ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
28.04.2021Справа № 910/22113/17
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Бабич М.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Віер Глобал Партнерс, Л.П.
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця"
про стягнення 12 936 354,17 дол. США, що еквівалентно 348 164 456,66 грн. та 115 123 501,23 грн,
Представники сторін:
від позивача: Невмержицький В.П.,
від відповідача: Кузьміна Г.А.,
від третьої особи: не з'явився
Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з вимогою до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) про стягнення 348 164 456,66 грн. та 115 123 501,23 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" взятих на себе зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії № 20-3765/2-1 від 29.12.2011 у загальному розмірі 12 936 354,17 дол. США 17 центів та 115 123 501,23 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 порушено провадження по справі № 910/22113/17 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 22.01.2018.
15.12.2017р. набрав чинності Закон України від 03.10.2017р. N2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.
Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017р. N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017р., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017 N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017, загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Розглянувши матеріали справи № 910/22113/17, господарський суд дійшов висновку, що справу № 910/22113/17 слід розглядати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2017 призначено підготовче засідання у справі на 22.01.2018 та встановлено сторонам строки для подання ними документів на підтвердження своєї правової позиції в даному спорі.
15.01.2018 відповідач через відділ діловодства суду подав клопотання про призначення судової економічної експертизи, клопотання про відкладення розгляду справи та заяву про залучення третьою особою Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця".
17.01.2018 відповідач через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву.
Ухвалами Господарського суду міста Києва від 22.01.2018 залучено до участі у справі Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача та відкладено підготовче засідання на 07.02.2018.
29.01.2018 позивач через відділ діловодства суду подав відповідь на відзив.
01.02.2018 відповідач через відділ діловодства суду подав клопотання про призначення судової економічної експертизи (уточнене).
07.02.2018 позивач через відділ діловодства суду подав клопотання про долучення до матеріалів справи висновку експерта; відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 07.02.2018 судом оголошено перерву до 21.02.2018.
20.02.2018 відповідач через відділ діловодства суду подав заперечення на висновок експерта наданого позивачем.
21.02.2018 позивач через відділ діловодства суду подав заперечення проти клопотання про призначення експертизи; відповідач подав заперечення на відповідь на відзив; третя особа подала письмові пояснення по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2018 у справі № 910/22113/17 призначено судово-економічну експертизу, виконання якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
29.05.2018 через загальний відділ діловодства до суду надійшов лист Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №6811/6812/18-45 від 22.05.2018 р. з проханням погодити термін проведення судової експертизи понад 90 календарних днів, здійснити оплату судової експертизи та виконати клопотання експертів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2018 поновлено провадження у справі № 910/22113/17, погоджено термін проведення судово-економічної експертизи у строк, що перевищує 90 календарних днів, зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" оплатити рахунок, направлений Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, у строк визначений пп. 1.13 п. 1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, задоволено клопотання експертів О.О. Маркіної та О.В.Зеленюк про надання матеріалів, необхідних для проведення експертизи, зупинено провадження у справі № 910/22113/17.
12.10.2018 через відділ діловодства суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов висновок за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи № 6811/6812/18-45 від 28.09.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2018 поновлено провадження у справі № 910/22113/17, підготовче засідання у справі призначено на 12.11.2018.
12.11.2018 через відділ діловодства суду відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.
В підготовче засідання 12.11.2018 з'явилися представники учасників справи.
Представник відповідача клопотав про відкладення підготовчого засідання для підготовки та подання заперечень та продовження строку підготовчого провадження на 30 днів.
Ухвалою від 12.11.2018, занесеною до протоколу судового засідання, судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, оголошено перерву у підготовчому засіданні до 03.12.2018, встановлено відповідачу та третій особі строк на надання заперечень та пояснень до 26.11.2018.
28.11.2018 через відділ діловодства суду відповідач подав заперечення.
29.11.2018 через відділ діловодства суду третя особа подала пояснення.
03.12.2018 через відділ діловодства суду відповідач подав клопотання про призначення експертизи.
03.12.2018 через відділ діловодства суду позивач подав клопотання про витребування доказів.
В підготовче засідання 03.12.2018 з'явилися представники учасників справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2018 відкладено підготовче засідання у справі № 910/22113/17 на 17.12.2018.
03.12.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов зустрічний позов про визнання зобов'язання припиненим.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2018 у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про поновлення строку на пред'явлення зустрічного позову у справі № 910/22113/17 відмовлено, зустрічну позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про визнання зобов'язання припиненим повернуто заявнику.
10.12.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про збільшення зустрічних позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2018 заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" про збільшення зустрічних позовних вимог у справі № 910/22113/17 повернуто заявнику.
14.12.2018 до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшла апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.12.2018 у справі № 910/22113/17 про повернення зустрічної позовної заяви Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про визнання зобов'язання припиненим.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2018 зупинено провадження у справі № 910/22113/17 до розгляду Північним апеляційним господарським судом апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.12.2018 у справі № 910/22113/17.
05.03.2019 через відділ діловодства суду позивач подав заяву про залучення правонаступника позивача.
22.04.2019 через відділ діловодства суду позивач подав додаткові документи.
Ухвалою від 26.04.2019 поновлено провадження у справі № 910/22113/17 та призначено підготовче засідання на 22.05.2019.
06.05.2019 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Віер Глобал Партнерс, Л.П. надійшла заява про залучення правонаступника.
22.05.2019 через відділ діловодства суду від Приватного підприємства "Дніпровський краєвид" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.
У підготовче засідання 22.05.2019 з'явилися представники сторін та третьої особи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2019 заяви Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та Віер Глобал Партнерс, Л.П. про залучення до участі у справі № 910/22113/17 правонаступника задоволено; замінено позивача у справі № 910/22113/17 - Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на його правонаступника - Віер Глобал Партнерс, Л.П., відкладено підготовче засідання у справі на 10.06.2019.
30.05.2019 через відділ діловодства суду від Приватного підприємства "Дніпровський краєвид" надійшла заява про відмову від клопотання про зупинення провадження у справі.
07.06.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення у справі.
У підготовче засідання 10.06.2019 з'явилися представники сторін та третьої особи.
У підготовчому засіданні суд розглянув клопотання відповідача про призначення у справі судово-економічної експертизи, подане 03.12.2018.
10.06.2019 суд, не виходячи до нарадчої кімнати, постановив ухвалу про відмову у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі судово-економічної експертизи.
Щодо клопотання відповідача про виклик судових експертів до суду, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відкласти розгляд вирішення цього клопотання.
10.06.2019 суд, не виходячи до нарадчої кімнати, постановив ухвалу про залишення без розгляду клопотання Приватного підприємства "Дніпровський краєвид" про зупинення провадження у справі.
10.06.2019 суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив оголосити перерву в підготовчому засіданні до 26.06.2019.
13.06.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли додаткові пояснення та заява про приєднання документів до матеріалів справи.
25.06.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло уточнене клопотання про виклик експертів.
26.06.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення на клопотання про виклик судових експертів до суду.
У підготовче засідання 26.06.2019 з'явилися представники сторін та третьої особи.
26.06.2019 суд, не виходячи до нарадчої кімнати, оголосив перерву в підготовчому засіданні до 03.07.2019.
У підготовче засідання 03.07.2019 з'явилися представники сторін та третьої особи.
03.07.2019 суд, не виходячи до нарадчої кімнати, постановив ухвалу про відмову у задоволенні клопотання відповідача про виклик експертів у зв'язку з його безпідставністю.
03.07.2019 суд, не виходячи до нарадчої кімнати, постановив оголосити перерву у підготовчому засіданні до 29.07.2019 та продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів.
29.07.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про призначення додаткової експертизи.
У підготовче засідання 29.07.2019 з'явилися представники сторін та третьої особи.
29.07.2019 суд, не виходячи до нарадчої кімнати, оголосив перерву в підготовчому засіданні до 28.08.2019.
13.08.2019 через загальний відділ діловодства суду від Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшло клопотання про повернення судового збору, сплаченого за подання зустрічного позову.
20.08.2019 через діловодства суду від позивача надійшли додаткові пояснення з клопотанням про приєднання до матеріалів справи наукового висновку ОСОБА_1 .
Ухвалою від 27.08.2019 суд постановив повернути Акціонерному товариству "Українська залізниця" зі спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 524,00 грн.
28.08.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення на клопотання про призначення додаткової експертизи.
28.08.2019 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшло клопотання про відкладення судового засідання.
28.08.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про залучення третьою особою без самостійних вимог на стороні позивача Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк".
У підготовче засідання 28.08.2019 з'явилися представники сторін, представник третьої особи не з'явився.
28.08.2019 Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, оголосив перерву в підготовчому засіданні до 16.09.2019
04.09.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення проти долучення до матеріалів справи письмових пояснень позивача та наукового висновку ОСОБА_1 .
10.09.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення на заяву про залучення третьої особи та письмові пояснення (щодо заперечень відповідача проти долучення до матеріалів справи письмових пояснень позивача та наукового висновку ОСОБА_1 ).
16.09.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли пояснення щодо контррозрахунку позовних вимог.
У підготовче засідання 16.09.2019 з'явилися представники сторін та третьої особи.
У підготовчому засіданні суд, не виходячи до нарадчої кімнати, постановив ухвалу про відмову у задоволенні клопотання відповідача про призначення додаткової експертизи.
У підготовчому засіданні суд, не виходячи до нарадчої кімнати, постановив ухвалу про відмову відповідачу в задоволенні клопотання про залучення Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до участі у справі як третьої особи.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив долучити до матеріалів справи письмові пояснення позивача та науковий висновок О.А.Беляневич.
У підготовчому засіданні 16.09.2019 представник відповідача подав заяву про відвід судді Трофименко Т.Ю. від розгляду справи № 910/22113/17.
Ухвалою від 16.09.2019 суд визнав відвід судді необґрунтованим; заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" про відвід судді складу суду від розгляду справи № 910/22113/17 передав для визначення судді в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2019 заяву б/н від 16.09.2019 "Про відвід судді" передано на розгляд судді Даниловій М.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва (М.В.Данилова) від 18.09.2019 у задоволенні заяви б/н від 16.09.2019 представника Акціонерного товариства "Українська залізниця" про відвід судді Трофименко Т.Ю. від участі у справі № 910/22113/17 відмовлено.
19.09.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про роз'яснення ухвали Господарського суду міста Києва від 16.09.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 підготовче засідання у справі №910/22113/17 призначено на 16.10.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 розгляд заяви Акціонерного товариства "Українська залізниця" про роз'яснення ухвали Господарського суду міста Києва від 16.09.2019 у справі № 910/22113/17 призначено на 07.10.2019.
03.10.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення (щодо заяви АТ "Українська залізниця" про роз'яснення ухвали від 16.09.2019).
В судове засідання 07.10.2019 з'явилися представники сторін, представник третьої особи в судове засідання не з'явився.
Ухвалою Господарського суду від 07.10.2019 у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Українська залізниця" про роз'яснення ухвали Господарського суду міста Києва від 16.09.2019 у справі № 910/22113/17 відмовлено.
11.10.2019 до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшла апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.10.2019 у справі № 910/22113/17.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2019 зупинено провадження у справі № 910/22113/17 до розгляду в апеляційному порядку апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.10.2019 у справі № 910/22113/17.
15.10.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2019 поновлено провадження у справі № 910/22113/17, підготовче засідання у справі призначено на 22.01.2020.
17.01.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі.
22.01.2020 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.
У підготовче засідання 22.01.2020 з'явилися представники сторін та третьої особи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2020 зупинено провадження у справі № 910/22113/17 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/1120/16.
19.01.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 поновлено провадження у справі № 910/22113/17, підготовче засідання у справі призначено на 22.02.2021.
19.02.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові пояснення (з урахуванням Наукового висновку) та письмові пояснення.
У підготовче засідання 22.02.2021 з'явилися представники сторін.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив клопотання відповідача задовольнити, відкласти підготовче на 24.03.2021.
24.02.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов контррозрахунок позовних вимог.
23.03.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли додаткові пояснення, заява про долучення документів до матеріалів справи, клопотання про зменшення штрафних санкцій.
У підготовче засідання 24.03.2021 з'явилися представники сторін.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 12.04.2021.
У судове засідання 12.04.2021 з'явилися представники сторін.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовити через необґрунтованість.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив в задоволенні клопотання про зупинення провадження від 22.01.2020 відмовити через недоцільність та необґрунтованість.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відкласти судове засідання на 28.04.2021.
В судове засідання 28.04.2021 з'явилися представники позивача та відповідача.
Третя особа в судове засідання уповноваженого представника не направила, про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином в порядку статті 242 ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Зважаючи на те, що неявка третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні за відсутності вказаної особи.
Представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити у повному обсязі. Представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 28.04.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
29.12.2011 між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" (Банк) та Державним територіально - галузевим об'єднанням "Південно - західна залізниця" (Позичальник) було укладено Кредитний договір про відкриття кредитної лінії №20-3765/2-1 (надалі також - Договір), відповідно до умов якого Банк зобов'язався надати Позичальнику кредит шляхом відкриття відновлюваної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 12 500 000 доларів США, на умовах, встановлених цим Договором, (далі кредит або кредитна лінія), а Позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим Договором.
Відповідно до п. 2.2 Договору дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту - 22 грудня 2014 року.
Згідно з п. 3.1 Договору кредит надається Банком Позичальнику шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку № НОМЕР_1 , відкритого у Банку, код Банку 300012, на поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_2 , відкритий у Банку, код банку 300012, згідно наданого Позичальником письмового звернення відповідно до цільового призначення кредиту. Після надання кредиту на суму, що вказана у п.2.1 цього Договору, подальше кредитування в межах строку, встановленого п.2.2 цього Договору та в межах суми ліміту кредитної лінії може здійснюватися лише після погашення Позичальником частини або всієї суми наданого кредиту, у розмірі, який не може перевищувати обсягу такого погашення.
У п. 3.2 Договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються Банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються Позичальником, виходячи із встановленої Банком процентної ставки у розмірі 11.00% річних.
Нарахування Банком процентів здійснюється з дати перерахування коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок Позичальника по дату повного і остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії коштів. При розрахунку процентів використовується метод "факт/360", виходячи із фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році.
Проценти нараховуються Банком щомісячно в останній робочий день місяця за період з дати першої видачі по день, що передує останньому робочому дню місяця, в якому наданий кредит, та надалі за період з дати попереднього нарахування по день, що передує останньому робочому дню поточного місяця, а також в день остаточного повернення кредиту, визначеного п.2.2 цього Договору. Проценти сплачуються Позичальником щомісячно в день їх нарахування з поточного рахунку Позичальника № НОМЕР_2 у Банку, код Банку 300012 (або з будь-яких інших поточних рахунків Позичальника) на рахунок № НОМЕР_3 , відкритий у Банку, код Банку 300012.
Проценти за грудень місяць нараховуються Банком в останній робочий день цього місяця за період з дати попереднього нарахування по останній календарний день грудня місяця та сплачуються Позичальником не пізніше останнього робочого дня цього ж місяця.
Пунктом 3.5 Договору передбачено, що за наявності заборгованості по кредиту та/або плати за кредит, сторони встановлюють наступну черговість погашення Позичальником заборгованості:
- в першу чергу сплаті підлягає нарахована, але не сплачена в строк плата за кредит;
- в другу чергу сплаті підлягає нарахована плата за кредит, строк сплати якої ще не сплинув;
- в третю чергу сплаті підлягає прострочена заборгованість за кредитом;
- в четверту чергу сплаті підлягає неустойка, передбачена цим Договором.
Заборгованість за кредитом, строк сплати якої ще не настав, погашається Позичальником в строк, передбачений п.2.2 цього Договору.
Погашення Позичальником заборгованості кожної наступної черги повинна відбуватися виключно після повного погашення заборгованості кожної попередньої черги.
Сторони встановлюють, що Банк має право самостійно зараховувати кошти, які направлені Позичальником на погашення заборгованості, згідно встановленої черговості.
З підписанням цього договору, у відповідності з чинним законодавством України, Позичальник надає Банку право самостійно приймати рішення щодо зміни черговості погашення заборгованості Позичальника за цим Договором. Банк інформує Позичальника у письмовій формі на його запит про застосовану черговість погашення кредитної заборгованості.
Пунктом 5.3 Договору встановлено, що за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або плати за кредит Позичальник сплачує за кожен день прострочення сплати банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення та нараховується щоденно.
Згідно з п. 5.5 Договору за кожен випадок невиконання прийнятих на себе зобов'язань, передбачених п.п.4.2.3.-4.2.5, 6.11 цього Договору Позичальник сплачує Банку штраф у розмірі 20 000 грн. Сплата штрафу не звільняє Позичальника від належного виконання зобов'язань за цим Договором.
Цей Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженим представниками сторін, отримання погодження Міністерства інфраструктури України і Міністерства фінансів України, скріплення печатками сторін, та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим Договором. (п. 6.1 Договору)
Надалі банком та позичальником було внесено зміни до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-3765/2-1 від 29.12.2011 шляхом укладення Договору про внесення змін № 20-3765/2-1 від 29.12.2011, Договору про внесення змін №20-3782/2-1 від 29.12.2011, Договору про внесення змін та доповнень №20-3390/2-1 від 28.09.2012.
Відповідно до п. 3.9. Договору (в редакції Договору про внесення змін №20-3782/2-1 від 29.12.2011) позичальник зобов'язується забезпечити щомісячні надходження грошових коштів на поточні рахунки у Банку у розмірі не менше 300 000 000,00 (триста мільйонів) гривень.
Відповідно до п. 2.2. Договору (в редакції Договору про внесення змін та доповнень №20-3390/2-1 від 28.09.2012) кінцевий термін повернення кредиту - не пізніше 22.12.2014.
Пунктом 3.2. Договору (в редакції Договору про внесення змін та доповнень №20-3390/2-1 від 28.09.2012) передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються банком, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 10,65% (десять цілих шістдесят п'ять) річних, починаючи з дати першого списання коштів з кредитного рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом. При розрахунку процентів по заборгованості в іноземній валюті використовується метод "факт/360", виходячи із розрахунку фактичної кількості днів у місяці та 360 днів році.
Нарахування банком процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту кожного робочого дня на фактичний залишок заборгованості за кредитом на кінець дня.
Нарахування процентів за користування кредитом за вихідні та неробочі дні поточного місяця здійснюється в останній робочий день перед такими вихідними та неробочими днями.
Якщо вихідні та неробочі дні починаються в поточному та закінчуються в наступному місяці, тоді нарахування за вихідні та неробочі дні поточного місяця здійснюються в останній робочий день поточного місяця, а нарахування за вихідні та неробочі дні наступного місяця здійснюються в перший робочий день наступного місяця.
Проценти нараховані за поточний місяць, сплачуються позичальником у валюті, в якій позичальнику було надано кредит, щомісячно 1 (першого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося нарахування процентів.
При цьому сторони встановлюють, що зобов'язання позичальника по сплаті нарахованих процентів не вважаються простроченими до 5 (п'ятого) числа місяця наступного за місяцем, в якому відбулося нарахування процентів (кінцева дата сплати процентів).
У випадку, якщо кінцева дата сплати процентів припадає на вихідний (субота чи неділя) чи святковий день, позичальник зобов'язаний здійснити сплату процентів в останній робочий день напередодні.
Проценти за грудень місяць сплачуються позичальником не пізніше останнього робочого дня цього ж місяця. Якщо перша видача кредиту була здійснена у грудні місяці, то нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за період з дати першої видачі кредиту по останній календарний день грудня місяця в порядку, визначеному у цьому пункті договору.
Пунктом 5.3 Договору (в редакції Договору про внесення змін та доповнень №20-3390/2-1 від 28.09.2012) передбачено, що за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або плати за кредит Позичальник сплачує пеню, яка обчислюється щоденно за методом факт/факт від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення.
Розрахунок неустойки (пені, штрафів), передбаченої цим договором, здійснюється у гривневому еквіваленті, з використанням офіційного щоденного курсу іноземних валют, встановленого Національним банком України. (п.6.9 Договору в редакції Договору про внесення змін та доповнень №20-3390/2-1 від 28.09.2012).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-3765/2-1 від 29.12.2011 Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" було видано Державному територіально - галузевому об'єднанню "Південно - західна залізниця" кредит у сумі 12 500 000,00 доларів США, що підтверджується меморіальним валютним ордером № 02 від 30.12.2011, виписками по рахунку відповідача за період з 29.12.2011 по 26.11.2017.
09.03.2017 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу №28-01-01/13 про сплату заборгованості за кредитним договором, що підтверджується копіями рекомендованим повідомлень про вручення поштового відправлення 10.03.2017, списку згрупованих поштових відправлень.
Листом від 23.03.2017 № Ц-2/4-23/1209-17 ПАТ "Укрзалізниця" надало відповідь на зазначену вимогу позивача з пропозицією продовження врегулювання простроченої заборгованості із зазначенням відомостей про вирішення на засіданні правління ПАТ "Укрзалізниця" 22.03.2017 питання щодо погашення заборгованості перед ПАТ "Промінвестбанк" протягом квітня-червня 2017 року на загальну суму 62,25 млн. доларів США; по решті заборгованості (91 млн. доларів США) розглянуто терміни повернення протягом 2017 - 2018 років.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з погашення кредиту та сплати процентів за Договором у відповідача станом на 27.11.2017 виникла перед позивачем заборгованість по тілу кредиту у розмірі 12 500 000,00 доларів США, заборгованість по процентам у сумі 436 354,17 доларів США. Крім того, позивач просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" пеню по кредиту у розмірі 87 445 058,13 грн, пеню по процентам у розмірі 347 687,03 грн, 3% річних по тілу кредиту у розмірі 26 897 297,13 грн, 3% річних по процентам у розмірі 123 458,94 грн та штраф у розмірі 310 000,00 грн.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач у відзиві зазначав, що Акціонерне товариство "Українська залізниця" не є правонаступником боржника, оскільки реорганізація шляхом злиття Державного територіально - галузевого об'єднання "Південно - західна залізниця" не завершена. Крім того, відповідач зазначав, що відповідно до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" пеня та штраф підлягають скасуванню. Також відповідач вказував, 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 ГК та не повинно було бути застосованим, оскільки у кредитному договорі передбачено інший розмір процентів, а нарахування пені є неправомірним, оскільки припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).
Згідно із частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що на виконання умов Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-3765/2-1 від 29.12.2011 Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" було видано Державному територіально - галузевому об'єднанню "Південно - західна залізниця" кредит у сумі 12 500 000,00 доларів США, що підтверджується меморіальним валютним ордером № 02 від 30.12.2011, виписками по рахунку відповідача за період з 29.12.2011 по 26.11.2017.
Відповідно до п. 2.2. Договору (в редакції Договору про внесення змін та доповнень №20-3390/2-1 від 28.09.2012) кінцевий термін повернення кредиту - не пізніше 22.12.2014.
Проте, з матеріалів справи вбачається, що відповідач надані кредитні кошти не повернув.
Оскільки для роз'яснення питань, які виникли при вирішенні даного спору, необхідні були спеціальні знання, ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2018 було призначено у справі № 910/22113/17 судову економічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання:
- У якому розмірі документально підтверджується отримання Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" кредитних коштів за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 20-3765/2-1 від 29.12.2011?
- Чи підтверджується документально наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості ПАТ "Укрзалізниця" перед банком відповідно до умов кредитного договору та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за договором?
- Чи порушено банком порядок зарахування коштів направлених ПАТ "Укрзалізниця" на обслуговування кредиту, якщо так. то яка сума тіла кредиту та відсотків за користування кредитними коштами підлягає сплаті Позичальником, з врахуванням здійснених проплат на рахунки Банку?
- У якому розмірі підтверджується документально заборгованість ДТГО -Південно-Західна залізниця" зі сплати процентів за користування кредитом за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 20-3765/2-1 від 29.12.2011?
- Чи відповідає наявний в матеріалах справи наданий позивачем розрахунок пені по тілу кредиту в сумі 87 445 058,13 грн. умовам Кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 20-3765/2-1 від 29.12.2011, а якщо ні. то яка сума пені по тілу кредиту має бути нарахована на суму документально підтвердженої заборгованості за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 20-3765/2-1 від 29.12.2011?
- Чи відповідає наявний в матеріалах справи наданий позивачем розрахунок пені по процентам в сумі 347 687.03 грн. умовам Кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 20-3765/2-1 від 29.12.2011. а якщо ні, то яка сума пені по процентам має бути нарахована на суму документально підтвердженої заборгованості по процентам за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 20-3765 2-1 від 29.12.2011?
- Чи відповідає наявний в матеріалах справи наданий позивачем розрахунок 3% річних по тілу кредиту в сумі 26 897 297,13 грн. умовам Кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 20-3765/2-1 від 29.12.2011, а якщо ні, то яка сума 3% річних по тілу кредиту має бути нарахована на суму документально підтвердженої заборгованості за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 20-3765/2-1 від 29.12.2011?
- Чи відповідає наявний в матеріалах справи наданий позивачем розрахунок 3% річних по процентам в сумі 123 458.94 грн. умовам Кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 20-3765/2-1 від 29.12.2011. а якщо пі. то яка сума 3% річних по процентам має бути нарахована на суму документально підтвердженої заборгованості по процентам за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 20-3765/2-1 від 29.12.2011?
- Чи підтверджуються документально оформлення операцій ПАТ "Промінвсстбанк" з надання кредиту, нарахування і сплати відсотків за користування кредитами позичальником Державне територіальпо-галузеве об'єднанням "Південно Західна залізниця", ПАТ "Укрзалізниця" за договором про відкриття кредитної лінії № 20-3765/2-1 від 29.12.2011?
- Чи підтверджується документально незабезпечення щомісячних надходжень грошових коштів в розмірі 300 000 000,00 гривень ПАТ "Укрзалізниця" на поточні рахунки ПАТ "Укрзалізниця", що були відкриті в ПАТ "Промінвестбанк" за період листопад 2016 - жовтень 2017?
- Чи відповідає метод нарахування банком процентів за кредитним договором вимогам Положення про кредитування банку Положення про облікову політику Банку; Положення про кредитування юридичних осіб у доларах США?
У висновку експертів № 6811/6218/18-45 за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи від 28.09.2018 судовими експертами О.О. Маркіною та ОСОБА_2 встановлено:
«Отримання Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця» кредитних коштів за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії №20-3765/2-1 від 29.12.2011р. документально підтверджується в сумі 12 500 000,00 дол.США.
Наявний у матеріалах справи розрахунок ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» заборгованості Позичальника - ДТГО «Південно-Західна залізниця» по сплаті тіла кредиту та процентів за користування кредитними коштами відповідає умовам кредитного договору та документам щодо видачі та сплати кредиту.
Порушень ПАТ «Промінвестбанк» порядку зарахування коштів, направлених ПАТ «Укрзалізниця» на обслуговування кредиту, з наданих на дослідження документів не вбачається.
Згідно наданих документів, заборгованість ДТГО «Південно-Західна залізниця» перед ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» по сплаті процентів за користування кредитними коштами по кредитному договору про відкриття кредитної лінії №20-3765/2-1 від 29.12.2011р. станом на 27.11.2017р. документально підтверджується у розмірі 436 354,22 дол. США.
Розмір пені за прострочення сплати тіла кредиту по кредитному договору про відкриття кредитної лінії №20-3765/2-1 від 29.12.2011р. станом на 27.11.2017р. розрахунково складає 87 445 058,11 грн.
Розмір пені за прострочення сплати процентів по кредитному договору про відкриття кредитної лінії №20-3765/2-1 від 29.12.2011р. станом на 27.11.2017р. розрахунково складає 347 687,08 грн.
Розмір 3% річних за прострочення сплати тіла кредиту по кредитному договору про відкриття кредитної лінії №20-3765/2-1 від 29.12.2011р. станом на 27.11.2017р. розрахунково складає 26 897 297,13 грн.
Розмір 3% річних за прострочення сплати процентів по кредиту за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №20-3765/2-1 від 29.12.2011р. станом на 27.11.2017р. розрахунково складає 123 458,95 грн. Згідно листа Верховного суду України «Аналіз практики застосування ст.625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві» від 01.07.2014р., 3% річних повинні нараховуватись лише на суму основного боргу, а не на суму непогашених процентів. Вирішення питання щодо обґрунтованості нарахування та сплати Позичальником - ДТГО «Південно-Західна залізниця» 3% річних за порушення строків сплати процентів за користування кредитними коштами за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії №20-3765/2-1 від 29.12.2011р. не відноситься до компетенції судових експертів-економістів, і є прерогативою суду.
Оформлення господарських операцій ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» з надання кредиту, нарахування і сплати відсотків за користування кредитними коштами ДТГО «Південно-Західна залізниця» за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії №2 від 29.12.2011р. документально підтверджується.
За даними виписок по поточних рахунках: № НОМЕР_4 за період з 30.03.2012р. по 30.11.2015р., № НОМЕР_5 за період з 30.03.2012р. по 06.01.2016р. ДТГО «Південно-Західна залізниця» в ПАТ «Промінвестбанк», а також № НОМЕР_6 за період з 27.04.2016р. по 15.11.2017р., № НОМЕР_7 за період з 27.04.2016р. по 15.11.2017р. ПАТ «Укрзалізниця» в ПАТ «Промінвестбанк», здійснення забезпечення щомісячних надходжень грошових коштів в розмірі 300 000 000,00 грн. за листопад 2016р. - жовтень 2017р. не вбачається.
Метод нарахування Банком процентів за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії №20-3765/2-1 від 29.12.2011р. відповідає вимогам Облікової політики ПАТ «Промінвестбанк», затвердженої протоколом Правління Банку від 22.12.2011р. № 519.».
За приписами ст.1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи.
Відповідно до ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України)
За таких обставин, суд приймає до уваги висновок експертів № 6811/6218/18-45 за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи від 28.09.2018, складений Київським науково - дослідним інститутом судових експертиз, які були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку або за відмову від дачі висновку (п. 1 ст. 384, п. 1 ст. 385 Кримінального кодексу України).
Отже, за висновками проведеної судової експертизи заборгованість з повернення кредитних коштів за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії №20-3765/2-1 від 29.12.2011 документально підтверджується в розмірі 12 500 000,00 дол. США.
Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти указаних вимог, наразі зазначає, що враховуючи погоджену сторонами черговість зарахування платежів та відсутність у банку права нараховувати відсотки за користування кредитом у розмірі 10,65% після закінчення строку кредитування, кошти, сплачені на погашення нарахованих після 22.12.2014 процентів повинні були бути скеровані банком на погашення суми кредиту (тіла кредиту), що значно зменшує розмір кредитної заборгованості по тілу кредиту до суми 8 979 583,32 дол. США, яка є базою для нарахування інших заявлених позовних вимог.
Однак, суд відхиляє вказані доводи відповідача про необхідність зменшення тіла кредиту та, як наслідок, бази нарахування для інших заявлених вимог, з огляду на таке.
Матеріалами справи підтверджується, що позичальник самостійно та в добровільному порядку до 31.07.2017 (останній платіж від 04.08.2017) здійснював платежі в рахунок погашення процентів, а не в рахунок погашення простроченої заборгованості за тілом кредиту.
Матеріали справи не містять доказів, що позичальник звертався до банку з вимогою зарахувати кошти, сплачені як погашення процентів, в рахунок погашення простроченої заборгованості за тілом кредиту. Матеріали справи не містять доказів, що банк самостійно здійснив зарахування коштів, сплачених як погашення процентів, в рахунок погашення простроченої заборгованості за тілом кредиту. Умови Кредитного договору не містять положень про автоматичне здійснення такого зарахування.
Отже, на момент звернення до суду та на момент відступлення права вимоги на користь Компанії ВІЕР Глобал Партнере, Л.П. кошти, сплачені на погашення відсотків за користування кредитом не були зараховані на погашення суми тіла кредиту, а тому заборгованість за тілом кредиту становила 12 500 000 доларів США.
Відповідно до ч. 1 ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи викладене вище, Компанія ВІЕР Глобал Партнере, Л.П. за Договором купівлі-продажу прав вимоги від 22.02.2019 отримала право вимоги до Aкціонерного товариства «Українська залізниця» за тілом кредиту в розмірі 12 500 000 доларів США.
При цьому, як вбачається зі змісту поняття, «права вимоги», яке відповідно до Договору купівлі-продажу прав вимоги від 22.02.2019 перейшло до Компанії ВІЕР Глобал Партнерс, не охоплює жодних прав та обов'язків щодо надмірно сплачених коштів в рахунок погашення процентів. А тому питання щодо зарахування коштів, сплачених на погашення відсотків, в рахунок погашення суми тіла кредиту не може розглядатися в рамках даного судового процесу.
Отже, оскільки Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" було належно виконано свої зобов'язання з видачі Державному територіально - галузевому об'єднанню "Південно - західна залізниця" кредиту в сумі 12 500 000,00 доларів США, які останнім у встановлений строк повернуті не були, то заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором перед позивачем становить за тілом кредиту 12 500 000, 00 доларів США.
Відповідно, підлягає задоволенню позовна вимога Компанії ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П. про стягнення заборгованості по сплаті кредиту в розмірі 12 500 000,00 доларів США.
Відповідно до заявлених вимог, поряд з сумою основного боргу позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами за період з 01.08.2017 по 26.11.2017 у сумі 436 354,17 дол. США.
При цьому, судовими експертами вказано, що згідно наданих документів, заборгованість ДТГО «Південно-Західна залізниця» перед ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» по сплаті процентів за користування кредитними коштами по кредитному договору про відкриття кредитної лінії №20-3765/2-1 від 29.12.2011р. станом на 27.11.2017р. документально підтверджується у розмірі 436 354,22 дол. США.
Заперечуючи наразі проти стягнення нарахованих процентів повністю, відповідач вказує, що, враховуючи умови Кредитного договору, відповідно до яких не передбачено інший розмір процентів за неправомірне користування боржником грошовими коштами, відсутні підстави для нарахування відсотків за користування кредитними коштами після закінчення строку кредитування (після 22.12.2014) в розмірі 10,65%, а права кредитодавця в даному випадку захищені частиною другою статті 625 ЦК України.
Умовами Кредитного договору не передбачено право кредитора нараховувати проценти за неправомірне користування кредитними коштами у іншому розмірі, ніж той, що передбачений частиною другою статті 625 ЦК України. В свою чергу, з огляду на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 902/5/19 та від 02.07.2020 у справі № 910/18618/17, п. 3.2. Кредитного договору не може одночасно встановлювати розмір процентів за правомірне та неправомірне користування кредитними коштами.
Водночас, у відзиві на позовну заяву від 15.01.2018 відповідач зазначав, що беручи до уваги те, що в договорі сторонами передбачено процентну ставку за користування кредитними коштами в розмірі 10,65 % та зміну порядку нарахування процентів за користування кредитними коштами в разі прострочення заборгованості за кредитом, то відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України у договорі встановлений інший розмір процентів при порушенні виконання боржником зобов'язань. Як висновок, положення статті 625 ЦК орієнтуються на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 ГК та не повинно було бути застосованим, оскільки у кредитному договорі передбачено інший розмір процентів.
Разом з тим, з огляду на зміну судової практики щодо застосування ч. 2 ст. 625, ст. 1048 та ст. 1050 ЦК України, під час розгляду справи № 910/22113/17 Aкціонерне товариство «Українська залізниця» змінило свою правову позицію та зазначає про те, що кредитор після 22.12.2014 неправомірно нарахував проценти за користування кредитом у розмірі 10,65% річних, так як після 22.12.2014 підлягають нарахуванню проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України у розмірі 3 % річних, з огляду на те, що сторони Кредитного договору не передбачили інший розмір процентів за неправомірне користування кредитними коштами.
Суд зазначає, що дії відповідача як позичальника, який протягом тривалого строку (2 роки і 7 місяців) добровільно сплачував проценти за неправомірне користування кредитними коштами в розмірі 10,65% річних, тобто вже після закінчення визначеного п. 2.2 Кредитного договору терміну повернення кредиту - 22.12.2014, та визнавав те, шо сторони у п. 3.2. Кредитного договору передбачили право кредитора нараховувати проценти за неправомірне користування кредитом у розмірі 10,65 % річних, а наразі змінив свою позицію щодо обсягу власних зобов'язань за Кредитним договором та заперечує правомірність нарахування та сплати процентів за неправомірне користування кредитними коштами в розмірі 10,65 % річних, суперечать його попередній поведінці, отже протирічать доктрині venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), згідно якої ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці.
Отже, стосовно нарахування та стягнення з відповідача заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами за період з 01.08.2017 по 26.11.2017 у сумі 436 354,17 дол. США, суд зазначає таке.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
У межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.
За частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 статті 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Водночас, за змістом частини 2 статті 625, статті 1050 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Правовий аналіз змісту правовідносин, що випливають із права позикодавця на проценти за час дії договору позики, та правовідносин, які склалися внаслідок невиконання позичальником обов'язку повернути грошові кошти у визначений строк, не дає підстав для висновку, що такі правовідносини подібні за змістом.
Плата за прострочення виконання грошового зобов'язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625, статті 1050 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, тому підстави для застосування аналогії закону відсутні.
Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17.
У постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відтак, зі спливом строку кредитування припиняється право позикодавця нараховувати проценти за кредитом.
Подібні правові висновки викладено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).
Таким чином, у постановах Великої Палати Верховного Суду розмежовано випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує кошти, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.
Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.
Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною 1статті 1050 Цивільного кодексу України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення татті 625 цього Кодексу.
За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини 2 статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому, за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Подібний висновок сформовано в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
Тобто, відповідно до правових висновків щодо застосування ч. 2 ст. 625, ст. 1048 та ст. 1050 ЦК України Верховний Суд розмежовує поняття «проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами» та «проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами», причому останні проценти кваліфіковано саме в якості плати боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання, врегульованої ч. 2 статті 625 ЦК України (зокрема, постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17, постанова Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 5017/1987/12).
Так, відповідно до умов Кредитного договору (п. 3.2. договору в редакції договору про внесення змін та доповнень № 20-3390/2-1 від 28.09.2012) проценти за користування кредитом нараховуються банком, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 10,65 % річних, починаючи з дати першого списання коштів з кредитного рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом.
При цьому, якщо сторони бажають врегулювати свої правовідносини щодо стягнення річних у порядку частини другої статті 625 ЦК України іншим способом, ніж той який передбачено цією нормою, то таке регулювання повинно бути самостійною умовою договору, воно не може ототожнюватися з умовами договору про стягнення процентів за правомірне користування кредитом, передбаченими у порядку статті 1048 ЦК України, так як законодавець не ототожнює підстави правомірного та неправомірного користування кредитними коштами. Відповідні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 902/5/19 та від 02.07.2020 у справі № 910/18618/17.
Як встановлено судом, відповідних положень Кредитний договір не містить.
Отже, враховуючи, що умовами Кредитного договору не передбачено інший розмір процентів після прострочення грошового зобов'язання, то відповідно до ст. 625 ЦК України підлягають стягненню 3% річних, а не 10,65 % річних.
Тобто, заявлені позивачем до стягнення проценти у розмірі 436 354,17 доларів США, нараховані за процентною ставкою 10,65 % річних за період з 01.08.2017 по 26.11.2017, задоволенню не підлягають у повному обсязі.
Щодо вимог про стягнення 3 % річних, нарахованих на тіло кредиту за період з 23.12.2014 по 26.11.2017 у розмірі 26 897 297,13 грн, суд зазначає таке.
З огляду на те, що позичальником самостійно та в добровільному порядку сплачено кредитору проценти за неправомірне користування кредитом у розмірі 10,65% річних за період з 23.12.2014 по 31.07.2017, вимоги про стягнення процентів за неправомірне користування кредитом у розмірі 3% річних за вказаний період задоволенню не підлягають.
Разом з тим, суд зазначає, що з позичальника підлягають стягненню 3 % річних за період з 01.08.2017 по 26.11.2017.
Згідно з розрахунками суду, сума 3% річних, нарахованих на тіло кредиту за період з 01.08.2017 по 26.11.2017, становить 3 182 650,16 грн, що також підтверджується розрахунком експертів, наведеним у Висновку експертів № 6811/6812/18-45 від 28.09.2018.
Отже, за наведених обставин, підлягає задоволенню вимога ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П. про стягнення 3% річних, нарахованих на тіло кредиту відповідно до ст. 625 ЦК України за період з 01.08.2017 по 26.11.2017, у розмірі 3 182 650,16 грн.
Разом з тим, не підлягають задоволенню заявлені позивачем до стягнення пеня у розмірі 347 687,03 грн. та 3% річних у розмірі 123 458,94 грн., нараховані на проценти, зважаючи на таке.
З огляду на неправомірність нарахування процентів за користування кредитом після 22.12.2014, не підлягають задоволенню як похідні вимоги щодо стягнення пені за прострочення сплати таких процентів за період з 05.07.2017 по 09.07.2017 та з 05.09.2017 по 26.11.2017 у розмірі 347 687,03 грн. та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України, нарахованих на заборгованість по таким процентам, у розмірі 123 331,77 грн.
Разом з тим, суд зазначає, що кредитор має право на стягнення 3% річних, нарахованих 05.11.2014 на суму прострочених до сплати в межах строку кредитування процентів, у розмірі 127,17 грн, що підтверджується Висновком експертів № 6811/6812/18- 45 від 28.09.2018.
Щодо позовних вимог про стягнення пені на тіло кредиту в розмірі 87 445 058,13 грн, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.
Пунктом 5.3 Договору (в редакції Договору про внесення змін та доповнень №20-3390/2-1 від 28.09.2012) передбачено, що за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або плати за кредит Позичальник сплачує пеню, яка обчислюється щоденно за методом факт/факт від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення.
Розрахунок неустойки (пені, штрафів), передбаченої цим договором, здійснюється у гривневому еквіваленті, з використанням офіційного щоденного курсу іноземних валют, встановленого Національним банком України. (п.6.9 Договору в редакції Договору про внесення змін та доповнень №20-3390/2-1 від 28.09.2012).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Натомість, пунктом 3.3 Договору сторонами передбачено інше, зокрема погоджено, що у випадку, якщо банком застосована до позичальника неустойка у вигляді пені, остання нараховується банком з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати припинення цих обставин включно, та сплачується позичальником у порядку передбаченому п. 3.2 цього договору для нарахування та сплати процентів, на рахунок, номер якого повідомляється банком позичальнику негайно після його відкриття.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Неустойка нараховується в разі порушення боржником зобов'язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України) з першого дня прострочення та до тих пір, поки зобов'язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов'язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов'язання. Тобто пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано в законі чи договорі.
За наведених обставин суд погоджується з наявністю правових підстав для нарахування пені відповідно до умов Кредитного договору (п. 3.3. Кредитного договору) за період з 27.11.2016 по 26.11.2017 та вказує про обґрунтованість та арифметичну правильність заявленої суми пені в розмірі 87 445 058,13 грн.
Правильність розрахунку пені по тілу кредиту в загальному розмірі 87 445 058,13 грн. підтверджено також Висновком експертів від 28.09.2018 № 6811/6812/18-45.
Щодо позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 310 000,00 грн, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 3.9. Договору (в редакції Договору про внесення змін №20-3782/2-1 від 29.12.2011) позичальник зобов'язується забезпечити щомісячні надходження грошових коштів на поточні рахунки у Банку у розмірі не менше 300 000 000,00 (триста мільйонів) гривень.
У разі порушення (невиконання) позичальником з будь-яких підстав зобов'язань передбачених цим пунктом, банк має право стягнути з позичальника штраф у розмірі 20 000,00 грн. за кожен випадок невиконання. Сплата штрафу не звільняє позичальника від належного виконання зобов'язань за цим договором.
Пунктом 4.2.3 Договору передбачено, що позичальник зобов'язується безумовно надавати представнику банку у строки передбачені цим пунктом або за їх першою вимогою у строк не більше 10 робочих днів: інформацію про свою фінансово-господарську діяльність, а саме: бухгалтерську та статистичну звітність/ розшифровки дебіторської та кредиторської заборгованості. Вищевказану звітність, засвідчену підписами уповноважених осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою підприємства, надавати щоквартально, протягом 10 робочих днів після дати офіційно встановленої для Укрзалізниці відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 p. № 419 (квартальна звітність - на 43 день після закінчення звітного кварталу, річна -10 квітня наступного за звітним роком); щорічно до 01 лютого письмове підтвердження залишків по всіх рахунках, відкритих в Банку станом на 01 січня, затверджене підписами уповноважених осіб Позичальника, яким надано право першого та другого підпису, скріплене печаткою. При неотриманні підтверджень протягом місяця залишок коштів вважається підтвердженим; висновки аудиторів, бухгалтерські та інші документи, що підтверджують рух; (списання, зарахування) грошових коштів позичальника за рахунками в інших кредитно-фінансових установах, в тому числі в іноземній валюті, а також договори, контракти, рахунки-фактури, що стосуються предмету цього договору, документи, які підтверджують використання кредиту згідно його цільового призначення, з також документи, які підтверджують наявність, стан та рух майна (у тому числі заставленого майна) позичальника та/або Заставодавця, та повну інформацію, що стосується судових справ, стороною яких є позичальник, справи про банкрутство позичальника та/або Заставодавця, про порушення якої позичальник зобов'язується повідомити банк не пізніше 5 (п'яти) робочих днів з дня винесення судом відповідної ухвали. У разі ненадання інформації, передбаченої пунктом 4.2.3 цього договору позичальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі, встановленому в.п.5.5 цього договору.
Відповідно до позовної заяви та довідки-розрахунку штрафу, за період невиконання вказаних умов Договору за кількістю випадків 12 (листопад 2016 року - жовтень 2017 року) позивачем заявлено до стягнення суму штрафу в розмірі 240 000,00 грн.
Також позивачем заявлено вимогу про стягнення штрафу в розмірі 50 000,00 грн. відповідно до п. 3.2.7, п. 5.3 договору застави майнових прав № 20-3767/3-1 від 29.12.2011 за порушення умов в частині надання документів про продовження термінів дії договорів, майнові права за якими передані в заставу - 31.12.2014.
Крім того, позивачем нараховано 20 000,00 грн штрафу за порушення відповідачем умов п. 4.2.3 Договору щодо надання інформації про свою господарську діяльність (не надані розшифровки статті «Чистий прибуток» на 01.01.2017).
Як вбачається із матеріалів справи, документи, що підтверджують незабезпечення позичальником щомісячних надходжень грошових коштів в розмірі не менше 300 000 000 млн. грн. на поточні рахунки банку у періоді листопад 2016 року - жовтень 2017 року позивачем до справи не долучені. В договорі сторони не обумовили, на які саме поточні рахунки в банку відповідач має забезпечити щомісячні надходження у погодженій сумі.
Отже, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів для підтвердження правомірності нарахування штрафу в розмірі 240 000,00 грн
Підставою для застосування штрафних санкцій у розмірі 50 000,00 грн у позовній заяві позивач називає порушення умов договору застави майнових прав № 20-3767/3-1 від 29.12.2011 в частині надання документів про продовження термінів дії договорів, майнові права за якими передані в заставу банку (термін дії договорів, майнові права за якими передані в заставу - 31.12.2014).
Відповідальність у вигляді сплати штрафу у розмірі 50 000,00 грн. передбачена п. 5.3 договору застави майнових прав № 20-3767/3-1 від 29.12.2011, зокрема, у випадку невиконання Заставодавцем умов щодо заміни Предмету застави, які передбачені п. 3.2.7 цього договору.
Так, згідно з п. 3.2.7 договору застави майнових прав № 20-3767/3-1 від 29.12.2011, у випадку зменшення вартості та/або часткового або повного виконання зобов'язань, право вимоги за якими становить Предмет застави, та/або закінчення строків усіх та/або частини цих зобов'язань, та/або їх припинення у будь-який спосіб, та/або відмови Боржника виконати їх (зокрема, шляхом прострочення їх виконання), та/або погіршення фінансового стану Позичальника відповідно доповнити Предмет застави або замінити його іншими майновими правами, рівноцінними або більшими за вартістю та ліквідністю. Заміна Предмету застави у цьому випадку відбувається за згодою Заставодержателя, яка має бути виражена письмово.
Однак, документального підтвердження вираження письмової згоди Заставодержателя (банку) на заміну предметів застави по договорах, майнові права за якими передані в заставу банку та термін дії яких закінчився 31.12.2014, позивач не надав. В обґрунтування вимог про застосування відповідальності заставодавця по договору (Укрзалізниці) позивач не вказав, які саме договори не продовжені, та які не можуть бути належним забезпеченням виконання зобов'язань згідно укладеного договору застави майнових прав № 20-3767/3-1 від 29.12.2011.
Крім того, оскільки п. 4.2.3 Кредитного договору не передбачено обов'яку відповідача за первісним позовом надавати розшифровки статті "Чистий прибуток", вимоги позивача за первісним позовом в частині стягнення штрафу в розмірі 20 000, 00 грн. за порушення п.4.2.3 Кредитного договору в зв'язку з ненаданням вказаного документу не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення штрафу у розмірі 310 000,00 грн у зв'язку з її необґрунтованістю та недоведеністю.
Щодо клопотання відповідача про застосування строку позовної давності до позовних вимог, в тому числі до нарахованих позивачем штрафних санкцій, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно зі статтею 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (пункт 1), за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. (пункт 5).
Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (пункт 3), сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (пункт 4).
За змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Згідно з ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Разом з тим, відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Таким чином, стягнути неустойку (зокрема, пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише в межах спеціальної позовної давності, яка згідно із частиною першою статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, установленими статтями 253-255 цього Кодексу, від дня порушення грошового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц.
23.03.2021 у клопотанні про зменшення штрафних санкцій по справі відповідачем було заявлено про застосування строків позовної давності до позовних вимог, в тому числі до нарахованих позивачем штрафних санкцій.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з даним позовом 08.12.2017, а тому до вимог про стягнення про стягнення 3 % річних, нарахованих 05.11.2014 на суму прострочених до сплати процентів, у розмірі 127,17 грн, підлягає застосуванню позовна давність, внаслідок чого у задоволенні цих вимог суд відмовляє.
Крім того, до вимог про стягнення пені по кредиту за загальний період прострочення виконання відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 27.11.2016 по 07.12.2016 також слід застосувати спеціальні строки позовної давності за заявою відповідача.
Так, за розрахунком суду, з урахуванням застосування судом позовної давності, до стягненню в межах заявленого позову підлягає пеня у розмірі 84 737 165,75 грн за період з 08.12.2016 по 26.11.2017.
Щодо решти позовних вимог, а саме, про стягнення 12 500 000,00 доларів США заборгованості по кредиту, 3 182 650,16 грн. 3% річних, нарахованих на тіло кредиту за період з 01.08.2017 по 26.11.2017, 84 737 165,75 грн пені, нарахованої на тіло кредиту за період з 08.12.2016 по 26.11.2017, позовна даність не застосовується, оскільки пропущена позивачем не була.
Крім того, суд звертає увагу, що оскільки відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів у розмірі 436 354,17 доларів США, пені по процентам у розмірі 347 687,03 грн, 3% річних по процентам у розмірі 123 458,94 грн, 3% річних по тілу кредиту у розмірі 23 714 646,97 грн та штрафу у розмірі 310 000,00 грн по суті у зв'язку з недоведеністю позовних вимог, питання порушення строку позовної давності не впливає на суть винесеного рішення і відповідно, строк позовної давності, як спосіб захисту саме порушеного права, при вирішенні цих спірних вимог застосуванню не підлягає.
Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, суд зазначає таке.
В обґрунтування клопотання про зменшення штрафних санкцій відповідач зазначає, зокрема, що судом при ухваленні рішення до правовідносин між позивачем та відповідачем повинна бути застосована ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», відповідно до якої на час проведення АТО забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася АТО.
Крім того, оскільки через запровадження на усій території України карантину вводилась заборона перевезення пасажирів залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення (приміському, міському, регіональному та дальньому), у зв'язку з чим, АТ "Укрзалізниця" недоотримано доходи від пасажирських та вантажних перевезень приблизно в розмірі 6-10 млрд грн. за перше півріччя 2020, та АТ "Укрзалізниця" наразі перебуває у скрутному фінансовому становищі.
Також, відповідач звертає увагу, що виникнення спірних правовідносин, прострочення заборгованості, сталося через збіг негативних обставин під час реформування та функціонування АТ «Укрзалізниця» в тяжких фінансово-економічних умовах, пов'язаних з втратою основних ресурсів через анексію АР «Крим» і воєнні дії на Сході держави та знецінення національної валюти.
Згідно із статтею 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, має бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання; майновий стан сторін, які беруть участь в зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.
Статтею 546 ЦК України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов'язань.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Однак, відповідачем не надано до суду жодних належних та допустимих доказів в розумінні статей 76, 77 ГПК України на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов'язань, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення.
Також суд звертає увагу на те, що наведені відповідачем обставини щодо функціонування АТ "Укрзалізниця" в тяжких фінансово-економічних умовах, пов'язаних з втратою основних ресурсів через анексію АР "Крим" і воєнних дій на сході держави та знецінення національної валюти мали вплив також і на банківську систему, яка аналогічно функціонувала за наведених тяжких обставин, що не надає переваг жодній стороні кредитного договору в питанні зменшення відповідальності встановленої договором.
Крім того, стосовно доводів відповідача в частині необхідності застосування ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", суд зазначає таке.
Так, указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» введено у дію відповідне рішення Ради національної безпеки і оборони України щодо проведення антитерористичної операції на сході України.
Відповідно ч. 1 ст. 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669-VII від 02.09.2014 періодом проведення антитерористичної операції є час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Частиною 2 ст. 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669-VII від 02.09.2014 встановлено, що територія проведення антитерористичної операції - це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» № 405/2014 від 14.04.2014.
За змістом ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14.04.2014, зокрема юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.
На виконання абз. 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р і від 02.12.2015 № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого не включено місто Київ.
У даній справі відповідачем є Акціонерне товариство «Українська залізниця», що зареєстроване у м. Києві, а виконання кредитного договору не потребує вчинення дій відповідачем у зоні проведення антитерористичної операції.
Зважаючи на викладене, враховуючи недоведеність відповідачем поважності причин неналежного виконання ним грошових зобов'язань за кредитним договором, майновий стан обох сторін, не вчинення позичальником з 2014 всіх необхідних дій з метою погашення заборгованості, а також те, що сума пені не є "значно" чи "надмірно" великою, порівняно із загальним розміром заборгованості за кредитним договором та часом прострочення належних до сплати сум кредиторові, суд доходить висновку про відмову у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" про зменшення розміру штрафних санкцій.
Крім того, дослідивши матеріали справи, суд вказує, що Акціонерне товариство "Українська залізниця" є правонаступником Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно - західна залізниця", виходячи з наступного.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815), як нова юридична особа, утворена згідно із Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" (далі - Закон) та постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".
Статут Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" затверджено постановою Кабінету Міністрів України №735 від 02.09.2015 року.
21.10.2015 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців було внесено запис про проведення державної реєстрації юридичної особи - Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".
Відповідно до вказаної постанови Кабінету Міністрів України Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" утворюється на базі Державної адміністрації залізничного транспорту (код ЄДРПОУ 00034045), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття. Серед таких підприємств є Державне територіально - галузеве об'єднання "Південно - західна залізниця", яке є позичальником (стороною) за Договором.
Згідно з ч.ч. 1, 3-7 ст. 2 Закону утворення товариства здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Товариство утворюється як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття (далі - підприємства залізничного транспорту). Статут товариства затверджується Кабінетом Міністрів України. Засновником товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України. Товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту. Оприлюднення затвердженого Кабінетом Міністрів України переліку підприємств залізничного транспорту, на базі яких утворюється товариство, є офіційним повідомленням для кредиторів про припинення таких суб'єктів господарювання.
В той же час, слід зазначити, що ч. 6 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" має спеціальний (пріоритетний у застосуванні) характер по відношенню до загальних норм статей 104, 107 ЦК України, що вбачається з пункту 2 розділу III "Перехідні та прикінцеві положення" цього Закону. Зазначена норма не ставить факт правонаступництва створеного Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" за правами і обов'язками визначених підприємств Укрзалізниці в залежність від обов'язкового попереднього припинення зазначених підприємств, у тому числі і Державного територіально - галузевого об'єднання "Південно - західна залізниця".
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які за змістом ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" є достовірними, Акціонерне товариство "Українська залізниця" визначене правонаступником, у тому числі Державного територіально - галузевого об'єднання "Південно - західна залізниця", що узгоджується також зі змістом п. 2 Статуту Акціонерного товариства "Українська залізниця".
При реорганізації юридичної особи відбувається універсальне правонаступництво. При універсальному правонаступництві все майно особи як сукупність прав та обов'язків, які їй належать, переходить до правонаступника чи правонаступників, при цьому в цій сукупності переходять усі окремі права та обов'язки, які належали на момент правонаступництва правопопереднику незалежно від їх виявлення на той момент.
Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду викладеною у постанові від 16.06.2020 у справі №910/5953/17.
Таким чином, Акціонерне товариство "Українська залізниця" є правонаступником прав та обов'язків Державного територіально - галузевого об'єднання "Південно - західна залізниця", яке є стороною договору. У зв'язку з чим, від Державного територіально - галузевого об'єднання "Південно - західна залізниця" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" перейшли всі права та обов'язки позичальника за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №20-3765/2-1 від 29.12.2011.
Згідно з частинами 1-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).
Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Враховуючи вказане вище, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 12 500 000,00 доларів США заборгованості по кредиту за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 20-3765/2-1 від 29.12.2011, 3 182 650,16 грн. 3% річних, нарахованих на тіло кредиту за період з 01.08.2017 по 26.11.2017, 84 737 165,75 грн пені, нарахованої на тіло кредиту за період з 08.12.2016 по 26.11.2017.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, відповідно до наведених норм, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судовий збір та витрати, пов'язані із проведенням судової експертизи у цій справі, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 40075815) на користь Віер Глобал Партнерс, Л.П. (190 Елжін Авеню, Джоржтаун, Великий Кайман, KY1-9005, Кайманові острови) (VR Global Partners, L.P.: 190 Elgin Avenue, George Town, Grand Cayman KY1-9005, Cayman Islands) 12 500 000 (дванадцять мільйонів п'ятсот тисяч) доларів США 00 центів заборгованості по кредиту за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 20-3765/2-1 від 29.12.2011, 3 182 650 (три мільйони сто вісімдесят дві тисячі шістсот п'ятдесят) грн. 16 коп. 3% річних, нарахованих на тіло кредиту за період з 01.08.2017 по 26.11.2017, 84 737 165 (вісімдесят чотири мільйони сімсот тридцять сім тисяч сто шістдесят п'ять) грн. 75 коп. пені, нарахованої на тіло кредиту за період з 08.12.2016 по 26.11.2017, та 219 888 (двісті дев'ятнадцять тисяч вісімсот вісімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору за подання позову.
3. Стягнути з Віер Глобал Партнерс, Л.П. (190 Елжін Авеню, Джоржтаун, Великий Кайман, KY1-9005, Кайманові острови) (VR Global Partners, L.P.: 190 Elgin Avenue, George Town, Grand Cayman KY1-9005, Cayman Islands) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 40075815) 9 634 (дев'ять тисяч шістсот тридцять чотири) грн. 65 коп. витрат на проведення судової експертизи.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 19.05.2021
Суддя Т. Ю. Трофименко