Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"19" травня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/295/21
Господарський суд Рівненської області у складі судді Андрійчук О., за участю секретаря судового засідання Рижого Б., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Триада"
до Дочірнього підприємства "Камене - дробильний завод "Віта" Приватного підприємства "Соріс"
про стягнення 121 533,21 грн,
за участю представників сторін:
від позивача: Логощук І., дов. від 01.10.2020,
від відповідача: не з'явився,
У квітні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірми "Триада" (позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Дочірнього підприємства "Камене - дробильний завод "Віта" Приватного підприємства "Соріс" (відповідач) про стягнення 439 533,21 грн, з яких: 318 000,00 грн основного боргу, 56 194,52 грн пені, 21 850,52 грн 3 % річних та 43 488,17 грн інфляційних за договором позики № 1 від 13.01.2016.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Згідно із позовною заявою, остання обґрунтована тим, що 13.01.2016 між позивачем (позикодавець) та відповідачем (позичальник) укладено договір позики № 1 (договір), за умовами якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, позикодавець передав у власність позичальнику грошові кошти у розмірі 633 000,00 грн, а позичальник зобов'язався повернути їх позикодавцю в розмірі та порядку, встановлених договором, - 31.12.2020. Відповідач повернув позивачу частину позичених коштів в сумі 315 000,00 грн, решту суми у встановлений договором строк не повернув. У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, обумовлених умовами договору, станом на день подання позову за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 318 000,00 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача у судовому порядку. Крім того, за неналежне виконання грошових зобов'язань позивачем нараховано та заявлено до стягнення 56 194,52 грн пені, 21 850,52 грн 3 % річних та 43 488,17 грн інфляційних.
У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625 ЦК України та ст. 173 - 175, 193, 198, 216 - 218, 224 - 226, 230 - 232 ГК України.
Відповідач своїм правом на відзив не скористався, отже, розгляд справи здійснюється за наявними матеріалами.
Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін, результат їх розгляду.
Ухвалою суду від 21.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначене на 19.05.2021.
19.05.2021 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, до якої долучено докази оплати відповідачем основного боргу в розмірі 318 000,00 грн.
19.05.2021 від позивача надійшло клопотання про залишення заяви про зменшення розміру позовних вимог без розгляду.
Ухвалою суду від 19.05.2021 провадження у справі в частині стягнення 318 000,00 грн основного боргу закрито.
Інших заяв і клопотань від сторін не надходило.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв'язку, оцінивши надані докази, суд установив таке.
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
13.01.2016 між позивачем (позикодавець) та відповідачем (позичальник) укладено договір позики № 1 (договір), за п. 1.1. якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, позикодавець передає у власність позичальнику кошти у розмірі, визначеному договором, а позичальник зобов'язується повернути їх позикодавцю в розмірі та порядку, встановлених договором.
Відповідно до п. 9.1. договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
Як установлено судом, договір підписаний сторонами без зауважень, скріплений печатками, зміни та доповнення до нього не вносилися.
Згідно з п. 1.2. договору позика - це сума грошових коштів у національній валюті України, передана позичальнику у користування на визначений строк відповідно до цього договору, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій, як плати за користування такими коштами, та є обов'язковим для виконання.
За п. 1.3. договору цей договір не є договором про фінансові послуги і тому позикодавець не має права на отримання винагороди за надані послуги.
Порядок надання позики регулюється розділом 2 договору, а саме: позика надається у національній валюті України в межах 1 000 000,00 грн без ПДВ. Позикодавець надає позику частинами з моменту підписання договору на розрахунковий рахунок позичальника. Позика використовується для потреб позичальника відповідно до статутних цілей його діяльності.
На виконання умов договору позивач передав, а відповідач отримав грошові кошти в сумі 633 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 101472 від 13.01.2016 на суму 100 000,00 грн, № 101577 від 01.04.2016 на суму 60 000,00 грн, № 101806 від 25.07.2016 на суму 40 000,00 грн, № 101836 від 11.08.2016 на суму 30 000,00 грн, № 101845 від 26.08.2016 на суму 20 000,00 грн, № 101847 від 30.08.2016 на суму 20 000,00 грн, № 101858 від 06.09.2016 на суму 60 000,00 грн, № 101904 від 07.10.2016 на суму 70 000,00 грн, № 101965 від 16.11.2016 на суму 60 000,00 грн, № 102002 від 13.12.2016 на суму 45 000,00 грн, № 102016 від 23.12.2016 на суму 35 000,00 грн, № 102023 від 05.01.2017 на суму 23 000,00 грн, № 102226 від 23.06.2017 на суму 20 000,00 грн, № 102465 від 14.12.2017 на суму 30 000,00 грн, № 102480 від 28.12.2017 на суму 20 000,00 грн та банківськими виписками з 13.01.2016 по 31.12.2017.
Позика підлягає поверненню до 31.12.2020. Строк повернення позики може бути скорочений в односторонньому порядку за бажанням позикодавця, який письмово повідомляє позичальника за 10 днів. Повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позикодавця (розділ 3 договору).
Розділом 5 договору передбачено, що позика повертається позикодавцю на його банківський рахунок у строк, вказаний у п. 3.1. договору. Позичальник має право повернути позику частинами. Позичальник протягом 24-х годин після переказу суми позики позикодавцю, а у разі повернення позики частинами - після переказу її чергової частини, зобов'язаний повідомити останнього про переказ коштів.
Відповідно до матеріалів справи, 20.11.2018, 06.06.2019 та 01.07.2020 позивач направляв відповідачу повідомлення про дострокове повернення грошових коштів за договором у строк до 31.12.2018.
27.12.2018, 24.06.2019 та 03.08.2020 відповідач надав позивачу гарантійні листи про повернення позики у строк 31.03.2019, 30.06.2019 та 31.12.2020 відповідно.
Доказів того, що позивач погодив відтермінування строків повернення позики, запропоноване відповідачем (у тому числі у спрощений спосіб), немає, отже, кінцевим строком користування грошовими коштами є 31.12.2018.
За наявними матеріалами справи відповідач свій обов'язок щодо повернення позики у строк до 31.12.2018 у повному обсязі не виконав, повернувши 315 000,00 грн, а саме: 18.01.2016 - 50 000,00 грн, 26.07.2016 - 40 000,00 грн, 12.08.2016 - 30 000,00 грн, 09.09.2016 - 20 000,00 грн, 19.09.2016 - 60 000,00 грн, 22.11.2016 - 50 000,00 грн, 27.12.2016 - 35 000,00 грн та 18.12.2016 - 30 000, 00 грн, в всього - 315 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 1708 від 18.01.2016, № 2046 від 26.07.2016, № 2080 від 12.08.2016, № 2123 від 09.09.2016, № 2140 від 19.09.2016, № 2249 від 22.11.2016, № 2286 від 27.12.2016, № 2886 від 18.12.2017.
Пунктами 6.1.- 6.3. договору передбачено, що спори між сторонами вирішуються шляхом переговорів. У разі недосягнення згоди зацікавлена сторона передає спір на розгляд компетентного органу у порядку, передбаченому чинним законодавством України. При виконанні договору та врегулювання розбіжностей, що виникають із нього, сторони керуються чинним законодавством України.
22.03.2021 позивач звернувся до відповідача з вимогою терміново повернути кошти, проте відповідач зобов'язань з повернення грошових коштів у сумі 318 000,00 грн не виконав, відтак за ним рахується заборгованість у вказаному розмірі.
Отже, сума основного боргу відповідача станом на дату звернення до суду становила 318 000,00 грн (633 000,00 грн - 315 000,00 грн).
Заразом, як установлено судом, після звернення позивача до суд та відкриття провадження у справі відповідач погасив борг в розмірі 318 000,00 грн, про що свідчать банківські виписки від 22.04.2021 на суму 200 000,00 грн та від 28.04.2021 на суму 118 000,00 грн.
За таких обставин сума основного боргу станом на дату розгляду вказаного спору відсутня.
Окрім цього, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача, крім основного боргу, 56 194,52 грн пені, 21 850,52 грн 3% річних та 43 488,17 грн інфляційних.
З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов'язані із поверненням грошових коштів за договором позики, та відповідальністю за несвоєчасне повернення позики, які регулюються ЦК України, ГК України.
Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.
У силу вимог ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частинами 1, 2 ст. 1047 ЦК України встановлено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно з ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
За ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У силу вимог ч. 1, 6, 7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються зі ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України унормовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом із фактичних обставин справи встановлено надання позивачем відповідачу позики в розмірі 633 000,00 грн, її часткове повернення в сумі 315 000,00 грн, а, отже, наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 318 000,00 грн.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 56 194,52 грн пені, то слід зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до ст. 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Відповідно до вимог чинного законодавства та усталеної судової практики, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Судом із договору позики, зокрема розділу 4, який регулює відповідальність сторін, не встановлено права позивача на нарахування пені за несвоєчасність повернення позики. Так само жодний законодавчий акт (ГК, ЦК України, які регулюють порядок застосування неустойки та зобов'язання з позики) не передбачає обов'язку позичальника сплатити пеню за прострочення строків з повернення позики, її розмір та умови сплати, а ч. 6 ст. 231 ГК України не встановлює конкретного розміру (відсотку) належної до стягнення пені, а лише встановлює порядок його визначення у договорі, виходячи з облікової ставки Національного банку України, та період, протягом якого може бути застосовано таку санкцію.
За таких обставин відсутні підстави для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 56 194,52 грн.
Щодо 3% річних та інфляційних, то за ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання. Вказана правова позиція що порядку нарахування інфляційних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/190/18 від 04.06.2019 та у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у справі № 905/600/18 від 05.07.2019.
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних, проведений позивачем, установив, що розмір 3% річних становить 21 850,52 грн (при заявленому - 21 850,52 грн) та інфляційних - 43 488,17 грн (при заявленому - 43 488,17 грн) (розрахунок додається), отже, 3% річних та інфляційні підлягають задоволенню у заявленому розмірі.
Висновки суду за результатами вирішення спору.
За результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнового права позивача та про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі - 6 593,00 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як зазначалося, ухвалою суду від 19.05.2021 провадження у справі в частині основного боргу закрито.
При цьому, згідно з п. 5 ч. 1, ч. 5 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Розмір судового збору (з вирахуванням суми, щодо якої провадження у справі закрито та яка підлягає поверненню за клопотанням позивача (4 323,00 грн)) становить 2 270,00 грн (як мінімально допустимий розмір судового збору, встановлений законом за подання позовної заяви), та підлягає розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: 1 220,35 грн покладається на відповідача, а решта - на позивача.
Керуючись ст.73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Триада" до Дочірнього підприємства "Камене - дробильний завод "Віта" Приватного підприємства "Соріс" про стягнення 121 533,21 грн задоволити частково.
Стягнути з Дочірнього підприємства "Камене - дробильний завод "Віта" Приватного підприємства "Соріс" (34550, Рівненська область, Сарненський район, смт Клесів, вул. Польна, буд. 33, ідентифікаційний код 30811207) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Триада" (33027, м. Рівне, вул. Академіка Степана Дем'янчука, буд. 37, ідентифікаційний код 23310051) 43 488,17 грн інфляційних та 21 850,52 грн 3% річних.
У задоволенні позовних вимог про стягнення 56 194,52 грн пені відмовити.
Стягнути з Дочірнього підприємства "Камене - дробильний завод "Віта" Приватного підприємства "Соріс" (34550, Рівненська область, Сарненський район, смт Клесів, вул. Польна, буд. 33, ідентифікаційний код 30811207) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Триада" (33027, м. Рівне, вул. Академіка Степана Дем'янчука, буд. 37, ідентифікаційний код 23310051) 1 220,35 грн судового збору.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю фірми "Триада" (33027, м. Рівне, вул. Академіка Степана Дем'янчука, буд. 37, ідентифікаційний код 23310051).
Відповідач: Дочірнє підприємство "Камене - дробильний завод "Віта" Приватного підприємства "Соріс" (34550, Рівненська область, Сарненський район, смт Клесів, вул. Польна, буд. 33, ідентифікаційний код 30811207).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повне судове рішення складене та підписане 19.05.2021.
Суддя О. Андрійчук