18 травня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/2138/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Удовіченка С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Лубенської міської ради про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -
15 березня 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 /позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Лубенської міської ради (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною лист-відмову № 03-2/741 від 23 лютого 2021 року Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Лубенської міської ради про відмову у встановленні ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю війни,
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Лубенської міської ради встановити ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни другої групи.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни другої групи та у видачі відповідного посвідчення на підставі поданих ОСОБА_1 документів. Вказує, що відмова в наданні ОСОБА_1 статусу визначеного пунктом 1 частини 2 статті 7 Закону №3551-ХІІ є протиправною та незаконною, порушує гарантовані Конституцією соціальні права та гарантії, у зв'язку з отриманням позивачем травми під час проходження служби при виконання обов'язків військової служби.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/2138/21, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
15 квітня 2021 року до суду надійшов відзив Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради на позовну заяву /а.с. 23-24/, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на відсутність підстав для встановлення позивачу статусу особи з інвалідністю в наслідок війни, оскільки формулювання суперечить нормам статті 4 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та неможливе для застосування до статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
26 квітня 2021 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив /а.с. 30/, у якій зазначено, що Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" зазначено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 у період з 23 травня 1988 року по 03 квітня 1991 року проходив військову службу в Збройних Силах, що підтверджується довідкою Лубенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 23 серпня 2020 року № 774 /а.с. 7/.
Відповідно до архівної довідки Центральної воєнно-морського архіву від 10 лютого 2009 року № 2977 наказом командира військової частини 53108, Північний флот № 14 від 12 січня 1989 року, зазначено: "Старшину 1 ст. ОСОБА_1 , 1970 року народження, командир відділення радіометристів з 12 січня 1989 року направити на лікування в 1469 Воєнно-морський клінічний госпіталь, м. Северодвинськ, з приводу отриманої закритої черепно-мозгової травми голови, труску головного мозку за результатами падіння при обслуговуванні радіолокаційних приладів. Травму старшини 1 ст. ОСОБА_1 вважати отриманою при виконанні обов'язків військової служби /а.с. 11/.
Згідно з витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв № 2405 від 02 вересня 2019 року, травма колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 , 1970 року народження: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку", що підтверджено архівною довідкою Центрального військово-морського архіву у вигляді захворювань: "Енцефалопатія складного генезу ІІ ст. переважно дисциркуляторного, посттравматичного (1989р.), гіпертонічного генезу з розсіяною неврологічною симптоматикою з вираженим цефалічним, лікворо-гіпертензивним, вестибуло-атактичним та антено-невротичним синдромами. Гіпертонічна хвороба ІІ ст., ступінь 2, ризик 3. Дифузний кардіосклероз СН І-ІІ ст.", що підтверджено медичними документами, - травма, так, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.
Довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісією Серії 12 ААВ № 095631 підтверджено, що ОСОБА_1 вперше встановлено другу групу інвалідності з 20 січня 2021 року - травма, так, пов'язана з виконанням обов'язків в/служби /а.с. 4/.
Позивач звернувся до відповідача з заявою від 17 лютого 2021 року про надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачу відповідного посвідчення /а.с. 25/.
Листом Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради від 23 лютого 2021 року № 03-2/741 позивача повідомлено про відсутність підстав у наданні статусу та видачі посвідчення, як особі з інвалідністю внаслідок війни у зв'язку з тим, що формулювання "травма, так, пов'язана з виконанням обов'язків в/служби" суперечить нормам статті 4 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та неможливе для застосування до статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Позивач не погодився з відмовою Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради щодо встановлення на підставі пункту 1 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни другої групи, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (надалі - Закон № 3551-XII) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Статтею 4 Закону № 3551-XII визначено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Перелік осіб, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни наведено у статті 7 Закону №3551-XII.
Так, відповідно до пункту 1 частини другої статті 7 Закону № 3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю, зокрема, з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
Довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії Серії 12 ААВ № 095631 підтверджено, що ОСОБА_1 вперше встановлено другу групу інвалідності з 20 січня 2021 року - травма, так, пов'язана з виконанням обов'язків в/служби /а.с. 4/.
Отже, наявні підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 7 Закону № 3551-XII для надання позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.
Відповідно до абзацу 2 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 "Питання медико-соціальної експертизи" (надалі - Постанова № 1317) медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводиться після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. № 1112 (Офіційний вісник України, 2004 р., № 35, ст. 2337), висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, суду чи прокуратури.
Відповідно до пункту 12 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. №1317, причинний зв'язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов'язків військової служби встановлюється на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами, а також інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання).
Таким чином, якщо особа отримала інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, така особа належить до осіб з інвалідністю внаслідок війни та має право на отримання відповідного посвідчення.
Порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни визначається Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року № 302 (надалі - Порядок № 302).
Пунктом 2 Порядку № 302 передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.
Згідно з пунктом 7 Порядку № 302 "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім'ї загиблого" видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина.
Відповідно до пункту 10 Порядку № 302 "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності. Особам з інвалідністю внаслідок війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни у розумінні пункту 2 частини 2 статті 7 Закону № 3551-XII належать, зокрема, інваліди з числа військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, причинний зв'язок яких пов'язаний з виконанням службових обов'язків встановлюється на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії.
Пунктом 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. №1317, передбачено, що особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров'я особи з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.
Причинами інвалідності є, зокрема: поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язані з виконанням службових обов'язків; пов'язані з виконанням обов'язків військової служби або службових обов'язків з охорони громадського порядку, боротьби із злочинністю та ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій; захворювання, отримані під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях; одержані в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Держспецзв'язку.
Тобто, чинним законодавством регламентовано перелік причин інвалідності, які можуть бути зазначені у довідці МСЕК.
У довідці до акту огляду МСЕК зазначено, що виявлена у ОСОБА_1 травма, пов'язана з виконанням службових обов'язків, а тому суд не погоджується з позицією відповідача, про те що позивач не має права на встановлення йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.
Саме поняття "службових обов'язків" в Законі № 3551-XII тлумачиться як "обов'язків військової служби", що невід'ємно пов'язані з пораненням, контузією, каліцтвом, захворюванням, одержаних під час захисту Батьківщини та виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), про що йдеться у частині першій статті 7 Закону № 3551 -XII.
Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що позивач не має права на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни у зв'язку з суперечливим, на думку відповідача, формулюванням причинного зв'язку травми позивача, оскільки відповідно до підпункт "б" пункту 21.5 глави 21 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджено наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях: поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане (крім випадків протиправного діяння), у разі фактичного виконання службових обов'язків під час проходження військової служби в частинах, які не входили до складу діючої армії.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність листа-відмови № 03-2/741 від 23 лютого 2021 року Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Лубенської міської ради про відмову у встановленні ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю війни прийнято відповідачем з порушенням вимог пункту 1 частини другої статті 7 Закону № 3551-XII та без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому є протиправним.
Таким чином, зважаючи на встановлені судом обставини справи та наведені вище норми права, враховуючи, що відмова відповідача щодо встановлення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини другої статті 7 Закону № 3551-XII статусу особи з інвалідністю внаслідок війни другої групи, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову викладену в листі № 03-2/741 від 23 лютого 2021 року Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Лубенської міської ради про відмову у встановленні ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю війни та зобов'язати Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Лубенської міської ради встановити ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни другої групи.
Отже, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 134, 139, 229, 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області (просп. Володимирський, 9, м. Лубни, Полтавська область, 37500, код ЄДРПОУ 24565327) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною відмову викладену в листі Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Лубенської міської ради № 03-2/741 від 23 лютого 2021 року про відмову у встановленні ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю війни.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Лубенської міської ради встановити ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни другої групи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.О. Удовіченко