Іменем України
29 березня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/537/21
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Шембелян В.С.,
за участю секретаря судового засідання: Пономарьової О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
01 лютого 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач), відповідно до якого, позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області № 77 від 17.08.2020 «Про відмову у призначенні пенсії згідно абз. 2 ч. 3 ст.114 Закону “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” ОСОБА_1 на виконання рішення суду»;
- зобов'язати Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області призначити ОСОБА_1 пенсію з 06.04.2020 на пільгових умовах з урахуванням ЗУ «Про підвищення престижності шахтарської праці»;
- зобов'язати Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області зарахувати:
до загального страхового стажу: період роботи на шахті «Перевальська» Виробничого об'єднання «Луганськвугілля» з 15.08.1991 по 05.01.1997; період військової служби з 13.06.1989 по 12.06.1991; період роботи на відокремленому підрозділі «Шахта імені «Артема» Державного підприємства «Луганськвугілля» з 01.04.2014 по 12.01.2015;
до пільгового стажу за Списком №1: період роботи на шахті «Кіровська» виробничого об'єднання «Донецьквугілля» з 14.01.1989 по 22.05.1989; період навчання в середньому ПТУ № 108 м. Донецька за професією електрослюсар підземний з 01.09.1985 по 12.01.1989; період військової служби з 13.06.1989 по 12.06.1991; період роботи на шахті «Перевальська» Виробничого об'єднання «Луганськвугілля» з 15.08.1991 по 05.01.1997; періоди роботи в Управлінні з монтажу, демонтажу та ремонту гірничошахтного обладнання Луганського виробничого об'єднання з видобутку вугілля з 18.05.1998 по 31.12.1998 та з 01.08.1999 по 04.07.2000; період роботи на ТОВ «Шахта «Рассвет-1» з 30.12.2008 по 05.08.2009; період роботи на відокремленому підрозділі «Шахта імені «Артема» Державного підприємства «Луганськвугілля» з 01.04.2014 по 12.01.2015;
- зобов'язати Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області призначити пенсію з урахуванням довідки про заробітну плату для обчислення пенсії № 244 від 12.11.2019 року, надану шахтою «Перевальська» Виробничого об'єднання «Луганськвугілля».
Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач розглянувши повторно на підставі рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 травня 2020 року заяву позивача від 05 березня 2020 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, подану через веб-портал Пенсійного фонду України своїм рішенням №77 від 17 серпня 2020 року вдруге відмовив йому в призначенні пенсії за віком згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV за недостатністю пільгового стажу. У зазначеному рішенні Рубіжанське об'єднане УПФУ Луганської області зробило висновок про те, що загальний страховий стаж позивача складає 23 роки 02 місяці 08 днів, у тому числі стаж роботи на пільгових умовах за Списком №1 - 0 1 рік 06 місяців 16 днів, стаж на підземних роботах - 04 роки 05 місяців 24 дні.
На думку позивача, відповідачем безпідставно не зараховані до його загального стажу - періоди роботи з 15.08.1991 по 05.01.1997 та з 01.04.2014 по 12.01.2015, а також період військової служби з 13.06.1989 по 12.06.1991;
- до пільгового підземного стажу не зараховані: - період роботи з повним робочим днем під землею за шахтарськими професіями, а сам: з 14.01.1989 по 22.05.1989, з 15.08.1991 по 05.01.1997, з 18.05.1998 по 31.12.1998 та з 01.08.1999 по 04.07.2000; з 30.12.2008 по 05.08.2009, 01.04.2014 по 12.01.2015; час навчання в середньому ПТУ № 108 м. Донецька за професією електрослюсар підземний за період з 01.09.1985 по 12.01.1989; період військової служби з 13.06.1989 по 12.06.1991.
Тому позивач не згоден із рішенням Рубіжанського об'єднаного Управління пенсійного Фонду України Луганської області №77 від 17 серпня 2020 року, та вважає, що воно є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 20.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 32-33).
Ухвалою суду 03.02.2021 призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін (а.с. 108-109).
26.02.2021 від Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 112-121), в якому останній заперечував проти позовних вимог з таких підстав.
На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21.05.2020 у справі № 360/1199/20 відповідачем повторно розглянуто пакет документів та заяву ОСОБА_1 від 05.03.2020 про призначення пенсії за віком на підставі абз.2 ч. 3 ст. 114 Закону № 1058- IV та встановлено, що загальний страховий стаж складає 23 роки 02 місяці 08 днів, у тому числі стаж роботи на пільгових умовах за списком № 1 - 01 рік 06 місяців 16 днів, стаж на підземних роботах - 04 роки 05 місяців 24 дні.
До загального стажу не зараховані наступні періоди роботи: - з 15.08.1991 по 05.01.1997 - шахта «Перевальська виробничого об'єднання Луганськвугілля» у зв'язку з тим, що запис про звільнення виконано з порушенням абз. 3 п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 (не можливо встановити число звільнення); - з 13.06.1989 по 12.06.1991 - період військової служби, оскільки в військовому квитку дата видачі та дата призову на військову службу дописані чорнилом іншого кольору. Врахувати ці періоди стажу можливо лише за наявності довідки про стаж за період з 15.08.1991 по 05.01.1997 та довідки з військомату про підтвердження періодів проходження військової служби. Період роботи з 01.04.2014 по 12.01.2015 в ВП «Шахта імені Артема» ДП «Луганськвугілля» не зараховано ані до спеціального стажу, ані до загального стажу, оскільки відповідно до ОК-5 відсутня сплата страхових внесків.
До пільгового стажу не зараховано періоди роботи: на шахті «Кіровська» виробничого об'єднання «Донецьквугілля» з 14.01.1989 по 22.05.1989, на шахті «Перевальська виробничого об'єднання Луганськвугілля» з 15.08.1991 по 05.01.1997, в Управлінні з монтажу, демонтажу та ремонту гірничошахтного обладнання Луганського виробничого об'єднання з видобутку вугілля з 18.05.1998 по 31.12.1998 та з 01.08.1999 по 04.07.2000, на шахті імені «Артема» Державного підприємства «Луганськвугілля» з 01.04.2014 по 12.01.2015, на ТОВ «Шахта «Рассвет - 1» з 30.12.2008 по 05.08.2009.
Час навчання позивача в середньому ПТУ № 108 м. Донецька за професією електрослюсар підземний за період 01.09.1985 по 12.01.1989 зараховано до загального стажу роботи, проте не зараховано до пільгового стажу роботи, оскільки після закінчення терміну навчання період роботи на шахті «Кіровська» виробничого обєднання «Донецьквугілля» на посаді електрослюсаря підземного з 14.01.1989 по 22.05.1989 не зараховано до пільгового стажу роботи за пільговою довідкою, виданою підприємством ТОВ «Крок», зареєстрованим у м. Донецьку, на території де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Надані позивачем довідки не можуть бути враховані в силу п. 3 ст. 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18.01.2018 №2268-VIII визначено, що діяльність збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв'язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків.
У реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування інформації про спеціальний трудовий стаж позивача за період роботи в ТОВ «Шахта «Рассвет-1» прохідником підземним з 30.12.2008 по 05.08.2009 немає, що суперечіть вимозі абз. 7 п. 20 Порядок № 637.
Період роботи позивача на ТОВ «Шахта «Рассвет-1» з 01.05.2008 по 29.12.2008, з 01.01.1999 по 31.07.1999 в Управлінні по монтажу, демонтажу і ремонту гірнично-шахтного обладнання», з 06.03.2002 по 13.06.2002 - ТОВ «Стимулвугілля», з 22.04.2008 по 30.04.2008 - ТОВ «Шахта «Садова» згідно з ОК-5 зараховано до пільгового стажу за Списком № 1 (код підстави - ЗПЗОІЗАІ), але до пільгового стажу на підземних роботах вказані періоди не зараховані, оскільки підприємстіво не звітувало по коду підстави - ЗП3014А2.
Проте до пільгового стажу на підземних роботах зараховані періоди роботи з 02.09.2009 по 26.12.2009 в ТОВ «Ромавтоматика»; з 03.02.2010 по 31.03.2014 в ВП «Шахта імені Артема» ДП «Луганськвугілля» згідно з ОК-5, код підстави - ЗП3014А2.
Оскільки, на думку відповідача, відсутні підстави для віднесення періодів роботи позивача в шахті «Кіровська» виробничого об'єднання «Донецьквугілля» з 14.01.1989 по 22.05.1989, та в шахті «Перевальська виробничого об'єднання Луганськвугілля» з 15.08.1991 по 05.01.1997 до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, то відповідно відсутні підстави для віднесення до такого стажу й періоду навчання позивача з 01.09.1985 по 12.01.1989 та його строкової військової служби з 13.06.1989 по 12.06.1991. Крім того, час військової служби з не зараховано до загального стажу, оскільки в військовому квитку на сторінці 2 в пункті 8 дата видачі та дата призову на військову службу дописані чорнилом іншого кольору, для встановлення факту належності військового квитка цій особі. Довідку з військового комісаріату про періоди проходження військової служби позивача до відповідача не надано.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача провести перерахунок його пенсії згідно з вимогами ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» відповідач зазначив, що необхідними умовами для перерахунку пенсії позивача на підставі ст.ст.1, 8 Закону № 345-УІ є наявність в особи стажу роботи на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Відповідно до розразунку стажу позивачу зараховано стаж роботи, як працівнику безпосередньо зайнятому повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах з 02.09.2009 по 26.12.2009, з 03.02.2010 по 31.03.2014 що складає 04 роки 05 місяців 24 дні, що не відповідає вимогам ст. 8 Закону № 345-УІ. Слід зазначити, що позивачем у позовній заяві зроблений умовний підрахунок пільгового стажу, що складає 21 роки 3 місяці 26 днів, який грунтується на його припущеннях, оскільки для призначення пенсії на пільгових умовах з урахуванням Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» треба відпрацювати на підземних роботах не менш як 15 років (навчання за спеціальністю та проходження війської служби не враховується, тільки підземні роботи).
Щодо зобов'язання відповідача призначити пенсію з урахуванням довідки про заробітну плату для обчислення пенсії № 244 від 12.11.2019 року, надану шахтою «Перевальська» Виробничого об'єднання «Луганськвугілля», вказано, що обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за певний період роботи є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами. Іншого чинним законодавством не передбачено.Оригінали первинних документів (відомостей), зберігаються в архіві підприємства за фактичною адресою в так званому «ЛНР», перевірити достовірність даних у документах неможливо.
Документи, в тому числі довідки про заробітну плату, видані підприємствами, які знаходяться в районах проведення антитерористичної операції, є недійсними і не створюють правових наслідків і відповідно, не можуть бути враховані при призначенні пенсії. До заяви про призначення від 12.08.2020 позивачем додана довідка про заробітну плату від 12.11.2019 № 244 за період страхового стажу з 1991 року по 1996 року (філія «Шахта «Никанор - нова» Державного унітарного підприємства Луганської народної республіки «Центроуголь» м. Зоринськ Перевальського району), яка видана підприємствами неіснуючого територіального утворення. Зазначена вище довідка не є документом та не має юридичної сили і тому не розглядаються та не можуть служити підставою для перерахунку пенсії.
Тому, відповідач вважає, що рішенням від 17.08.2020 № 77 відмовлено позивачу в призначенні пенсії згідно з абз. 2 ч. 3 статті 114 Закону № 1058-IV правомірно.
У судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 179,180).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив такі обставини справи.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 , виданий Рубіжанським МС УДМС України у Луганській області, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , має статус внутрішньо переміщеної ососби згідно з довідкою від 26.11.2014 № 917001117 (а.с. 9-11,12).
05.03.2020 позивач через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком (а.с. 136).
Рішенням відповідача від 12.03.2021 № 22 відмовлено позивачу у призначенні пенсії згідно з абз.2 ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 92-93).
З вказаним рішенням відповідача ОСОБА_1 не погодився та звернувся до суду з позовом.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 21.05.2020 у справі № 360/1199/20 позов ОСОБА_1 до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково. Визнано протиправним та скасувано рішення Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 12 березня 2020 року за № 22 «Про відмову в призначенні пенсії згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 ». Зобов'язано Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05 березня 2020 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, подану через веб-портал Пенсійного фонду України. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Рішення набрало законної сили 07.08.2020.
12.08.2020 позивач повторно звернувся до відповідача з заявою встановленої форми про призначення пенсії за списком №1 та надав уточнюючі довідки та документи (а.с.122-з.в.122).
17.08.2020 відповідач повторно прийняв рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу за відсутності стажу на підземних роботах згадно з абз.2 ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 17.08.2020 № 77 (а.с. 104-105).
Зазначеним рішення встановлено, що станом на 05.03.2020 (дату першої заяви про призначення пенсії позивача) загальний страховий стаж позивача складає 23 роки 02 місяці 08 днів, у тому числі стаж роботи на пільгових умовах за списком №1 - 01 рік 06 місяців 16 днів, стаж на підземних роботах - 04 роки 05 місяців 24 дні. В оскарженому рішенні зовсім проігноровано факт повторного звернення позивача з заявою про призначення пенсії від 12.08.2020, рішення прийняте лише за заявою від 05.03.2020 на виконання рішення суду.
До загального стажу не зараховані наступні періоди роботи: - з 15.08.1991 по 05.01.1997 - шахта «Перевальська виробничого об'єднання Луганськвугілля» у зв'язку з тим, що запис про звільнення виконано з порушенням абз. 3 п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 (не можливо встановити число звільнення); - з 13.06.1989 по 12.06.1991 - період військової служби, оскільки в військовому квитку дата видачі та дата призову на військову службу дописані чорнилом іншого кольору. Врахувати ці періоди стажу можливо лише за наявності довідки про стаж за період з 15.08.1991 по 05.01.1997 та довідки з військового комісаріату про підтвердження періодів проходження військової служби. За період роботи з 01.04.2014 по 12.01.2015 в ВП «Шахта імені Артема» ДП «Луганськвугілля» відсутня сплата страхових внесків за індивідуальними відомостями ОК-5.
До пільгового стажу не зараховано періоди роботи: на шахті «Кіровська» виробничого об'єднання «Донецьквугілля» з 14.01.1989 по 22.05.1989, періоди роботи на шахті «Перевальська виробничого об'єднання Луганськвугілля» з 15.08.1991 по 05.01.1997, періоди роботи в Управлінні з монтажу, демонтажу та ремонту гірничошахтного обладнання Луганського виробничого об'єднання з видобутку вугілля з 18.05.1998 по 31.12.1998 та з 01.08.1999 по 04.07.2000, періоди роботи на шахті імені «Артема» Державного підприємства «Луганськвугілля» з 01.04.2014 по 12.01.2015, період роботи на ТОВ «Шахта «Рассвет - 1» з 30.12.2008 по 05.08.2009.
Час навчання позивача в середньому ПТУ № 108 м. Донецька за професією електрослюсар підземний за період 01.09.1985 по 12.01.1989 зараховано до загального стажу роботи, проте не зараховано до пільгового стажу роботи, оскільки після закінчення терміну навчання період роботи на шахті «Кіровська» виробничого обєднання «Донецьквугілля» на посаді електрослюсаря підземного з 14.01.1989 по 22.05.1989 не зараховано до пільгового стажу роботи за пільговою довідкою, виданою підприємством ТОВ «Крок», зареєстрованим у м. Донецьку, на території де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Надані позивачем довідки за періоди роботи на шахті «Кіровська» виробничого об'єднання «Донецьквугілля» з 08.08.1988 по 22.05.1989, видані підприємством ТОВ «Крок», зареєстрованим у м. Донецьку; за періоди роботи на шахті «Перевальська виробничого об'єднання Луганськвугілля» з 15.08.1991 по 05.01.1997; за періоди роботи на шахті імені «Артема» з 02.06.1998 по 04.07.2000, з 03.02.2010 по 12.01.2015, видані філією «Шахта «Никанор - нова» Державного унітарного підприємства Луганської Народної Республіки «Центрвугілля»; за періоди роботи на ТОВ «Шахта «Рассвет-1» з 01.05.2008 по 05.08.2009, видані підприємством Донецької Народної Республіки; за період на ТОВ «Ремавтоматика» з 02.09.2009 по 26.12.2009, видані підприємством, зареєстрованим у м. Курахове Донецької області, не можуть бути враховані в силу п. 3 ст. 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18.01.2018 №2268-VIII визначено, що діяльність збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв'язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків.
Згідно з записами у дипломі серії НОМЕР_3 від 13 січня 1989 року та у трудовій книжці від 23 січня 1989 року серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 у період з 01 вересня 1985 року по 12 січня 1989 року навчався у Середньому професійно-технічному училищі № 108 м. Донецька за професією електрослюсар підземний, що складає 3 роки 4 місяці 12 днів (а.с. 13,16).
Відповідно до записів у трудовій книжці від 23 січня 1989 року серії НОМЕР_4 (а.с. 13-15) в період спірних правовідносин позивач:
з 01.09.1985 по 12.01.1989 навчання в ПТУ № 108, що складає 3 роки 4 місяці 12 днів;
з 14.01.1989 по 22.05.1989 працював на Шахті «Кіровська» Виробничого об'єднання «Донецьквугілля» на посаді електрослюсаря підземного 3 розряду з повним робочим днем під землею (звільнений у зв'язку з призовом на військову службу), що складає 0 років 4 місяці 9 днів;
з 13.06.1989 по 12.06.1991 служба в Рядянській армії, що складає 2 роки;
з 15.08.1991 по 05.01.1997 працював на Шахті «Перевальська» Виробничого об'єднання «Луганськвугілля» на посадах електрослюсаря підземного 3 розряду та прохідника підземного 5 розряду з повним робочим днем під землею, а також проходив навчання на курсах прохідників підземних 5 розряду при Перевальській філії УКК Виробничого об'єднання «Луганськвугілля», що складає 5 років 4 місяці 21 день;
з 02.06.1998 по 04.07.2000 працював в Управлінні з монтажу, демонтажу та ремонту гірничошахтного обладнання Луганського виробничого об'єднання з видобутку вугілля електрослюсарем підземним 4 розряду з повним робочим днем під землею, що складає 2 роки 1 місяць 3 дні;
з 01.05.2008 по 05.08.2009 працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Шахта «Рассвет-1» на посаді прохідника підземного з повним робочим днем під землею, що складає 1 рік 3 місяці 5 днів;
з 03.02.2010 по 12.01.2015 працював у відокремленому підрозділі «Шахта імені Артема» Державного підприємства «Луганськвугілля» на посаді підземного прохідника 5 розряду з повним робочим днем під землею, що складає 4 роки 11 місяців 10 днів.
Згідно з записами у військовому квитку від 13 червня 1989 року серії НОМЕР_5 та у трудовій книжці від 23 січня 1989 року серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 з 13 червня 1989 року по 12 червня 1991 року проходив строкову військову службу в лавах Радянської армії, що складає 2 роки 0 місяців 0 днів (а.с. 18-20).
Крім того, період перебування позивача на військовій службі підтверджено архівним витягом №604/01 від 12.10.2020, що виданий Львівським територіальним архівним відділом галузевого державного архіву міністерства оборони України (а.с.21).
Отже, дата прийняття позивача на військову службу та звільнення з неї підтверджені належними доказами у справі.
Позивачем до заяви від 05 березня 2020 року про призначення пенсії, серед іншого, додано такі документи: ідентифікаційний код, паспорт серія НОМЕР_1 , трудова книжка НОМЕР_4 , військовий квиток НОМЕР_5 , диплом НОМЕР_3 , довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №917001117, довідка про заробітну плату № 245, № 244, довідка про прийняття на роботу № 235, №62, №236, №669, №670, № 671, №672, №11/1296-33, №741, №676, №11/0391-33, №382, №233 (а.с. 123 зв.).
Згідно з інформацією, зазначеною в ІКІС: Підсистема призначення та виплати пенсії (стаж для розрахунку права), судом встановлено, що відповідачем зараховано до страхового стажу позивача:
період навчання у Середньому професійно-технічному училищі № 108 м. Донецька з 01 вересня 1985 року по 12 січня 1989 року;
період роботи з 14 січня 1989 року по 22 травня 1989 року на Шахті «Кіровська» Виробничого об'єднання «Донецьквугілля»;
період роботи з 02 червня 1998 року по 31 грудня 1998 року в Управлінні з монтажу, демонтажу та ремонту гірничошахтного обладнання Луганського виробничого об'єднання з видобутку вугілля;
період роботи з 01 січня 1999 року по 31 липня 1999 року в Управлінні з монтажу, демонтажу та ремонту гірничошахтного обладнання Луганського виробничого об'єднання з видобутку вугілля;
період роботи з 01 серпня 1999 року по 04 липня 2000 року в Управлінні з монтажу, демонтажу та ремонту гірничошахтного обладнання Луганського виробничого об'єднання з видобутку вугілля;
період з 05 жовтня 2000 року по 01 липня 2001 року отримання позивачем допомоги по безробіттю;
період роботи з 06 березня 2002 року по 13 червня 2002 року у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Стимулвугілля»;
період роботи з 25 червня 2002 року по 31 грудня 2003 року у Закритому акціонерному товаристві «Перевальській МПЗ»;
період роботи з 01 січня 2004 року по 31 березня 2008 року у Закритому акціонерному товаристві «Перевальській МПЗ»;
період роботи з 01 квітня 2008 року по 21 квітня 2008 року у Закритому акціонерному товаристві «Перевальській МПЗ»;
період роботи з 22 квітня 2008 року по 30 квітня 2008 року у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Шахта «Садова»;
період роботи з 01 травня 2008 року по 29 грудня 2008 року у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Шахта «Рассвет-1»;
період роботи з 30 грудня 2008 року по 31 травня 2009 року у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Шахта «Рассвет-1»;
період роботи з 30 грудня 2008 року по 31 травня 2009 року у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Шахта «Рассвет-1»;
період роботи з 01 серпня 2009 року по 01 вересня 2009 року у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Шахта «Рассвет-1»;
період роботи з 02 вересня 2009 року по 26 грудня 2009 року у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Ремавтоматика»;
період роботи з 27 грудня 2009 року по 31 грудня 2009 року у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Ремавтоматика»;
період з 01 лютого 2010 року по 02 лютого 2010 року;
період роботи з 03 лютого 2010 року по 31 березня 2014 року у відокремленому підрозділі «Шахта імені Артема» Державного підприємства «Луганськвугілля»;
період роботи з 04 квітня 2015 року по 31 січня 2020 року у Рубіжанській міськрайонній філії Державної установи «Луганський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України».
До пільгового стажу роботи позивача зараховано:
період роботи з 01 січня 1999 року по 31 липня 1999 року в Управлінні з монтажу, демонтажу та ремонту гірничошахтного обладнання Луганського виробничого об'єднання з видобутку вугілля (Список № 1);
період роботи з 06 березня 2002 року по 13 червня 2002 року у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Стимулвугілля» (Список № 1);
період роботи з 22 квітня 2008 року по 30 квітня 2008 року у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Шахта «Садова» (Список № 1);
період роботи з 01 травня 2008 року по 29 грудня 2008 року у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Шахта «Рассвет-1» (Список № 1);
період роботи з 02 вересня 2009 року по 26 грудня 2009 року у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Ремавтоматика» (Стаття 14, підземні роботи);
період роботи з 03 лютого 2010 року по 31 березня 2014 року у відокремленому підрозділі «Шахта імені Артема» Державного підприємства «Луганськвугілля» (Стаття 14, підземні роботи)
Страховий стаж позивача складає 23 роки, 2 місяці 4 дні (а.с. 123).
Отже, до страхового стажу позивача не зараховано період роботи:
на шахті «Перевальська» Виробничого об'єднання «Луганськвугілля» з 15.08.1991 по 05.01.1997;
військової служби з 13.06.1989 по 12.06.1991;
на відокремленому підрозділі «Шахта імені «Артема» Державного підприємства «Луганськвугілля» з 01.04.2014 по 12.01.2015.
до пільгового стажу за Списком №1 не зараховано період роботи:
на шахті «Кіровська» виробничого об'єднання «Донецьквугілля» з 14.01.1989 по 22.05.1989;
навчання в середньому ПТУ № 108 м. Донецька за професією електрослюсар підземний з 01.09.1985 по 12.01.1989;
військової служби з 13.06.1989 по 12.06.1991;
на шахті «Перевальська» Виробничого об'єднання «Луганськвугілля» з 15.08.1991 по 05.01.1997;
в Управлінні з монтажу, демонтажу та ремонту гірничошахтного обладнання Луганського виробничого об'єднання з видобутку вугілля з 18.05.1998 по 31.12.1998 та з 01.08.1999 по 04.07.2000;
на ТОВ «Шахта «Рассвет-1» з 30.12.2008 по 05.08.2009;
на відокремленому підрозділі «Шахта імені «Артема» Державного підприємства «Луганськвугілля» з 01.04.2014 по 12.01.2015.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд керується такими вимогами законодавства.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.
Стаття 4 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 за № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV), визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні” від 16.12.1993 за № 3721-XII, право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страховий стаж. Це право обумовлено трудовим внеском і не обмежується будь якими обставинами, включаючи наявність інших доходів. Порядок і умови пенсійного забезпечення громадян похилого віку встановлюється Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Законом, який спрямовано на підвищення престижності шахтарської праці, надання додаткових гарантій у виплаті та підвищенні заробітної плати і розв'язанні соціально-побутових проблем шахтарів є Закон України “Про підвищення престижності шахтарської праці” від 02.09.2008 № 345-VII (далі Закон України № 345-VII).
Дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей (стаття 1 Закон України № 345-VII).
Положеннями статті 8 Закону України № 345-VII передбачено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Позивач, 05.04.1970 року народження, отже не досяг 50 річного віку станом на дату звернення до відповідача з первинною заявою про призначення пенсії від 05.03.2020, однак суд зазначає, що позивач досяг 50 річного віку станом на дату звернення до відповідача з первинною заявою про призначення пенсії від 12.08.2020 та на дату прийняття відповідачем оскарженого рішення про відмову в призначенні пенсії від 17.08.2020. Про результати розгляду заяви від 12.08.2020 відповідач не зазначає в оскарженому рішенні та не вказує у відзиві. Як зазначено в позовній заяві, позивачу так і не була призначена пенсія за списком №1, що визнає відповідач.
Оскільки, заяву про призначення пенсії від 12.08.2020 з уточнюючими довідками та документами позивачем подано до постановлення оскарженого рішення, відповідач при розгляді питання про наявність підстав для призначення пенсії позивачу, діючи відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України добросовісно розсудливо, обгрунтовано, безсторонньо та пропорційно, повинен був врахувати факт повторного звернення позивача з цього питання та надання додаткових документів, що можуть вплинути на зміт прийнятого рішення. А також прийняти рішення за результатом розгляду первинного та повторного звернення позивача та за наявності підстав для призначення пільгової пенсії станом на дату розгляду цього питання прийняти відповідне рішення щодо призначення пенсії.
Як встановлено судом, станом на дату звернення позивача до пенсійного органу з заявою від 12.08.2020 та на дату прийняття оскарженого рішення -17.08.2020 він досяг пенсійного віку 50 років, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058, отже за наявності страхового та пільгового стажу, передбаченого цією нормою, відповідач мав призначити йому пенсію відповідно до вимог цієї статті. Ввідповідач же в оскарженому рішенні розглянув лише питання про наявність в позивача права на призначення пенсії за віком до досягнення 50-річного віку - станом на дату звернення з первинною заявою від 05.03.2020, отже відмовивши в призначенні пенсії позивачу на підставі вимог абз.2 ч.3 ст. 114 Закону № 1058-IV без урахування положень пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV, діяв непропорційно, необгрунтовано, нерозсудливо, протиправно.
Дослідженням трудової книжки позивача встановлено, що у період з 14.01.1989 по 22.05.1989 на шахті «Кіровська» виробничого об'єднання «Донецьквугілля»; з 15.08.1991 по 05.01.1997 на шахті «Перевальська» виробничого об'єднання «Луганськвугілля»; з 18.05.1998 по 31.12.1998 та з 01.08.1999 по 04.07.2000 в Управлінні з монтажу, демонтажу та ремонту гірничошахтного обладнання Луганського виробничого об'єднання з видобутку вугілля позивач працював повний робочий день під землею.
З огляду на підтвердження підземного стажу роботи позивача записами в його трудовій книжці, потреба у наданні уточнюючих довідок з підприємства за період з 14.01.1989 по 22.05.1989 на шахті «Кіровська» виробничого об'єднання «Донецьквугілля» взагалі відсутня.
Крім того, ані Закон № 1058-IV, ані Закон України “Про підвищення престижності шахтарської праці” від 02.09.2008 № 345-VII не містять вимог про те, що шахтарський (підземний) стаж роботи за списком №1 необхідно підтверджувати окремими довідками за наявності всіх необхідних записів в трудовій книжці працівника (про зайнятість на таких роботах повний робочий день під землею та наявності записів про атестацію робочого місця в спірний період).
На підтвердження дати звільнення з підприємства шахти «Перевальська» виробничого об'єднання «Луганськвугілля», а саме «05.01.1997» позивач надавав відповідачу уточнюючі довідки, що видані підприємствами, що перебувають на даний час на непідконтрольній українській владі території. В тому числі ним надані такі довідки на підтвердження атестації робочих місць за умовами праці та розміру заробітної плати за різні періоди роботи, завірені копії первинних документів, які не прийняті до уваги відповідачем (а.с.22-85).
З цього приводу суд зазначає наступне.
У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначено, що держави члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконним і недійсним, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад реєстрації народжень, смертей і шлюбів". Так, у справі "Лоізіду проти Туреччини" (Loizidou v. Turkey 18.12.1986 &45) ЄСПЛ обмежився коротким пунктом посилання на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то, у правах Кіпр проти Туреччини" ( Cyprus v. Nurkey 10.05/2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та в подальшої міжнародної практики. При цьому, ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de fackto та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше, означало б зовсім позбавити людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" ( Cyprus v. Turkey 10.05.2001&92).
Спираючись на сформульований у вищезазначеній справі підхід, Європейський суд з прав людини у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) зауважив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]".
Україною, відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 № 1207-VII та постанови Верховної Ради України "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями" від 17.03.2015 № 254-VIII, територію Автономної Республіки Крим та окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської області, визнано тимчасово окупованими територіям.
Згідно з частиною 2 та частиною 3 статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи ("Намібійські винятки"), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки уточнюючих довідок від 22.08.2019 № 632/09-05, № 629/09-05, № 624/09-05, № 626/09-05, № 627/09-05, № 628/0905, № 630/09-05, № 631/09-05, виданої установою, що знаходяться на окупованій території, як доказ, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на пенсійне забезпечення.
Тому, суд приймає до розгляду зазначені документи для визначення пільгового стажу позивача у спірні періоди його роботи.
Однак, зазначені висновки суду жодним чином не легалізують саму установу, що видала такі документи.
Отже, відповідач протиправно при вирішенні питання щодо наявності підстав для призначення пенсії позивачу не врахував зазначені уточнюючі довідки (а.с.22-85), якими підтверджено факт наявності в позивача права на зарахування спірних періодів його роботи до загального страхового та пільгового підземного стажу за списком професій №1, а також визначення розміру його заробітної плати за спірні періоди.
Суд зазначає, що згідно із п. 4.2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
При цьому, положеннями п. 4.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, визначено, що у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
В той же час, як передбачено пунктом 4.5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, якщо ж атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації вперше проведеної після 21 серпня 1997 року право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 затверджено Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, пунктом 2 якого визначено, що відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за віком на пільгових умовах за Списками № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджуваними Кабінетом Міністрів України, а також пенсії, що можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць.
Суд зазначає, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці та розробленими на його виконання Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41.
З аналізу вище вказаних нормативних актів вбачається, що атестація робочих місць полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Порядок та умови проведення такої атестації набули чинності з 21.08.1992.
Відповідно до Роз'яснення про проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.08.2000 року №205 в окремих випадках за скрутного фінансово-економічного стану, що склався на підприємстві з незалежних від нього причин, для проведення атестації робочих місць, де не сталися докорінні зміни умов і характеру праці у зв'язку з впровадженням нових технологій, засобів виробництва, матеріалів, реконструкцією існуючих об'єктів, приміщень тощо, можливе використання результатів санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу, отриманих під час попередньої атестації, за умови реалізації технічних і організаційних заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працівників за результатами попередньої атестації робочих місць і дотримання всіх інших вимог Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що атестація має проводитися у передбачені п. 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 №442 строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.
Зазначеної позиції дотримується й Верховний Суд в постанові від 23.10.2018 в справі №348/1079/17), постанові від 18 вересня 2018 року по справі №345/3301/17 та постанові від 01.11.2018 №455/1053/16-а, в яких Верховний Суд зокрема зазначив, що атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації. Разом з цим, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що управлінням неправомірно відмовлено не зараховано до пільгового стажу позивача періоди його роботи з 14.01.1989 по 22.05.1989 на шахті «Кіровська» виробничого об'єднання «Донецьквугілля»; з 15.08.1991 по 05.01.1997 на шахті «Перевальська» виробничого об'єднання «Луганськвугілля»; з 18.05.1998 по 31.12.1998 та з 01.08.1999 по 04.07.2000 в Управлінні з монтажу, демонтажу та ремонту гірничошахтного обладнання Луганського виробничого об'єднання з видобутку вугілля. А також протиправно періоди роботи позивача на ТОВ «Шахта «Рассвет-1» з 01.05.2008 по 29.12.2008, з 01.01.1999 по 31.07.1999 в Управлінні по монтажу, демонтажу і ремонту гірнично-шахтного обладнання», з 06.03.2002 по 13.06.2002 - ТОВ «Стимулвугілля», з 22.04.2008 по 30.04.2008 не враховано до пільгового стажу на підземних роботах на підставі неправильного визначення підприємствами коду підстави за відомостями ОК-5.
Щодо наявності підстав для зарахування до пільгового підземного стажу за списком №1 періоду навчання позивача в ПТУ № 108 м. Донецька у період з 01.09.1985 по 12.01.1989, суд дійшов таких висновків.
Абзацом 1 частини першої статті 38 Закону України від 10.02.1998 № 103/98-ВР «Про професійно-технічну освіту» передбачено, що час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Аналогічна, за змістом, вимога міститься і у абзаці 1 пункту 26 Положення про професійно-технічний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1998 № 1240, час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі до безперервного і до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за одержаною професією не перевищує трьох місяців.
Таким чином, зарахування періоду навчання до пільгового стажу у повній мірі залежить від того, чи була особа працевлаштована протягом трьох місяців після закінчення навчання на роботу за набутою професією, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників.
Судом встановлено, що в період з 01.09.1985 по 12.01.1989 позивач навчався в ПТУ № 108 м. Донецька, а 14.01.1989 позивача було прийнято на роботу на «Кіровська» на посаду електрослюсарем підземним 3 розряду з повним робочим днем під землею.
Отже, позивач працевлаштувався в той же місяць після закінчення навчання на роботу за набутою професією, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, тому позивач має право на зарахування періоду навчання в ПТУ № 108 м. Донецька до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Щодо позовних вимог про зарахування до загального страхового та пільгового підземного стажу за списком №1 періоду служби позивача в Радянській армії з 13.06.1989 по 12.06.1991, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 8 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається з трудової книжки позивача, у період з 14.0.1989 по 22.05.1989 він працював електрослюсарем підземним 3 розряду з повним робочим днем під землею на шахті «Кіровська», тобто за професією, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
При цьому, 22.05.1989 позивача було звільнено з займаної посади у зв'язку з його призовом на строкову службу до Радянської армії.
Отже, у розумінні частини першої статті 8 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», позивач має право на зарахування до його пільгового стажу часу проходження служби в Радянській армії з 13.06.1989 по 12.06.1991.
Щодо не зарахування відповідачем до страхового та пільгового стажу період роботи позивача на відокремленому підрозділі «Шахта імені «Артема» Державного підприємства «Луганськвугілля» з 01.04.2014 по 12.01.2015, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування не міститься інформація про сплату страхових внесків, суд зазначає наступне.
Абзацом першим частини першої статті 24 Закону № 1058 визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не менше ніж мінімальний страховий внесок.
Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону № 1058, сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.
Механізм обов'язкового пенсійного страхування передбачає відповідні державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх пенсійних прав.
Так, зокрема, статтею 113 Закону № 1058 передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.
Згідно з частиною першою статті 16 Закону № 1058 застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.
З цим правом кореспондується обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (пункт 6 частини другої статті 17 Закону № 1058) незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята ст. 20 Закону № 1058).
Таким чином, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
При цьому, у частині десятій статті 20 Закону № 1058 зазначено, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до положень статті 106 Закону № 1058 відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Також, Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році” від 24 грудня 2015 року № 909-VIII, який набрав чинності з 01.01.2016, внесено зміни до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 08 липня 2010 року № 2464-VI та виключено положення п. 2 ч. 1 ст. 4 зазначеного закону, яка передбачала, що до платників єдиного внеску віднесено працівників - громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють.
Тобто, за змістом наведених норм вбачається, що обов'язок щодо сплати страхових внесків та відповідальність за їх несвоєчасну або не в повному обсязі сплату законом покладено на страхувальника.
Вищезазначений висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеному у справі справа № 208/6680/16-а (2а/208/245/16) від 27.03.2018.
Розглядаючи справу № 208/6680/16-а (2а/208/245/16) Верховний Суд зазначив, що Позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення певного періоду роботи до страхового стажу за порушення, вчинене роботодавцем позивача, оскільки згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.
Тому, період роботи позивача на відокремленому підрозділі «Шахта імені «Артема» Державного підприємства «Луганськвугілля» з 01.04.2014 по 12.01.2015 на посаді підземного прохідника 5 розряду з повним робочим днем під землею має бути зарахований відповідачем до загального страхового та пільгового підземного стажу позивача за списком №1.
Отже, з урахуванням всіх зазначених періодів роботи позивача на підземних роботах, навчання та військової служби, протиправно неврахованих відповідачем до пільгового підземного стажу, а також зарахованих до такого стажу оскарженим рішенням (з 02.09.2009 по 26.12.2009, з 03.02.2010 по 31.03.2014 що складає 04 роки 05 місяців 24 дні), всього: 19 років 5 місяців 0 днів, суд дійшов висновку, що позивач станом на дату повторного звернення з заявою про призначення пенсії - 12.08.2020 та прийняття оскарженого рішення - 17.08.2020 досяг віку - 50 років, мав загальний страховий стаж понад 25 років та підземний пільговий стаж за списком № 1 понад 15 років, що надавало йому право призначення пенсії на підставі вимог абзацу 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахіванням вимог ст.8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” від 02.09.2008 № 345-VII станом на дату досягнення 50 річного віку - з 06.04.2020.
Позивач вперше звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії від 05.03.2020, отже до отримання права на призначення пенсії за віком.
Відповідно до вимог частини 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку:
1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Отже, вимоги частини 1 статті 45 Закону № 1058 не містять положень, які прямо забороняють звертатися за призначенням пенсії за віком до досягнення цього віку, що не виключає можливості призначення такої пенсії рішенням відповідача за цією заявою, якщо станом на дату розгляду цього питання особа вже досягла пенсійного віку відповідно до вимог Закону № 1058.
З урахування цих положень законодавства, суд дійшов висновку, що відповідач станом на дату прийняття оскарженого рішення мав всі необхідні документи і правові підстави для призначення позивачу пенсії за віком відповідно до вимог абзацу 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахіванням вимог ст.8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” - з 06.04.2020 - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, оскільки звернення позивача за пенсією з заявою від 05.03.2020 відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення ним пенсійного віку - 50 років.
Тому вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування оскарженого рішення відповідача підлягають задоволенню. Щодо вимог в частині зобов'язання зарахувати спірні періоди до його загального та спеціального підземного пільгового стажу, суд дійшов висновку про необхідність задоволення цієї частини позовних вимог та виходу за межі позовних вимог на підставі ч.2 ст.9 КАС України з метою захисту порушеного права позивача на отримання пенсії за віком. А саме зобов'язати відповідача зарахувати спірні періоди до загального та підземного стажу позивача та призначити йому пенсію за віком - з 06.04.2020 відповідно до вимог абзацу 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням вимог ст.8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці”.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка визначає порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для призначення пенсії військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу, заробітна плата (дохід) обчислюється на підставі довідки про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески.
Згідно з ч. 1 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до ч. 5 ст. 45 вказаного Закону документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Згідно із статтею 64 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, що визначається відповідно до статей 65-67 цього Закону, який громадяни одержували перед зверненням за пенсією.
Статтею 65 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що середньомісячний заробіток для обчислення пенсій береться за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом усієї трудової діяльності незалежно від перерв у роботі та за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року до моменту звернення за пенсією. Заробіток за період роботи до 1 липня 2003 року враховується на підставі документів про нараховану заробітну плату (виплати, дохід), виданих у встановленому законодавством порядку, а за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року - за даними персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
У разі відсутності відомостей про заробітну плату (виплати, дохід) у системі персоніфікованого обліку подаються документи про нараховану заробітну плату (виплати, дохід), видані в установленому законодавством порядку.
Пунктом 20 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 передбачено, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на 4 пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Згідно з пунктом 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22- 1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Розділ II вказаного Порядку містить перелік документів, необхідних, зокрема для призначення, перерахунку пенсії, одним з яких є довідка про заробітну плату.
Проте відповідачем не прийняті довідки про заробітну плату позивача на підприємстві, оскільки підприємство знаходиться на непідконтрольній українській владі території. У зв'язку з цим також не прийняті і відомості про нарахування заробітної плати за період, що відображений у таких довідках.
З заначених вище підстав суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо неприйняття таких довідок, в тому числі для підтвердження розміру заробітної плати позивача в спірні періоди його роботи.
Тому суд визнає обгрунтованою і такою, що підлягає задоволенню вимогу позивача зобов'язати Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області призначити пенсію з урахуванням довідки про заробітну плату для обчислення пенсії № 244 від 12.11.2019 року, надану шахтою «Перевальська» Виробничого об'єднання «Луганськвугілля».
Отже, заявлені позовні вимоги суд задовільняє в повному обсязі.
Згідно з вимогами ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, з урахуванням встановлених судом обставин, з метою захисту порушених прав позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про утримання надміру виплачених сум пенсії від 23.07.2020 №35 та від 13.08.2020 №52.
Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією від 30.01.2021 № 96 (а.с. 8), оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (93009, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Студентська, 35-а, ЄДРПОУ 41245565) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 від 17.08.2020 №77.
Зобов'язати Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської зарахувати ОСОБА_1 :
до загального страхового стажу: період роботи на шахті «Перевальська» Виробничого об'єднання «Луганськвугілля» з 15.08.1991 по 05.01.1997; період військової служби з 13.06.1989 по 12.06.1991; період роботи на відокремленому підрозділі «Шахта імені «Артема» Державного підприємства «Луганськвугілля» з 01.04.2014 по 12.01.2015;
до пільгового стажу за Списком №1: період роботи на шахті «Кіровська» виробничого об'єднання «Донецьквугілля» з 14.01.1989 по 22.05.1989; період навчання в середньому ПТУ № 108 м. Донецька за професією електрослюсар підземний з 01.09.1985 по 12.01.1989; період військової служби з 13.06.1989 по 12.06.1991; період роботи на шахті «Перевальська» Виробничого об'єднання «Луганськвугілля» з 15.08.1991 по 05.01.1997; періоди роботи в Управлінні з монтажу, демонтажу та ремонту гірничошахтного обладнання Луганського виробничого об'єднання з видобутку вугілля з 18.05.1998 по 31.12.1998 та з 01.08.1999 по 04.07.2000; період роботи на ТОВ «Шахта «Рассвет-1» з 30.12.2008 по 05.08.2009; період роботи на відокремленому підрозділі «Шахта імені «Артема» Державного підприємства «Луганськвугілля» з 01.04.2014 по 12.01.2015,
а також призначити пенсію за віком - з 06.04.2020 відповідно до вимог абзацу 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та вимог статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” з урахуванням довідки про заробітну плату для обчислення пенсії № 244 від 12.11.2019 року, надану шахтою «Перевальська» Виробничого об'єднання «Луганськвугілля».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 05 квітня 2021 року.
Суддя В.С. Шембелян