ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.04.2021Справа № 910/18352/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартін"
до Фізичної особи-підприємця Бурак Дмитро Михайлович
про стягнення 148 480,55 грн,
Представники учасників процесу згідно протоколу від 21.04.2021,
У листопаді 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мартін" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Фізичної особи-підприємця Бурак Дмитро Михайлович (далі - відповідач, заявник, Підприємець) про стягнення 148 480,55 грн, з яких 112 865,82 грн заборгованості по оплаті платежів оренди, 12 585,88 грн 60 процентів річних, пені 2 517,18 грн та штраф 20 511,67 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача своїх обов'язків за договором № 5.1.62 оренди нежитлового об'єкта від 17.06.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
28.12.2020 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від Фізичної особи-підприємця Бурак Дмитро Михайлович надійшли відзив та заява про забезпечення доказів.
Ухвалою суду від 29.12.2020 розгляд заяви Фізичної особи-підприємця Бурак Дмитро Михайлович про забезпечення доказів у справі № 910/18352/20 був призначений на 05.01.2020.
30.12.2020 Господарський суд міста Києва ухвалив здійснювати розгляд справи № 910/18352/20 за правилами загального позовного провадження, починаючи зі стадії відкриття провадження, підготовче засідання призначити на 27.01.2021.
За наслідками судового засідання 05.01.2021 відмовлено у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Бурак Дмитра Михайловича про забезпечення доказів.
14.01.2021 до суду надійшла відповідь на відзив.
22.01.2021 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.
26.01.2021 представником позивача подано клопотання про долучення заяви свідка.
За наслідками судового засідання 27.01.2021 суд задовольнив клопотання відповідача про зобов'язання позивача у наданні відповіді в порядку статті 90 ГПК України та зобов'язав позивача в порядку статті 90 ГПК України надати у строк до 19.02.2021 відповідь на запитання відповідно до наведеного переліку. Оголошено перерву у підготовчому засіданні до 03.03.2021.
22.02.2021 до суду надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів відповідей на запитання на виконання ухвали суду від 27.01.2021.
01.03.2021 від відповідача до суду надійшли клопотання про залучення електронного доказу, клопотання про виклик свідка, клопотання про долучення доказів наданих з заявою свідка, а також клопотання про відкладення розгляду справи.
За наслідками судового засідання 03.03.2021 суд ухвалив продовжити підготовче провадження у справі № 910/18352/20 на 30 днів до 31.03.2021 (включно) та відкласти підготовче засідання у справі на 25.03.2021.
23.03.2021 представником позивача подано до суду заяву про збільшення позовних вимог.
Ухвалою суду від 25.03.2021 відмовлено в прийнятті заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартін" про збільшення позовних вимог, закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/18352/20 до судового розгляду по суті на 21.04.2021.
У судове засідання 21.04.2021 представники сторін не з'явилися, проте про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
17.06.2020 між Товариством (орендодавець) та Підприємцем (орендар) укладено договір № 5.1.62 оренди нежитлового об'єкта за адресою: місто Київ, проспект Правди, 47 (далі - договір оренди), об'єктом оренди за яким є Лот 5.1.62 загальною площею 9,44 кв. м, що знаходиться на першому поверсі ТЦ «Retroville» за адресою: м. Київ, проспект Правди, 47, для здійснення господарської діяльності Підприємцем з реалізації чохлів для диванів, стільців, крісел під вивіскою «Evrochehol»; строк оренди - 35 місяців.
Відповідно до пункту 3.1. загальної частини договору Товариство зобов'язалося передати Підприємцю об'єкт оренди в строкове платне користування.
Відповідно до п. 5.4. загальної частини договору орендар повинен сплатити орендодавцю гарантійний платіж в розмірі, вказаному в п. 8.4. спеціальної частини договору, до дати, вказаної в п. 9.4. спеціальної частини договору, а якщо така дата не вказана, то протягом 5 п'яти) робочих днів з моменту підписання цього договору обома сторонами.
За підпунктом 8.4.2. спеціальної частини договору сторони погодили, що розмір гарантійного платежу становить 55 740,52 грн.
Згідно з пунктом 9.4. спеціальної частини договору орендар має сплатити гарантійний платіж І протягом 10-ти календарних днів після укладання цього договору.
Пунктом 4.1. договору встановлено, що об'єкт передається орендарю на строк оренди, який вказано у спеціальній частині договору. Перебіг строку оренди розпочинається з дати початку - з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі об'єкта в порядку, передбаченому пунктом 4.5. загальної частини договору або в день, коли орендар зобов'язаний прийняти приміщення відповідно до положень спеціальної частини договору та підписати відповідний акт.
Підпунктом 4.6.1. загальної частини договору передбачено, що з метою отримання орендарем доступу до об'єкта та можливості проведення в ньому підготовчих робіт, сторони підписують акт прийому- передачі об'єкта для проведення підготовчих робіт за формою, викладеною у додатку №4 до цього договору. З дати підписання уповноваженими представниками сторін двох примірників зазначеного в цьому пункті акту орендар сплачує орендодавцю комунальний платіж та експлуатаційний платіж і несе повну відповідальність та ризики за об'єкт та підготовчі роботи, в тому числі матеріали, обладнання/устаткування, меблі тощо. Орендна плата протягом строку проведення підготовчих робіт не нараховується та орендарем не сплачується.
Пунктом 11.7. загальної частини договору передбачено, що всі повідомлення, передбачені дим договором, складаються в письмовій формі і надсилаються за адресами, що наведені нижче в договорі або за іншими адресами, які сторони можуть вказати письмово, серед іншого, б) за допомогою електронної пошти, вказаної в цьому договорі або повідомленої стороною письмово.
У пункті 2.4. спеціальної частини договору та реквізитах Товариства у загальній частині договору вказана адреса електронної пошти для листування, а саме: info@retroville.ua.
У пункті 3.4. спеціальної частини договору та реквізитах Підприємця у загальній частині договору вказана адреса електронної пошти для листування, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1.
На виконання умов договору оренди Підприємець перерахував Товариству гарантійний платіж у повному обсязі, а саме: 03.07.2020 - 10 000,00 грн, 03.07.2020 - 5 740,52 грн, 14.07.2020 - 10 000,00 грн та 31.07.2020 - 30 000,00 грн, що підтверджується копією відповідних квитанцій.
Із матеріалів справи вбачається, що Товариство передало, а Підприємець прийняв об'єкт для здійснення підготовчих робіт 13.07.2020 згідно підписаного сторонами акту передання-прийняття об'єкта для здійснення підготовчих робіт № 1.
Відповідний акт щодо повернення об'єкта оренди з підготовчих робіт підписаний сторонами 31.07.2020 року.
Надалі, 01.08.2020 сторонами підписано акт прийому-передачі об'єкта, за яким орендодавець передав орендарю, а орендар прийняв в оренду об'єкт з характеристиками, вказаними в договорі. Також, 01.08.2020 сторони уклали акт прийому- передачі майна у тимчасове користування.
На підставі заявки на ввезення товару (обладнання) Підприємцю погоджено 23.07.2020 ввезення товару у кількості 15 одиниць.
У подальшому, 28.09.2020 Підприємцю на підставі заявки на вивіз товару (обладнання) погоджено вивезення 10 шт. товару - чохли для меблів.
Листом № 29/09-2020 від 29.09.2020 Підприємець звернувся до Товариства з приводу порушення умов договору оренди, а саме зазначив, що станом на 29.09.2020 Товариство не передало об'єкт в строкове платне користування та не повідомило Підприємця про дату початку оренди, у зв'язку з чим останній позбавлений можливості використати об'єкт оренди для власної мети.
У свою чергу, Товариство листом № 05/10/20-1 від 05.10.2020 та повторно з листом № 08/10/20-13 від 08.10.2020 звернулося до Підприємця з вимогою погасити заборгованість у розмірі 94 016,86 грн. Відповідні листи доставлено 07.10.2020 та 12.10.2020, про що свідчить інформація на веб-сайті за посиланням: https://exmoto.com/ шляхом введення номеру накладної 6641-98136 та 6641-98108 відповідно. При цьому, направлені листи за допомогою «Укрпошта експрес» Підприємець не отримав, у зв'язку з чим такі листи повернуто Товариству з відміткою на довідці про причини повернення/досилання «за закінченням терміну зберігання». Також зазначені листи направлено на електрону адресу Підприємця ІНФОРМАЦІЯ_1 05.10.2020 та 08.10.2020 з отриманням звітів про доставлення листів на електрону адресу.
У зв'язку з не усуненням порушень умов договору оренди Товариство направило повідомлення № 20/10/20 про відмову від договору (розірвання договору в односторонньому порядку) від 20.10.2020 та залишення гарантійного платежу в якості штрафу. Дане повідомлення разом з двома примірниками акту прийому-передачі про повернення об'єкту від 20.10.2020, підписаними зі сторони Товариства, отримано Підприємцем 22.10.2020, про що свідчить інформація на веб-сайті ПАТ «Укрпошта» (номеру накладної 0420800435519).
26.10.2020 Товариством отримано від Підприємця повідомлення № 20/10-2020 про відмову від договору в односторонньому порядку від 20.10.2020, оскільки Товариство не передало в строкове платне користування об'єкт оренди.
Листом № 27/10/20-7 від 27.10.2020 Товариство у відповіді на вищезазначений лист наголосило, що договір оренди вже розірвано в односторонньому порядку, а також направило підписані зі своєї сторони акти про надання послуг за вересень та частину жовтня, а також рахунок на оплату послуг за частину жовтня та акт звірки взаємних розрахунків. Даний лист направлено 27.10.2020 за допомогою «Укрпошта експрес» (номер накладної 0420800433354) та на електрону адресу Підприємця ІНФОРМАЦІЯ_1 з отриманим звітом про доставку листа.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, Підприємець у відзиві на позовну заяву зокрема вказав, що Товариство не повідомило його попередньо про дату підписання акту приймання-передачі об'єкту оренди, відповідний акт зі сторони Товариства не підписувався та об'єкт не був переданий в оренду. До того ж, Підприємець не отримував акти наданих послуг з оренди за спірний період.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності.
Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Відповідно до статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму (стаття 765 ЦК України).
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Із матеріалів справи вбачається, що 31.07.2020 сторонами підписано акт № 2 повернення об'єкту з підготовчих робіт, за яким Підприємець повернув Товариству об'єкт оренди з підготовчих робіт.
Надалі, між сторонами підписано акт від 01.08.2020 прийому-передачі об'єкта, відповідно до якого Товариство передало, а Підприємець прийняв в оренду об'єкт оренди, площею 9,44 кв.м., з параметрами, що відповідають визначеним у договорі характеристикам, без виявлених дефектів, зауважень чи претензій. При цьому, на вказаному акті міститься допис від руки «с зауваженням скло», на проставленні якого наголошував також Підприємець. Заперечення Підприємця щодо не підписання Товариством вказаного акту судом не приймаються, оскільки відповідний підпис міститься на даному акті та Товариством навпаки не оспорюється факт передачі ним об'єкта оренди Підприємцю в оренду.
Суд зауважує, що за наявності підписаного обома сторонами акту прийому-передачі об'єкта в оренду питання щодо додержання Товариством строку попереднього повідомлення Підприємця про «дату початку» - дату підписання акту прийому-передачі згідно пункту 6.1 спеціальної частини договору оренди, не має суттєвого значення з огляду на погодження Підприємцем прийняття об'єкту в оренду в дату підписання ним відповідного акту.
Більш того, відповідно до викладеної Верховним Судом у постанові від 20.02.2018 у справі № 925/1596/16 правової позиції, при вирішенні питання щодо визначення початку користування орендованим майном (момент виникнення орендних правовідносин та відповідних прав та обов'язків) та щодо обрахування початку перебігу строку оренди має значення наявність будь-якого належного доказу, що підтверджує відповідні обставини, а не виключно документу під назвою «акт приймання-передачі», передбаченого ч. 1 ст. 795 ЦК, що підтверджує прийняття майна в оренду.
До того ж судом враховано, що з дати підписання сторонами акту від 01.08.2020 прийому-передачі об'єкта до 29.09.2020 відсутні докази будь-яких звернень Підприємця до Товариства з приводу не передання об'єкту в оренду. При цьому, суд зазначає, що наявні в матеріалах справи заяви свідків, в яких зазначено про роботу магазину «Evrochehol» з 01.08.2020 судом враховані разом із іншими доказами. У той же час, у межах даної справи судом не досліджується питання безпосереднього здійснення Підприємцем у даному магазині господарської діяльності, що заперечувалося останнім, оскільки предметом спору є лише орендні правовідносини сторін.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18.
Поряд із цим, судом не встановлено підстав для застосування положень статті 762 ЦК України та факту неможливості використання Підприємцем майна з незалежних від нього причин.
Відтак, за наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про доведеність Товариством передання 01.08.2020 об'єкту Підприємцю в оренду, що зумовлює виникнення в останнього обов'язку зі сплати орендної плати. При цьому, Товариством здійснено нарахування орендної плати до 20.10.2020, тобто дати направлення повідомлення № 20/10/20 від 20.10.2020 Підприємцю про припинення відповідного договору оренди.
Наявність відповідної заяви орендодавця та належних доказів її надсилання орендарю за наданими орендарем реквізитами відповідно до встановлених судами обставин справи свідчить про добросовісність звернення Позивача до Відповідача, вчинення позивачем залежних від його волі необхідних дій у спірних правовідносинах на відміну від відповідача, а відтак і про припинення договірних відносин між сторонами відповідно до приписів чинного законодавства.
При цьому негативні наслідки неодержання орендарем (у тому числі фізичною особою-підприємцем) звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на орендаря (у тому числі на фізичну особу-підприємця), а факт наявності відповідної заяви орендодавця та доказів її належного надсилання орендарю свідчить про добросовісне звернення орендодавця до орендаря, а відтак і про припинення договірних відносин між сторонами відповідно до приписів чинного законодавства.
Подібний правовий висновок сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі № 910/719/19.
Ураховуючи викладене, оскільки сума боргу Підприємця, яка складає 112 865,82 грн., підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед Товариством, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з Підприємця вказаної суми боргу, у зв'язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.
Враховуючи те, що Підприємцем допущено прострочення зі сплати орендних платежів, Товариством заявлено до стягнення 12 585,88 грн 60 процентів річних, пені 2 517,18 грн та штраф 20 511,67 грн.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою. За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з частиною 3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України). Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Згідно з пунктом 8.4 загальної частини договору оренди, якщо будь-який платіж за цим договором прострочений, орендар на вимогу орендодавця сплачує орендодавцю прострочену суму, 60 % річних від простроченої суми в порядку статті 625 ЦК України, а також додатково пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожний календарний день прострочення протягом строку такого прострочення, який не обмежується шестимісячним періодом, передбаченим частиною 6 статті 232 ГК України. У випадку прострочення виконання орендарем платежу понад 30 календарних днів, останньому додатково нараховується штраф (орендар зобов'язаний на вимогу орендодавця сплатити такий штраф) у розмірі 20 % від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, сторони в пункті 8.4 загальної частини договору оренди дійшли згоди щодо встановлення іншого розміру процентів річних, ніж передбачений частиною 2 статті 625 ЦК України, а саме в розмірі 60 процентів річних від простроченої суми.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, штрафу та 60 процентів річних, суд дійшов висновку стягнути з Підприємця відповідні санкції та проценти річних у заявленому розмірі.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення сторін не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Судові витрати з урахуванням положень статті 129 ГПК України покладаються судом на відповідача.
Керуючись статтями 73-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартін" до Фізичної особи-підприємця Бурак Дмитро Михайлович про стягнення 148 480,55 грн задовольнити повністю.
2. Стягнути Фізичної особи-підприємця Бурак Дмитро Михайлович ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартін" (01030, місто Київ, ВУЛИЦЯ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 12 - А; ідентифікаційний код 19257144) 112 865,82 грн (сто дванадцять тисяч вісімсот шістдесят п'ять гривень 82 копійок) заборгованості по оплаті орендних платежів, 12 585,88 грн (дванадцять тисяч п'ятсот вісімдесят п'ять гривень 88 копійок) шістдесят процентів річних, 2 517,18 грн (дві тисячі п'ятсот сімнадцять гривень 18 копійок) пені, 20 511,67 грн (двадцять тисяч п'ятсот одинадцять гривень 67 копійок) штрафу та 2 227,21 грн (дві тисячі двісті двадцять сім гривень 21 копійку) судового збору.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 18.05.2021.
СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ