19 травня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/2892/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Новосанжарської селищної ради Новосанжарського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов"язання вчинити дії,
29 березня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Новосанжарської селищної ради Новосанжарського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення сьомої позачергової сесії восьмого скликання Новосанжарської селищної ради від 04.03.2021 №43 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянці ОСОБА_1 "; зобов"язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.01.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га, що розташована в межах населеного пункту с. Мала Перещепина Новосанжарського району Полтавської області.
Підставою для звернення до суду позивач зазначає порушення своїх прав відмовою відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту с. Мала Перещепина Новосанжарського району Полтавської області.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву зазначив, що рішенням сьомої позачергової сесії Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області восьмого скликання №43 від 04 березня 2021 року «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянці ОСОБА_1 » відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, оскільки відповідно до рішень сорок першої сесії сьомого скликання Малоперещепинської сільської ради від 05 жовтня 2020 року «Про організаційні заходи щодо підготовки документації до земельних торгів (аукціону)» та «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» запитувана позивачем земельна ділянка визнана такою, право на яку підлягає продажу на земельних торгах (аукціону), та було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та державну реєстрацію земельної ділянки для підготовки лота до земельних торгів.
У відповіді на відзив позивач зазначила, що відповідно до Публічної кадастрової карти України станом на 07 травня 2021 року земельна ділянка площею 12,00 га не сформована та кадастровий номер їй не присвоєно, а отже вона не може бути включена до відповідного переліку земельних ділянок, що виставлені на торги, так як відповідно до абзацу 2 частини першої статті 136 Земельного кодексу України у переліку земельних ділянок, які (або права на які) виставлені на земельні торги, зазначаються, зокрема, місце розташування (адреса) земельної ділянки, площа та кадастровий номер.
Позивач в судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача до суду з'явився, надав заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження без його участі.
Відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
ОСОБА_1 звернулася до Новосанжарської селищної ради Новосанжарського району Полтавської області із заявою від 19 січня 2021 року (вх.22 від 20 січня 2021 року) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га у власність із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новосанжарської об'єднаної територіальної громади Новосанжарського району Полтавської області, яка знаходиться в межах населеного пункту с. Мала Перещепина Новосанжарського району.
До вказаної заяви додала копії паспорта, ідентифікаційного номера та викопіювання з місцем розташування земельної ділянки.
Рішенням сьомої позачергової сесії Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області восьмого скликання №43 від 04 березня 2021 року «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянці ОСОБА_1 » вирішено відмовити у наданні дозволу громадянці ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, яка розташована в межах населеного пункту с. Мала Перещепина, у зв'язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки та вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, відсутності генерального плану населеного пункту та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Позивач не погодилася з відмовою Новосанжарської селищної ради у наданні їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у зв'язку з чим звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, вказаним у заявах по суті, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною другою статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
У частинах першій та третій статті 22 Земельного кодексу України передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Відповідно до приписів статті 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб.
Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України /у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин/ громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.
Із аналізу зазначених норм, вбачається, що будь-який громадянин України, незалежно від місця реєстрації або проживання, має право звернутись до уповноваженого органу із заявою та визначеними законодавством документами щодо надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства. Відповідний орган може відмовити у наданні дозволу тільки з підстав, зазначених у частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України. Перелік підстав є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Суд зауважує, що невідповідність місця розташування земельної ділянки має бути пояснена вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, тощо.
Судовим розглядом встановлено, що в обґрунтування оскаржуваного рішення зазначено про невідповідність місця розташування земельної ділянки та вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, відсутності генерального плану населеного пункту та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, проте з наведеного неможливо встановити у чому саме полягає невідповідність місця розташування земельної ділянки, яку позивач бажає отримати, вимогам законів або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць.
З огляду на те, що оскаржуване рішення не містить обґрунтованих пояснень та будь-яких конкретних доводів стосовно того, що обрана заявником земельна ділянка через її місце розташування порушує вимоги законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, суд доходить висновку, що воно не містить вмотивованої відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Отже, відповідач, відмовляючи у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, діяв всупереч наданим Земельним кодексом України повноваженням.
Подане позивачем клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою відповідає вимогам Земельного кодексу України та до нього додані документи, які вимагаються для такого роду клопотань.
У спірних відносинах відповідач не реалізував своїх повноважень, оскільки не надав оцінки поданим документам, прийнявши рішення про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки в самому рішенні не навів мотивованих доводів щодо відмови.
Довід відповідача, який наведений у відзиві на позов, про визнання спірної земельної ділянки такою, право оренди на яку підлягає продажу на земельних торгах (аукціону), суд відхиляє як безпідставний, оскільки така підстава в основу оскаржуваного рішення відповідачем не покладалася відповідно до змісту цього рішення.
Натомість, адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб'єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення.
Одночасно, суд зауважує, що частиною першою статті 134 ЗК України встановлено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів /частина перша статті 135 ЗК України/.
Згідно з частинами першою-третьою статті 136 ЗК України організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення. У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.
Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об'єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.
Земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.
Аналіз приписів статті 136 Земельного кодексу України свідчить про те, що віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки, при цьому у такому переліку зазначається, зокрема, кадастровий номер такої земельної ділянки.
Подібний висновок щодо застосування положень Земельного кодексу України наведений у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі №806/3708/15 та від 17 жовтня 2019 року у справі №823/1120/16.
Судовим розглядом встановлено та учасниками справи визнано, що земельна ділянка, стосовно якої позивач просила надати їй дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га, не має кадастрового номеру.
Водночас рішенням 41 сесії Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області 7 скликання від 05 жовтня 2020 року визнано земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності орієнтовною площею 12,00 га, розташовану в с.Мала Перещепина такою, право оренди на яку підлягає продажу на земельних торгах (аукціоні,) та з метою підготовки документації для земельних торгів виконавчому комітету ради доручено забезпечити розроблення документації із землеустрою.
На переконання суду, саме лише планування суб'єктом владних повноважень передати у майбутньому земельну ділянку в оренду в порядку аукціону без винесення рішення про її включення до переліку земельних ділянок, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах (із визначенням її кадастрового номеру у такому переліку), не є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Відповідачем не надано до суду доказів включення земельної ділянки, на яку позивач бажає отримати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, до переліку земельних ділянок, право оренди на які буде продано на земельних торгах, а відтак і не доведено наявності підстав для відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідно до положень частини третьої статті 136 Земельного кодексу України.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що рішення сьомої позачергової сесії Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області восьмого скликання №43 від 04 березня 2021 року «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянці ОСОБА_1 » є протиправним та підлягає скасуванню, а відповідна вимога позивача - задоволенню.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 19 січня 2021 року (вх.22 від 20 січня 2021 року) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га у власність із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новосанжарської об'єднаної територіальної громади Новосанжарського району Полтавської області, яка знаходиться в межах населеного пункту с. Мала Перещепина Новосанжарського району, з урахування висновків суду.
Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати зі сплати судового збору у сумі 908,00 грн.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Новосанжарської селищної ради Новосанжарського району Полтавської області (вул. Незележності, буд. 41, смт. Нові Санжари, Новосанжарський район, Полтавська область, 39300, ідентифікаційний код 21044987) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення сьомої позачергової сесії Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області восьмого скликання №43 від 04 березня 2021 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянці ОСОБА_1 ".
Зобов'язати Новосанжарську селищну раду Новосанжарського району Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19 січня 2021 року (вх.22 від 20 січня 2021 року) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га у власність із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новосанжарської об'єднаної територіальної громади Новосанжарського району Полтавської області, яка знаходиться в межах населеного пункту с. Мала Перещепина Новосанжарського району, з урахування висновків суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Новосанжарської селищної ради Новосанжарського району Полтавської області на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.Ю. Алєксєєва