"17" травня 2021 р. м. Одеса Справа № 916/654/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи:
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Ресурс" (65078, Одеська обл., м. Одеса, вул. Героїв Крут, буд. 15, офіс 201/5)
до відповідача: Селянського (фермерського) господарства "Чакір Мирона Івановича" (68113, Одеська обл., Татарбунарський р-н, село Глибоке, вул. Центральна, буд. 73)
про стягнення 106 615,31 грн
Історія справи.
1. Короткий зміст позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Ресурс".
12.03.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Роял Ресурс" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Селянського (фермерського) господарства "Чакір Мирона Івановича", в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки №1-14/06/17 від 14.06.2017 у сумі 78 000 грн, 3% річних у сумі 2173,31 грн, пеню у сумі 26442 грн, витрати на правничу допомогу у сумі 4 000 грн, судовий збір у сумі 2 270 грн.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням СФГ "Чакір Мирона Івановича" умов укладеного між сторонами договору №1-14/06/17 від 14.06.2017 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.
2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.03.2021 за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/654/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз'яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.
Ухвала суду від 17.03.2021 була надіслана позивачу на визначену у позовній заяві адресу та отримана останнім, про що свідчить відповідне поштове повідомлення (а.с.69).
Відповідачу по справі ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.60-66) та отримана останнім, про що свідчить відповідне поштове повідомлення (а.с.70).
Згідно з ч.ч.5,7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Згідно положень ст.248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
3. Фактичні обставини, встановлені судом.
14.06.2017 між ТОВ "Роял Ресурс" (постачальник) та СФГ "Чакір Мирона Івановича" (покупець) було укладено договір поставки №1-14/06/17 (а.с.24-26), відповідно до якого продавець взяв на себе обов'язок передати нафтопродукти у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти товар та повністю оплатити його вартість.
Відповідно до п.2.1. договору загальна вартість (ціна) цього договору не обмежується і складається із вартості (ціни) окремих партій товару, що підлягають поставці за цим договором.
Ціна (вартість) кожної окремої партії товару узгоджується сторонами та зазначається у рахунку-фактурі та відповідних видаткових накладних (п.2.2. договору).
Згідно п. 2.5. договору оплата кожної окремої партії товару здійснюється покупцем за умовами і строками, визначеними у рахунку-фактурі, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця. Рахунок-фактура надається покупцю засобами телекомунікаційного зв'язку.
Максимальний термін оплати, який може бути встановлений продавцем у рахунку-фактурі, за окрему партію товару за цим договором, не може перевищувати 5 банківських днів з дати поставки (передачі) товару покупцю (п.2.6. договору).
В п. 2.9. договору сторони погодили, що датою оплати (отримання грошей продавцем) вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок продавця.
Згідно п.3.1. договору замовлення на поставку товару здійснюється покупцем на підставі заявки, наданої продавцю не менш ніж за добу любим зручним покупцю телекомунікаційним способом зв'язку (телефон, факс, CMC-повідомлення, e-mail, тощо).
Передача у власність (поставка) товару здійснюється на таких умовах в редакції офіційних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс - 2010 (INCOTERMS-2010): СРТ (пункт призначений покупцем). За умовами поставки СРТ- перевезення вантажу здійснюється найманим транспортом (транспортним підприємством, з яким продавець уклав договір перевезення) та вартість доставки включається до ціни товару (п.3.2. договору).
Відповідно до п. 3.3. договору товар передається покупцеві окремими партіями. На кожну окрему партію товару продавець надає покупцю рахунок-фактуру, виходячи із узгодженої з продавцем заявки покупця щодо асортименту, номенклатури, кількості, якості, вартості, умов поставки та строків (термінів) її поставки (передачі у власність).
Строк поставки окремої партії товару погоджується сторонами та повинен складати не більше 48 годин з моменту подання заявки покупцем (п.3.4. договору).
Згідно п. 3.5. договору факт поставки (передачі у власність) кожної партії товару в рамках цього договору підтверджується видатковими накладними, підписаними уповноваженими представниками обох сторін, а також в разі поставки товару на умовах СРТ - продавець надає покупцю один екземпляр товарно-транспортної накладної. Датою поставки (передачі у власність) партії товару вважається дата, що вказана у видатковій накладній. Продавець не несе відповідальності за пошкодження чи втрату партії товару з моменту поставки (передачі) її покупцеві відповідно до умов цього пункту та пункту 2.2. цього Договору.
В п.3.6. договору сторони погодили, що видаткова накладна на передану партію товару є документом, який засвідчує факт передачі у власність партії товару, а також засвідчує остаточно узгоджені сторонами назву, кількість, ціну (вартість) партії товару. Кожна видаткова накладна на передану партію товару є невід'ємною частиною цього договору.
Право власності на товар (партію товару) виникає у Покупця з моменту його передачі (поставки) та оформлення видаткової накладної в порядку, передбаченому пунктом 2.4. цього Договору (п.3.7. договору).
Згідно п. 5.2. договору кожна зі сторін, яка неналежним чином виконує свої грошові зобов'язання (зокрема, несвоєчасно розраховується за поставлений (переданий у власність) Товар) за цим договором, повинна на вимогу і на користь іншої сторони сплатити пеню в розмірі 0,1% відсотка від несвоєчасно перерахованої (простроченої) суми за кожен день прострочення виконання (тобто за кожен день неперерахування цієї суми).
Відповідно до п.п.7.1., 7.2. договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (за умови наявності печатки у сторони). Даний договір укладений терміном на 1 рік. У випадку, якщо жодна зі сторін письмово, не виявила бажання припинити його дію, даний договір вважається пролонгованим на наступний рік і на тих же умовах.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору в 2018-2020 роках позивачем було поставлено відповідачу дизельне паливо на загальну суму 476 605,50 грн, що підтверджується видатковими накладними (а.с.27-30) та товарно-транспортними накладними (а.с.31-34).
Крім того, у підтвердження реальності господарської операції позивачем до матеріалів справи також було надано податкові накладні на суму поставленого товару (а.с.37-42).
Згідно наявної в матеріалах справи виписки по рахунку (а.с.43), відповідачем отриманий товар було оплачено лише частково на суму 397 605,50 грн.
Неоплаченою залишилась поставка за видатковою накладною №115 від 31.03.2020 на суму 78 000 грн.
В 2021 році між сторонами було підписано та скріплено печатками сторін акт звірки взаєморозрахунків (а.с.44), яким сторони підтвердили наявність у відповідача станом на 14.01.2021 заборгованості перед позивачем у сумі 78 000 грн.
Доказів оплати поставленого товару на суму 78 000 грн матеріали справи не містять.
4. Позиція суду.
Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Враховуючи встановлені судом обставини, а також те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 78 000 грн, відповідач, згідно приписів ст.ст. 74, 76-77 ГПК України, суду не надав, та вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи, суд вважає позовні вимоги ТОВ "Роял Ресурс" в цій частині цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Положеннями частини 2 ст. 343 Господарського кодексу України, які кореспондують із положеннями ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", встановлено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вже було зазначено судом, відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у вигляді пені сторонами було погоджено у п. 5.2. договору.
З огляду на невиконання відповідачем свого обов'язку з оплати поставленого товару, позивачем, враховуючи положення п.5.2. договору, було нараховано пеню у розмірі 26 442 грн згідно наведеного у позовній заяві розрахунку.
В той же час, здійснюючи перевірку наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку пені, судом було встановлено його помилковість, з огляду на неврахування положень ч.6 ст. 232 ГК України, ч.2 ст.343 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим за допомогою системи "Ліга-Закон" було зроблено власний розрахунок, згідно якого сума пені становить 5396,07 грн.
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
7800008.04.2020 - 23.04.20201610.0000 %0.055 %681.97
7800024.04.2020 - 11.06.2020498.0000 %0.044 %1670.82
7800012.06.2020 - 22.07.2020416.0000 %0.033 %1048.52
7800023.07.2020 - 03.09.2020436.0000 %0.033 %1099.67
7800004.09.2020 - 08.10.2020356.0000 %0.033 %895.08
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню у сумі 5396,06 грн.
Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснюючи перевірку наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку 3% річних, суд зазначає про правильність визначеного позивачем періоду нарахування, в той же час при перевірці такого розрахунку за допомогою системи "Ліга-Закону" судом встановлено, що сума 3% річних становить 2 168,62 грн.
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
7800008.04.2020 - 12.03.20213393 %2168.62
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню у сумі 2 168,62 грн.
Оцінюючи вимоги позивача щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у сумі 4 000 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Положеннями ст. 16 ГПК України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Частиною 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Отже, за змістом наведеної норми можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні положень статей 1, 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.
В свою чергу адвокат, відповідно до положень ч.3 ст.4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Як вбачається з позовної заяви, позивач, заявляючи вимоги про відшкодування судових витрат за рахунок відповідача, зазначив, що такі витрати склали 4000 грн.
Відповідно до положень ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
В свою чергу договором про надання правової допомоги, згідно положень ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", є домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
У підтвердження понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивачем надано суду договір про надання юридичних послуг від 24.02.2021 (а.с.47-48), укладений між ТОВ "Юристи та партнери" та ТОВ "Роял Ресурс", рахунок-фактуру №252 від 24.02.2021 (а.с.49) та платіжне доручення №1498 від 10.03.2021 на суму 4 000 грн (а.с.52), яка сплачена на користь ТОВ "Юристи та партнери".
Умовою п.1.1. договору сторони погодили, що ТОВ "Юристи та партнери" зобов'язується надати ТОВ "Роял Ресурс" визначені цим договором юридичні послуги щодо: 1) підготовки позовної заяви до господарського суду Одеської області про стягнення суми заборгованості за договором поставки №14/06/17-1 від 14.06.2017 з СФГ "Чакір Мирона Івановича" за видатковою накладною №115 від 31.03.2020, 2) супроводження судової справи за даним позовом в Господарському суді Одеської області.
Суд зауважує, що виконавець за названим договором за своєю організаційно-правовою формує не є ані адвокатським бюро, ані адвокатським об'єднанням, доказів зворотного матеріали справи не містять.
Надаючи докази у підтвердження понесення витрат на правову допомогу, позивач до матеріалів справи також залучив свідоцтво на право на заняття адвокатською діяльністю №2497 на ім'я Конева К.С. (а.с.51) та наказ №6 від 22.03.2016 щодо призначення Конева К.С. начальником юридичного відділу ТОВ "Юриста та партнери".
Відповідно до положень ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Частиною 4 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України також встановлено, що повноваження адвоката як представника підтверджується довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
За умовами п. 3.2. договору у разі необхідності замовник зобов'язаний видати виконавцеві довіреність на осіб, що є співробітниками виконавця.
В той же час, суд зауважує, що матеріали справи не містять ані ордеру, ані довіреності у підтвердження надання саме Коневим К.С. правової допомоги ТОВ "Роял Ресурс".
За таких обставин, з урахуванням раніше наведених висновків суду щодо можливості покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката, а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі, за відсутності доказів надання правової допомоги саме Коневим К.С., у суду відсутні підстави для покладення сплачених позивачем на користь ТОВ "Юристи та партнери" грошових коштів у сумі 4000 грн на відповідача.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, також покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст.129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Чакір Мирона Івановича" (68113, Одеська обл., Татарбунарський р-н, село Глибоке, вул. Центральна, буд. 73, код ЄДРПОУ 21014495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Ресурс" (65078, Одеська обл., м. Одеса, вул. Героїв Крут, буд. 15, офіс 201/5, код ЄДРПОУ 40136228) заборгованість у сумі 78 000 /сімдесят вісім тисяч/ грн, пеню у сумі 5 396 /п'ять тисяч триста дев'яносто шість/ грн 06 коп., 3% річних у сумі 2 168 /дві тисячі сто шістдесят вісім/ грн 62 коп., судовий збір у сумі 1 821 /одна тисяча вісімсот двадцять одна/ грн 80 коп.
3. В задоволенні решти позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Ю.М. Щавинська