплата вихідної допомоги судді у зв'язку з відставкою законодавством передбачене не була, а тому така вихідна допомога позивачу не виплачувалася. Стосовно посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 15.04.2020 у справі №3-311/2018 представник відповідача зазначив, що таке рішення Конституційного Суду на спірні правовідносини не впливає, оскільки правовідносини у цій справі виникли ще до прийняття такого рішення, а останнє у свою чергу не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.
30.06.2020 на поштову адресу від позивача надійшла заява від 23.06.2020, в тексті якої ОСОБА_1 просив розглядати заяву про перегляд рішення суду за виключними обставинами за його відсутності.
Ухвалою суду від 01.07.2020 зупинено провадження у справі №826/19357/16 до набрання законної сили рішенням об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №808/1628/18.
Відповідно до ухвали суду від 27.04.2021 поновлено провадження за виключними обставинами в адміністративній справі №826/19357/16 та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 12.05.2021.
Позивач особисто та представники учасників справи у судове засідання 12.05.2021 не прибули, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.
Зважаючи на неявку всіх учасників справи, на підставі ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
На підставі ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 12.05.2021 проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Розглянувши подані документи і матеріали справи, суд встановив наступне.
На переконання позивача, рішення Конституційного Суду України від 15.04.2020 у справі №3-311/2018 є підставою для перегляду рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2018 у справі №826/19357/16.
Згідно з ч. 1 ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Суд звертає увагу, що наведена норма містить імперативний припис, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки за умови, якщо таке рішення суду ще не виконане.
Згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 19.02.2021 у справі №808/1628/18, словосполучення «ще не виконане», яке вживається у п. 1 ч. 5 ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачає множинного тлумачення або множинного його розуміння, а також «розширеного тлумачення» про яке зазначено в ухвалі Верховного Суду від 14.05.2020, якою справу №808/1628/18 передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Вказана процесуальна норма має імперативний характер, є чіткою та не може бути застосована інакше ніж це передбачено процесуальним законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи рішенням Конституційного Суду України від 15.04.2020 №2-р(II)/2020 у справі №3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) за конституційними скаргами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення пп. 1 п. 28 розд. II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 №1166-VII.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Аналогічні положення містяться у ст. 91 Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII «Про Конституційний Суд України».
Пунктом 2 резолютивної частини зазначеного рішення Конституційного Суду України від 15.04.2020 №2-р(II)/2020 у справі №3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) визначено, що положення пп. 1 п. 28 розд. II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 №1166-VII, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, наявність рішення Конституційного Суду України від 15.04.2020 №2-р(II)/2020 у справі №3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки при вирішенні спору, крім того, на час виникнення спірних правовідносин та на час прийняття рішення судом першої інстанції положення вказаної норми були чинними та підлягали застосуванню.
Враховуючи вказані положення чинного законодавства, а також, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2018 у справі № 826/19357/16, про перегляд якого за виключними обставинами з відповідною заявою звернувся ОСОБА_1 , у задоволенні позову відмовлено, суд зазначає, що не може вважатись невиконаним, в розумінні положень п. 1 ч. 5 ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду, що набрало законної сили та яким у задоволенні позову відмовлено, оскільки таке рішення не передбачає примусового його виконання.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про перегляд за виключними обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2018 в адміністративній справі № 826/19357/16.
Правова позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 17.12.2019 у справі №808/2492/18, від 19.11.2018 у справі №755/4893/18, від 12.11.2020 у справі №805/550/16-а, від 19.02.2021 у справі №808/1628/18.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст.ст. 229, 243, 248, 250, 361-369 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2018 в адміністративній справі №826/19357/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Державної казначейської служби України та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції порядку та в строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т.О. Скочок
Судді О.А. Кармазін
В.П. Катющенко
Повний текст ухвали суду виготовлено 17.05.2021.