65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"17" травня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/665/21
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІ СІ ЕЙЧ ЛОГІСТИКА» (04073, м. Київ, вул. Куренівська, буд. 2-Б, код ЄДРЮОФОПГФ - 39695986, електронна адреса: uristdchl@gmail.com)
До відповідача: Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії Одеська залізниця Акціонерного товариства «Українська залізниця» (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19, код ЄДРЮОФОПГФ - 40081200, електронна адреса: postbox@odz.gov.ua)
про стягнення
Суддя Рога Н.В.
Суть спору: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ДІ СІ ЕЙЧ ЛОГІСТИКА», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Акціонерного товариства (далі - АТ) «Українська залізниця» в особі Регіональної філії Одеська залізниця АТ «Українська залізниця» про стягнення вартості нестачі вантажу у розмірі 3 750 грн 03 коп.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.03.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/665/21 за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи ухвалено здійснювати без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Згідно відзиву на позовну заяву, що надійшов до суду 05.04.202р., відповідач заперечує проти позовних вимог, просить відмовити у їх задоволенні.
Позивач у справі зазначає, що між Приватним акціонерним товариством (далі - ПрАТ) «СУХА БАЛКА» та ТОВ «ДІ СІ ЕЙЧ ЛОГІСТИКА» укладено Договір про надання транспортно-експедиторських послуг для виконання умов Контракту №2020-DSA-17012020 про поставку продукції (залізної руди), укладеного між ПрАТ «СУХА БАЛКА» та підприємством «DUFERCOSA» 27.01.2020р.
Позивач зазначив, що в рамках Договору про надання транспортно-експедиторських послуг на виконання Контракту №2020-DSA-17012020 відповідно до накладної №45744992, складеної в електронному вигляді, ТОВ «ДІ СІ ЕЙЧ ЛОГІСТИКА» (Відправник) завантажило вантаж у вагон №67667717 для подальшої передачі Перевізнику - AT «Українська залізниця» на ст. Рокувата (м. Кривий Ріг).
Маса вантажу визначена Відправником на 150-тонному вагонному ваговому пристрої заводський №14836000008 СВ 150000 В/2- склала 69 000 кг, про що зазначено у відомості вагонів до накладної №45744992 від 03.09.2020р. Вищезгаданий вантаж був навантажений у вагон власності ПАТ «Українська залізниця» та закріплений згідно з п.3.1. гл.14 Схема г ТУ Додатка №3 до СМГС.
Як зазначає позивач, 16.09.2020р. на ст. Ізмаїл Одеської залізниці було складено комерційний акт №404503/84, відповідно до якого, за результатами контрольної перевірки (переважування), яке проводилося двічі на справних 150-тонних залізничних статичних вагонних вагах №005 (повірка 03.09.2020р.), встановлено, що фактична маса вантажу менша на 2 350,00 кг ніж та, що зазначена у залізничній накладній №45744992.
Позивач зазначив, що відповідно до ст.314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату прийнятого до перевезення вантажу.
У відповідності до ст.110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Статтею 114 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: а) за втрату чи недостачу -у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.
В силу положень ч. 2 п. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Позивач також зазначив, що відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто; при видачі вантажів, маса яких у наслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах, а саме: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0-6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом: солі; фрукти свіжі: овочі свіжі; шкіра оброблена і мокро солона; тютюн; м'ясо свіже; 1,5 % маси, зазначеної в перевізних документах, а саме: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири: риба солона; мінеральні добрива; 1% маси, зазначеної в перевізних документах, а саме: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна не мита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'які всякі; 0,5% маси всіх інших вантажів; норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються: від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці; від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.
Таким чином, як зазначив позиач, враховуючи нормативи природної втрати залізної руди, природна втрата під час перевезення становить 0,69 т від загальної маси завантаженого вантажу відповідно до накладної №45744992 від 03.09.2020р., що становить 69 т.
ТОВ «ДІ СІ ЕЙЧ ЛОГІСТИКА» також зазначає, що вартість 1т вантажу визначена в Доповненні №2 Додатку №3 до Контракту №2020-DSA-17012020 від 27.01.2020р. та становить 2 260 грн 26 коп (80,58 дол.США за курсом НБУ станом на 16.09.2020р.).
Отже, керуючись ч. 2 п. 114 Статуту залізниць України, позивач встановив, що вартість нестачі вантажу з урахуванням норми природної втрати складає 3 750 грн 03 коп.
Позивач в обґрунтування позову зазначив, що згідно з абз. 2 ст. 130 Статуту залізниць України у разі нестачі вантажу право на пред'явлення до залізниці позову має одержувач (вантажоодержувач). Відповідно до ч.1 ст. 133 Статуту залізниць України передача іншим організаціям права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику. Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.
Враховуючи наявність відповідного переступного підпису на накладній №45744992, позивач вбачає наявність передбачених положеннями законодавства України прав для пред'явлення відповідної претензії саме у ТОВ «ДІ СІ ЕЙЧ ЛОГІСТИКА».
На підставі вищезазначеного, позивач звернувся до суду з позовом та просить стягнути на свою користь вартість нестачі вантажу у розмірі 3 750 грн 03 коп.
Відповідач у своєму відзиві проти позову заперечує, вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
На підставі накладної №45744992 від 03.09.2020р. зі станції Роковата ТОВ «ДІ СІ ЕЙЧ ЛОГІСТИКА» було відправлено вагони у кількості 50 шт., серед яких і вагон №67667717 з вантажем - «аглоруда» для отримання їх ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» на станції призначення Ізмаїл.
Під час перевезення вагона №67667717 на станції Ізмаїл був складений акт загальної форми від 15.09.2020р. №2351, яким засвідчено, що при прийманні поїзду №3055 о 17:35 в вагоні №67667717 було виявлено воронкоподібне поглиблення над 6-7 люками діаметром 800 мм, глибиною до пола вагона; маються сліди старої течі на хребтових та поперечних балках; течії по станції Ізмаїл немає.
На підставі вищенаведеного, до акта загальної форми від 15.09.2020р. №2351 станцією Ізмаїл складений комерційний акт №404503/75 від 16.09.2020р. та акт №58 про технічний стан вагона від 16.09.2020р.
Відповідно до комерційного акта № 404503/84 (розділ Д) фактично виявилось: брутто 90 450 кг, тара за документом 23 800 кг, нетто 66 650 кг, що менш документа на 2 350 кг. Навантаження у вагоні нерівномірне, холмоподібне, нижче бортів 800 - 1 100 мм. Над 6-7 люками праворуч за рухом поїзда мається воронкоподібне заглиблення діаметром 800 мм, глибиною до пола вагона. Маються залишки вантажу на хребтовій та поперечній балках. Течі по ст. Ізмаїл нема. Вагон технічно справний, про що складено тех.акт № 68. В вагоні нещільне прилягання 6-го люку до хребтової балки: зазор довжиною 400 мм шириною 30 мм Переважування проводилось двічі в присутності представника одержувача, недостача підтвердилась.
Відповідач зазначає, що у відповідності до акта №68 про технічний стан вагона від 16.09.2020р., складеного вагонним майстром та заступником начальника станції, у зв'язку з нещільним приляганням 6-го люку до хребтової балки: зазор довжиною 400 мм, шириною 30 мм - можлива втрата вантажу; не прилягання люку вантажовідправник бачити міг, заходів не прийняв; вагон неякісно підготовлений під навантаження та був завантажений у такому стані.
Крім того, відповідач вказав, що у відповідності до п.2.3 Правил перевезення вантажів навалом і насипом, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001р. №542, відправник зобов'язаний перед навантаженням переконатися, що вагони справні та придатні для перевезення (очищені, не заражені шкідниками, не мають отворів та щілин, через які можливе просипання вантажу).
Відповідно до абз.3 ст.32 Статуту залізниць України відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.
Отже, враховуючи, що вагон №67667717 прибув на станцію призначення Ізмаїл у технічно справному стані, що підтверджується актом про технічний стан вагона №68 від 16.09.2020р.,на думку відповідача, наявність щілин свідчить про комерційну непридатність вагона для перевезення агломерату, яку повинен був та мав можливість встановити відправник вантажу при навантаженні, та відмовитися від вагона чи вжити належних заходів для усунення щілин у цьому вагоні.
Відповідач зауважує, що враховуючи те, що зазор між люком вагона та хребтовою балкою має довжину 400 мм та ширину 30 мм вантажовідправник повинен був його помітити при огляді вагона та прийнятті рішення про можливість його використання для перевезення аглоруди.
Таким чином, відповідач дійшов висновку, що нестача вантажу виникла виключно з вини вантажовідправника, через невиконання ним вимог ст.ст. 31, 32 Статуту залізниць України, п. 2.3 Правил перевезення вантажів навалом та насипом, п.7 Технічних умов розміщення та кріплення вантажів Податку 3 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення.
Крім того, відповідач зазначає, що з позову не відомо який час пройшов між навантаженням вагона №67667717 та його відправленням, у зв'язку з чим можна припустити, що нестача вантажу мала місце ще до його здачі до перевезення.
Відповідач також у відзиві на позовну заяву зазначив, що з урахуванням того, що відправником вантажу за накладною №45744992 є ТОВ «ДІ СІ ЕЙЧ ЛОГІСТИК», отримувачем - ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт», Контракт №2020DSA-17012020 від 27.01.2020р., укладений між ПрАТ «СУХА БАЛКА» та DUFERCO SA, не є належним документом відправника про кількість і вартість відправленого вантажу, адже позивач не є стороною цього Контракту і не має до нього ніякого відношення.
Також відповідач зауважив, що на його адресу разом з позовною заявою було направлено копію Контракту №2020DSA-17012020 на 18 арк без додатків до нього, які містять інформацію про кількість вартість, тип, строк поставки.
За змістом положень п.п. 5.1. та 5.2 Контракту ціна залізної агломераційної руди визначається в порту завантаження (на станції призначення) за результатами оцінки Сюрвейером фактичного вмісту Fe та вологи, тому, з позиції відповідача, така ціна не може засвідчувати вартість відправленого у вагоні №67667717 за накладною №45744992 вантажу у розумінні ст.ст. 130, 114, 115 Статуту залізниць України.
Крім того, відповідач зазначив, що з наданих позивачем до матеріалів справи доказів не вбачається, що вантаж, що перевозився у вагоні №67667717, було поставлено на умовах та в порядку Контракту №2020DSA-17012020. А посилання позивача на графу 7 залізничної накладної №45744992, в якій за твердженнями позивача міститься посилання на відповідний Контракт, з позиції відповідача, не заслуговує на увагу через те, що відповідно до Додатку 3 до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, графа № 7 призначена для заповнення відправником при наявності заяв, обов'язкових для залізниці (щодо провідника вантажу, швидкості доставки, відмітки про охорону чи супровід фахівця, дані про вантаж для вузькоколійних вагонів), до яких відомості щодо Контракту, зазначені у графі 7 накладної № 45744992 від 03.09.2020 не відносяться.
Ввідповідач також звернув увагу на те, що позивачем робиться розрахунок суми позовних вимог виходячи з курсу долара США станом на 16.09.2020р. (дату видачі вантажу), а не на дату його відправлення 03.09.2020р., що, на думку відповідача, суперечить положенням ст.ст. 130, 114, 115 Статуту залізниць України.
На підставі вищенаведеного, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Розглянув матеріали справи, судом встановлено, що між ПрАТ «СУХА БАЛКА» та ТОВ «ДІ СІ ЕЙЧ ЛОГІСТИКА» укладено Договір про надання транспортно-експедиторських послуг для виконання умов Контракту №2020-DSA-17012020 про поставку продукції (залізної руди), укладеного між ПрАТ «СУХА БАЛКА» та підприємством «DUFERCOSA» 27.01.2020р.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до накладної №45744992 від 03.09.2020 р. та відомості вагонів до накладної №45744992 від 03.09.2020 р. до перевезення були передані 50 вагонів, серед яких вагон № 67667717 з вантажем масою 69 000 кг.
Згідно з ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Аналогічні положення щодо регулювання правовідносин в галузі перевезення передбачені і у ч. 5 ст. 306 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Отже, між сторонами у справі виникли правовідносини щодо перевезення вантажу.
Відповідно до ч.1 та 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.ч.1,5 ст. 31 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. При цьому, придатність рухомого складу (вагонів) для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 32 Статуту залізниць України відправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.
Згідно з п.4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України «Про затвердження окремих розділів Правил перевезення вантажів» від 21.11.2000р. №644, відправник зобов'язаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б збереження його на всьому шляху перевезення та екологічну безпеку і захист навколишнього природного середовища згідно з законодавством. Дрібні місця штучних вантажів відправник повинен об'єднати в більші.
Згідно з п.28 Правил приймання вантажів до перевезення договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній. Факт приймання вантажу до перевезення, завантаженого у вагон (контейнер) відправником, підтверджується підписанням Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, видачу/приймання контейнерів працівниками відправника і залізниці. Вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Відповідно до ч.1 ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Згідно зі ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Згідно з ч.2 ст. 308, ч.3 ст. 310 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення та припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення.
У відповідності до Акту загальної форми №2351 від 15.09.2020р. було виявлено нерівномірне завантаження вагону нижче бортів 800-1100 мм. Над 6-7 люками праворуч за рухом поїзда мається воронкоподібне заглиблення діаметром 800 мм, глибиною до пола вагона. Маються залишки вантажу на хребтовій та поперечній балках. Течі по ст. Ізмаїл нема.
За результатами переважування вантажу на станції Ізмаїл Одеської залізниці у вагоні №67667717 виявлено нестачу вантажу у кількості 2 350 кг. Зазначений факт підтверджується комерційним актом №404503/84 від 16.09.2020р.
Відповідно до ст. 37 Статуту залізниць України та п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення маса вантажу визначається відправником, про спосіб визначення маси відправник зазначає у накладній. Згідно з п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів графи перевізних документів «маса вантажу визначена відправником», заповнюються вантажовідправником.
Згідно положень ст. 24 Статуту залізниць України передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.
Згідно даних накладних вантаж завантажений у вагони засобами відправника навалом. Маса вантажу визначена на вагонних вагах - відправником. В графі «правильність внесених у накладну відомостей підтверджую» підпис відправника.
Відповідно до ст.28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, Договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній. Факт приймання вантажу до перевезення, завантаженого у вагон (контейнер) відправником, підтверджується підписанням Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, видачу/приймання контейнерів працівниками відправника і залізниці. Вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Отже, під час прийняття вагону №67667717 відповідачем не було здійснено належного візуального огляду на предмет, зокрема, щільного прилягання 6-го люку до хребтової балки. Крім того, відповідач не був позбавлений можливості здійснити контрольне зважування вагону в порядку ст.24 Статуту залізниць України.
Слід зазначити, що ст.122 вказаного Статуту передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Відповідно до ст. 118 Статуту за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
При цьому, в силу вимог ч. 1 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Таким чином, суд дійшов висновку, що обставини, зазначені у відповідній описовій частині комерційного акту №404503/84 від 16.09.2020р. свідчать про втрату вантажу саме під час перевезення, адже, згідно вказаного комерційного акта вагон №67667717 є справним.
При цьому, суд вважає безпідставним посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на Акт №68 про технічний стан вагона (контейнера) за Формою ГУ-106, складений 16.09.2020р., оскільки в силу вимог ч. 1 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Крім того, суд відхиляє відомості викладені у вказаному Акті про технічний стан, оскільки він складений не у місті відправлення, а у місті призначення вантажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 314 Господарського кодексу України, ч.1 ст. 924 Цивільного кодексу України та ст. 113 Статуту залізниць України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу прийнятого до перевезення вантажу.
Відповідно до ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Згідно з ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України та абз. 1 п. «а» ст. 114 Статуту за шкоду, заподіяну в результаті нестачі, залізниця відповідає в розмірі вартості вантажу, якого не вистачає.
Відповідно до абз. 2 п. «в» ст. 114 Статуту нестача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно з п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма нестачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить, зокрема, 1% мас, зазначеної в перевізних документах, а саме: мінеральне паливо, кокс, руда залізна; вовна не мита, мило, м'ясо морожене, птиця бита всяка, копченості м'які всякі; 0,5 % маси всіх інших вантажів. Норми нестачі або надлишку маси вантажів розраховуються від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.
Судом встановлено, що природна втрата вантажу, що перевозився у вагоні №67667717, становить 690 кг.
Отже, враховуючи розмір природної втрати вантажу, розмір нестачі вантажу становить 1 660 кг.
Суд визнає в якості належного доказу на підтвердження вартості відправленого вантажу додану до позову копію Контракту №2020-DSA-17012020 від 27.01.2020р. з додатками, оскільки саме на цей Контракт здійснено посилання у вищевказаній залізничній накладній.
Відповідно до п.1.1. Контракту кількість, ціна, тип, строк поставки, якість, корегування цін та ліміти відхилення, а також інші відповідні параметри відносно Товарів для 1-го кварталу, 2-го кварталу, 3-го кварталу та 4-го кварталу 2020 року, вказуються в Додатках до цього Контракту, підписаних обома сторонами. Такі Додатки є невід'ємною частиною Контракту.
Відповідно до п.п. 5.1., 5.2 Контракту ціна на товар, що поставляється за цим контрактом, фіксується на метричну тонну в сухій вазі і вказується в додатках, які є невід'ємною частиною цього контракту та приймаються як «базова ціна». Фактична піна, яку повинен заплатити Покупець, базується на фактичному вмісті Fe та фактичному вмісті вологи, як це визначено Сюрвейером в порту завантаження. Якщо фактичний вміст заліза перевищує або нижче базового значення, ціна буде відрегульована пропорційно фактичному вмісту Fe, як зазначено в Додатках.
Відповідно до п.7.2 Доповнення №2 до Додатку №3 до Контракту ціна товару, що надається продавцем в серпні 2020р. до 20 вересня 2020р. становить 80,58 дол.США.
При цьому, суд погоджується із позицією відповідача щодо помилковості розрахунку суми позовних вимог виходячи з курсу долару США станом на 16.09.2020р. - дату видачі вантажу, а не на дату його відправлення - 03.09.2020р.
Так, як було зазначено, згідно ст.115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Тобто, розрахунок має бути здійсненим виходячи не з вартості отриманого вантажу, а з вартості відправленого вантажу.
Тому, вартість недостачі з урахуванням норми природної втрати по курсу НБУ, станом на 03.09.2020р. становить 3 703 грн 99 коп.
Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «ДІ СІ ЕЙЧ ЛОГІСТИКА».
Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст. ст. 123 -129 ГПК України.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд -
1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІ СІ ЕЙЧ ЛОГІСТИКА» до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення - задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії Одеська залізниця Акціонерного товариства «Українська залізниця» (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19, код ЄДРЮОФОПГФ - 40081200, електронна адреса: postbox@odz.gov.ua) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІ СІ ЕЙЧ ЛОГІСТИКА» (04073, м. Київ, вул. Куренівська, буд. 2-Б, код ЄДРЮОФОПГФ - 39695986, електронна адреса: uristdchl@gmail.com) вартість нестачі вантажу у розмірі 3 703 грн 99 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270 грн.
3. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення прийнято в нарадчій кімнаті 17 травня 2021 р.
Суддя Н.В. Рога