17 травня 2021 року м. Кропивницький Справа № П/811/464/16
провадження № 2-кас/340/27/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом та просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.04.2016 № 0002534000 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 16930,15 грн. та № 0002544000 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 510 грн..
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.08.2016, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016, у задоволені позову відмовлено (т.1, а.с.132-139, 210-214).
Постановою Верховного Суду від 17.11.2020 зазначені судові рішення попередніх інстанцій було скасовано з направленням справу направити на новий розгляд (т.2, а.с.3-9).
Ухвалою від 08.12.2020 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду (т.2, а.с.13).
В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 17.11.2020, позивач зазначив те, що посадовим особам контролюючого органу, в процесі перевірки, були надані всі матеріальні носії інформації, що стосувались предмету перевірки. Акт такого змісту посадовими особами контролюючого органу не складався та, відповідно, не підписувався платником податків. Таким чином, у відповідача відсутні докази щодо незабезпечення зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом. Крім того, у відповідності до п.85.6 ст.85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис. Однак, відповідачем не надано до матеріалів справи акт відмови позивача надати до перевірки документи первинного бухгалтерського обліку, які підлягають дослідженню під час проведення перевірки. Також, у спірних правовідносинах відповідачем застосовано Указ Президента України № 436/95 від 12.06.1995 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", положення якого після прийняття Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не можуть застосовуватись. На думку позивача, контролюючим органом також здійснено розрахунок штрафних (фінансових) санкцій на підставі не існуючого документу та не було надано доказів того, що надходження коштів з платіжної карти за отримання товару не співпадає з часом оплати товару згідно чеку РРО.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовну повністю, обґрунтовуючи це тим, що в ході проведення перевірки встановлено наступні порушення: п.1, 2, 3, 9, 1 ст.3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункові операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"; п.2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 №637; п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України; п.1 ч.2 розділу 2 та п.3 розділу 3 Порядку реєстрації та застосування РРО, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого Наказом МДЗУ від 28.08.2013 №417. Отже, позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню (т.2, а.с.23-24).
Позивач у відповіді на відзив не погодився з такою позицією відповідача (т.2, а.с.39-44).
Дослідивши подані сторонами документи та матеріали, суд дійшов наступних висновків.
Позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець 25.11.2010, є платником податку на додану вартість та основним видом діяльності якого є роздрібна торгівля пальним (т.1, а.с.15-18).
Встановлено, що посадовими особами податкового органу було проведено фактичну перевірку АГЗП, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт від 07.04.2016 №15/40-00/ НОМЕР_1 (т.1, а.с.8-10).
Згідно висновків акту, перевіркою зокрема встановлено порушення:
- п.п.1, 2, 3, 9, 13 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг";
- пункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637;
- п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України;
- п.1.2.2 розділу ІІ Порядку реєстрації та застосування РРО, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого Наказом МДЗУ від 28.08.2013 № 417.
Так, 19.04.2016 на підставі акту податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0002534000 про застосування суми штрафної (фінансової) санкції в розмірі 16930,15 грн. (т.1, а.с.12); № 0002544000 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "адміністративні штраф та інші санкції " в розмірі 510,00 грн. (т.1, а.с.13).
Такі санкції застосовані з огляду на наступні порушення:
- фіскальні чеки, що друкувались РРО та видавались особам, які придбавали СВГ в період з 01.01.2015 по 07.04.2016, не містять номеру ПРК, через яку здійснювався відпуск пального; не забезпечено роботу в єдиному нерозривному технологічному циклі, у режимі реєстрації відпуску пального ЕККА та програмно-технологічних засобів управління ПРК, що, на думку контролюючого органу, порушує Технічні вимоги до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для автозаправних станцій. При проведенні розрахункових операцій при продажу СВГ на АГЗП використовувався РРО (МІNI-500.02 МЕ), сфера застосування якого не відповідає вимогам Державного реєстру РРО, затвердженого наказом ДФС України від 29.10.2015 № 829;
- на господарському об'єкті встановлено банківський платіжний термінал Приватбанку, через який проводився розрахунок з використанням електронних платіжних карток, при цьому у фіскальних чеках, роздрукованих РРО, замість безготівкової форми оплати вказується оплата готівкою, тобто видано розрахунковий документ не встановленої форми;
- в ході фактичної перевірки встановлено несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичного надходження у КОРО на загальну суму 3385,83 грн. (не виконано щоденний друк Z-звіту за господарську операцію, проведену 29.09.2015, а грошові кошти, отримані від реалізації СВГ, обліковані лише наступним днем (30.09.2015), тобто роздруковано зазначений звіт у межах 24 годин з початку реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту попередньої зміни).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає, що до позивача було застосовано штрафні санкції в сумі 510,00 грн. на підставі п.121.1 ст. 121 Податкового кодексу України (не зберігання звіту 14-ГС), 16929,15 грн. на підставі п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637; 1,0 грн. на підставі п.1 ст.17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР.
Щодо застосування штрафних санкцій у сумі 510,00 грн. суд зазначає наступне.
Згідно пп.20.1.6 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України (далі - ПК України у редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно п.85.2 ст.85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
При цьому, п.85.6 ст.85 ПК України передбачено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Згідно до п.121.1 ст.121 ПК України, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.
Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.
З аналізу наведеної вище норми п.121.1 ст.121 ПК України вбачається, що ненадання платниками податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій є порушенням вимог п.85.6 ст.85 ПК України. Ненадання документів може виявлятися як у формі прямої відмови надати документи (їх копії), так і у формі невиконання вимоги контролюючого органу надати оригінали документів чи їх копії.
На думку позивача, відповідачем не було підтверджено порушення позивачем вимог п.85.2 ст.85 ПК України належними та допустимими доказами, оскільки контролюючим органом не надано акту про відмову у наданні витребуваних документів.
Разом з тим, суд вважає безпідставною вказану позицію позивача, оскільки згідно п.85.6 ст.85 ПК України акт, що засвідчує факт відмови, складається у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу, які можуть бути запитані представником контролюючого органу на підставі п.85.4 ст.85 ПК України. У свою чергу, положення п.85.2 ст.85 ПК України визначає обов'язок платника податків подати оригінал наявних у нього документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки. При цьому, вказана норма прямо встановлює, що такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки, тобто підставою виникнення такого обов'язку не є запит контролюючого органу, а сама обставина початку перевірки.
Положення ПК України не визначають обов'язку податкового органу складати акт, що засвідчує факт відмови виконання платником податків вимог п.85.2 ст.85 ПК України.
Необхідно зазначити, що обсяг необхідних документів, що мають бути надані контролюючому органу, визначається предметом перевірки. У даному випадку перевірка позивача проводилась з метою здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів (т.1, а.с.7).
Однак, у порушення вимог п.85.2 ст.85 ПК України, що не заперечується, позивачем не надано на перевірку змінні звіти за формою 14-ГС, які з огляду на положення Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинним документом, який повинен постійно зберігатися на відповідній АГЗП.
Відповідно до п. 44.3 ст. 44 ПК України, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності ().
Згідно до п. 44.6 ст. 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002544000 від 19.04.2016.
Щодо застосування штрафу у розмірі 16929,15 грн. суд зазначає таке.
В ході перевірки встановлено порушення пп.2.6 гл.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637, а саме несвоєчасне оприбуткування у касах готівки на суму 3385,83 грн.. У зв'язку з вказаним до позивача, на підставі п.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України та абз.3 ст.1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 №436/95 застосовано штрафу у розмірі 16929,15 грн., шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення № 0002534000 від 19.04.2016 (т.1, а.с.12).
Надаючи оцінку правомірності прийняття рішення про застосування штрафних санкцій на суму 16929,15 грн. слід враховувати правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 1340/3510/18.
Так, Велика Палата Верховного Суду в цьому судовому рішенні зазначила, що відповідно до статті 25 Конституційного Договору між Верховною Радою України та Президентом України "Про основні засади організації функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України" від 08.06.1995 № 1к/95-ВР Президент України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження, які є обов'язковими для виконання на всій території України, дає їх тлумачення. Президент України видає укази з питань економічної реформи, не врегульованих чинним законодавством України, які діють до прийняття відповідних законів.
Пунктом 3 статті 18 цього Договору також передбачено, що виключно законами визначаються, зокрема, діяння, які є злочинними, адміністративними і дисциплінарними порушеннями, відповідальність за них.
Положеннями абзацу третього статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 № 436/95 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
06.07.1995 Верховною Радою України прийнято Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", у преамбулі якого було вказано, що Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на всіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі. Встановлення норм щодо незастосування реєстраторів розрахункових операцій у інших законах, крім Податкового кодексу України, не допускається.
Пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві положення" цього Закону визначено, що до приведення чинного законодавства у відповідність із цим Законом чинні закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно з п.13 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Пунктом 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), установлено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
Тобто, як норма пункту 13 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), так і норма пункту 2.6 гл.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлюють для суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції готівкою із застосуванням реєстратора розрахункових операцій, обов'язок забезпечення обліку отриманих готівкових коштів у повній сумі надходжень від розрахункових операцій. При цьому такий облік згідно з пунктом 13 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) здійснюється в денному звіті (за визначенням, наведеним у статті 2 Закону, денний звіт - це документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням), а згідно з пунктом 2.6 гл.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), - у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій.
При цьому, як було зазначено, абзацом 3 статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 № 436/95 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлювалась відповідальність за порушення суб'єктами підприємницької діяльності норм з регулювання обігу готівки у національній валюті у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Однак, прийнятим 06.07.1995 Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" також установлена відповідальність за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги).
Перелік таких порушень та санкції визначено розділом V "Відповідальність за порушення вимог цього Закону".
З огляду на швидке урегулювання парламентом правовідносин у сфері готівкових операцій (Указ № 436/95 прийнято 12.06.1995, а Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" - 06.07.1995) та враховуючи положення статті 18 Конституційного Договору, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що законодавча гілка влади в найкоротший термін усунула прогалину в регулюванні суспільних правовідносин у сфері готівкових розрахунків та визначила відповідальність за можливі правопорушення у цій сфері саме в силу закону.
Статтею 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено відповідальність за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки у вигляді фінансової санкції (штрафу).
Пунктом 1 частини 1 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено фінансові санкції за порушення вимог цього закону, а саме: за встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання.
Аналіз зазначених положень свідчить про те, що об'єктивна сторона обох порушень, як того, що визначено абзацом третім статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 № 436/95 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), так і того, що визначено пунктом 1 частини 1 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), фактично полягає в одних і тих самих діях.
Як убачається зі змісту ст. 25 Конституційного Договору, метою постановлення Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 № 436/95 є врегулювання відносин щодо належного обліку готівкових операцій суб'єктами підприємницької діяльності, які до цього не були належним чином урегульовані іншими законодавчими актами, а термін його дії обмежувався прийняттям відповідного закону. Оскільки шляхом прийняття Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР ці правовідносини врегулював законодавчий орган, то наведений вище Указ припинив дію як у частині визначення складу такого правопорушення як неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки, так і в частині встановлених за таке правопорушення санкцій, його положення уже не могло застосовуватися.
Відтак, Велика Палата Верховного Суду, відступивши від правової позиції, викладеної Верховним Судом України в постанові від 02.04.2013 у справі №21-77а13, наголосила на неможливості застосування положень Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 №436/95 у правовідносинах щодо порушення пункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), що виникли після набрання чинності Законом України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
З огляду на вищевикладене, застосування у спірних правовідносинах до позивача штрафу на суму 16929,15 грн. на підставі положень абз.3 ст.1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 №436/95 є протиправним, а тому податкове повідомлення-рішення від 19.04.2016 № 0002534000 в цій частині підлягає скасуванню.
Щодо штрафу в розмірі 1,00 грн., який був застосований податковим повідомленням-рішенням від 19.04.2016 №0002534000 на підставі ст.17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР, суд зазначає таке.
За приписами п. п. 1, 2, 3 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;
3) застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування;
Перевіркою встановлено, що позивачем був виданий чек за придбання палива на заправному пункті, який належить позивачу, без зазначення з якої колонки відбулось відвантаження товару, а також, що такий чек вказує на продаж товару за готівку, коли він реалізовувався через термінал Приватбанку, тобто по безготівковій формі.
Зокрема, під час здійснення фактичної перевірки проведено розрахунок платіжною карткою на суму 346,92 грн., проте в чеці РРО № 0019 вказано про здійснення продажу 42 літрів СВГ за ціною 8,26 грн. на суму 346,92 грн., форма оплати - готівка. Разом з тим, суд вважає такі висновки перевірки такими, що не підтверджуються належними чином, оскільки як вбачається з наявних у справі доказів, транзакція по платіжній картці на суму 346,92 грн. здійснена 07.04.2016 о 11:02:00 год., а згідно із чеком РРО №0019 - 07.04.2016 о 10:07 год. (т.1 а.с.109). Більше того, контрольна розрахункова операція за місцем реалізації товарів (надання послуг) проведена всього на суму 41,50 грн. 07.04.2016 о 11:58 год. (т.1 а.с.48-49).
Щодо видання позивачем чеку за придбання палива на заправному пункті без зазначення з якої колонки відбулось відвантаження товару слід зазначати таке.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використанням розрахункових книжок, встановлюються органом доходів і зборів.
Згідно ст. 12 цього Закону, на території України у сферах, визначених цим Законом, дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Аналогічні положення щодо застосування РРО містить й Порядок реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затверджений наказом Міндоходів від 28.08.2013 № 417, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 417).
Відповідно до розділу ІІІ "Порядок застосування РРО" Порядку № 417 на території України у сферах, визначених Законом, дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті РРО вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру РРО та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.
Порядок застосування РРО поширюється на РРО, які зареєстровані в установленому порядку.
РРО може застосовуватись тільки в тій господарській одиниці, яка зазначена в реєстраційному посвідченні, відповідно до сфери застосування, установленої Державним реєстром РРО, та за наявності договору про технічне обслуговування та ремонт РРО.
Суб'єкти господарювання, які використовують РРО для здійснення розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані, зокрема, застосовувати РРО, включені до Державного реєстру РРО, з додержанням встановленого порядку їх застосування.
Технічні вимоги до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для автозаправних станцій, що є додатком 7 до протокольного рішення Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом від 27 червня 2002 р. №13, встановлюють перелік додаткових вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій - спеціалізованими електронними контрольно-касовими апаратами (далі - ЕККА), що призначені для реєстрації на автозаправних станціях (далі - АЗС) продажу пального (бензину, дизельного пального, скрапленого газу тощо), супутніх товарів і послуг.
За вказаними Технічними вимогами ЕККА повинен відповідати цим вимогам і Вимогам щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2002 р. N 199.
Відповідно до п. 15 вказаних вимог у режимі реєстрації відпускання пального ЕККА повинен забезпечувати у єдиному нерозривному технологічному циклі: управління відпусканням пального; реєстрацію об'єму (в літрах) та вартості (у гривнях) відпущеного пального кожного найменування окремо за готівковою та кожною безготівковою формами оплати; відображення на індикаторі оператора стану кожного роздавального крана ПРК (робочий, аварійний), а також для кожної замовленої дози - поточної інформації про об'єм відпущеного пального (у літрах) через цей роздавальний кран: дебетувати платіжних карток; друкування чеків установленої форми, які додатково містять номери ПРК, через які здійснювалося відпускання пального, об'єм (в літрах) і вартість (у гривнях) фактично відпущеного пального.
При проведенні розрахункових операцій при продажі СВГ на АГЗП позивачем використовується РРО (МІNI-500.02 МЕ).
Відповідно Державного реєстру РРО, затвердженого наказом ДФС України від 29.10.2015 № 829, сферою застосування РРО МІNI-500.02 МЕ є торгівля, громадське харчування та сфера послуг. Крім того, з реєстраційного посвідчення № НОМЕР_2 , виданого Олександрійською ОДПІ, вбачається, що контролюючим органом 21.11.2011 проведено реєстрацію реєстратора розрахункових операцій МІNI-500.02 МЕ, що призначений для використання в господарській одиниці - автомобільний газозаправний пункт, що розташований в м. Олександрія, по пр. Леніна, 144; сфера застосування РРО - торгівля (т.1 а.с.30-31).
Разом з тим, п. 5 Державного реєстру РРО визначено спеціалізовані електронні контрольно-касові апарати для автозаправних станцій (АЗС), серед яких МІNI-500.02 МЕ, який використовує позивач, відсутній.
Перевіркою було встановлено, що фіскальні чеки, що друкувались РРО та видавались особам, якими придбавалось СВГ, не містили номеру ПРК, через яку фактично здійснювався відпуск пального, що є порушенням Технічних вимог до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для автозаправних станцій.
Разом з тим, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що АГЗП не є автозаправною станцією (АЗС), а тому у позивача були відсутні підстави для застосування ЕККА, що призначені для реєстрації на автозаправних станціях, виходячи з наступного.
Суд зазначає, що вимоги пожежної безпеки до об'ємно-планувальних, конструктивних рішень автозаправних станцій, призначених для заправлення автотранспорту бензином, дизельним паливом, стисненим природним газом, скрапленим вуглеводневим газом, а також автозаправних комплексів, на яких, окрім заправлення автотранспорту, здійснюються його сервісне обслуговування та/або сервісне обслуговування водіїв та пасажирів визначала Інструкція щодо вимог пожежної безпеки під час проектування автозаправних станцій, затвердженою наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 06.12.2005 № 376, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин (далі - Інструкція № 376).
Відповідно до термінів, наведених у п.1.2 Інструкції № 376, автозаправна станція (АЗС) - комплекс будинків, споруд, технологічного обладнання, призначений для приймання, зберігання моторного палива та заправлення ним автотранспорту (мототранспорту) (далі - автотранспорт); стаціонарний автомобільний газозаправний пункт - автозаправна станція, технологічне обладнання якої призначене для заправлення автотранспорту тільки скрапленим вуглеводневим газом із стаціонарних резервуарів ємністю відповідно до Правил безпеки систем газопостачання ДБН В.2.5-20-2001 "Інженерне обладнання будинків і споруд. Газопостачання" (далі - ДБН В.2.5-20-2001); тимчасовий автомобільний газозаправний пункт - автозаправна станція, технологічне обладнання якої призначене для заправлення автотранспорту тільки скрапленим вуглеводневим газом із автогазозаправника заводського виготовлення з резервуаром ємністю відповідно до ДБН В.2.5-20-2001.
Інструкція про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводних скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України від 03.06.2002 № 332, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.04.2003 за № 331/7652 (далі - Інструкція № 332), встановлює єдиний порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту і використовується на газонаповнювальних станціях (ГНС), газонаповнювальних пунктах (ГНП), автогазозаправних станціях (АГЗС) та автогазозаправних пунктах (АГЗП) незалежно від форм власності.
Згідно пп.6.3.14 Інструкції № 332 паливороздавальні колонки, що встановлені на комерційних АГЗС, мають функціонувати в системі з реєстратором розрахункових операцій, тип якого включено до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого Протокольним
рішенням Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом при Кабінеті Міністрів України від 26 грудня 2002 року N 14 (далі - Протокольне рішення). Реєстратори розрахункових операцій, що застосовуються, повинні відповідати технічним вимогам, що висуваються до спеціалізованих електронно-касових апаратів для автозаправних станцій, установлених додатком 7 до Протокольного рішення.
Відповідно до пунктів 9.1, 9.2, 9.3 Інструкції № 332, на АГЗС (АГЗП) проводиться оперативний контроль за кількістю СВГ, результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманого і відпущеного СВГ. Кількісний облік руху СВГ на АГЗС (АГЗП) ведеться за змінним звітом за формою № 14-ГС. Під час приймання-здавання зміни касири і оператори АГЗС (АГЗП) спільно: визначають залишки СВГ на кінець зміни з урахуванням залишків на початок зміни, надходження СВГ за зміну, які підтверджені відповідними документами, та кількості відпущеного газу за зміну за сумарними показниками лічильників усіх газозаправних колонок; вимірюють рівні наповнення скрапленим газом резервуарів АГЗС (АГЗП) і за результатами проведених вимірювань визначають об'єм СВГ; роздруковують на РРО фіскальний звітний чек і визначають обсяг виторгу за зміну; передають по зміні залишок грошових коштів.
З вищевказаного можна дійти висновку, що АГЗП є різновидом АЗС, яка призначена для заправки автотранспорту тільки скрапленим вуглеводневим газом, що узгоджується зі змістом ДБН В.2.5.-20-2001 та наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2015 № 285 "Про затвердження Правил безпеки систем газопостачання", у зв'язку з чим на АГЗП повинні використовуватися ті РРО, застосування яких передбачено для сфери АЗС, та які зазначені в графі 5 "Спеціалізовані електронні контрольно-касові апарати для автозаправних станцій (АЗС)" Державного реєстру РРО.
Отже, податковим органом обґрунтовано на підставі ч.1 ст.17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" застосувано до позивача штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1,00 (одна) грн. згідно до податкового повідомленням-рішенням від 19.04.2016 №0002534000.
Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позову частково, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.04.2016 № 0002534000 в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій згідно абз.3 ст.1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 № 436/95 в розмірі 16929,15 грн..
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених вимог не спростовують.
Щодо розподілу судових витрат у справі суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч.3 ст.139 КАС України).
Встановлено, що за подання даного позову позивач сплатив судовий збір в сумі 551,21 грн., що підтверджується квитанцією від 29.04.2016 № 15549694 (а.с.2). Отже, пропорційно розміру задоволених позовних вимог на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню 535,06 грн..
Керуючись ст.ст.6, 9, 14, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0002534000 від 19.04.2016 на суму 16929,15 грн..
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплаті судового збору в сумі 535,06 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (ЄДРПОУ - 43142606).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України.
Відповідно до пп.15.5 п.15 Розділ VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Л.І. Хилько