Рішення від 19.05.2021 по справі 320/4524/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2021 року № 320/4524/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Файчак В.О., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області про визнання протиправними дій ,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області , в якому просить:

- визнати неправомірними дії Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Янтарна, 12А, 03170, Код ЄДРПОУ: 20591492 щодо відмови нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг;

- зобов'язати Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області призначити ОСОБА_1 допомогу як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, згідно з заявою від 14.08.2019 як особі працездатного віку, яка доглядає за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що вона є внутрішньо переміщеною особою, що перемістилася з м. Донецька, до м. Вишневе Київської області, у зв'язку із збройною агресією та бойовими діями, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 30.05.2018р. №0000527290.

У березні 2019 року вона звернулася до відповідача із заявою на продовження виплат адресної допомоги у зв'язку із зміною складу сім'ї та у подальшому в заяві від 14.08.2019 також дала згоду на отримання адресної допомоги.

У листопаді 2020 позивач звернулася до відповідача з проханням нарахувати адресну допомогу для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 26.02.2019, однак на всі звернення отримала відмову.

Вважає, що відповідачем необгрунтовано та з порушенням норм законодавства не здійснено нарахування та виплата щомісячної адресної допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» № 505 від 01.10.2014.

Ухвалою суду від 21.04.2021 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд зазначає, що у встановлений судом п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відповідач правом надати відзив на позовну заяву не скористався.

Згідно з частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення з травня 2018.

Згідно з довідкою від 30.05.2018р. №0000527290 позивач була взята на облік у якості внутрішньо переміщеної особи та фактичне місце проживання/перебування позивача: АДРЕСА_1 .

Через те, що після закінчення декрету позивач не працевлаштувалася, управління соціального захисту населення 01.01.2019 припинило ОСОБА_1 виплату допомоги.

ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою від 13.10.2020 про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеній особі з 26.02.2019, у зв'язку із народженням другого сина.

В своєму листі № 2709 від 04.11.2020 р. відповідач відмовив у призначенні допомоги з посиланням на те, що допомога призначалася відповідно до заяви чоловіка позивачки ОСОБА_2 від 28.03.2019 на чоловіка та двох дітей. В заяві на призначення допомоги ОСОБА_1 , як члена сім'ї, не вказано.

Не погоджуючись з відмовою відповідача у призначенні допомоги як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, позивач звернулася до суду з даним позовом для захисту своїх прав.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», відповідно до преамбули якого цей Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішнього переміщення осіб", внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

В силу ч. 1 ст. 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішнього переміщення осіб", факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; підставами для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є наявність реєстрації місця проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Механізм надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг визначено Порядком надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг».

Пунктом 2 Порядку №505 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, їх дітям, які народилися після дати початку проведення антитерористичної операції, тимчасової окупації або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

Відповідно до п. 3 Порядку № 505, грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сім'ї (далі - уповноважений представник сім'ї) у таких розмірах: для осіб, які отримують пенсію, та інших осіб, які досягли пенсійного віку (крім осіб з інвалідністю), дітей, осіб, які досягли 18-річного віку та продовжують навчання за денною формою в закладах освіти, що забезпечують здобуття повної загальної середньої, професійної (професійно-технічної) або вищої освіти, до закінчення таких закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, - 1000 гривень на одну особу (члена сім'ї); для осіб з інвалідністю I групи та дітей з інвалідністю - 130 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;для осіб з інвалідністю II групи - 115 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для осіб з інвалідністю III групи - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність; для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім'ї).

Загальний розмір допомоги на сім'ю розраховується як сума розмірів допомоги на кожного члена сім'ї та не може перевищувати 3000 гривень, для сім'ї, до складу якої входить одна особа з інвалідністю або дитина з інвалідністю, - 3400 гривень, для багатодітної сім'ї - 5000 гривень. Загальний розмір допомоги на сім'ю, до складу яких входять двоє і більше осіб з інвалідністю (дітей з інвалідністю), максимальним розміром не обмежується.

Якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім'ї або інформацією, поданою компетентним органом.

Особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога не призначається, крім осіб, які після припинення виплати грошової допомоги втратили працездатність.

В силу п. 5 Порядку № 505, призначення і виплата грошової допомоги здійснюється уповноваженим органом за фактичним місцем проживання (перебування) сім'ї.

Для призначення грошової допомоги уповноважений представник сім'ї за умови пред'явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, а для іноземців та осіб без громадянства - документа, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, подає складену в довільній формі письмову заяву про надання грошової допомоги та документи, визначені цим пунктом.

Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб усіх членів сім'ї. Таку заяву на наступний шестимісячний строк може бути подано з дати його початку або не раніше ніж за 15 днів до закінчення поточного шестимісячного строку.

У заяві зазначаються відомості про всіх членів сім'ї, які претендують на отримання грошової допомоги.

Пунктом 7 Порядку №505 встановлено, якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за особами з інвалідністю I групи або дітьми з інвалідністю віком до 18 років, або особами з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім'ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.

У разі звільнення та подальшого непрацевлаштування працездатного члена сім'ї грошова допомога на цього члена сім'ї через два місяці з дня, що настає за днем звільнення, зменшується на 50 відсотків, а через чотири місяці з дня, що настає за днем звільнення, - припиняється.

Особи працездатного віку, яким призначено грошову допомогу, зобов'язані інформувати у триденний строк уповноважений орган про факт працевлаштування або перебування на обліку як безробітних.

Пунктом 12 Порядку №505 вказано, що виплата грошової допомоги припиняється з наступного місяця у разі: подання уповноваженим представником сім'ї заяви про припинення виплати грошової допомоги; надання інформації державної служби зайнятості про те, що працездатні члени сім'ї протягом чотирьох місяців не працевлаштувалися за сприянням державної служби зайнятості або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють; зняття з обліку внутрішньо переміщеної особи; виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги; уразі смерті внутрішньо переміщеної особи.

Виплата грошової допомоги може бути поновлена, якщо протягом місяця з місяця припинення її виплати уповноважений представник сім'ї повідомив уповноваженому органу про зміну обставин, які вплинули на припинення виплати грошової допомоги.

Так, з матеріалів справи вбачається, що чоловік позивачки - ОСОБА_2 , звернувся до Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області із заявою від 14.08.2019 про призначення допомоги як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. У вказаній заяві він просив призначити грошову допомогу: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

З аналогічними заявами від 17.02.2020, від 21.08.2020 чоловік позивачки звертався до відповідача і у подальшому.

Як встановлено матеріалами справи, на момент звернення до відповідача з заявою від 14.08.2019 року позивач була особою, яка доглядає за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Отже, відповідно до приписів п.п. 3 та 5 Порядку № 505, уповноважений представник сім'ї, у зв'язку із змінами у її складі звертався до відповідача із заявами у порядку визначеному вказаними пунктами, оскільки позивачка знову набула право на виплату їй щомісячної адресної допомоги.

Як зазначалося, листом відповідача № 2709 від 04.11.2020 р. відмовлено у призначенні допомоги з посиланням на те, що допомога призначалася відповідно до заяви чоловіка позивачки ОСОБА_2 від 28.03.2019 на чоловіка та двох дітей. В заяві на призначення допомоги ОСОБА_1 , як члена сім'ї, не вказано. Також, позивачкою своєчасно не підтверджено перебування у декретній відпустці.

На думку суду, відповідач застосував формальний підхід під час з'ясування всіх обставин, у зв'язку чим безпідставно відмовив позивачці у призначенні державної соціальної допомоги як внутрішньо переміщеній особі .

Суд звертає увагу на те, що положення Порядку № 505 не містять норми, яка б у подібних правовідносинах назавжди позбавляла права особу працездатного віку (осіб, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку), яка має статус внутрішньо переміщеної особи, на отримання грошової допомоги. Також, Порядком № 505 не встановлено жодного обмеження особи ( уповноваженого представника сім'ї), звернутись з новою заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Окрім цього, суд зазначає, що підстави, з яких позивачці була припинена виплата грошової допомоги, на час звернення уповноваженого представника сім'ї із заявою від 14.08.2019 до відповідача відпали.

Суд також враховує, що утверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави. Зазначені вимоги до держави викладені і у статті 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої), вчиненої 3 травня 1996 року у м. Страсбурзі, яка підписана від імені України 7 травня 1999 року у м. Страсбурзі, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року, відповідно до якої держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

Таким чином, право позивачки на отримання допомоги є доведеним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.

Враховуючи викладене, дії відповідача щодо відмови в призначенні державної щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеній особі порушують основоположні права позивачки та є протиправними.

Що стосується обраного позивачкою способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: - визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2); - визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); - визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4); - інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктіву сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зважаючи на обставини справи, суд вважає, що ефективним способом захисту порушених прав позивачки є визнання протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у наданні щомісячної адресної допомоги як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг та зобов'язання відповідача призначити та виплатити позивачу щомісячну адресну допомогу, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», згідно з заявою від 14.08.2019 як особі працездатного віку, яка доглядає за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач у справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього процесуальний обов'язок доведення перед судом правомірності вчинених ним дій.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги.

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги те, що відповідачем не надано будь- яких доказів на підтвердження правомірності своїх дій та рішень, враховуючи докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 12, 73, 77-78, 143, 243-246, 250, 263 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області щодо відмови у наданні ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

3. Зобов'язати Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (м. Київ, вул. Янтарна, 12 - А, 03170, код ЄДРПОУ: 20591492) призначити та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) щомісячну адресну допомогу, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», згідно із заявою від 14.08.2019 як особі працездатного віку, яка доглядає за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Файчак В.О.

Попередній документ
97000352
Наступний документ
97000354
Інформація про рішення:
№ рішення: 97000353
№ справи: 320/4524/21
Дата рішення: 19.05.2021
Дата публікації: 21.05.2021
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Київський окружний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них; внутрішньо переміщених осіб
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (19.05.2021)
Дата надходження: 16.04.2021
Предмет позову: про визнання протиправними дій