17 травня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/1438/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Слобажанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Полтавська область, Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправною та скасування постанови, -
24 лютого 2021 року ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області, у якій просить скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №187797 від 01.02.2021.
Позивач не погоджується з таким рішенням, оскільки хоч і є власником транспортного засобу MAN, державний номер НОМЕР_1 , але не здійснював перевезення вантажу (не є автомобільним перевізником), оскільки транспортний засіб переданий в оренду ПП "ОРІОЛ-ОЙЛ" на підставі договору оренди транспортного засобу від 17 вересня 2018 року №1877. Ці обставини не перевірені відповідачем під час розгляду справи про порушення суб'єктом господарювання законодавства про автомобільний транспорт.
Ухвалою суду від 01 березня 2021 року позовну заяву залишено без руху у зв'язку з невідповідністю її вимогам статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
11 березня 2021 року позивачем надано до суду документи, якими усунуто недоліки позовної заяви, визначені ухвалою суду від 01 березня 2021 року, у тому числі шляхом надання уточненої позовної заяви та визначення в якості відповідача Слобажанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Полтавська область.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та провадження у справі відкрито. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Залучено до участі у справі - в якості співвідповідача Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека).
Відповідач у відзиві на позов зазначив, що позовні вимоги не визнає /а.с.30-36/. В обґрунтування цієї позиції вказав, що за результатами проведеної рейдової перевірки транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів перевірений транспортний засіб марки МАН д.р.н. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 . Під час перевірки встановлено порушення вимог абз.3 ч.1 ст. 48 Закону "Про транспортний засіб", а саме надання послуг з перевезення вантажу ТЗ , який обладнаний цифровим тахографом, без оформлення документів перелік яких визначений ст. 48 Закону "Про транспортний засіб", а саме роздруківки даних з цифрового тахографа за 30.12.2020. Водій від підпису акту відмовився, інших документів (тимчасового реєстраційного талону, договору оренди) ним надано не було.
Позивач своїм правом на надання відповіді на відзив не скористався.
Згідно з частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.
На підставі направлення на рейдову перевірку від 28.12.2020 №008108 /а.с. 43/, посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області було проведено рейдову перевірку а/д Н-08, 244км+200м під час якої перевірено транспортний засіб марки МАН д.р.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 . За кермом перебував водій ОСОБА_2 .
Під час перевірки інспекторами Управління Укртрасбезпеки було встановлено, що ТЗ обладнаний цифровим тахографом.
В ході перевірки інспекторами було виявлено порушення абз. 3 ч. 1 ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме - надання послуг з перевезення вантажу ТЗ, який обладнаний цифровим тахографом без оформлення документів перелік яких визначений ст. 48 ЗУ «Про Автомобільний транспорт», а саме роздруківки даних з цифрового тахографа за 30.12.2020, про що складено акт про порушення законодавства про автомобільний транспорт відносно власника автомобіля ОСОБА_3 від 30.12.2020 №248952 /а.с. 39/. Водій зі змістом акту був ознайомлений, однак від підпису відмовився.
Для розгляду справи про порушення законодавства “Про автомобільний транспорт”, відповідачем надіслано ОСОБА_1 повідомлення, у якому запрошено позивача прибути до Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області з 10 до 12 години 01.02.2021 /а.с. 40-42/. Вказаний лист-повідомлення про розгляд адміністративної справи було направлено поштою з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
На розгляд справи 01.02.2021 позивач чи уповноважена ним особа не прибули.
01.02.2021 уповноваженою посадовою особою Слобажанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Полтавська область розглянуто усі наявні матеріали про порушення законодавства про автомобільний транспорт суб'єктом господарювання та за результатами їх розгляду винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №187797, якою до позивача застосовано штраф у розмірі 1700 грн /а.с. 38/.
Не погодившись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 3 Закону України від 30 червня 1993 року №3353-XII «Про дорожній рух» державне управління у сфері дорожнього руху та його безпеки здійснюється Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноваженими на це центральними органами виконавчої влади, органами виконавчої влади в Автономній Республіці Крим, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.
Відповідно до частини сьомої статті 6 Закону України від 05 квітня 2001 року №2344-ІII «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон №2344-ІII) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування та ін.
В силу статті 34 Закону №2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.
Загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень.
Відповідно до статті 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №1033, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 2 Порядку державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Відповідно до пункту 3 Порядку №1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Згідно пункту 14 Порядку №1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Згідно пункту 15 Порядку під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Згідно пункту 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Статтею 48 Закону №2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Виходячи зі змісту вказаної норми Закону №2344-III, перелік документів, які повинен мати водій для здійснення внутрішніх вантажних перевезень, зазначений у статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», не є вичерпним, до таких документів належать також інші документи, передбачені законодавством.
Згідно частини 2 статті 49 Закону №2344-III водій транспортного засобу зобов'язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.
Частиною першою статті 18 Закону №2344-III встановлено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 № 340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за №811/18106 (далі - Положення).
За приписами пункту 4 вказаного наказу, він набирає чинності з дня його офіційного опублікування, крім пункту 6.1, який набирає чинності для перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою від 3,5 тонн до 12 тонн з 01.06.2015.
Пунктом 6.1 розділу VI Положення встановлено, зокрема, що вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Разом з цим, цей же розділ VI Положення «Облік робочого часу» містить пункт 6.3, який визначає, що водій, що керує ТЗ, який необладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія.
З аналізу вищевикладеного суд дійшов висновку, що розділ VI Положення містить два альтернативних варіанта обліку робочого часу: для транспортних засобів, обладнаних тахографами, та транспортних засобів, не обладнаних тахографом, і з набуттям чинності пунктом 6.1 Положення приписи пункту 6.3 Положення не втратили чинності.
Отже індивідуальна контрольна книжка водія є документом, передбаченим законодавством України, на підставі яких виконуються вантажні перевезення автомобільним транспортом, та підпадають під інші документи, визначені законодавством, оформлення яких передбачено статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Наявність такого документу перевіряється під час здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, у ході рейдових перевірок відповідно до пункту 15 Порядку №1567.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 19.03.2020 по справі № 823/1199/17 (провадження № К/9901/2300/18).
Попри те, що наведені положення пункту 6.3 Інструкції №379 та пункту 16 Порядку №1388 передбачають видачу тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу і не містять імперативної вказівки на отримання такого документа, все ж пряма вимога щодо наявності у водія тимчасового реєстраційного талону міститься у статті 39 Закону №2344-ІІІ.
Аналогічний висновок сформульовано у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року у справі №804/8740/16.
За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абзац третій частини першої статті 60 Закону №2344-III).
Судом встановлено, що підставою для накладення на позивача штрафу, згідно спірної постанови, є надання послуг з перевезення вантажу без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону № 2344-ІІІ.
Оскаржувана постанова винесена відповідачем щодо позивача з підстав, що останній є власником такого транспортного засобу.
Варто наголосити, що позивач підтвердив, що він є власником транспортного засобу, яким здійснювалося перевезення.
Надаючи оцінку посиланню позивача у позові на передачу такого транспортного засобу в оренду ПП "ОРІОЛ-ОЙЛ" на підставі договору оренди транспортного засобу від 17 вересня 2018 року №1877, суд зазначає наступне.
В підтвердження даного факту позивачем надано копію вказаного договору оренди /а.с. 10-11/.
На думку суду, наданий позивачем договір оренди не є неналежним доказом використання транспортного засобу 30.12.2020, тобто саме в день фіксації правопорушення, саме орендарем та потребує детального вивчення та підтвердження іншими документами.
Суд наголошує, що відповідно до п.3.1 вказаного договору транспортні засоби, що орендуються, вважається переданим Орендарю з моменту підписання акту прийому-передачі, однак такого акту ні суду в ході розгляду справи, ні фахівцям відповідача в ході рейдової перевірки надано не було, як і не було передано самого договору оренди під час перевірки транспортного засобу.
Пунктом 4.1 вказаного договору визначено, що останній укладено на один рік, якщо Орендар протягом тридцяти днів після закінчення дії договору продовжує користуватися автомобілем, а Орендодавець з цього приводу не заперечує, то договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах.
В той же час, з урахуванням того, що договір укладено 17.09.2018 на один рік, то строк дії договору закінчився 17.09.2019, тобто ще до перевірки такого транспортного засобу та встановленні відповідного правопорушення або міг бути "поновленим на той самий строк і на тих самих умовах", однак лише за умови, що орендар "протягом тридцяти днів після закінчення дії договору (після 17.09.2019) продовжує користуватися автомобілем. Однак, ні позивачем до матеріалів справи, ні водієм під час перевірки транспортного засобу не було надано жодного належного та допустимого доказу в підтвердження продовження користування автомобілем орендарем після 17.09.2019, тобто після фактичного закінчення строку дії договору". Крім того, договір оренди міг бути достроково розірваний або не поновлений в силу такого пункту договору, у зв'язку з чим транспортний засіб міг бути повернутий власнику.
Крім того, позивач не позбавлений можливості звернутися в порядку цивільного судочинства до особи, яка на його думку використовувала вказаний транспортний засіб в момент правопорушення із вимогами про відшкодування завданої йому шкоди у зв'язку із притягненням його, як власника транспортного засобу до відповідальності за вказане правопорушення.
У справі ж, що розглядається відповідачем винесено рішення у зв'язку із відсутністю роздруківки роботи водія транспортного засобу обладнаному повіреним цифровим тахографом, що в свою чергу жодним чином не спростовано ні позивачем у позові, ні водієм під час перевірки вказаного транспортного засобу.
Згідно з п. 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.1998, власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представник зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
Крім того, згідно з абзацом четвертим пункту 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №1388 (далі - Порядок №1388), за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.
Відповідно до абзацу четвертого пункту 16 Порядку №1388 тимчасовий реєстраційний талон видається сервісним центром МВС за бажанням користувача чи розпорядника транспортним засобом та за зверненням власника, що передав транспортний засіб у користування і/або розпорядження фізичній або юридичній особі на строк, зазначений у його заяві або документах, які підтверджують право користування і/або розпорядження транспортним засобом.
Відповідно до п. 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 № 379, якщо власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортним засобом іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додаток 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформлюється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.
Позивачем не надані докази тимчасової реєстрації транспортного засобу.
Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства, власник транспортного засобу в разі передачі транспортного засобу в тимчасове користування зобов'язаний здійснити перереєстрацію такого транспортного засобу, а водій, здійснюючи перевезення вантажів зобов'язаний надавати для перевірки не лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, але й документи, на підставі яких на законних підстава використовується транспортний засіб (договір оренди та тимчасовий реєстраційний талон).
Суд вказує, що згідно приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Правову позицію щодо необхідності оформлення тимчасового реєстраційного талону на транспортний засіб, який передано в тимчасове законне користування іншим особам, висловив Верховний Суд у Постанові від 20.12.2018 по справі № 804/8740/16.
Так в зазначеній постанові сказано, що попри те, що наведені положення Інструкції № 379 та Порядку № 1388 передбачають видачу тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу, тобто як вважає позивач не містять імперативної вказівки на отримання такого документа, все ж його наявність, відповідно і необхідність звернутися про його отримання, встановлена Законом України «Про автомобільний транспорт».
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення. Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Висновки відповідача, на думку суду, підтверджуються належними доказами, є обґрунтованими та такими що, відображають дійсні обставини справи.
Відповідно до п.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Таким чином, проаналізувавши наведене, суд вважає за необхідне вказати, що позовні вимоги є не обґрунтованими, не підтверджені нормативно та документально належними та допустимими доказами, а тому є такими, що не підлягають задоволенню.
Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, то відсутні підстави для відшкодування позивачу судових витрат.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Слобажанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Полтавська область (вул.Європейська, 155,Полтава,Полтавська область,36008), Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (просп. Перемоги, 14, м. Київ, 01135, ідентифікаційний код 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.Г.Ясиновський