ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.05.2021Справа № 910/21059/20
Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В. В., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВР Констракшн" (03148, м. Київ, вул. Картвелішвілі, 7/2; ідентифікаційний код 38264745)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" (03039, м. Київ, просп. Науки, 8; ідентифікаційний код 32104254)
про стягнення 190 316,35 грн,
У грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВР Констракшн" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" про стягнення 190 316,35 грн, з яких 141 098,20 грн. борг за поставлений товар, 25 049,76 грн. пеня, 15 052,52 грн. інфляційні втрати та 9 115,87 грн. три проценти річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 23-04/18 від 07.05.2018 в частині здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.01.2021 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.
26.01.2021 представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заявлені позовні вимоги визнав частково, а саме в частині стягнення основного боргу у розмірі 117 624,13 грн, інфляційних у розмірі 11 633,00 грн та трьох процентів річних у розмірі 7 599,32 грн. У іншій частині відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на необхідність зменшення розміру основного боргу на суму ПДВ, а також пропуск позивачем строку позовної давності для заявлення до стягнення сум пені.
У відповіді на відзив, поданої до суду 04.02.2021, позивач вказав на відсутність підстав для зменшення розміру основного боргу на суму ПДВ, оскільки реєстрація ним податкових накладних мала відбутися виключно одночасно з оплатою відповідачем виконаних робіт, що останнім не було зроблено в повному обсязі.
15.02.2021 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідача навів доводи проти задоволення позову в повному обсязі тотожні тим, що викладені у відзиві.
Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
07.05.2018 між ТОВ "ВР Констракшн" (підрядник) та ТОВ "Еко" (замовник) був укладений договір підряду №23-04/18 (надалі - "Договір"), відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик, власними та залученими силами та засобами відповідно до умов даного договору та норм чинного законодавства України виконати роботи на об'єкті замовника, який знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Шевченко, 2, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи за ціною, в порядку та строки, погоджені сторонами в даному договорі.
Пунктом 1.2 Договору передбачено, що види, склад та обсяги робіт, які виконуються згідно даного договору, зазначені в додатку №1 до даного договору та технічному завданні замовника, яке надається замовником підряднику та які є невід'ємними частинами даного договору. При цьому сторони домовилися, що підписанням підрядником даного договору, підрядник підтверджує отримання від замовника технічного завдання і не заперечує проти його умов. Склад та обсяги робіт можуть бути переглянуті сторонами у разі внесення замовником змін у технічне завдання, про що сторони вносять зміни в додаток №1 до даного договору.
За змістом п. 4.1 Договору з урахуванням умов даного договору, фінансування та оплата робіт здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника, який вказаний в даному договору, у наступному порядку:
- грошові кошти у розмірі 564 392,80 грн з ПДВ сплачуються замовником підряднику не пізніше 07.05.2018 на підставі даного договору;
- остаточна оплата договірної ціни, передбаченої в п. 3.1 даного договору за виконані підрядником роботи згідно даного договору в розмірі 141 0998,20 грн з ПДВ здійснюється замовником протягом 10 банківських днів з дати підписання сторонами акта приймання-передачі виконаних будівельних робіт, при умові отримання замовником від підрядника виконавчої документації, паспорти на обладнання, акти прихованих робіт, виконавчі схеми та інше, а також графічних виконавчих схем по виконаних на об'єкті роботах (розділи ЕОМ, ОВ, ВК).
На виконання умов Договору позивачем були виконані, а відповідачем прийняті будівельні роботи на загальну суму 705 491,00 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт №1 та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2018 року.
Спір у справі виник у зв'язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання з оплати виконаних робіт, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 141 098,20 грн.
Договір є договором підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України та Глави 33 Господарського кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
За приписами ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Згідно з ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Матеріалами справи (актом приймання виконаних будівельних робіт №1 та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2018 року) підтверджується виконання позивачем підрядних робіт на загальну суму 705 491,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач частково оплатив надані позивачем послуги на суму 564 392,80 грн, що не заперечується представниками обох сторін у поданих до суду заявах по суті спору.
Пунктом 4.1.1 Договору визначено, що остаточна оплата договірної ціни, передбаченої в п. 3.1 даного договору за виконані підрядником роботи згідно даного договору в розмірі 141 098,20 грн з ПДВ здійснюється замовником протягом 10 банківських днів з дати підписання сторонами акта приймання-передачі виконаних будівельних робіт, при умові отримання замовником від підрядника виконавчої документації, паспорти на обладнання, акти прихованих робіт, виконавчі схеми та інше, а також графічних виконавчих схем по виконаних на об'єкті роботах (розділи ЕОМ, ОВ, ВК).
Таким чином, заборгованість відповідача становить 141 098,20 грн, а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 141 098,20 грн на підставі Договору за виконані роботи. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.
Стосовно твердження відповідача про необхідність зменшення розміру заборгованості на суму ПДВ у зв'язку з тим, що позивачем не було зареєстровано податкову накладну, суд відзначає наступне.
Відповідно п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
За приписами п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України).
Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Як вбачається з викладеного вище, згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
З огляду на наведені приписи Податкового кодексу України, суд дійшов висновку про те, що позивач повинен був скласти податкову накладну в день прийняття відповідачем виконаних відповідачем робіт та складення сторонами відповідного акту приймання виконаних будівельних робіт, оскільки така подія відбулась раніше.
Відповідно до абз. 1 п. 4.4 Договору підрядник зобов'язаний реєструвати податкові накладні, розрахунки коригувань кількісних і вартісних показників до податкової накладної, що надаються замовнику в Єдиному державному реєстрі податкових накладних в строк, визначений чинним законодавством України та у відповідності до п.п. 6.4.21 т а 6.4.22 цього договору.
Абзацами 4 та 5 вказаного пункту Договору визначено, що у разі порушення підрядником строку реєстрації податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних з дня настання першої події (оплата робіт підрядника або підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт за цим договором) замовник має право без звернення до господарського суду, остаточно зменшити вартість робіт підрядника, на суму податку на додану вартість, в рахунок відшкодування збитків, понесених замовником в результаті втрати на податковий кредит з ПДВ. Підрядник не вправі вимагати від замовника сплати ПДВ за податковою накладною, яка не була зареєстрована в строк, визначений п. 201.1 ПКУ в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.
Судом встановлено, що позивач встановленого Податковим кодексом України обов'язку щодо реєстрації податкової накладної за фактом першої події не виконав.
З наведених вище норм вбачається, що таке порушення відповідача позбавило відповідача права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, права скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на вказану суму, тобто відповідач поніс збитки.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що оскільки позивачем не було зареєстровано податкову накладну на заявлену до стягнення суму в строк, визначений Податковим кодексом України, правомірним в даному випадку є зменшення заборгованості відповідача на суму ПДВ в порядку, передбаченому п. 4.4 Договору.
Твердження позивача про те, що положення п. 6.4.22 Договору передбачають обов'язок реєстрації податкової накладної тільки за фактом оплати відповідачем робіт в даному випадку судом відхиляється, оскільки такий пункт договору стосується виключно сплати відповідачем першого авансового платежу, в той час як заявлена до стягнення сума є остаточним розрахунком за виконані роботи.
За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "ВР Констракшн" до ТОВ "Еко" задовольняються судом в частині стягнення заборгованості у розмірі 117 624,13 грн. У іншій частині в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 25 049,76 грн за період прострочення з 20.10.2018 по 17.04.2019, а також інфляційних у розмірі 15 052,52 грн та три проценти річних у розмірі 9 115,87 грн за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 20.10.2018 по 31.12.2019.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд здійснив власний перерахунок заявлених до стягнення з відповідача інфляційних та трьох процентів річних з урахуванням встановленої вище суми заборгованості та вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні у розмірі 11 633,00 грн та три проценти річних у розмірі 7 599,32 грн.
Щодо заявленої до стягнення суми пені суд відзначає наступне.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 10.3 Договору передбачено, що якщо підрядник прострочить строк виконання робіт або вчинить неналежне виконання інших обов'язків, передбачених даним договором, він сплачує замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день від договірної ціни за кожен день прострочення.
Позивачем заявлено про стягнення з відповідача пені у розмірі 25049,76 грн за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 20.10.2018 по 17.04.2019.
У той же час, у поданому відзиві на позовну заяв відповідачем було заявлено про застосування наслідків пропуску строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені.
Позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 Цивільного кодексу України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 Цивільного кодексу України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).
За змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов'язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов'язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов'язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі. Але відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Відтак, стягнути неустойку (зокрема і пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише у межах спеціальної позовної давності.
Згідно з частиною першою статті 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього кодексу.
На відміну від обчислення позовної давності для вимоги про стягнення штрафу, позовна давність за вимогою про стягнення пені обчислюється окремо за кожен день (місяць), за який нараховується пеня. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права на стягнення пені.
Таким чином, з урахуванням того, що позов у даній справі подано 30.12.2020, то нарахування позивачем пені за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 20.10.2018 по 17.04.2019 відбулося з пропуском строку позовної давності, що свідчить про відсутність підстав для стягнення пені з відповідача.
За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "ВР Констракшн" задовольняються судом частково, а саме в частині стягнення з ТОВ "Еко" заборгованості у розмірі 117 624,13 грн, інфляційних втрат у розмірі 11 633,00 грн та три проценти річних у розмірі 7 599,32 грн.
У іншій частині в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВР Констракшн" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" про стягнення 200 658,31 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" (03039, м. Київ, просп. Науки, 8; ідентифікаційний код 32104254) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВР Констракшн" (03148, м. Київ, вул. Картавелішвілі, 7/2; ідентифікаційний код 38264745) заборгованість у розмірі 117 624,13 грн (сто сімнадцять тисяч шістсот двадцять чотири гривні 13 копійок), інфляційних втрат у розмірі 11 633,00 грн (одинадцять тисяч шістсот тридцять три гривні 00 копійок), три проценти річних у розмірі 7 599,32 грн (сім тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 32 копійки) та 2 052,85 грн (дві тисячі п'ятдесят дві гривні 85 копійок) судового збору.
3. У іншій частині в позові відмовити.
4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ