65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"13" травня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/582/21
За позовом: Приватного акціонерного товариства «Видавничий дім «Одеса» (65091, м. Одеса, вул. Колонтаївська, буд. 24, код ЄДРПОУ - 02470158, електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1)
До відповідачів: Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (65023, м.Одеса, вул. Пастера, буд. 58, код ЄДРПОУ - 41404999, електронна пошта: info_pm2@od.od.dvs.gov.ua); Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6, код ЄДРПОУ - 37567646, електронна пошта: office@treasury.gov.ua)
про стягнення
Суддя Рога Н.В.
Секретар с/з Луцюк Р.П.
Представники сторін:
Від позивача: Красондович Д.Л. - на підставі довіреності №б/н від 19.04.2021р.;
Від відповідачів: не з'явилися.
СУТЬ СПОРУ: Позивач - Приватне акціонерне товариство (далі - ПрАТ) «Видавничий дім «Одеса», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Другий Приморський ВДВС у місті Одеса ПМУ МЮ (м. Одеса) та Державної казначейської служби України про стягнення 11 869 грн 76 коп.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.03.2021р. позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Видавничий дім «Одеса» залишено без руху.
12 березня 2021р. до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.03.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/582/21, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 06.04.2021р.
Ухвалою суду від 06.04.2021р. відкладено судове засідання на 29.04.2021р. Ухвалою суду від 29.04.2021р. відкладено судове засідання на 13.05.2021р.
Позивач - ПрАТ «Видавничий дім «Одеса», підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві та поясненнях, що надійшли до суду 29.04.2021р.
Відповідач - Другий Приморський ВДВС у місті Одеса ПМУ МЮ (м. Одеса), своїм правом на судовий захист не скористався, відзив на позовну заяву до суду не надав.
Ухвали суду у справі №916/582/21 направлялись на офіційну електронну адресу, визначену на офіційній веб-сторінці відповідача - info_pm2@od.od.dvs.gov.ua.
Відповідно до звіту про прочитання електронного листа, Другим Приморським ВДВС у місті Одеса ПМУ МЮ (м. Одеса) було отримано та прочитано ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.03.2021р., отже, відповідачу відомо про розгляд судом справи №916/582/21.
Відповідач - Державна казначейська служба України, своїм правом на судовий захист не скористався, відзив на позовну заяву до суду не надав.
Ухвали суду у справі №916/582/21 направлялись на офіційну електронну адресу, визначену на офіційній веб-сторінці відповідача - office@treasury.gov.ua.
Позивач у справі зазначає, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 23.06.2018р. у справі №523/11422/17 стягнуто з ПрАТ «Видавничий дім «Одеса» на користь поновленого працівника середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 34 792 грн 35 коп., моральну шкоду у розмірі 4 000 грн, що в загальному становить 38 792 грн 35 коп.
Як зазначає позивач, після набрання законної сили зазначеним рішенням суду 12.07.2019р. ПрАТ «Видавничий дім «Одеса» у добровільному порядку виконало вимогу щодо поновлення робітника і перерахування йому на банківську карту середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральну шкоду у розмірі 31 227 грн 84 коп.., утримавши, при цьому, як податковий агент, податок з доходів фізичних осіб у розмірі 6 982 грн 62 коп. та військовий збір у розмірі 581 грн 89 коп.
Водночас, 13.08.2019р. Головним державним виконавцем Другого Приморського ВДВС у місті Одеса ПМУ МЮ (м. Одеса) Калашніковим Р.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №5766931 на підставі виконавчого листа №523/114422/17, виданого 10.07.2019р. Суворовським районним судом м. Одеси про стягнення грошової суми у розмірі 38 792 грн 35 коп.
ПрАТ «Видавничий дім «Одеса» 22.08.2019р. звернулося з листом-повідомленням за №028 до Другого Приморського ВДВС у місті Одеса ПМУ МЮ (м. Одеса), у якому повідомило про повне виконання рішення суду у справі №523/11422/17 у добровільному порядку, у зв'язку з чим просило винести постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до п/п.9 п.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».
Однак, незважаючи на повне виконання судового рішення та повідомлення про його виконання, виконавче провадження №5766931не було закрито.
Більше того, в ході вказаного виконавчого провадження було здійснено примусове списання коштів з банківських рахунків позивача на суму 11 868 грн 88 коп., після чого, 28.05.2020р. державним виконавцем Другого Приморського ВДВС у місті Одеса ПМУ МЮ (м. Одеса) винесено постанову про закриття виконавчого провадження.
Позивач зазначає, що 07.10.2020р. Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду винесено постанову у справі №523/14396/19, у якій визнано, що ПрАТ «Видавничий дім «Одеса» при виконанні рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23.06.2018р. у справі №523/11422/17 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди діяло відповідно до вимог податкового та трудового законодавства, та, як податковий агент, обґрунтовано утримало із визначеної судом суми у розмірі 38 792 грн 35 коп. податок на доходи фізичних осіб у розмірі 6 982 грн 62 коп., що становить 18 %, та військовий збір у розмірі 581 грн 89 коп., що становить 1,5%.
Верховний Суд також зазначив, що враховуючи те, що рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23.06.2018р. у справі №523/11422/17 виконано ПрАТ «Видавничий дім «Одеса» у повному обсязі ще до відкриття виконавчого провадження №59766931, бездіяльність державного виконавця, яка полягала у невинесенні постанови про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із фактичним повним виконанням рішення ще 12.07.2019р. є неправомірною.
З позиції позивача, постанова Верховного Суду від 07.10.2020р. у справі №523/11422/17, якою визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Другого Приморського ВДВС у місті Одеса ПМУ МЮ (м. Одеса), внаслідок якої було неправомірно стягнуто з позивача кошти у розмірі 11 869 грн 76 коп., має преюдиційне значення.
Верховний Суд у постанові, що вказана вище, зазначив, що чинне процесуальне законодавство України не наділяє суди повноваженнями щодо зобов'язання державних виконавців вчиняти або утриматися від вчинення певних виконавчих дій, що не звільняє державного виконавця від обов'язку усунути порушення, встановлені судовим рішенням.
Так, для захисту своїх прав та інтересів позивач звернувся до Ради бізнес-омбудсмена, який 22.12.2020р. звернувся до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з запитом про вжиття заходів відносно державного виконавця та повернення безпідставно стягнутих коштів.
У відповіді на запит від 22.12.2020р. Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області зазначило, що питання повернення коштів, стягнутих державним виконавцем з рахунку боржника в межах виконавчого провадження №59766931, може бути вирішено в судовому порядку.
На підставі вищенаведеного, для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів позивач звернувся до суду з позовом про стягнення коштів у розмірі 11 869 грн 76 коп., які, на думку позивача, за своєю природою є шкодою, завданою фізичній та юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб.
В якості підстави для стягнення шкоди позивач вказує на наявність в діях Другого Приморського ВДВС у місті Одеса ПМУ МЮ (м. Одеса) цивільного правопорушення. Позивач вважає, що існує причинно-наслідковий зв'язок між неправомірною бездіяльністю Другого Приморського ВДВС у місті Одеса ПМУ МЮ (м. Одеса) та заподіяною майновою шкодою позивачу у розмірі 11 869 грн 76 коп., у зв'язку з чим існують підстави для стягнення на користь ПрАТ «Видавничий дім «Одеса» шкоди у розмірі 11 869 грн 76 коп.
В якості нормативного обґрунтування позивач посилається на ст.56 Конституції України, ст.ст. 1166, 1173 Цивільного кодексу України та постанови Верховного Суду від 23.12.2019р. у справі №752/4100/17, від 26.12.2019р. у справі №646/7744/17.
Відповідно до позовної заяви, підставою для визначення Державної казначейської служби України в якості відповідача стало те, що відповідно до ч.2 ст.25 Бюджетного кодексу України відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою за рахунок державного бюджету.
При цьому, враховуючи правовий висновок, наведений в рішенні Конституційного Суду України від 03.10.2001р. № 12-рп/2001, не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання цих органів.
Відповідно до приписів ч.1 ст.43 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України Державна казначейська служба України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
Таким чином, позивач дійшов висновку, що Державна казначейська служба України є належним співвідповідачем у даній справі, за відсутності порушення з боку останнього прав та охоронюваних законом інтересів ПрАТ «Видавничий дім «Одеса».
В обґрунтування підсудності даної справи господарському суду позивач зазначив, що відповідно до cт. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла о реально одержати за звичайних обставин, як би її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з ч.2 cт.217 Господарського кодексу України відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під яким розуміються заходи впливу на порушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні або правові наслідки.
З позиції позивача, збитки, як правило, не є санкцією зазеленіть визначеного розміру, їх відшкодування передбачено на випадок будь-якого господарського правопорушення, якщо інше не передбачено законом. Головне - це те, щоб у результаті правопорушення у потерпілого суб'єкта дійсно виникли збитки. При чому обов'язок їх відшкодування настає не тільки у разі невиконання різних договірних зобов'язань, а й при порушенні (обмеженні) державними органами й іншими учасниками господарських відносин прав власності чи інших майнових прав, що охороняються законом, інших порушень прав та законних інтересів суб'єктів господарювання.
Із змісту ч.1 cт.224 Господарського кодексу України випливає, що право на відшкодування збитків - один з основоположних принципів господарсько-правової відповідальності.
На підставі вищенаведеного, дослідивши судову практику, позивач дійшов висновку, що дана справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Відповідач - Другий Приморський ВДВС у місті Одеса ПМУ МЮ (м. Одеса), своїм правом на судовий захист не скористався, відзив на позовну заяву до суду не надав.
Відповідач - Державна казначейська служба України, своїм правом на судовий захист не скористався, відзив на позовну заяву до суду не надав.
Розглянув матеріали справи, вислухав пояснення представника позивача, судом встановлено, що ПрАТ «Видавничий дім «Одеса» звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої діями/бездіяльністю Другого Приморського ВДВС у місті Одеса ПМУ МЮ (м. Одеса), що полягає у неправомірному стягненні з позивача коштів у розмірі 11 869 грн 76 коп. в межах виконавчого провадження №5766931, відкритого для виконання виконавчого листа, виданого Суворовським районним судом м. Одеси 10.07.2019р. у справі №523/1144322/17.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Статтею 144 Господарського кодексу України встановлено, що майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати, у тому числі, внаслідок заподіяння шкоди іншій особі.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до вимог ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди наведено, зокрема, у ст. ст. 1166, 1173, 1174, 1175 Цивільного кодексу України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до положень ст. 1175 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.
Зазначені норми передбачають два принципових положення: 1) шкоду відшкодовує держава або орган місцевого самоврядування; 2) шкоду відшкодовують незалежно від вини заподіювача шкоди.
На відміну від загальної норми ст. 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальна норма ст. 1175 Цивільного кодексу України допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів.
Отже, для відшкодування шкоди за правилами ст.ст. 1175 Цивільного кодексу України необхідно довести такі факти:
а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо особа, яка заподіяла шкоду, не була уповноважена на такі дії;
б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом ст. 1173 ЦК України завдана шкода відшкодовується в повному обсязі;
в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки особи, яка заподіяла шкоду.
Наявність сукупності всіх вищезазначених умов є обов'язковою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.
При цьому, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача, і є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки тієї особи, яка заподіяла шкоду.
Як встановлено судом, рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 23.06.2018р. у справі №523/11422/17 стягнуто з ПрАТ «Видавничий дім «Одеса» на користь поновленого працівника середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 34 792 грн 35 коп., моральну шкоду у розмірі 4000 грн, що в загальному становить 38 792 грн 35 коп.
Постановою Одеського апеляційного суду від 11.06.2019р. рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23.06.2018р. змінено в частині мотивів та підстав часткового задоволення позову, в іншій частині рішення суду залишено без змін.
10 липня 2019р., у зв'язку з набранням рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 23.06.2018р. у справі №523/11422/17 законної сили, видано виконавчий лист.
Наказом ПрАТ «Видавничий дім «Одеса» від 12.06.2019р. № 6 скасовано наказ від 05.07.2017р. № 5-К про звільнення працівника.
12 липня 2019р. позивач у добровільному порядку виконав рішення суду щодо перерахування поновленому працівнику на банківську карту середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральну шкоду у розмірі 31 227 грн 84 коп., утримавши при цьому як податковий агент податок з доходів фізичних осіб у розмірі 6 982 грн 62 коп. та військовий збір у розмірі 581 грн 89 коп.
Але, 09 серпня 2019 року поновлений на роботі працівник позивача звернувся до Другого Приморського ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області з заявою про відкриття виконавчого провадження з приводу виконання вищевказаних судових рішень, у зв'язку із чим постановою головного державного виконавця Другого Приморського ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області від 13.08.2019р. відкрито виконавче провадження №59766931 з приводу виконання виконавчого листа від 10.07.2019р. №523/11422/17, виданого Суворовським районним судом м. Одеси.
ПрАТ «Видавничий дім «Одеса» звернувся до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі з листом-повідомленням від 22.08.2019р., яким повідомив про сплату поновленому працівнику середнього заробітку та моральної шкоди за рішенням суду за вирахування податків. Також зазначив, що відповідного працівника було поновлено на роботі. Просив закрити виконавче провадження.
Однак, виконавче провадження не було закрито. Більше того, Другим Приморським ВДВС у місті Одеса ПМУ МЮ (м. Одеса) було стягнуто з ПрАТ «Видавничий дім «Одеса» грошові кошти у розмірі 11 869 грн 76 коп., а саме: відповідно до платіжних доручень: від 29.10.2019р. №91201647 списано 3 738 грн 56 коп.; від 27.01.2020р. №В-7/964 списано 8 130 грн 32 коп.; від 26.11.2020р. №100235913 списано 0 грн 88 коп.
Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у листі №10.04-457 від 26.01.2020р. зазначило, що списані з ПрАТ «Видавничий дім «Одеса» кошти у сумі 11 869 грн 76 коп. було розподілено державним виконавцем наступним чином: 7 720 грн 65 коп. на користь стягувача (працівника ПрАТ «Видавничий дім «Одеса»), 3 879 грн 23 коп. - виконавчий збір та 269 грн 88 коп - витрати виконавчого провадження.
Не погоджуючись з зазначеними діями Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі ПрАТ «Видавничий дім «Одеса» звернувся до Приморського районного суду м. Одеси зі скаргою на дії головного державного виконавця Другого Приморського ВДВС у м. Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса) Калашнікова Р.В.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10.03.2020р. у задоволенні скарги ПрАТ «Видавничий дім «Одеса» відмовлено.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 28.05.2020р. апеляційну скаргу ПрАТ «Видавничий дім «Одеса» залишено без задоволення, ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 10.03.2020 р. про залишення без розгляду уточненої скарги залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.10.2020р. касаційну скаргу ПрАТ «Видавничий дім «Одеса» задоволено частково, ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 10.03.2020р. та постанову Одеського апеляційного суду від 28.05.2020р. у частині розгляду скарги ПрАТ «Видавничий дім «Одеса» про визнання неправомірною бездіяльності головного державного виконавця Другого Приморського ВДВС у м. Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса) Калашнікова Р.В. скасовано; визнано неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Другого Приморського ВДВС у м. Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса) Калашнікова Р.В., яка полягає у невинесенні постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №59766931.
В ході розгляду справи Верховним Судом було встановлено, що ПрАТ «Видавничий дім «Одеса» при виконанні рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23.06.2018р. у справі № 523/11422/17 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди діяло відповідно до вимог податкового та трудового законодавства, та, як податковий агент, обґрунтовано утримало із визначеної судом суми у розмірі 38 792 грн 35 коп. податок на доходи фізичних осіб у розмірі 6 982 грн 62 коп. (18 %) та військовий збір у розмірі 581 грн 89 коп. (1,5 %).
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії
Постанова Верховного Суду від 07.10.2020р. у справі №523/14396/19 є чинною, а отже обставини, встановлені вказаним рішенням, не підлягають доказуванню.
Отже, на підставі встановлених Верховним Судом обставин у справі №523/14396/19 суд доходить висновку про те, що списання коштів з ПрАТ «Видавничий дім «Одеса» у розмірі 11 869 грн 76 коп. є неправомірним, адже станом на дату списання вказаних коштів виконавче провадження №59766931 мало б бути закрито на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з його фактичним виконанням в повному обсязі.
Таким чином, судом встановлено, що внаслідок вчинення протиправних дій Другим Приморським ВДВС у м. Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса) позивач втратив грошові кошти у розмірі 11 869 грн 76 коп.
В зв'язку з зазначеним суд приходить до висновку, що позивач довів негативні наслідки у вигляді завданої шкоди у зазначеному розмірі, а також причинний зв'язок між протиправними діями та наслідками у вигляді завданих збитків.
Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Суд також зазначає, що відповідно до ст. 25 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.
У підпункті 1 пункту 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України встановлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету, рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Державною казначейською службою України. Зазначені рішення передаються до Державної казначейської служби України для виконання.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України № 460/2011 від 13.04.2011р., Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України. Казначейство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Підпунктом 5 пункту 4 вказаного Положення визначено, що Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
У пунктах 35-40 Порядку безспірного списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 на виконання пункту 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, встановлено порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників.
Згідно з пунктом 38 вказаного Порядку для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету.
Відтак, на теперішній час безспірне списання коштів державного бюджету в рахунок відшкодування шкоди, завданої фізичним та юридичним особам незаконними діями та рішеннями органів державної влади, покладено саме на Державну казначейську службу України, а не його територіальні органи.
Отже, задоволена до стягнення шкода підлягає стягненню з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України.
Згідно ч.3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Щодо судових витрат, понесених позивачем, суд зазначає, що відповідно до п.13 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Отже, при зверненні до суду з позовом ПрАТ «Видавничий дім «Одеса» не мало сплачувати судовий збір у розмірі 2 270 грн. у зв'язку з чим наявні підстави для повернення ПрАТ «Видавничий дім «Одеса» судового збору у розмірі 2 270 грн, сплаченого відповідно до платіжного доручення №68 від 01.03.2021р.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Видавничий дім «Одеса» заявою до Другого приморського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та Державної казначейської служби України про стягнення 11 869 грн 76 коп. - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання з рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових осіб і службових осіб, на користь Приватного акціонерного товариства «Видавничий дім «Одеса» (65091, м. Одеса, вул. Колонтаївська, буд. 24, код ЄДРПОУ - 02470158, електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1) грошові кошти у розмірі 11 869 грн 76 коп.
3. Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області (65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6, код ЄДРПОУ 38016923) повернути Приватному акціонерному товариству «Видавничий дім «Одеса» (65091, м. Одеса, вул. Колонтаївська, буд. 24, код ЄДРПОУ - 02470158, електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1) судовий збір у розмірі 2 270 грн, сплачений відповідно до платіжного доручення №68 від 01.03.2021р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 18 травня 2021 р.
Суддя Н.В. Рога