ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.05.2021Справа №910/2122/21
Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрагрант"
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект"
про стягнення 111 800,75 грн.,
У лютому 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрагрант" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" про стягнення 38 923,89 грн.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрагрант" стверджує, що Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" було прострочено виконання своїх зобов'язань з оплати поставленого позивачем згідно Договору поставки №53-129-01-20-02205 від 16.12.2020 товару, у зв'язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрагрант" вказує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 21 863,06 грн., нарахованих за січень 2021 року, та 3% річних у розмірі 17 060,83 грн., нарахованих за період з 07.01.2021 по 08.02.2021.
У змісті позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрагрант" виклало попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого позивач очікує понести витрати, пов'язані із розглядом даної справи, на оплату судового збору у розмірі 2 270,00 грн. та витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі від 15 000,00 грн. до 20 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2021 відкрито провадження у справі №910/2122/21; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Вказана ухвала суду від 17.02.2021 була надіслана відповідачу 19.02.2021 на адресу, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3), рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, та у відповідності до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105477283353 дана ухвала вручена Державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 22.02.2021.
Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 17.02.2021 у справі №910/2122/21 встановлено Державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" строк на подання відзиву з долученими до нього доказами та з доказами його направлення позивачу - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
Отже, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" повинне було подати відзив на позов у строк до 09.03.2021 включно.
05.03.2021 через відділ діловодства суду від Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" надійшов відзив на позов з доказаними його направлення позивачу, у якому відповідач вказує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрагрант" було невірно здійснено розрахунок 3% річних. Крім того, відповідач зазначає, що знаходиться у катастрофічному фінансовому стані у зв'язку з нездійсненням контрагентами із ним розрахунків за спожиту електроенергію, а тому відсутня вина Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" у несвоєчасному здійсненні оплати за отриману продукцію. Також у своєму відзиві відповідач, посилаючись на викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 правову позицію, просить суд зменшити суму 3% річних до 1 000,00 грн., мотивуючи своє прохання тим, що затримка оплати склала лише близько одного місяця, в той час як збитки Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрагрант" від знецінення гривні компенсуються заявленими до стягнення інфляційними втратами. До того ж, у відзиві відповідач звернув увагу суду, що позивач заявив лише суму витрат на професійну правничу допомогу, проте не надав доказів на підтвердження факту надання послуг, їх обсягу та вартості, у зв'язку з чим просив суд відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Фрагрант" у відшкодуванні відповідних судових витрат або зменшити їх до співмірного розміру.
23.03.2021 засобами поштового зв'язку від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрагрант" надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог з доказами її направлення відповідачу, в якій позивач збільшив суму інфляційних втрат до 94 739,92 грн., а в частині заявлених до стягнення 3% річних - у розмірі 17 060,83 грн. вимога залишилась без змін.
Пунктом 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
З аналізу наведеної норми вбачається, що позивач може реалізувати своє право на збільшення розміру позовних вимог лише до початку розгляду справи по суті.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Згідно ч. 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Провадження у справі №910/2122/21 було відкрите 17.02.2021 - дата ухвали про відкриття провадження у справі, а відтак згідно приписів ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд даної справи по суті розпочався 20.03.2021 (з урахуванням ч. 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 7 статті 116 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Як вбачається із конверту, в якому до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрагрант" про збільшення розміру позовних вимог, остання була здана до установи поштового зв'язку 19.03.2021, тобто позивачем реалізовано своє право на збільшення розміру позовних вимог в межах визначеного пунктом 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України строку.
З огляду на наведене, а також враховуючи, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрагрант" про збільшення розміру позовних вимог відповідає вимогам ст.ст. 46, 170 Господарського процесуального кодексу України, суд приймає збільшення розміру позовних вимог, у зв'язку з чим подальший розгляд справи буде здійснюватися в межах заявлених до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 17 060,83 грн. та інфляційних втрат у розмірі 94 739,92 грн., у зв'язку з чим має місце нова ціна позову.
Також 23.03.2021 засобами поштового зв'язку від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрагрант" надійшла відповідь на відзив з доказами її направлення відповідачу, в якій позивач обґрунтовує правильність здійснення ним розрахунку 3% річних. Крім того, позивач заперечує проти зменшення розміру 3% річних з тих підстав, що ст. 233 Господарського кодексу України передбачає право зменшити розмір штрафних санкцій, в той час як згідно ч. 1 ст. 230 цього Кодексу штрафними санкціями є неустойка, штраф, пеня. До того ж, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрагрант" вказує, що в позовній заяві було заявлено лише орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу, а остаточну суму витрат буде визначено позивачем протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду по суті справи, тому доводи відповідача про не підтвердження факту надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу та вартості, є необґрунтованими.
05.04.2021 через відділ діловодства суду від Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" надійшли заперечення на відповідь на відзив на позов з доказаними їх направлення позивачу, у яких відповідач повторно стверджує про невірність здійсненого Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрагрант" розрахунку 3% річних з огляду на те, що останнім нараховувались 3% річних не на заборгованість за кожну окрему партію товару, а на заборгованість в цілому з урахуванням її зростання з настанням строку оплати за кожною наступною партією товару. Також відповідач вказує, що розмір 3% річних є надмірним, а можливість його зменшення підтверджена висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18. Крім того, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" вказує, що відповідачем не надано суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи, що сторонами було подано всі, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, заяви по суті спору, суд приходить до висновку про можливість розглянути справу по суті за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
16.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрагрант" (постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (покупець) було укладено договір поставки №53-129-01-20-02205 (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався в порядку і на умовах, визначених у договорі, поставити світлі нафтопродуки виробництва ВАТ "Мозирський НПЗ", РБ, АТ "Куйбишівський НПЗ", РФ, Філія ПАТ "АНК Башнефть" "Башнефть-Новойл", РФ, Філія ПАТ "АНК Башнефть" "Башнефть-УНПЗ", РФ, АТ "Новокуйбишевський НПЗ", РФ, АТ "Сізранський НПЗ", РФ, ПАТ "Укртатнафта", Україна, Шебелинське відділення з переробки газового конденсату і нафти, що є підрозділом управління з переробки газу та газового конденсату АТ "Укргазвидобування", Україна для потреб ВП "Рівненьска АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом", а покупець зобов'язався в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію.
Пунктом 4.2 Договору передбачено, що оплата продукції за Специфікацією здійснюється покупцем за кожну поставлену партію продукції протягом 10 робочих днів від дати підписання акту приймання-передачі поставленої продукції.
Датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача (п. 5.4 Договору).
Згідно п. 5.10 Договору належне виконання постачальником свого зобов'язання щодо поставки продукції відповідної якості та кількості підтверджується підписанням сторонами акту приймання-передачі продукції.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30.06.2021, а в частині оплати за поставлену продукцію - до повного розрахунку (п. 10.1 Договору).
На виконання своїх зобов'язань за Договором Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрагрант" було поставлено Державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" продукцію загальною вартістю 7 424 675,30 грн., що підтверджується видатковими накладними №511 від 21.12.2020 на суму 1 020 489,12 грн., №513 від 22.12.2020 на суму 1 018 609,92 грн., №517 від 23.12.2020 на суму 1 019 486,88 грн., №515 від 24.12.2020 на суму 579 589,38 грн., №518 від 24.12.2020 на суму 1 545 558,48 грн., №520 від 28.12.2020 на суму 509 242,32 грн., №519 від 29.12.2020 на суму 529 934,40 грн., №521 від 29.12.2020 на суму 1 064 775,60 грн., №523 від 30.12.2020 на суму 136 989,20 грн. та актами приймання-передачі ТМЦ №041-38/1945 від 21.12.2020, №041-38/1968 від 22.12.2020, №041-38/1999 від 23.12.2020, №041-38/2007 від 24.12.2020, №041-38/2006 від 24.12.2020, №041-38/2008 від 28.12.2020, №041-38/2022 від 29.12.2020, №041-38/2021 від 29.12.2020, №041-38/2023 від 30.12.2020.
В свою чергу, як стверджують сторони, Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" було оплачено поставлену продукцію Товариству з обмеженою відповідальністю "Фрагрант" 09.02.2021.
Спір у справі виник у зв'язку з твердженнями Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрагрант" про наявність правових підстав для стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" 3% річних у розмірі 17 060,83 грн. та інфляційних втрат у розмірі 94 739,92 грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).
Натомість відповідач вказує, що за його розрахунками за порушення грошових зобов'язань за Договором з нього підлягає стягненню 3% річних у розмірі 16 511,99 грн., які останній просить зменшити до 1 000,00 грн.
Відмінність у розрахунках 3% річних сторін полягає у тому, що позивач нараховує їх на загальну суму заборгованості з урахуванням настання строку оплати за кожною наступною партією товару, в той час як відповідач здійснює розрахунок 3% річних на заборгованість по кожній окремій партії товару.
Таким чином, до предмету доказування у даній справі входить питання визначення розміру 3% річних та інфляційних втрат, стягнення яких є правомірним з відповідача.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.
За приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи видаткових накладних та актів приймання-передачі ТМЦ Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрагрант" було поставлено Державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" продукцію загальною вартістю 7 424 675,30 грн.
Вказані видаткові накладні та акти підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін, а також в них міститься посилання на реквізити Договору.
Зокрема, на підтвердження повноважень особи, яка від імені Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" прийняла товар, позивачем було долучено до матеріалів справи довіреність №211 від 17.12.2020.
Також позивачем долучено до позовної заяви податкові накладні, складені за господарськими операціями з поставки товарів згідно видаткових накладних №511 від 21.12.2020 на суму 1 020 489,12 грн., №513 від 22.12.2020 на суму 1 018 609,92 грн., №517 від 23.12.2020 на суму 1 019 486,88 грн., №515 від 24.12.2020 на суму 579 589,38 грн., №518 від 24.12.2020 на суму 1 545 558,48 грн., №520 від 28.12.2020 на суму 509 242,32 грн., №519 від 29.12.2020 на суму 529 934,40 грн., №521 від 29.12.2020 на суму 1 064 775,60 грн., №523 від 30.12.2020 на суму 136 989,20 грн. та квитанції про реєстрацію відповідних податкових накладних.
В свою чергу, сторонами не заперечуються обставини виконання позивачем свого зобов'язання з поставки товару у визначених Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрагрант" обсягах та вартості.
Частиною 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Частиною 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами та сторонами підтверджується факт поставки та відповідно прийняття відповідачем товару загальною вартістю 7 424 675,30 грн.
Положеннями ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 4.2 Договору передбачено, що оплата продукції за Специфікацією здійснюється покупцем за кожну поставлену партію продукції протягом 10 робочих днів від дати підписання акту приймання-передачі поставленої продукції.
За приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відтак, з урахуванням положень статей 253, 530 Цивільного кодексу України та п. 4.2 Договору Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" повинне було оплатити товар:
- поставлений за видатковою накладною №511 від 21.12.2020 на суму 1 020 489,12 грн. до 06.01.2021 включно;
- поставлений за видатковою накладною №513 від 22.12.2020 на суму 1 018 609,92 грн. до 11.01.2021 включно;
- поставлений за видатковою накладною №517 від 23.12.2020 на суму 1 019 486,88 грн. до 12.01.2021 включно;
- поставлений за видатковою накладною №515 від 24.12.2020 на суму 579 589,38 грн. до 13.01.2021 включно;
- поставлений за видатковою накладною №518 від 24.12.2020 на суму 1 545 558,48 грн. до 13.01.2021 включно;
- поставлений за видатковою накладною №520 від 28.12.2020 на суму 509 242,32 грн. до 14.01.2021 включно;
- поставлений за видатковою накладною №519 від 29.12.2020 на суму 529 934,40 грн. до 15.01.2021 включно;
- поставлений за видатковою накладною №521 від 29.12.2020 на суму 1 064 775,60 грн. до 15.01.2021 включно;
- поставлений за видатковою накладною №523 від 30.12.2020 на суму 136 989,20 грн. до 16.01.2021 включно.
Позивач стверджує, а відповідачем у своєму відзиві підтверджується, що Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" з простроченням оплачено поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрагрант" товар, а саме - 09.02.2021.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, відповідач обов'язку по сплаті грошових коштів у визначений Договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" вказує, що в порушенні грошового зобов'язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрагрант" відсутня його вина, оскільки відповідач не може оплатити поставлений товар з підстав не здійснення з ним розрахунків контрагентами. Зокрема, відповідач стверджує, що лише дебіторська заборгованість перед Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" складає близько 25 000 000 000,00 грн. Крім того, відповідач вказує на свій скрутний фінансовий стан.
Однак, суд вважає, що наведені відповідачем обставини не є обставинами, з якими законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, оскільки, відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Принципи підприємницької діяльності визначено ст. 44 Господарського кодексу України, а саме: підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.
Таким чином, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така діяльність здійснюється нею на власний ризик. Юридична особа самостійно розраховує ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймає рішення про вчинення чи утримання від таких дій. Настання несприятливих наслідків в господарській діяльності юридичної особи є її власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво.
Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Тотожні приписи містяться в ст. 617 Цивільного кодексу України.
Відтак наведені відповідачем обставини не звільняють Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від відповідальності за порушення зобов'язань.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Із розрахунків 3% річних та інфляційних втрат вбачається, що позивачем нараховується відповідачу 3% річних на суму заборгованості 7 424 675,30 грн. за період з 07.01.2021 по 08.02.2021 та інфляційні втрати на суму заборгованості у розмірі 7 287 686,10 грн. за період з 01.01.2021 по 31.01.2021.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням визначених судом дат, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання грошових зобов'язань, та визначених позивачем дат, до яких підлягають нарахування 3% річних та інфляційні втрати, суд приходить до висновку, що правомірним є стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 3% річних у розмірі 16 367,03 грн. та інфляційних втрат у розмірі 94 739,92 грн.
В іншій частині заявлені до стягнення 3% річних у розмірі 693,80 грн. (17 060,83 грн. - 16 367,03 грн.) розраховані невірно у зв'язку з наступним.
По-перше, позивачем невірно визначено дати, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язань з оплати товару, поставленого за видатковими накладними №513 від 22.12.2020 на суму 1 018 609,92 грн., №517 від 23.12.2020 на суму 1 019 486,88 грн., №515 від 24.12.2020 на суму 579 589,38 грн., №518 від 24.12.2020 на суму 1 545 558,48 грн., №520 від 28.12.2020 на суму 509 242,32 грн., №519 від 29.12.2020 на суму 529 934,40 грн., №521 від 29.12.2020 на суму 1 064 775,60 грн., №523 від 30.12.2020 на суму 136 989,20 грн. (без врахування приписів статті 253 Цивільного кодексу України, згідно яких перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок) та відповідно нараховувались 3% річних на останній день строку для виконання відповідачем зобов'язання.
По-друге, при визначенні строку оплати товару, поставленого за видатковою накладною №513 від 22.12.2020 на суму 1 018 609,92 грн. позивачем не враховано, що 7 січня 2021 року є святковим днем згідно ст. 73 Кодексу законів про працю України - Різдво Христове, 8 січня 2021 року є неробочим днем згідно розпорядження Кабінету Міністрів України №1191-р від 30.09.2020 "Про перенесення робочих днів у 2021 році", а 9 та 10 січня 2021 року є вихідними днями - суботою та неділею відповідно, в той час як п. 4.2 Договору обумовлено обрахунок строку на оплату товару у робочих днях.
Таким чином, 10 робочим днем від дати складання акту приймання-передачі ТМЦ №041-38/1968 від 22.12.2020 (останнім днем на виконання зобов'язання з оплати товару, поставленого за видатковою накладною №513 від 22.12.2020) є 11.01.2021, а відтак Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" є таким, що прострочило виконання відповідного зобов'язання з 12.01.2021.
По-третє, позивачем не враховано, що 2020 рік є високосним, а тому 3% річних повинні обраховуватись виходячи із 366 днів, в той час як позивачем здійснено відповідний розрахунок виходячи із 365 днів (що вбачається із викладеного у змісті позовної заяви розрахунку).
При цьому, судом здійснювався розрахунок 3% річних втрат як за методикою позивача, так і за методикою відповідача, внаслідок чого встановлено, що за умови врахування викладених недоліків розрахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрагрант", правильність визначення розміру 3% річних не залежить від методики розрахунку. Одержані за наслідками таких розрахунків (як за методикою позивача, так і за методикою відповідача) розміри 3% річних є ідентичними - 16 367,02 грн.
Крім того, варто відзначити, що при здійсненні розрахунку інфляційних втрат суд виходив з того, що з системного аналізу ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та методики нарахування інфляційних втрат, вбачається, що останні підлягають нарахуванню, в разі якщо прострочення заборгованості тривало більше половини місяця.
В свою чергу, за видатковими накладними №511 від 21.12.2020 на суму 1 020 489,12 грн., №513 від 22.12.2020 на суму 1 018 609,92 грн., №517 від 23.12.2020 на суму 1 019 486,88 грн., №515 від 24.12.2020 на суму 579 589,38 грн., №518 від 24.12.2020 на суму 1 545 558,48 грн., №520 від 28.12.2020 на суму 509 242,32 грн., №519 від 29.12.2020 на суму 529 934,40 грн., №521 від 29.12.2020 на суму 1 064 775,60 грн. (загальна сума заборгованості 7 287 686,10 грн.) прострочення тривало 16 та більше календарних днів січня 2021 року (в якому 31 календарний день), тобто більше половини місяця.
Однак, при здійсненні розрахунку інфляційних втрат у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон", остання не враховує, що прострочення Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" з оплати товару, поставленого за видатковими накладними №519 від 29.12.2020 на суму 529 934,40 грн. та №521 від 29.12.2020 на суму 1 064 775,60 грн., тривало більше половини місяця, тому судом було розраховано інфляційні втрати без допомоги інформаційної системи.
Відтак, враховуючи індекс інфляції у січні 2021 року - 101,3%, судом було розраховано інфляційні втрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрагрант" за формулою 7 287 686,10 грн. (заборгованість, прострочена більше ніж на половину січня 2021 року) х 1,013 - 7 287 686,10 грн. (заборгованість), та отримано суму коштів у розмірі 94 739,92 грн.
В свою чергу, у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", посилаючись своє на скрутне фінансове становище та відсутність збитків у позивача, просило суд зменшити заявлені до стягнення Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрагрант" 3% річних до 1 000,00 грн.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 у справі №520/17342/18, від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19) та від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18), від 13.11.2019 у справі №922/3095/18 (провадження №12-105гс19), від 13.03.2020 у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19).
Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Із положень статей 230, 233 Господарського кодексу України та статей 549, 551 Цивільного кодексу України вбачається, що ними передбачено право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), в той час як стягнення 3% річних не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за простроченяня грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №910/3692/18, 27.04.2018 у справі №908/1394/17 та від 22.01.2019 у справі №905/305/18.
Відтак, у суду відсутні правові підстави для зменшення розміру 3% річних до 1 000,00 грн.
При цьому, під час вирішення заяви відповідача про зменшення 3% річних суд не враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, оскільки, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 висновок був сформований у справі, в якій загальна сума правомірно нарахованих штрафу, пені та 3% річних перевищувала в два рази суму простроченої заборгованості.
Натомість у даній справі нараховані Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрагрант" 3% річних, стягнення яких є правомірним, не перевищують 3% від суми простроченої заборгованості, а відтак обставини справи №910/2122/21 є відмінними від обставин у справі №902/417/18.
Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрагрант" підлягають частковому задоволенню, а з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" підлягає стягненню 3% річних у розмірі 16 367,03 грн. та інфляційні втрати у розмірі 94 739,92 грн.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрагрант" задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрагрант" (01001, м. Київ, провулок Музейний, буд. 4; ідентифікаційний код 42805477) 3% річних у розмірі 16 367 (шістнадцять тисяч триста шістдесят сім) грн. 03 коп., інфляційні втрати у розмірі 94 739 (дев'яносто чотири тисячі сімсот тридцять дев'ять) грн. 92 коп. та судовий збір у розмірі 2 255 (дві тисячі двісті п'ятдесят п'ять) грн. 91 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд міста Києва.
Повний текст рішення складено 18.05.2021.
Суддя Р.В. Бойко