13.05.2021 Справа № 920/112/21
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А., розглянувши матеріали справи № 920/112/21
за позовом: акціонерного товариства “Сумиобленерго” (40035, м. Суми, вул. І Сірка, 7, код 23293513)
до відповідача: Сумської міської ради (40030, м. Суми, майдан Незалежності, 2, код 23823253)
про зобов'язання вчинити дії,
представники сторін:
позивача - адвокат Жулавський С.А.,
відповідачів - Парфененко М.С.
04.02.2021 до господарського суду Сумської області надійшла позовна заява про зобов'язання Сумської міської ради укласти з акціонерним товариством “Сумиобленерго” додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки площею 3,5564 га, яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Мірошниченка, 33, кадастровий номер: 5910136300:06:037:1005, укладеного між ПАТ “Сумиобленерго” та Сумською міською радою 14.12.2011 у редакції заявника, а також судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 08.02.2021 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 04.03.2021.
19.02.2021 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позов не підлягає задоволенню та наявні підстави для закриття провадження у справі, оскільки на даний час між сторонами відсутній будь-який договір оренди земельної ділянки, який може бути поновлений шляхом укладення додаткової угоди.
02.03.2021 до суду надійшла відповідь представника позивача на відзив, в якій зазначив, що твердження відповідача про неможливість поновлення договору оренди через те, що він не діє є помилковим, оскільки право позивача на поновлення договору та обов'язок відповідача поновити договір, які виникли на його підставі, не припинилися з закінченням терміну дії договору.
Ухвалою суду від 04.03.2021 у справі №920/112/21 відкладено підготовче засідання на 25.03.2021, 11:00; відповідачу встановлено строк для надання заперечень.
15.03.2021 від відповідача надійшли заперечення №236/21 юр від 15.03.2021 (вх. №2656/21) на відповідь на відзив, в яких наголошував на тому, що оскільки сторони не досягли згоди з істотних умов договору (строк його дії) переважне право АТ “Сумиобленерго” на укладення договору оренди припинилось.
Ухвалою суду від 25.03.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.04.2021.
У судовому засіданні 13.04.2021 оголошено перерву до 13.05.2021.
Згідно зі статтею 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом у межах наданих йому повноважень створено належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши та дослідивши докази в справі, суд встановив наступне.
14.12.2011 між Сумською міською радою (відповідач - орендодавець) та публічним акціонерним товариством «Сумиобленерго» (позивач - орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець на підставі рішень Сумської міської ради від 24.02.2010 № 3488-МР «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельними ділянками та надання в оренду земельних ділянок ВАТ «Сумиобленерго» та від 26.10.2011 № 874-МР «Про внесення змін до деяких пунктів рішень Сумської міської ради та рішень виконавчого комітету Сумської міської Ради народних депутатів» надає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку (об'єкт оренди), яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Мірошниченка, 33, площею 3,5564 га. На земельній ділянці знаходиться учбовий полігон. Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку. Договір зареєстровано в управлінні Держкомзему у м. Суми, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16.11.2012 за № 591010004000683.
Згідно з п. 1.2 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент укладання договору становить 3524036,76 грн.
Земельна ділянка надається в оренду під розміщеним учбовим полігоном, згідно з Українським класифікатором цільового використання - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (п. 2.1 договору).
Відповідно до п. 2.2 договору його укладено до 24 лютого 2020 року.
Після закінчення терміну дії договору орендар за умови належного виконання обов'язків відповідно до умов цього договору має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен повідомити письмово орендодавця про бажання щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше, ніж за два місяці до його закінчення.
За актом прийому-передачі об'єкта оренди Сумська міська рада на підставі власних рішень від 24.02.2010 № 3488-МР та від 26.10.2011 № 874-МР передала, а ПАТ «Сумиобленерго» прийняло об'єкт оренди - земельну ділянку загальною площею 3,5564 га за адресою: м. Суми, вул. Мірошниченка,33.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що AT «Сумиобленерго» протягом багатьох років безперервно та правомірно на платній основі користується земельною ділянкою, яка розташована по вул. Мірошниченка, 33 у м. Суми, кадастровий номер 5910136300:06:037:1005. В межах вказаної земельної ділянки розташовано учбовий полігон AT «Сумиобленерго», на якому проводяться навчання та виконання практичних робіт працівниками технічних служб позивача на недіючому електрообладнанні з метою перевірки та вдосконалення навиків усунення аварійних ситуацій в діючих електроустановках 0,4-110 кВ. На цій земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, що належить AT «Сумиобленерго» на праві власності, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Позивач продовжує користуватися земельною ділянкою за її цільовим призначенням, сплачуючи орендну плату, що не заперечується відповідачем.
Маючи намір скористатись переважним правом на поновлення договору оренди землі, позивач звернувся до відповідача листом № 77/16822 від 16.12.2019 про поновлення договору оренди землі на тих же умовах і на той же термін. При цьому до заяви не було додано проект договору чи додаткової угоди.
27.05.2020 Сумською міською радою прийнято рішення № 6937-МР «Про відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки, укладеного з публічним акціонерним товариством «Сумиобленерго» за адресою: м. Суми, вул. Мірошниченка, 33», яким відмовлено у поновленні договору оренди земельної ділянки ПАТ «Сумиобленерго» під розміщеним учбовим полігоном по вул. Мірошниченка, 33, кадастровий номер: 5910136300:06:037:1005, площею 3,5565 га, строком на 5 років.
Відповідно до частин 1-3 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.
З урахуванням приписів ч.1 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд серед іншого вирішує питання: яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької діяльності та інших видів діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (с. ст. 1, 2 Закону України «Про оренду землі».
Земельний кодекс України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (ст. 124 ЗК України). Проте саме Законом України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами у зв'язку з передачею її в користування та володіння, у тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов'язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.
Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Стаття 33 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) має назву «Поновлення договору оренди землі» та передбачає, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша цієї статті).
Згідно з частинами 2-5 статті 33 Закону України «Про оренду землі» орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку (ч. 8 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»).
Відповідно до частин 9 -10 статті 33 Закону України «Про оренду землі» відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді. У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що статтею 33 Закону України «Про оренду землі» було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття «переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк» та «поновлення договору оренди землі», використовуючи конструкцію «поновлення договору оренди землі» як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою-п'ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.
Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов'язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов'язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв'язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов'язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша - п'ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»).
У разі, якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»).
При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов'язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.
Водночас, наявність правових підстав для укладення додаткової угоди, в тому числі обставин, за яких договір вважається поновленим в силу вимог частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», має довести позивач.
Тобто виникненню в орендодавця обов'язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі». І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як «мовчазну згоду» орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Аналогічний висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), від 21.11.2018 у справі № 530/212/17 (провадження № 14-330цс18), від 22.09.2020 № 159/5756/18 згідно з яким для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.
Якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися з вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець зі свого боку в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися з вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише в разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині восьмій статті 33 Закону України «Про оренду землі». При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.
Як встановлено судом, позивач звертався до відповідача з листом про поновлення договору оренди на той самий строк та на тих же умовах, проте проекту відповідної додаткової угоди до договору позивач до нього не додав.
Матеріали справи не містять, а позивачем до позовної заяви не долучено тексту додаткової угоди, яку останній повинен був долучити до листа-повідомлення від 16.12.2019.
Отже, за наведених обставин та з урахуванням наявних у справі доказів суд вважає, що позивач не вчинив всі, передбачені законом, дії для поновлення договору оренди землі, не надавши до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі проект додаткової угоди.
Разом з тим, Сумською міською радою 27.05.2020 прийнято рішення № 6937-МР, у п. 3 якого зазначено суб'єкту господарювання в місячний термін після прийняття рішення звернутися до департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (Клименко Ю.М.) для укладання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У відповідності до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні непідтверджених достатніми доказами позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити.
Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Повне рішення складено 19.05.2021.
Суддя В.В. Яковенко