ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
28 квітня 2021 року м. Київ № 640/20074/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Скочок Т.О., суддів Кармазіна О.А., Катющенка В.П., при секретарі судового засідання Новик В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Кабінету Міністрів України (відповідач 1) Державної служби України з безпеки на транспорті (відповідач 2)
3-тя особа проГолова Державної служби України з безпеки на транспорті Погорілий Олександр Вікторович визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку,-
за участі представників сторін:
від позивача - Батрин С.В.,
від відповідача 1 - Полець Д.М.,
від відповідача 2 -Тарасенко Н.В.
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач або ОСОБА_1 ) з позовом до Кабінету Міністрів України (далі по тексту - КМУ) та Державної служби України з безпеки на транспорті (далі по тексту - Укртрансбезпека), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 19.01.2021, просив суд:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.09.2019 №828-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державної служби України з безпеки на транспорті»;
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з безпеки на транспорті від 26.09.2019 №1727-к «Про оголошення розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.09.2019 №828-р;
- поновити ОСОБА_1 на посаді Голови Державної служби України з безпеки на транспорті з 25.09.2019 та зобов?язати Кабінет Міністрів України видати розпорядження про поновлення ОСОБА_1 на посаді Голови Державної служби України з безпеки на транспорті з 25.09.2019;
- стягнути з Державної служби з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за розрахунком станом на дату ухвалення рішення у справі.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Васильченко І.П. від 04.11.2019 відкрито провадження у справі №640/20074/19 за вказаним позовом та призначено цю справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, з проведенням підготовчого засідання. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва (головуючий суддя Васильченко І.П.) від 11.02.2020 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено Голову Державної служби України з безпеки на транспорті Погорілого Олександра Вікторовича.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва (головуючий суддя Васильченко І.П.) від 03.03.2020 закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті колегією суддів у складі трьох суддів.
В подальшому відповідно до розпорядження керівника апарату Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.09.2020 №408, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді-доповідача, у провадженні якого перебувала справа №640/20074/19 матеріали даної справи передано на повторний автоматичний розподіл між суддями.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано для розгляду судді Окружного адміністративного суду міста Києва Скочок Т.О.
Ухвалою від 06.10.2020 року адміністративну справу №640/20074/19 прийнято до провадження суддею Скочок Т.О. та призначено підготовче засідання, за наслідками якого 01.03.2021 ухвалено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду.
У своєму позові позивач зазначає про те, що він обіймав посаду Голови Укртрансбезпеки. Розпорядженням КМУ №828-р від 25.09.2019 його було звільнено з займаної посади відповідно до частини 1 статті 87-1 Закону України "Про державну службу". Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що зазначена підстава для звільнення, на його думку, не відповідає основним положенням Закону України "Про державну службу". Така підстава для звільнення суперечить принципу стабільності державної служби, оскільки ставить питання про його звільнення у залежність від зміни політичного керівництва держави та державних органів. Крім того, таке звільнення суперечить принципам політичної неупередженості, рівного доступу до державної служби, професіоналізму, патріотизму, доброчесності, ефективності, прозорості, оскільки саме на таких засадах він виконував функції та завдання держави та відповідно, розраховував на застосування будь-яких наслідків негативного характеру тільки у випадку недотримання принципів державної служби, а не безпідставно. В частині дій відповідача, - такі дії є додатковим свідченням порушення останнім принципів верховенства права, законності, що не може залишитися поза увагою суду.
Відповідач-1 у своєму відзиві просив суд відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що ним було дотримано вимоги чинного законодавства щодо способу реалізації повноважень, а саме - під час прийняття рішення про звільнення позивача з посади. В свою чергу, позивачем не було надано належного обґрунтування та доказів порушення відповідачем-1 під час підготовки, розгляду та прийняття оскаржуваного рішення.
Відповідач-2 у своєму відзиві просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що рішення відповідача-1 було прийнято на виконання приписів Закону України "Про державну службу", а оскаржуваний наказ відповідача-2 було видано на виконання розпорядження КМУ від 25.09.2019 №828-р.
У судове засідання 28.04.2021 з'явилися представник позивача, відповідача-1 та відповідача-2.
Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві. Представники відповідачів заперечували проти позову та просили суд відмовити у його задоволенні посилаючись на доводи, викладені у поданих до суду своїх відзивах.
На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 28.04.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення учасників справи, надані у судовому засіданні, розглянувши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №295-р "Про призначення ОСОБА_1 Головою Державної служби України з безпеки на транспорті" позивача призначено Головою Державної служби України з безпеки на транспорті.
25.09.2019 Міністр Міністерства інфраструктури України звернувся до Прем'єр - міністра України листом №2836/10/14-19 у якому клопотав щодо звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Укртрансбезпеки відповідно до частини 1 статті 87-1 Закону України "Про державну службу". Даний лист серед його додатків містив біографічну довідку щодо позивача та проект розпорядження на звільнення позивача з посади.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.09.2019 №828-р "Про звільнення ОСОБА_1 з посади Державної служби України з безпеки на транспорті" позивача звільнено з посади Голови Укртрансбезпеки, відповідно до частини 1 статті 87-1 Закону України "Про державну службу".
26.09.2019 Укртрансбезпекою видано Наказ №1727-К "Про оголошення розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.09.2019 року №828-р "Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державної служби України з безпеки на транспорті".
Позивач не погоджується з прийнятим Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.09.2019 №828-р та звернувся до суду з позовними вимогами про визнання його протиправним та скасування.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою КМУ від 11.02.2015 №103 (далі по тексту - Положення №103), в редакції яка діяла на час прийняття оскаржуваного рішення, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Пунктом 11 Положення №103 передбачено, що Укртрансбезпеку очолює Голова, якого призначає на посаду та звільняє з посади Кабінет Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України, внесеним на підставі пропозицій Міністра інфраструктури.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону України "Про державну службу" (далі по тексту - Закон України №889-VIII, в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваного рішення) посади державної служби в державних органах поділяються на категорії та підкатегорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень, змісту роботи та її впливу на прийняття кінцевого рішення, ступеня посадової відповідальності, необхідного рівня кваліфікації та професійних компетентностей державних службовців.
В силу пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України №889-VIII посади керівників центральних органів виконавчої влади, які не є членами Кабінету Міністрів України, та їх заступників віднесено до категорії "А" (вищий корпус державної служби).
Стаття 83 Закону України №889-VIII встановлює вичерпний перелік підстав припинення державної служби, зокрема, за ініціативою суб'єкта призначення, вказані підстави визначено статтями 87, 87-1 цього Закону.
Статтею 87-1 Закону України №889-VIII встановлено додаткові підстави припинення державної служби окремих державних службовців за ініціативою суб'єкта призначення.
Так, частина 1 зазначеної вище статті Закону України №889-VIII в редакції, яка діяла на час прийняття оскаржуваного рішення передбачала, що суб'єкт призначення може прийняти рішення про звільнення державного службовця з посади державної служби категорії "А" з власної ініціативи, за поданням Прем'єр-міністра України або відповідного міністра чи керівника центрального органу виконавчої влади (керівника державного органу) протягом чотирьох місяців з дня призначення Прем'єр-міністра України або відповідного міністра чи керівника центрального органу виконавчої влади (керівника державного органу) з одночасним зарахуванням такого державного службовця за штат відповідного державного органу.
Отже, наведена вище норма законодавства наділяла суб'єкта призначення правом прийняття рішення про звільнення позивача з посади державної служби категорії "А" з власної ініціативи, за поданням Прем'єр-міністра України або відповідного міністра чи керівника центрального органу виконавчої влади (керівника державного органу) протягом чотирьох місяців з дня призначення Прем'єр-міністра України або відповідного міністра чи керівника центрального органу виконавчої влади (керівника державного органу).
В контексті з наведеним, слід зазначити, що дана норма діяла на час прийняття відповідачем-1 оскаржуваного рішення і не була у визначеному законом порядку визнана неконституційною, а отже доводи позивача що така безпідставно припинила його повноваження є необґрунтованими.
З матеріалів справи вбачається, що Міністр Міністерства інфраструктури України звернувся до Прем'єр - міністра України листом №2836/10/14-19 від 25.09.2019, у якому клопотав щодо звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Укртрансбезпеки відповідно до частини 1 статті 87-1 Закону України "Про державну службу". В подальшому, Кабінетом Міністрів України було прийнято оскаржуване позивачем розпорядження від 25.09.2019 №828-р "Про звільнення ОСОБА_1 з посади Державної служби України з безпеки на транспорті" яким позивача звільнено з посади Голови Укртрансбезпеки, відповідно до частини 1 статті 87-1 Закону України "Про державну службу".
Таким чином, встановлені судом обставини даної справи та наведені вище норми законодавства дають суду підстави дійти висновку, що у спірних правовідносинах, відповідач-1, приймаючи оскаржуване рішення, діяв у межах та у спосіб, встановлений чинним законодавством.
Інші доводи позивача не спростовують вищезазначених висновків суду та не доводять зворотнього.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і наявні докази за правилами, встановленими статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку, що відповідач-1, як суб'єкт владних повноважень, при винесенні оскаржуваного рішення діяв правомірно, а отже, підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання його рішення протиправним та його скасування відсутні, як наслідок, відсутні підстави для задоволення інших вимог позивача, які є похідними від вказаного, як і відсутні підстави для присудження на користь позивача понесених ним судових витрат.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т.О. Скочок
Судді В.П. Катющенко
О.А. Кармазін
Повний текст рішення виготовлено 17.05.2021