ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
18 травня 2021 року м. Київ № 640/12350/21
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., ознайомившись з матеріалами адміністративної справи та доданими до неї матеріалами
за позовом ОСОБА_1
до Державного реєстратора Комунального підприємства "Київжитлоексплуатація" Рисак
Олени Олександрівни
про визнання незаконним та скасування рішення, скасування запису про право власності,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до державного реєстратора Комунального підприємства "Київжитлоексплуатація" Рисак Олени Олександрівни, в якому просить:
- визнати незаконним та скасувати рішення відповідача від 13.03.2019 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45920687,
- скасувати запис про право власності на об'єкт нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_1 , що складається з 1 (однієї) жилої кімнати, загальною площею 40,50 кв.м, з яких - 17,30 кв.м жилої площі, від 11.03.2019 за ОСОБА_2 .
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач послався на те, що 22.08.2015 ОСОБА_1 у ОСОБА_3 придбав за договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кисельовою Н.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 1514, квартиру АДРЕСА_1 .
У подальшому, рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 31.03.2016 у справі № 753/12898/15-ц задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння.
На підставі зазначеного рішення державним реєстратором Комунального підприємства "Київжитлоексплуатація" Рисак Олени Олександрівни перереєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 .
На переконання позивача, у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки договір купівлі-продажу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є дійсним та не оскаржувався, а рішенням суду у цивільній справі не було витребувано майно саме у позивача, як дійсного на той момент власника.
У відповідності до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Абзацом другим пункту 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у цьому Кодексі термін публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Під суб'єктом владних повноважень розуміється орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Тобто, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Слід зауважити, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Більш того, частиною третьою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Виникнення спірних правовідносин у даній адміністративній справі зумовлено незгодою позивача із реєстрацію права власності на квартиру, яку він вважає своєю власністю, за іншою особою.
Тобто, позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивача.
Враховуючи те, що позовні вимоги до державного реєстратора в цій справі є похідними від спору про право власності на майно і можуть впливати на майнові права та інтереси учасників справи, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, суд дійшов висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
З наведеного можна зробити висновок про те, що правовідносини, що склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку є спір про право цивільне.
Крім того, частиною 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
У справі, що розглядається, позовні вимоги спрямовані на захист порушених майнових прав позивача.
Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією майнових прав особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.
Таким чином, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на об'єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і за суб'єктним складом сторін має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Зазначена вище правова позиція неодноразової висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, й у постанові від 29.05.2019 у справі № 826/9341/17.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Частиною п'ятою статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається. Частиною шостою цієї статті передбачено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Керуючись статтями 170, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі та позовну заяву з усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.
3. Роз'яснити позивачу, що повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.
4. Роз'яснити позивачу, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до частини другої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Відповідно до частини другої статті 293, статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя О.П. Огурцов