справа№380/3205/21
18 травня 2021 року
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Крутько О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України у Львівській області про зобов'язання до вчинення дій, -
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , у якій позивач згідно заяви про уточнення позовних вимог просить суд:
-зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області внести зміни до наказу від 03.03.2021 № 106 о/с, включивши відомості про невикористані дні щорічних чергових основних та додаткових оплачуваних відпусток за 2019 та 2020 ріки - 55 діб;
-зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної чергової основної та додаткової оплачуваної відпустки у 2019 та 2020 роках в розмірі 23 494,90 грн. з урахуванням інфляції;
-зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні, а також нарахувати та виплатити суму середнього заробітку за весь період її затримки (з 04.03.2021 по дату постановлення рішення);
-зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму середнього заробітку за весь період затримки виплати компенсації за невикористані відпустки за 2019 та 2020 роки (з 04.03.2021 по датупостановлення рішення).
Ухвалою від 15.03.2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. 18.03.2021 року позивач усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою від 22.03.2021 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 03.03.2021 року його було звільнено зі служби в поліції, проте, відповідачем при звільненні безпідставно не виплачено компенсацію за невикористані позивачем дні щорічної чергової основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2019 - 2020 роки, а також не здійснено виплату у день звільнення усіх належних позивачу сум, а саме одноразової грошової допомоги, що є грубим порушенням чинного законодавства, а на підставі статті 117 КЗпП суд стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що згідно наказу ГУ НП у Львівській області позивача звільнено зі служби в поліції за п.7 ч.1 ст.77 (за власним бажанням) з 04.03.2021. Даним наказом передбачено виплату компенсації за невикористану відпустку за фактично відпрацьований час у 2021 році тривалістю 05 діб основної відпустки та 01 доба додаткової відпустки. Відповідно до ч. 10 ст. 93 Закону України «Про Національну поліцію» за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
Щодо застосування до спірних правовідносин Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995, відповідач зазначає наступне.
Постанова Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» визначає порядок обчислення середньої заробітної плати. Дана постанова стосується працівників, які перебувають у трудових відносинах з організацією та отримують заробітну плату. У п.3 вищезазначеної постанови визначено перелік виплат, що включаються у розрахунок середньої заробітної плати, натоміть грошове забезпечення у переліку виплат відсутнє.
При вирішенні спорів, пов'язаних з проходженням публічної служби, за загальним правилом пріоритетному застосуванню підлягають норми спеціальних законів адміністративного (публічного) права. Відтак, посилання позивача на норми КЗпП України та постанови КМУ №100 від 08.02.1995 не повинні братися судом до уваги. Виплата грошового забезпечення поліцейським регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі Постанова №988). Пунктом 2 Постанови № 988 встановлено, що виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ. Наказом МВС України від 06 квітня 2016 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 29 квітня 2016 року № 669/28799, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі Порядок № 260). Пунктом 8 розділу III Порядку № 260 передбачено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. Відтак, оскільки вищевказані норми передбачають виплату компенсації за відпустку, яка не була використана в році звільнення, а не за попередні роки, правові підстави для виплати позивачу компенсації за невикористану ним відпустку за попередні роки відсутні.
Щодо стягнення з ГУНП у Львівській області одноразової грошової допомоги при звільненні відповідач зазначає, що пунктом 8 розділу VI Порядку № 260 передбачено, що одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення із служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п'яти робочих днів після їх надходження в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання центрального органу управління поліцією, органів поліції, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські. Позивача звільнено з 04.03.2021, відтак, його твердження про порушення термінів розрахунку з боку ГУНП у Львівській області на переконання відповідача є передчасне.
Крім того, відповідач зазначає, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні у даному випадку є також передчасними.
Суд, повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази у їх сукупності та взаємозв'язку, вважає за необхідне зазначити наступне.
Судом встановлено, що наказом начальника ГУНП у Львівській області від 03.03.2021 №106 о/с звільнено зі служби в поліції за п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0118781), дізнавача сектору дізнання відділу поліції №3 Львівського районного управління поліції ГУ НП з 04 березня 2021 року.
У наказі ГУНП у Львівській області від 03.03.2021 №106 о/с вказано виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку за фактично відпрацьований час у 2021 році, тривалістю 05 діб основної відпустки та 01 доба додаткової відпустки.
01.03.2021 позивачем подано до начальника ГУ НП у Львівській області рапорт, в якому він просив виплатити йому грошову компенсацію за невикористані дні основної та додаткової відпустки за 2020 рік, а також частин не використаних основних та додаткових відпусток за 2019 та 2021 роки.
Позивач, не погодившись з невиплатою грошової компенсації за невикористані дні щорічної чергової основної та додаткової оплачуваної відпустки у 2019 та 2020 роках та невиплатою одноразової грошової допомоги при звільненні, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зазначає, що правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначаються Законом України «Про Національну поліцію».
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Частиною 1 статті 17 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Відповідно до п.4, 5 ч.10 ст.62 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський: своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України; у повному обсязі користується гарантіями соціального та правового захисту, передбаченими цим Законом та іншими актами законодавства.
Відповідно до ч.9 ст.93 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення.
Згідно ч.10 ст.93 Закону України «Про Національну поліцію» за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
Частиною 1 статті 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Частиною 1 статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Згідно ч.2 ст.94 Закону України «Про Національну поліцію» порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі Порядок №260), які визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.
Пунктом 8 розділу ІІІ Порядку №260 визначено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.
Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Таким чином, відповідно до вимог Закону №580-VІІІ та Порядку №260, які є спеціальним законодавством та підлягають застосуванню при вирішенні спорів з приводу порядку та умов грошового забезпечення поліцейських та надання їм відпустки, грошова компенсація за невикористану відпустку виплачується у випадку її невикористання у році звільнення. Грошова компенсація за невикористані відпустки за попередні роки не передбачена, а встановлено правило надання чергової відпустки поліцейському до кінця календарного року.
Також передбачено вказувати кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку в наказі про звільнення, з яким обов'язково має бути ознайомлений під підпис поліцейський та має право на його оскарження в частині або повністю.
Судом встановлено, що відповідачем в наказі про звільнення від 03.03.2021 №106 о/с було визначено, що ОСОБА_1 має право на отримання компенсації за невикористану відпустку за фактично відпрацьований час у 2021 році, тривалістю 05 діб основної відпустки та 01 доба додаткової відпустки.
Відсутня протиправна бездіяльність відповідача щодо виплати грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки, у зв'язку з відсутністю передбаченого законодавством у нього такого обов'язку.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зобов'язання відповідача вносити зміни до наказу від 03.03.2021 № 106 о/с, включивши відомості про невикористані дні щорічних чергових основних та додаткових оплачуваних відпусток за 2019 та 2020 ріки та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної чергової основної та додаткової оплачуваної відпустки у 2019 та 2020 роках.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 31.03.2020 року у справі №808/2122/18.
Позовна вимога позивача про стягнення середнього заробітку за весь період затримки виплати компенсації за невикористані відпустки за 2019 та 2020 роки випливає з вищевказаних позовних вимог, а відтак задоволенню не підлягає.
Щодо позовних вимог позивача про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, а також нарахування та виплату суми середнього заробітку за весь період її затримки, суд зазначає наступне.
Наказом МВС України від 06.04.2016 №260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі за текстом Порядок №260).
За змістом пункту 3 розділу І Порядку № 260 до складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 8 розділу VI Порядку № 260 передбачено, що поліцейським, які звільняються із служби через хворобу (за станом здоров'я), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
У разі звільнення із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності календарної вислуги 10 років і більше.
Поліцейським, які звільняються із служби за власним бажанням та мають календарну вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Поліцейським при звільненні із служби через службову невідповідність, у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, одноразова грошова допомога не виплачується.
Поліцейським у разі повторного їх звільнення із служби одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які під час попереднього звільнення не набули права на отримання такої допомоги на підставі довідки з попереднього місяця служби.
Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей" та зазначається кадровим підрозділом у наказі про звільнення поліцейського, якому передбачена виплата цієї допомоги.
Нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні із служби здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення.
Поліцейським у період перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в дозволених законодавством випадках - шести років, які звільняються із служби з підстав, указаних у пунктах 1, 2 цього розділу, одноразова грошова допомога виплачується з розрахунку посадового окладу за останньою штатною посадою, окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби.
Якщо в період перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в дозволених законодавством випадках - шести років змінено оклад за займаною посадою або виникло право на збільшення надбавки за стаж служби, або присвоєно чергове спеціальне звання, виплата одноразової грошової допомоги виплачується з урахуванням установлених розмірів.
У наказі про звільнення підрозділом кадрового забезпечення в разі необхідності виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зазначається стаж служби для її виплати. Крім того, у разі необхідності в наказі про звільнення додатково вказується підстави для проведення відрахувань з грошового забезпечення та інших виплат.
Одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення із служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п'яти робочих днів після їх надходження в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання центрального органу управління поліцією, органів поліції, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські.
Згідно матеріалів справи, позивача звільнено зі служби в поліції з 04.03.2021 (наказ ГУ НП у Львівській області від 03.03.2021 року №106 о/с), а 11.03.2021 року позивач звернувся до суду з позовною вимогою щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомогу при звільненні
Суд звертає увагу, що відповідачем терміни виплати одноразової грошової допомоги при звільненні не порушені, з огляду на пункт 8 розділу VI Порядку № 260, а відтак вказана позовна вимога на переконання суду є передчасною та задоволенню не підлягає. У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення позовної вимоги про нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, належить відмовити у задоволенні позовної вимоги також про нарахування та виплату суми середнього заробітку за весь період її затримки.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Таким чином, враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги позивача до Головного управління Національної поліції у Львівській області є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач належними та допустимими доказами довів правомірність своїх дій.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Оскільки у задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити та судовий збір ним не сплачувався, такий не підлягає стягненню.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 14, 77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України у Львівській області про зобов'язання до вчинення дій повністю.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 18.05.2021.
Суддя Крутько О.В.