19 травня 2021 року Справа № 280/2164/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )
до Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Придніпровське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки (69096, м. Запоріжжя, вул. Вінтера, 22а)
про визнання протиправними та скасування постанов, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Придніпровське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки, в якій позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову № 225515 від 16 лютого 2021 року про накладення на ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700,00 грн.;
- визнати протиправною та скасувати постанову № 225516 від 16 лютого 2021 року про накладення на ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в розмірі 680,00 грн.
Ухвалою суду від 22 березня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на припису Закону України «Про автомобільний транспорт» та зазначає, що ФОП ОСОБА_1 дійсно є власником автомобіля MERSEDES-BENZ 1324 L, державний номер НОМЕР_2 , одна 01 вересня 2019 року між позивачем та ТОВ «МСТ-ЛОГІСТИК» (код ЄДРПОУ 42213555) був укладений договір оренди транспортного засобу, відповідно до умов якого орендодавець передає орендарю в тимчасове володіння та користування вказаний вантажний автомобіль, на виконання вимог якого 01 вересня 2019 року сторонами підписаний також акт приймання-передачі вказаного автомобілю. Цей договір укладено строком до 31 грудня 2025 року. Також, із посиланням на приписи статей 1, 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» вважає, що саме перевізник має нести відповідальність за виявлені порушення регулюючих норм, а не власник автомобіля, проте, оскаржуваною постановою позивача притягнуто до відповідальності за проступок, вчинений іншою особою - перевізником ТОВ «МСТ-ЛОГІСТИК», а тому просить визнати протиправним та скасувати оскаржувані рішення відповідача.
Суд зазначає, що у встановлений судом строк відповідачем не було подано відзив на позовну заяву, при цьому будь-яких доказів поважності причин не подання відзиву також не надано.
Разом з цим, пояснення щодо позову від третьої особи також не надходили.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) зареєстрована як фізична особа-підприємець 08 серпня 2002 року, види діяльності: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автомобільних засобів, 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, 46.34 Оптова торгівля напоями, 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками, 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 47.81 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 73.11 Рекламні агентства, 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
11 січня 2021 року працівниками Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Луганській області проведено перевірку транспортного засобу MERSEDES-BENZ 1324 L, державний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , який належить на праці власності позивачу (водій ОСОБА_2 ), за результатами якої складено акт №262115 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів автомобільним транспортом.
За результатами перевірки встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», надання послуг по перевезенню вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: під час надання послуг з перевезення вантажів згідно з ТТН від 11 січня 2021 року, не забезпечено у водія ОСОБА_2 на ТЗ Mersedes-Benz, номерний знак НОМЕР_2 , наявності протоколу перевірки та адаптації тахографа.
Так, на адресу позивача направлено запрошення на розгляд справи про порушення транспортного законодавства № 8435/23.4/24-21 від 03 лютого 2021 року, яким повідомлено, що справу з цього питання буде розглянуто 16 лютого 2021 року о 10 год. 00 хв.
12 лютого 2021 року позивачем до Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки подано пояснення до акту перевірки.
16 лютого 2021 року в.о. заступника начальника Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки розглянуто матеріали перевірки (Акт №262115 від 11 січня 2021 року) та прийнято постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів №225515, 225516, яким за порушення статей 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», позивача зобов'язано сплатити штраф в розмірах 680,00 грн. та 1700,00 грн. відповідно.
Не погоджуючись із постановами про застосування адміністративно-господарських штрафів позивач зверталась із скаргами до Державної служби України з безпеки на транспорті від 23 лютого 2021 року, до яких позивачем було також додано копії: акту перевірки та запрошення, пояснень та докази його направлення, оскаржуваних постанов, свідоцтва про реєстрацію ТД, договору оренди транспортного засобу MERSEDES-BENZ 1324 L, державний номер НОМЕР_2 , від 01 вересня 2019 року та акту приймання-передачі від 01 вересня 2019 року.
Проте, листом №1560/3.1/15-21 від 03 березня 2021 року постанови залишені без змін, а скарги - без задоволення.
Вважаючи вищезазначені постанови відповідача протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду про їх скасування.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про автомобільний транспорт» №2344-III від 05 квітня 2001 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2344-III), відповідно до статті 1 якого автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Статтею 6 Закону №2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Планові перевірки проводяться не частіше одного разу на рік. Орган державного контролю не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку проведення планової перевірки письмово повідомляє про це автомобільного перевізника, якого буде перевіряти. Позапланові перевірки проводяться лише на підставі заяви (повідомлення в письмовій формі) про порушення автомобільним перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт уповноваженими особами органів, яким надано право здійснення державного контролю, з метою перевірки наведених фактів та виконання припису про порушення зазначеного законодавства. Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
На виконання вимог статті 6 Закону №2344-III, постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 було затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок №1567), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.
Відповідно до пункту 4 Порядку №1567, державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Пунктом 15 Порядку №1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону №2344-III документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, додержання водієм режиму праці та відпочинку, виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні , інших нормативно-правових актів.
У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3, що встановлено пунктом 21 Порядку №1567.
Згідно з пунктом 22 Порядку №1567 у разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що фахівцями Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Луганській області під час огляду транспортного засобу, який належать позивачу, встановлено порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» в частині надання послуг по перевезенню вантажу без оформлення протоколу перевірки адаптації тахографа до транспортного засобу, чим порушено наказ №340 від 07 червня 2010 року та статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Щодо встановленого порушення позивачем вимог статті 48 Закону №2344-III, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, визначений статтею 48 Закону №2344-III. Так, частиною 1 цієї статті встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Згідно із частиною другою 48 Закону №2344-III документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Отже, виходячи зі змісту цієї норми Закону, перелік документів, які повинні мати водій для здійснення внутрішніх вантажних перевезень, зазначений у статтею 48 Закону №2344-III не є вичерпним, до таких документів належать також інші документи, передбачені законодавством.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №340 від 07 червня 2010 року, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 року за №811/18106, з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення №340), відповідно до пунктів 1.2, 1.3 якого Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку. Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).
Пунктом 6.1 частини VI Положення №340, зокрема, визначено, що вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Згідно із пунктом 6.3 Положення №340 до набрання чинності пунктом 6.1 цього розділу водій, який керує ТЗ, що зазначений у пункті 6.1 цього розділу та не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія, згідно додатку 3 Положення.
24 червня 2010 року Міністерством транспорту та зв'язку України, на виконання вимог законодавства про автомобільний транспорт, видано Наказ №385 про затвердження Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі - Інструкція №385), яка визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів, та поширюється на суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Пунктом 1.4 Інструкції №385 встановлено, що контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.
Пунктом 3.3 Інструкції №385, зокрема, передбачено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв).
Згідно із пунктом 3.5 Інструкції №385 перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.
Окрім того, відповідно до пункту 3.6 Інструкції №385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
Зі змісту Акту перевірки №262115 від 11 січня 2021 року вбачається, що у водія під час перевірки були відсутні протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.
Разом з цим, абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарський штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Однак позивач у своєму позові зазначає, що не має ніякого відношення до перевезення, яке здійснював автомобіль MERSEDES-BENZ 1324 L, державний номер НОМЕР_2 , тобто не був автомобільним перевізником у розумінні Закону №2344-ІІІ.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01 вересня 2019 року між ФОП ОСОБА_1 (Орендодавець) та ТОВ «МСТ-ЛОГІСТИК» (Орендар) укладено Договір оренди транспортного засобу, відповідно до умов якого Орендодавець відповідно до Цивільного кодексу України передає в орендне користування Орендареві автомобілі, зокрема, MERCEDES-BENZ 1324 L, державний номер НОМЕР_2 , з метою використання у поточній діяльності Орендаря. Відповідно до пункту 4.1 Договір вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє до 31 грудня 2025 року.
На виконання умов зазначеного Договору його сторонами у той же день підписано Акт приймання-передачі майна, зокрема, MERCEDES-BENZ 1324 L, державний номер НОМЕР_2 .
Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Проте, доказів, які б свідчили, що позивач є перевізником та використовував даний автомобіль як суб'єкт господарювання, відповідачем суду надано не було і таких доказів судом в ході розгляду справи не встановлено.
Крім того, суд зазначає, що позивачем до скарги на постанови від 16 лютого 2021 року №225515, 225516 на адресу Укртрансбезпеки надано Договір оренди транспортного засобу від 01 вересня 2019 року та Акт прийому-передачі автомобіля від 01 вересня 2019 року.
Отже, на думку суду, позивачем доведено, що ним не вчинялись порушення транспортного законодавства, які зазначене в Акті перевірки №262115 від 11 січня 2021 року.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Придніпровським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки оскаржувані постанови прийнято необґрунтовано, без врахування всіх обставин у справі, а тому такі постанови є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч. 1 ст. 143 КАС України).
Згідно із статтею 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
В даному випадку до позовної заяви додано копію договору про надання правової допомоги від 12 березня 2021 року між адвокатом Пузієм О.В. та ФОП ОСОБА_1 , ордер на надання правової (правничої) допомоги серія АР№1039995, копію рахунку на оплату №64 від 12 березня 2021 року на послуги з підготовки позовної заяви про скасування постанов про застосування адміністративно-господарських штрафів №225515, 225516 від 16 лютого 2021 року, копію квитанції №0.0.2048017700.1 від 13 березня 2021 року на суму 1000,00 грн.., копію акту про приймання-передачі послуг по договору про надання правової допомоги від 12 березня 2021 року.
Заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є співмірними із виконаною представником позивача роботою, а відповідач не подавав клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, у зв'язку із чим суд вважає за можливе присудити на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн.
Також, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1816,00 грн., що підтверджується квитанціями №0.0.2048023325.1 від 12 березня 2021 року та №0.0.2048110142.1 від 13 березня 2021 року.
Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 9, 77, 139, 241, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Придніпровське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки (69096, м. Запоріжжя, вул. Вінтера, 22а) про визнання протиправними та скасування постанов, -задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову № 225515 від 16 лютого 2021 року про накладення на ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700,00 грн.
Визнати протиправною та скасувати постанову № 225516 від 16 лютого 2021 року про накладення на ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в розмірі 680,00 грн.
Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1816,00 грн. (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень 00 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн. (одна тисяча гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуваннями доповнень пункту 3 розділу VІ Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 19 травня 2021 року.
Суддя Д.В. Татаринов