ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.05.2021Справа № 910/790/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участю секретаря судового засідання Ярошевської І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Комерс», Львівська обл., м. Червоноград
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Парадіс Сервіс», м. Київ
про стягнення 35 961,89 грн,
Представники:
від позивача: Сапіга О.В.;
від відповідача: не з'явилися.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Комерс» (далі - ТзОВ «Євро-Комерс»/позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Парадіс Сервіс» (далі - ТзОВ «Парадіс Сервіс»/відповідач) про стягнення 35 961,89 грн, у тому числі: 30 849,93 грн - основного боргу, 3 569,46 грн - пені та 1 542,50 грн - штрафу, у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань за договором поставки №ЄК-Р41 від 04.02.2020.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 20.01.2021 позовну заяву ТзОВ «Євро-Комерс» залишив без руху, встановив позивачу спосіб та строк усунення недоліків поданої позовної заяви.
08.02.2021 до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 10.02.2021 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
01.03.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ТзОВ «Парадіс Сервіс» проти задоволення позову заперечує, посилаючись на відсутність підпису представника відповідача на видаткових накладних, наданих позивачем на підтвердження здійснення поставки товару.
01.03.2021 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження у випадку неподання відзиву на позов у встановлений строк чи невизнання відповідачем позовних вимог.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 16.03.2021 у задоволенні клопотання ТзОВ «Євро-Комерс» про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовив, постановив здійснювати розгляд справи №910/790/21 за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін, призначив судове засідання у справі на 05.04.2021.
23.03.2021 до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому ТзОВ «Євро-Комерс» просило суд витребувати:
- у ТзОВ «Парадіс Сервіс» інформацію щодо відображення податкового кредиту та факту отримання товару ТзОВ «Парадіс Сервіс» від ТзОВ «Євро-Комерс» за 2020 рік у бухгалтерських звітностях по ПДВ та бухгалтерському обліку;
- у ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДПС у м. Києві інформацію щодо відображення податкового кредиту та факту отримання товару ТзОВ «Парадіс Сервіс» від ТзОВ «Євро-Комерс» за 2020-2021 роки у бухгалтерських звітностях по ПДВ та бухгалтерському обліку, а також даних щодо отримання податкового кредиту ТзОВ «Парадіс Сервіс» у 2020-2021 роках на підставі зареєстрованих податкових накладних постачальника ТзОВ «Євро-Комерс».
02.04.2021 до канцелярії суду позивачем подані клопотання про долучення додаткових доказів та про відкладення розгляду справи.
У судове засідання 05.04.2021 представники сторін не з'явились, відповідач про причини неявки суд не повідомив.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 05.04.2021 задовольнив клопотання позивача про витребування доказів, зокрема, витребував у ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДПС у м. Києві інформацію щодо податкових зобов'язань та податкового кредиту ТзОВ «Парадіс Сервіс» у правовідносинах з ТзОВ «Євро-Комерс» на підставі договору поставки №ЄК-Р41 від 04.02.2020; в судовому засіданні суд оголосив перерву до 13.05.2021.
23.04.2021 до канцелярії суду надійшов лист Головного управління Державної податкової служби у м. Києві № 15/28-15-04-18-14 від 20.04.2021 з інформацією на виконання вимог ухвали суду від 05.04.2021.
13.05.2021 у судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання вдруге не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
04.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Комерс» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Парадіс Сервіс» (далі - покупець) укладено договір поставки №ЄК-Р41, відповідно до якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцеві продукцію, визначену у п. 1.2. договору, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити продукцію за ціною, вказаною у рахунку виставленому для оплати.
Згідно п. 2.2. договору ціна на продукцію узгоджується сторонами на кожну партію поставки продукції і вказується у рахунку та видатковій накладній на продукцію, яка оформляється на кожну партію. Дата вказана в накладній є датою поставки продукції постачальником.
У відповідності до п. 2.7. договору постачальник зобов'язаний оформити належним чином та у встановлені строки податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог ст. 201 ПК України.
Загальну суму договору складає сума продукції, отриманої по всім видатковим накладним (п. 3.2. договору).
Відповідно до п. 3.4. договору оплата продукції покупцем здійснюється за договірною ціною шляхом 100% перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 14 календарних днів з дня отримання товару.
Пунктом 6.2. договору передбачено, що за безпідставну відмову від оплати або несвоєчасну оплату переданої продукції покупець сплачує постачальнику пеню за кожен день прострочки від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Сплата пені не звільняє покупця від виконання договірних обов'язків та сплати штрафу за прострочення оплати продукції, відповідно до п. 6.3. даного договору.
В п. 6.3. договору сторони погодили, що у разі прострочення оплати продукції, переданої покупцеві, більш ніж на один день чи безпідставної відмови від прийняття продукції, останній сплачує штраф у розмірі 5% від вартості продукції від якої покупець відмовився або ухилився від оплати та компенсує суми інших штрафних санкцій, передбачених чинним законодавством.
Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020 (п. 9.1. договору).
У період з 21.02.2020 по 03.03.2020 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 32 849,93 грн, що підтверджується видатковими накладними:
№ ЄК-00023644 від 21.02.2020 на суму 11 435,11 грн,
№ ЄК-00023634 від 25.02.2020 на суму 7 128,30 грн,
№ ЄК-00023826 від 28.02.2020 на суму 4 097,20 грн,
№ ЄК-00023893 від 03.03.2020 на суму 10 189,32 грн, а також товарно-транспортними накладними.
Крім того, Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві в листі №15/28-15-04-18-14 від 20.04.2021 на вимогу суду надано інформацію щодо декларування ТзОВ «Парадіс Сервіс» в «Розділ ІІ податковий кредит» додатку 5 показників щодо взаємовідносин з контрагентом ТзОВ «Євро-Комерс», зокрема:
- за лютий 2020 року обсяг постачання (без ПДВ) - 18 883,84 грн, сума ПДВ - 3 776,77 грн;
- за березень 2020 року обсяг постачання (без ПДВ) - 8 491,10 грн, сума ПДВ - 1 698,22 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.03.2020 платіжним дорученням №6628 відповідач частково оплатив поставлений товар у розмірі 2 000,00 грн.
28.10.2020 позивач направив на адресу відповідача претензію про сплату боргу за поставлений товар згідно договору поставки № ЄК-Р41 від 04.02.2020.
Проте, ТзОВ «Парадіс Сервіс» відповіді на претензію не надало, заборгованість не погасило.
Отже, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з ТзОВ «Парадіс Сервіс» борг у розмірі 30 849,93 грн, штраф в сумі 1 542,50 грн та пеню у розмірі 3 569,46 грн, нараховану на суму боргу за період з 06.03.2020 по 11.01.2021.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Судом вище встановлено, що між позивачем та відповідачем 04.02.2020 укладено договір поставки №ЄК-Р41, відповідно до якого позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 32 849,93 грн, що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, а також інформацією, наданою Головним управлінням ДПС у м. Києві щодо декларування відповідачем податкового кредиту у взаємовідносинах з позивачем за лютий та березень 2020 року на загальну суму 32 849,93 грн.
Проте, в порушення умов вказаного договору, відповідач за поставлений товар розрахувався частково у розмірі 2 000,00 грн, внаслідок чого у ТзОВ «Парадіс Сервіс» виникла заборгованість в сумі 30 849,93 грн.
Статтею 530 ЦК України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до п. 3.4. договору оплата продукції покупцем здійснюється за договірною ціною шляхом 100% перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 14 календарних днів з дня отримання товару.
Відповідачем п. 3.4. договору не виконано.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Ураховуючи встановлене, суд дійшов висновку, що ТзОВ «Парадіс Сервіс» порушено умови договору поставки № ЄК-Р41 від 04.02.2020 та положення ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, що має наслідком задоволення позовних вимог ТзОВ «Євро-Комерс» про стягнення суми основного боргу у розмірі 30 849,93 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 3 569,46 грн, нараховану на суму боргу по кожній видатковій накладній окремо у період з 06.03.2020 по 11.01.2021, а також штраф, передбачений п. 6.3. договору у розмірі 1 542,50 грн.
У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 6.2. договору передбачено, що за безпідставну відмову від оплати або несвоєчасну оплату переданої продукції покупець сплачує постачальнику пеню за кожен день прострочки від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Сплата пені не звільняє покупця від виконання договірних обов'язків та сплати штрафу за прострочення оплати продукції, відповідно до п. 6.3. даного договору.
В п. 6.3. договору сторони погодили, що у разі прострочення оплати продукції, переданої покупцеві, більш ніж на один день чи безпідставної відмови від прийняття продукції, останній сплачує штраф у розмірі 5% від вартості продукції від якої покупець відмовився або ухилився від оплати та компенсує суми інших штрафних санкцій, передбачених чинним законодавством.
Суд перевірив надані позивачем розрахунки штрафу та пені, і встановив, що в останньому позивачем допущено арифметичну помилку.
Так, за розрахунком суду обґрунтованою є сума до стягнення з відповідача пені у розмірі 3 563,69 грн.
Згідно статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Комерс» задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Парадіс Сервіс» (01001, місто Київ, вулиця Мала Житомирська, будинок 9-Б; ідентифікаційний код 33694992) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Комерс» (80100, Львівська область, місто Червоноград, вулиця Львівська, будинок 19; ідентифікаційний код 37059699) 30 849 (тридцять тисяч вісімсот сорок дев'ять) грн 93 коп. - основного боргу, 3 563 (три тисячі п'ятсот шістдесят три) грн 69 коп. - пені, 1 542 (одну тисячу п'ятсот сорок дві) грн 50 коп. - штрафу та 2 269 (дві тисячі двісті шістдесят дев'ять) грн 64 коп. - судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено: 18.05.2021.
Суддя В.В. Бондарчук