18 травня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/2411/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Удовіченка С.О.,
за участю:
помічника голови суду - Сендецькій В.О.
представника позивача - Павлюка І.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Решетилівської міської ради Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
19 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Решетилівської міської ради Полтавської області в якому просить:
- визнати протиправними дії Решетилівської міської ради Полтавської області по не затвердженню ОСОБА_1 проекту землеустрою, щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення кадастровий номер 5324281900:00:004:0053, площею 1,7246 га для ведення особистого селянського господарства на території Лобачівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населеного пункту" та переданні такої у власність,
- зобов'язати Решетилівську міську раду Полтавської області протягом двох тижнів з моменту набрання рішенням суду законної сили, затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5324281900:00:004:0053) сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Лобачівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області та земельну ділянку передати у власність.
В обгрунтування позовної заяви позивач вказував на протиправність дій Решетилівської міської ради Полтавської області щодо незатвердження проекту землеустрою. Стверджував, що поданий на затвердження проект землеустрою погоджений у встановленому чинним законодавством України порядку, а тому відповідач в силу вимог статті 118 Земельного кодексу України зобов'язаний його затвердити.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішеного проводити розгляд справи з викликом сторін.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову.
12 квітня 2021 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив Решетилівської міської ради на позов. У відзиві відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказуючи, що клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою розглянуто, однак такий проект не затверджено у зв'язку із відсутністю необхідної кількості голосів. Стверджував, що ніхто не може обмежити повноваження депутата місцевої ради голосувати "за", "проти" чи "утримався" (а.с. 133-138).
13 квітня 2021 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов лист Решетилівської міської ради про проведення судового засідання без участі представника (а.с. 141).
Через неявку позивача розгляд справи призначений на 13 квітня 2021 року відкладено на 18 травня 2021 року.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та подав заяву про уточнення площі спірної земельної ділянки.
Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому Кодексом адміністративного судочинства України порядку.
Згідно пункту 1 частини третьої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
Наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 29 жовтня 2019 року № 9119-СГ позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою (а.с. 41).
За заявою ОСОБА_1 та відповідно до завдання на виконання робіт з розробки проекту землеустрою ФОП ОСОБА_2 у 2019 році розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ 01.03) в адміністративних межах Лобачівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області (а.с. 33-87).
11 листопада 2019 року експертом державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області позивачу надано висновок №14963/82-19 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Лобачівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області (а.с. 85).
10 січня 2020 року посадовою особою відділу у Решетилівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5324281900:00:004:0053, про що видано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с. 28).
Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка з кадастровим номером 5324281900:00:004:0053 відноситься до земель комунальної власності.
15 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся із клопотанням до Лобачівської сільської ради в якому просив затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 5324281900:00:004:0053 сільськогосподарського призначення та передати земельну ділянку у власність ОСОБА_1 .
Рішенням Лобачівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області від 14 грудня 2020 року відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення кадастровий номер 5324281900:00:004:0053 (а.с. 18).
Листом від 24 грудня 2020 року № 01-34/3796 Решетилівська міська рада повідомила представника ОСОБА_1 , що внаслідок проведення місцевих виборів 25 жовтня 2020 року набули повноважень сільські, селищні, міські ради та відповідні сільські, селищні, міські голови у територіальних громад, утворених Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України від 16 квітня 2020 року № 562 "Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад". Відповідно до підпункту 4 пункту 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону № 562 повноваження сільських рад, сільських, селищних голів, старост сіл, які увійшли до складу територіальних громад, території яких затверджено Кабінетом Міністрів України на підставі цього Закону, припиняється в день набуття повноважень міських рад, обраних на перших місцевих виборах у 2020 році (а.с. 21).
У подальшому ОСОБА_1 звертався із клопотаннями до Решетилівської міської ради про затвердження документації із землеустрою (а.с. 110-112).
Згідно проекту рішення третьої позачергової сесії восьмого скликання Решетилівської міської ради "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" винесено на голосування клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Решетилівської міської ради та передання її у власність, кадастровий номер 5324281900:00:004:0053 (а.с. 114-119).
Відповідно до протоколу підрахунку голосів відкритого поіменного голосування на 3 сесії восьмого скликання від 27 січня 2021 року проект рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Решетилівської міської ради та передання її у власність, кадастровий номер 5324281900:00:004:0053 не набрало достатньої кількості голосів (а.с. 120).
Листом від 04 лютого 2021 року № 01-34/381 Решетилівська міська рада повідомила ОСОБА_1 , що у зв'язку із відсутністю достатньої кількості голосів, розгляд клопотання перенесено на наступну сесію міської ради (а.с. 121).
Відповідно до протоколу підрахунку голосів відкритого поіменного голосування на 4 сесії восьмого скликання від 25 лютого 2021 року проект рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Решетилівської міської ради та передання її у власність, кадастровий номер 5324281900:00:004:0053 не набрало достатньої кількості голосів (а.с. 129).
Листом від 15 березня 2021 року № 01-34/1108 Решетилівська міська рада повідомила ОСОБА_1 , що у зв'язку із відсутністю достатньої кількості голосів, рекомендовано повторно звернутися із заявою та додатками до неї (а.с. 130).
Позивач не погоджуючись із діями Решетилівської міської ради щодо не затвердження проекту землеустрою звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Підстави набуття права на землю шляхом передачі земельних ділянок у власність встановлюються нормами Земельного кодексу України.
За змістом частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Відповідно до частини четвертої цієї статті, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
За змістом пункту "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Частинами шостою, сьомою статті 118 Земельного кодексу України визначено, що Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
За змістом статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
Частиною першою статті 9 названого Закону визначено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
За змістом пункту 70 Порядку про ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 /далі - Порядок № 1051/ державний кадастровий реєстратор у момент надходження до нього заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру разом з документами, зазначеними у пункті 69 цього Порядку, перевіряє: 1) повноваження особи, що звернулася за внесенням відповідних відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру; 2) наявність повного пакета документів, необхідних для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру; 3) розташування об'єкта Державного земельного кадастру на території дії його повноважень; 4) придатність електронного документа для проведення його перевірки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.
У разі відповідності заяви разом з документами вимогам, зазначеним у цьому пункті, Державний кадастровий реєстратор приймає заяву до розгляду по суті та обліковує її відповідно до пункту 71 цього Порядку.
Пунктом 73 Порядку №1051 визначено, що державний кадастровий реєстратор у строк, що не перевищує 14 робочих днів з дня прийняття заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру розглядає її разом з документами, зазначеними у пункті 69 цього Порядку, та перевіряє: відповідність документів вимогам, зазначеним у пункті 67 цього Порядку; електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку.
Пунктом 74 Порядку №1051 передбачено, що державний кадастровий реєстратор протягом строку, встановленого пунктом 73 цього Порядку, перевіряє електронний документ на відповідність: 1) даним Державного земельного кадастру (геодезичній та картографічній основам, даним кадастрових карт (планів); 2) вимогам до змісту, структури і технічних характеристик такого документа згідно з додатком 1; 3) даним документації із землеустрою та оцінки земель.
Відповідно до пункту 75 Порядку №1051 (у редакції, чинній на момент державної реєстрації спірної земельної ділянки) у разі відповідності поданих документів, зазначених у пункті 69 цього Порядку, вимогам, зазначеним у пункті 67 цього Порядку, та електронного документа вимогам, зазначеним у пункті 74 цього Порядку, Державний кадастровий реєстратор: 1) за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру вносить електронний документ та відомості, які він містить, до Державного земельного кадастру; 2) робить на титульному аркуші документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалах документації із землеустрою та оцінки земель, що містять графічне зображення об'єктів Державного земельного кадастру, аркушах відомостей про координати поворотних точок їх меж, частин, обмежень, угідь у паперовій формі позначку про проведення перевірки електронного документа та внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру за формою згідно з додатком 15. У разі подання заявником документації із землеустрою та оцінки земель в електронній формі зазначена позначка не проставляється, а така документація підписується Державним кадастровим реєстратором із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису; 3) присвоює за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру земельній ділянці, що реєструється, кадастровий номер та у випадках, зазначених у пунктах 107 - 161 цього Порядку, відкриває Поземельну книгу (вносить відповідні записи до неї); 4) виготовляє у випадках, зазначених у пунктах 162 - 199 цього Порядку, витяг з Державного земельного кадастру для підтвердження внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру; 5) оприлюднює інформацію про внесення відомостей до Державного земельного кадастру згідно з пунктами 209 - 211 цього Порядку та відповідні відомості про об'єкти Державного земельного кадастру згідно з пунктами 162 - 199 цього Порядку; 6) повертає заявникові документацію із землеустрою та оцінки земель з проставленою позначкою про проведення перевірки електронного документа та внесення відомостей до Державного земельного кадастру у разі подання такої документації у паперовій формі або в електронній формі - за власним кваліфікованим електронним підписом.
Витяг з Державного земельного кадастру, який надається для підтвердження внесення до Державного земельного кадастру відповідних відомостей, є підставою для передачі відповідної документації на затвердження органу державної влади або органу місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню даним органом).
Згідно з частиною восьмою цієї статті, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 1861 цього Кодексу.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 1861 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
За змістом частини четвертої статті 1861 Земельного кодексу України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
А відповідно до частини п'ятої згаданої статті, органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.
Згідно з абзацом другим частини шостої статті 1861 Земельного кодексу України у разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.
Водночас частиною вісімнадцятою статті 186 Земельного кодексу України визначено, що Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб'єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, встановленого Законом України "Про землеустрій"; надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, погодження яких не передбачено цією статтею; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.
Кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб'єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження документації із землеустрою іншими органами.
А відповідно до частини дев'ятнадцятої цієї статті, документація із землеустрою подається для проведення державної експертизи землевпорядної документації у випадках та порядку, встановлених Законом України "Про державну експертизу землевпорядної документації".
Статтею 1 Закону України від 17 червня 2004 року №1808-IV "Про державну експертизу землевпорядної документації" визначено, що державна експертиза землевпорядної документації (далі - державна експертиза) - це діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка об'єктів експертизи на предмет їх відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо об'єктів експертизи.
За змістом абзацу сьомого статті 9 названого Закону обов'язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель.
При цьому в силу положень статті 221 цього Закону, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин, належать затвердження методики проведення державної експертизи.
Так, наказом Держкомзему від 03 грудня 2004 року №391 затверджено Методику проведення державної експертизи землевпорядної документації, відповідно до абзацу п'ятого підпункту 4.1.1 пункту 4.1 якої обов'язкова державна експертиза (первинна, повторна та додаткова) проводиться щодо проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель (крім безоплатної передачі у власність громадянам для ведення фермерського господарства, особистого селянського господарства та садівництва в межах норм, встановлених статтею 121 Земельного кодексу України, та ведення товарного сільськогосподарського виробництва в розмірі земельної частки (паю)), земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.
Згідно з частиною дев'ятою статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Отже, системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме: 1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; 2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); 3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України; 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов'язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.
При цьому з вищенаведених норм Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 1861 Земельного кодексу України, а також відсутність обов'язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 1861 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.
Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06 березня 2019 року по справі №1640/2594/18, від 31 січня 2019 року по справі №815/2488/17, від 30 серпня 2018 року по справі № 817/586/17, від 18 серпня 2018 року по справі №818/1976/17.
Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У цій справі предметом спору є правомірність дій відповідача, які пов'язані із не затвердженням проекту землеустрою.
А відтак, виходячи з приписів частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд перевіряє відповідність дій критеріям правомірності.
Суд враховує, що залучена до матеріалів справи копія висновку державної експертизи землевпорядної документації від 11 листопада 2019 року № 14963/82-19 містить відмітку "Зауваження та пропозиції до проекту землеустрою: зауваження відсутні / пропозиції відсутні" "Підсумкова оцінка проекту землеустрою: Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства (01.03) в адміністративних межах Лобачівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області - погоджується. Строк дії висновку необмежений".
Наведене вище є підставою для висновку, що державним кадастровим реєстратором здійснено перевірку відповідності проекту землеустрою вимогам чинного законодавства, за результатами якої проведено державну реєстрацію земельної ділянки.
Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5324281900:00:004:0053, отже земельну ділянку сформовано як об'єкт цивільних прав, а відомості про неї внесені до Державного земельного кадастру.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що Решетилівська міська рада Полтавської області не затверджуючи ОСОБА_1 проект землеустрою, щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення кадастровий номер 5324281900:00:004:0053, площею 1,7246 га для ведення особистого селянського господарства на території Лобачівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населеного пункту" та переданні такої у власність діяла протиправно.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою, суд виходить з такого.
Верховний Суд у постанові від 24 грудня 2019 року у справі №823/59/17 виклав правовий висновок, відповідно до якого повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Повноваження щодо затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою, регламентовано статтею 118 ЗК України.
Умови, за яких орган відмовляє у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - затвердити проект землеустрою або відмовити в його затвердженні, якщо для цього є законні підстави. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Втручанням у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішення не про зобов'язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб'єкта владних повноважень.
Частиною третьою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У постанові від 28 травня 2020 року у справі №819/654/17 Верховний Суд зазначив, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
За загальним правилом, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов'язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким протиправно відмовив в його задоволенні.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У цій справі відповідач правомірність своїх дій жодним чином не обґрунтував та не довід належними і достовірними доказами.
Посилання ж на право депутата міської ради на власний розсуд здійснювати голосування не позбавляє обов'язку уповноваженого суб'єкта у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надати її у власність, тобто виконати вимоги частини дев'ятої статті 118 Земельного кодексу України.
Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
З урахуванням наведеного, зважаючи на дотримання позивачем порядку розроблення землевпорядної документації з метою отримання земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації та не доведення відповідачем факту наявності визначених законом підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав ОСОБА_1 у даному випадку буде саме зобов'язати Решетилівську міську раду Полтавської області затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 5324281900:00:004:0053 сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 1,7246 га для ведення особистого селянського господарства на території Лобачівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області та земельну ділянку передати у власність.
Двотижневий строк розгляду відповідного питання прямо визначений у законі (частина дев'ята статті 118 Земельного кодексу України), а тому окрема вказівка на нього у судовому рішенні не вимагається.
Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 .
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Решетилівської міської ради Полтавської області (код ЄДРПОУ 21044065, вул. Покровська, 14, м. Решетилівка, Полтавська область, 38400) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Решетилівської міської ради Полтавської області щодо не затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою, щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення кадастровий номер 5324281900:00:004:0053, площею 1,7246 га для ведення особистого селянського господарства на території Лобачівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населеного пункту" та переданні такої у власність.
Зобов'язати Решетилівську міську раду Полтавської області затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 5324281900:00:004:0053 сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 1,7246 га для ведення особистого селянського господарства на території Лобачівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області та земельну ділянку передати у власність.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Решетилівської міської ради Полтавської області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 908,00 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 19 травня 2021 року.
Суддя С.О. Удовіченко