26 квітня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/115/20
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Притула К.М. розглянувши у в письмовому порядку загального позовного провадження справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -
Фізична особа - підприємця ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000353304 від 19 вересня 2019 року; №0000363304 від 19 вересня 2019 року; №0000373304 від 19 вересня 2019 року; №0000383304 від 19 вересня 2019 року; №0000393304 від 19 вересня 2019 року; №0000403304 від 19 вересня 2019 року; №0000413304 від 19 вересня 2019 року.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що уповноваженими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , (РНОКПП - НОМЕР_1 ), за період діяльності з 01.01.2017 по 31.12.2018 з метою контролю дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, а також законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне старування за період з 01.01.2017 по 31.12.2018. За результатами даної перевірки складено акт № 63/11-28-13-05/ НОМЕР_1 від 19.07.2019, на підставі якого, відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення-рішення. Позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є неправомірними, а тому підлягають скасуванню у повному обсязі.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні (Т.1 а.с.1).
10 лютого 2020 року ухвалою суду задоволено клопотання представників сторін та відкладено розгляд підготовчого судового засідання (Т.1 а.с.99).
27 лютого 2020 року ухвалою суду відкладено підготовче судове засідання (Т.4 а.с.70)
18 березня 2020 року ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду відкладено розгляд справи (Т.4 а.с.86).
08 квітня 2020 року ухвалою суду задоволено клопотання представників сторін про відкладення розгляду справи (Т. 4 а.с.94-95).
05 травня 2020 року ухвалою суду задоволено клопотання сторін та відкладено розгляд справи та призначено підготовче судове засідання (Т.4 а.с.103-104).
02 червня 2020 року ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні (Т.4 а.с.111-112).
24 червня 2020 року ухвалою суду відкладено розгляд справи (Т.4 а.с.141).
11 серпня 2020 року ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду відкладено розгляд справи (Т.4 а.с.150-151).
28 серпня 2020 року ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду задоволено клопотання представника позивача та призначено судово економічну експертизу. Провадження у справі зупинено до отримання висновку судової економічної експертизи (Т.4 а.с.170-171).
13 жовтня 2020 року ухвалою суду призначено до розгляду питання про вирішення клопотання експерта у судовому засіданні (Т.4 а.с.192).
23 жовтня 2020 року ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду задоволено клопотання позивача про уточнення питань до експерта та клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів (Т.4 а.с.204-206).
05 березня 2021 року ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду поновлено провадження по справі та призначено до розгляду у судовому засіданні (Т.6 а.с.100).
21.02.2020 (вх.№ 3246) представником відповідача до суду надано відзив на позовну заяву в якому зазначено, що позовні вимоги не визнаються в повному обсязі та просить відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень обумовлені порушенням податкового законодавства, що виявлені під час перевірки, а тому є правомірними та не підлягають скасуванню (Т.1 а.с.107-110).
Представники сторін до суду надали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (пункт 10 частини першої статті 4 КАС України).
Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що в період з 01.07.2019 по 12.07.2019 на підставі наказу від 12.06.2019 № 1010, проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період діяльності з 01.01.2017 по 31.12.2018 з метою контролю дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, а також законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'якове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 (Т.1 а.с. 31-75).
За результатами перевірки складено акт № 63/11-28-13-05/ НОМЕР_1 від 19.07.2019, яким встановлено порушення:
- пункт 177.2, підпункт 177.4.1 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України в частині заниження податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 317012,22 грн., в т.ч. за 2017 рік - 9733,65 грн., за 2018 рік 307278,57 грн.;
- підпункту 1.1 - 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України в частині заниження суми податкового зобов'язання по військовому збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 26417,69 грн., в т.ч. за 2017 рік - 811,14 грн., за 2018 рік 25606,55 грн.;
- пункт 51.1 статті 51, пункт 70.16 статті 70, підпункт «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України не включено нараховані та виплачені суми доходу фізичним особам - підприємцям в податкові розрахунки суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ за І - IV квартал 2017 року та І - IV квартал 2018 року;
- підпункт 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України в частині неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб з найманих осіб у 7651,57 грн.;
- пункту 164.1, частини «ґ» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164. підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, в частині заниження суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету за 2018 рік на суму -12906,00 грн. із суми доходів, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу (від отримання безповоротної фінансової допомоги);
- підпункту 1.2, 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX та Податкового кодексу України в частині заниження суми військового збору, що підлягає сплаті до бюджету за 2018 рік на суму 1075,50 грн. із суми доходів, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу (від; отримання безповоротної фінансової допомоги);
- пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, в частині заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 26280,00 грн. за травень 2017 року.
На підстав акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 1909.2019 № 0000353304, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за рахунок річного декларування на суму 1613,25 грн., з яких за податковим зобов'язанням в сумі 1075,50 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 537,75 грн.; № 0000363304 яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за рахунок річного декларування на суму 39626,53 грн. з яких за податковим зобов'язанням в сумі 26417,69 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 13208,84 грн.; № 0000373304 відповідно до якого застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510 грн. за платежем податок з доходів фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування; № 0000383304 відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за рахунок річного декларування на суму 45518,33 грн. з яких за податковим зобов'язанням в сумі 317012,22 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 158506,11 грн.; № 0000393304 відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за рахунок річного декларування на суму 19359,00 грн. з яких за податковим зобов'язанням в сумі 12906,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 6453,00 грн.; № 0000403304 відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 39420,00 грн. з яких за податковим зобов'язанням в сумі 26280,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 13140,00 грн. та № 0000413304 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені в розмірі 16723,28 грн., з яких сума грошового зобов'язання за податковим зобов'язанням 7651,57 грн., за штрафними фінансовими ) санкціями 3694 ,47 грн. та сума пені 5377,24 грн. (Т.1, а.с.22-28).
Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , було подано скаргу до Державної податкової служби України на дані податкові повідомлення-рішення.
Рішенням Державної податкової служби України від 20.12.2019 № 23936/6/99-00-08-05-04 залишено без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Кіровоградській області від 19.09.2019 № 0000413304, № 0000403304, № 0000393304, № 0000383304, № 0000373304, № 0000363304, № 0000353304, а скаргу - без задоволення (Т.1 а.с.85-93).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Суд зазначає, що підпунктом 14.1.36. п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
У відповідності до п.162.1 ст. 162 ПК України, платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
За приписами норм п. 44.1 та п. 44.3 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).
Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
При цьому, згідно із п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 (далі - Положення), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Аналіз викладених норм Закону № 996-ХІV та Положення свідчить про те, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9Закону № 996-ХІV).
Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Стосовно податкового повідомлення-рішення № 0000383304 від 19.02.2019 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем - 317012,22 грн. і штрафних санкцій - 158506,11 грн., судом встановлено наступне.
В ході проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 встановлено що середня націнка на проданий товар 2017 рік - 17,3%, 2018 рік - 6,4% (за даними платника згідно податкових декларацій про майновий стан і доходи).
На підставі наявних первинних документів, виторгів РРО, чеків РРО, виписок банку та з урахуванням націнки на реалізований товар (газу), проведено розрахунок та визначено, що підприємцем було завищено витрати за рахунок собівартості товару, який не реалізований на суму 1761179,09 грн., в т.ч. за 2017 ріку сумі 54075,94 грн. та за 2018ріку сумі 1707103,15 грн.
За результатами перевірки встановлено, що середня націнка за 2017 рік складає 19,45%.
Враховуючи викладене, проведено розрахунок та визначено, що підприємцем було завищено витрати за рахунок собівартості товару, який не реалізовано.
А саме, 2910077,00 грн. (одержаний дохід) - 2481501,00 грн. (собівартість проданого товару) = 428576,00 грн. (націнка ФОП).
Однак, з урахуванням визначеної за наслідками перевірки націнки собівартість проданого товару складає: 1998849,06 + 428576,00 = 2427425,06 грн.
Отже, в Акт перевірки значиться, що фізичною особою-платником податків ОСОБА_1 завищено витрати на суму 54075,94 грн.
Також, за результатами перевірки встановлено, що середня націнка за 2018 рік складає 27,10%.
Враховуючи викладене, проведено розрахунок та визначено, що підприємцем було завищено витрати за рахунок собівартості товару, який нереалізовано.
А саме, 8768881,00 грн. (одержаний дохід) - 8242316,40 грн. (собівартість проданого товару) = 526564,60 грн. (націнка ФОП).
Однак, з урахуванням визначеної за наслідками перевірки націнки собівартість проданого товару складає: 6008648,66 + 526564,60 = 6535213,25 грн.
Отже, фізичною особою- платником податків ОСОБА_1 завищено витрати на суму 1707103,15 грн.
Таким чином, перевіркою правильності визначення витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходу, встановлено їх завищення на загальну суму 1761179,09 грн., т.ч. за 2017 рік на суму 54075,94 грн, та за 2018 рік на суму 1707103,15 грн., чим порушено підпункт 177.4.1 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України .
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою підприємцем від провадження господарської діяльності встановлений статтею 177 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 177.1 статті 177 Податкового кодексу України, Доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Відповідно до пункту підпунктів 177.4.1-177.4.4 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:
- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;
- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;
- суми податків, зборів, пов'язаних з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об'єктів житлової нерухомості); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, пов'язаних з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;
- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Відповідно до підпункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів, визначених абзацами восьмим - десятим підпункту 177.4.6 цього пункту;
Отже, виручкою фізичної особи - підприємця вважається дохід, отриманий у грошовій та не грошовій формі, датою при формуванні загального оподатковуваного доходу є дата фактичного надходження коштів на банківський рахунок (у касу) або отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів, тобто застосовується касовий метод.
До складу витрат включаються тільки витрати, які пов'язані з отриманням доходу та підтвердженні відповідними документами про їх оплату.
Суд зазначає, що згідно висновку експерта № 11/1-184 за результатами проведення судово-економічної експертизи по адміністративній справі № 340/115/20, по першому питанню стосовно того, чи підтверджується документально висновок Акту №63/11-28-13-05/ НОМЕР_1 від 19 липня 2019 року Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області в частині порушення фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 пункту 177.2, підпункту 177.4.1, пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 275 5-VI (із змінами та доповненнями) в частині заниження податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 317 012,22 грн., в т.ч. за 2017 рік - 9 733,65 грн., за 2018 рік - 307 278,57 грн. встановлено, що за результатами здійсненого дослідження даних наданих експерту бухгалтерських документів документально не підтверджено даний висновок Атку перевірки.
Відповідно до частини першої статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно із статтею 101 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.
З огляду на відповідність висновку експерта вимогам КАС України, суд приймає як належний доказ висновок експерта від 26.02.2021 № 11/1-184.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, в зв'язку з не підтвердженням заниження фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання по податку на доходи від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 317012,22 грн., в т.ч. за 2017 рік - 9733,65 грн., за 2018 рік 307278,57 грн., податкове повідомлення-рішення № 0000383304 від 19.02.2019 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем - 317012,22 грн. і штрафних санкцій - 158506,11 грн. прийнято відповідачем неправомірно та підлягає скасуванню.
Також, суд зазначає, вищезазначені обставини, вплинули на безпідставний висновок щодо заниження платником податків грошового зобов'язання щодо сплати військового збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 26 417,69 грн., в т. ч. за 2017 рік - 811,14 грн., за 2018 рік - 25 606,55 грн., а тому податкове повідомлення-рішення № 0000363304 від 19.09.2019 підлягає скасуванню.
Стосовно податкового повідомлення-рішення від 19.09.2019 №0000373304 про збільшення грошового зобов'язання за штрафною санкцією у розмірі 510 грн., суд зазначає наступне.
В Акті від № 63/11-28-13-05/ НОМЕР_1 зазначено, що перевіркою питання дотримання фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 обов'язків щодо подання та порядку заповнення Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) до контролюючого органу у відповідності до вимог пп. „б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями), Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за №111/26556 (із змінами та доповненнями) встановлено наступне.
Згідно наданих на перевірку первинних документів (видаткові накладні на придбання товару, книг обліку доходів та витрат, книг обліку реєстраторів розрахункових операцій та фіскальних чеків), встановлено, що в порушення вимог п.51.1 ст.51, п.70.16 ст.70, пп.«б» п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України не включено нараховані та виплачені суми доходу фізичним особам - підприємцям в податкові розрахунки суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ за І - IV квартал 2017 року та І - IV квартал 2018 року.
Відповідно до підпункту «б» пункту 176.2 до статті 176 Податкового кодексу України - особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (з розбивкою по місяцях звітного кварталу), до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку - фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається.
Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого), на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) (далі -Порядок), затверджений наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4 і зареєстрований в Мін'юсті України 30.01.2015 за №111/26556.
Пунктом 1.2 розділу І Порядку встановлено, що дія цього Порядку поширюється на податкових агентів, а саме: юридичних осіб (їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи), самозайнятих осіб, представництва нерезидентів - юридичних осіб, інвесторів (операторів) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) нараховують (виплачують, надають) доходи фізичній особі та/або зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі.
Аналізуючи вищевикладене, суд зазначає, що форму № 1ДФ подають податкові агенти, до яких відносяться ті, хто нараховує та сплачує ПДФО. При виплаті ФОП підприємство не є податковим агентом, тому що ПДФО не нараховує, не утримує і не сплачує.
Судом встановлено, що в період який перевірявся, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 співпрацював з ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 .
Вищезазначені фізичні особи-підприємці в перевіряємому періоді являлись платниками єдиного податку з відповідними кодами видів економічної діяльності, за якими надавались послуги.
Відповідно до матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 при нарахуванні, виплаті заробітної плати найманим працівникам, а також утриманні та перерахуванні до бюджету податку з доходів фізичних осіб та військового збору, відображено вказані виплати з ознакою доходу « 101».
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що позивачем не було порушено п.51.1 ст. 51 ПКУ, п.70.16 ст. 70 ПКУ та підпункту «б» п. 176.2 ст. 176 ПКУ, а тому податкове повідомлення-рішення від 19.09.2019 № 0000373304 підлягає скасуванню.
Також, судом встановлено, що перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 року встановлено заниження податкових зобов'язань на загальну суму 26280,00 грн. за 2017 рік, чим порушено вимоги пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами та доповненнями) за рахунок придбання пального (газу) від ТОВ «УКРОИЛ» у кількості 8,76 т згідно видаткової накладної №РН-0000254 від 07.05.2017 року на суму 131400,00 грн., що використане в операціях, що не є господарською діяльністю, та включені до складу податкового кредиту.
На підставі чого, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.09.2019 №0000403304 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 26280 грн, і штрафних санкцій - 13140 грн.
Відповідно первинних бухгалтерських документів, податкової звітності, а також інших матеріалів справи судом встановлено наступне.
Оскільки ФОП ОСОБА_1 є платником податку на додану вартість, то, у відповідності до вимог ст. 177 ПКУ, доходи і витрати фізичної особи -підприємця відображаються у звітності без врахування ПДВ. Зведені дані податкових декларацій з податку на додану вартість за 2017-2018 роки відображені в додатку 7 «Зведені дані нарахування та сплати податку на додану вартість з роздрібного продажу товарів за даними Податкових декларацій з податку на додану вартість ФОП ОСОБА_1 та даними Акту перевірки.
Розбіжність з даними Акту перевірки складається із придбання газу вуглеводного скрапленого у травні 2017 року у ТОВ «УКР ОЙЛ» у кількості 8,76 т на загальну суму 131400,00 грн, в т.ч. ПДВ - 26280,00 грн. згідно видаткової накладної № РН-0000254 від 07.05.2017.
Вказаний податковий кредит по придбанню у розмірі 26280,00 грн. відображений у податковій декларації з ПДВ ФОП ОСОБА_1 за червень 2017 року.
Однак, судом встановлено, відповідно до актів списання № 3112/1 від 31.12.2017 та № 3112/1 від 31.12.2018 списання газу зрідженого відбулось в зв'язку з використання його в господарській діяльності для опалення приміщень операторських. За даними Акту перевірки - діяльність ФОП ОСОБА_1 здійснюється по трьох об'єктах АГЗП - орендованих та власних. Використання газу для опалення власних та орендованих приміщень та обладнання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 , які використовуються для здійснення підприємницької діяльності не є використанням в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку на додану вартість.
Крім того, суд зазначає, що вартість використаного газу було включено до загальної суми витрат ФОП ОСОБА_1 .
Дані обставини, також підтверджуються висновками судово-економічної експертизи №11/1-184 від 26.02.2021.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 19.09.2019 №0000403304 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 26280 грн, і штрафних санкцій - 13140 грн. підлягає скасуванню.
Також, перевіркою правильності застосування до бази оподаткування розміру ставок податку щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих), зокрема, у формі зарплати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, а також інших оподатковуваних доходів встановлено порушення вимог пп. 168.1.2 п. 168.1 ст.168 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року за №2755-ІУ (зі змінами та доповненнями) в частині перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати найманих працівників не в повному обсязі за 2017 та 2018 рік.
А саме, на кінець перевіряємого періоду заборгованість по податку на доходи фізичних осіб з найманих осіб становить 7651,57 грн. (податок нарахований (утриманий) із з/п, проте перерахований не в повному обсязі за січень 2017 року у сумі 124,06 грн., за лютий 2017 року у сумі 1197,62 грн., за серпень 2017 року у сумі 4742,38 грн., за жовтень 2017 року у сумі 5,63 грн. та за лютий 2018 року у сумі 1581,88 грн.), чим порушено вимоги пп. 168.1.2 п. 168.1 ст.168 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року за №2755-ІУ (зі змінами та доповненнями). Таким чином, заборгованість з ПДФО із зарплати найманих працівників на кінець 2018 року становить 7651,57 грн., внаслідок чого застосовна штрафна санкція у розмірі 5377,24 грн. та нарахована пеня у сумі 3694,47 грн.
Встановлення даного порушення, стало підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 19.09.2019 №0000413304 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем - 7651,57 грн. і штрафних санкцій - 3694,47 грн. та пені - 5377,24 грн.
Підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Пунктом 171.1 статті 171 Податкового кодексу України передбачено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
Відповідно до пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок (підпункт а); подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування (підпункт б); нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом (підпункт ґ).
Відповідно до пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Судом встановлено, що протягом досліджуваного періоду 2017-2018 р.р., для ведення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 використовував працю найманих працівників (6-8 працюючих) із нарахуванням та виплатою заробітної плати. За даними розрахункових відомостей нарахування заробітної плати, банківських виписок та податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку форми 1ДФ за 2017-2018 роки встановлено, що всього за даний період утримано із заробітної плати найманих працівників ПДФО у розмірі 121169,32 грн, в т.ч. за 2017 рік у сумі 52537,45 грн., за 2018 рік - 68631,87 грн., відображено у формі 1ДФ у розмірі 121169,56 грн, в т.ч. за 2017 рік у сумі 52537,70 грн., за 2018 рік - 68631,86 грн., а перераховано в місцевий бюджет податку з доходів фізичних осіб у розмірі 107480,02 грн, в т.ч. за 2017 рік у сумі 41257,33 грн., за 2018 рік - 66222,69 грн. А тому, з урахуванням несплаченого ПДФО за грудень 2018 року у сумі 6037,92 грн. (термін сплати у січні 2019 року), заборгованість до бюджету з податку з доходів фізичних осіб становить 7651,67 грн.
Дані обставини, також підтверджуються висновками судово-економічної експертизи №11/1-184 від 26.02.2021.
Враховуючи дані обставини суд вважає, що Головним управлінням Державної податкової служби у Кіровоградській області, правомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 19.09.2019 №0000413304 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем - 7651,57 грн. і штрафних санкцій - 3694,47 грн. та пені - 5377,24 грн.
Досліджуючи обставини, на підставі яких відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 19.09.2019 №0000393304 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем -12906 грн. і штрафних санкцій - 6453 грн, та №0000353304 про збільшення грошового зобов'язання з військового збору за основним платежем - 1075,50 грн. та штрафною санкцією у розмірі 537,75 грн., судом встановлено наступне.
Згідно наданих на перевірку банківських виписок встановлено, що в перевіряємому періоді на розрахунковий рахунок фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 надійшла безповоротна фінансова допомога, а саме: травень 2018 року від ФОП ОСОБА_5 (РНОК ПП НОМЕР_2 ) у сумі 7000,00 грн.; червень 2018 року від ФОП ОСОБА_5 (РНОК ПП НОМЕР_2 ) у сумі 26700,00 грн.; липень 2018 року від ТОВ "Партнер-Транс" (код ЄДРПОУ 31434566) у сумі 8000,00 грн.; вересень 2018 року від ФОП ОСОБА_5 (РНОК ПП НОМЕР_2 ) у сумі 30000,00 грн.
Проведеним аналізом відомостей з інформаційного фонду державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 встановлений відсутній факт нарахування та утримання податковим агентом податків від надання безповоротної фінансової допомоги.
Відповідно пункту 164.1 статті 164 базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.
Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.
Відповідно частини «ґ» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як додаткове благо включаються суми безповоротної фінансової допомоги (крім суми процентів умовно нарахованих на таку допомогу).
Також вказаний дохід є об'єктом оподаткування військовим збором (п.п.1.2 п.161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу.
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку 18відс, визначену в ст. 167 Кодексу, та ставку військового збору 1,5відс, встановлену в п.п. 1.3 п.161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (п.п. 168.1.1 п.168.1 ст. 168 Кодексу).
Крім того, згідно з Довідником ознак доходів, наведеним у додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом міністерства фінансів України від 13.01.2015 року №4, дохід у вигляді додаткового блага відображається податковим агентом у податковому розрахунку ф. №1ДФ під ознакою доходу « 126».
Перевіркою питання отримання платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 доходів, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу, сум податку, утриманого (сплаченого) податковим агентом, та сум податку, що підлягає сплаті платником податків самостійно встановлено заниження суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету за 2018 рік на суму 12906,00грн., чим подушено вимоги пункту 164.1, частини «ґ» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164. підпункту 168.1.1 пункту168.1 статті 168 Податкового кодексу України.
Вказане порушення призвело також до заниження суми військового збору, що підлягає сплаті до бюджету за 2018 рік на суму 1075,50грн., чим порушено вимоги підпункту 1.2, 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX та Податкового кодексу України.
Під час розгляду справи, дані обставини позивачем та наданими до суду доказами не спростовано. Окрім того, дані обставини, також підтверджуються висновками судово-економічної експертизи №11/1-184 від 26.02.2021.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 19.09.2019 №0000393304 та №0000353304 винесені правомірно та скасуванню не підлягають.
За приписами частини 1, 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд зазначає, що під час розгляду справи, було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судом на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про часткове порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У відповідності до зазначеної норми, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення податкового органу, яким платнику податків визначені податкові зобов'язання, резюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
Враховуючи вищевикладене, та з огляду на спростування частково донарахованих сум податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, військового збору, податку на додану вартість, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.2 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України «Про судовий збір» у випадках, установлених пунктом 1 частини першої вказаної статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.
Відповідно до п.3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру фізичною особою судовий збір складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
З позовної заяви слідує, що позивачем заявлено позовні вимоги майнового характеру на загальну суму 592770,39 за які необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 5927,70 грн
Суд встановив, що при зверненні до суду з даним позовом фізична особа - підприємець ОСОБА_1 сплатив судовий збір в розмірі 5927,70 грн. Вказане підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією №1-373К від 15.01.2020 (а.с.4).
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відтак, враховуючи, що позовні вимоги задоволені на суму 555074,86 грн. з 592770,39 грн., тому на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 5572,08 грн.
Керуючись ст.,ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -
Позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, код ЄДРПОУ 43142606) про визнання протиправними та скасування податкових - повідомлення рішень - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000383304 від 19.02.2019 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем - 317012,22 грн. і штрафних санкцій - 158506,11 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення податкове повідомлення-рішення № 0000363304 від 19.02.2019 яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за рахунок річного декларування на суму 39626,53 грн. з яких за податковим зобов'язанням в сумі 26417,69 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 13208,84 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення податкове повідомлення-рішення № 0000373304 від 19.02.2019 відповідно до якого застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510 грн. за платежем податок з доходів фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000403304 відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 39420,00 грн. з яких за податковим зобов'язанням в сумі 26280,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 13140,00 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Присудити на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області судовий збір у сумі 5572,08 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду К.М. Притула