проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"19" травня 2021 р. Справа № 905/1649/20
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Геза Т.Д. , суддя Здоровко Л.М.
без повідомлення учасників справи
розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ліга", м. Маріуполь (вх. №491 Д/2)
на рішення Господарського суду Донецької області від 10.12.2020 у справі №905/1649/20 (суддя Величко Н.В., повний текст рішення підписано 10.12.2021)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфтовик 2", м. Маріуполь
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ліга", м. Маріуполь
про стягнення 37127,21 грн -
У вересні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліфтовик 2" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ліга" заборгованості у розмірі 37127,21 грн, посилаючись на порушення відповідачем зобов'язань за договором №310 від 27.12.2011 на технічне обслуговування ліфтів в частині здійснення своєчасності та повноти оплати виконаних робіт.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 10.12.2020 по справі №905/1649/20 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфтовик 2" до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ліга" про стягнення 37127,21 грн задоволено частково. Закрито за відсутністю предмету спору провадження у справі №905/1649/20 в частині вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфтовик 2" про стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ліга" боргу за договором №310 від 27.12.2011 у розмірі 12 000,00 грн. Стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ліга" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфтовик 2" основний борг в сумі 25 127,21 грн, а також відшкодування витрат по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн.
Відповідач із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Донецької області від 10.12.2020 по справі №905/1649/20 скасувати повністю та направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.
Апеляційну скаргу обґрунтовує наступними доводами:
- місцевим господарським судом при ухваленні рішення не враховано, що відповідно до пункту 5 додаткової угоди №3 від 28.09.2018, яка з 01.10.2018 встановлює середньомісячну вартість технічного обслуговування та поточний ремонт одного ліфта, відповідно до пункту 5 цієї угоди вступила в силу з 01.11.2018 року з моменту її підписання обома сторонами, а не з 01.10.2018, як помилково вважає позивач. Отже, як вважає відповідач, саме з 01.11.2018 року підрядник за договором повинен був або надати документи на підтвердження виконання господарських операцій на суму 4 788,00 грн в жовтні 2018 року, або нарахувати та підтвердити витрачення суми 3 426,00 грн, яка передбачена додатковою угодою №2 від 29.07.2016;
- відповідачем було сплачено за спірний період заборгованість на суму 9900,00 грн (за платіжними дорученнями №240 від 30.06.2020 на суму 5500, 00 грн, №247 від 31.07.2020 на суму 1800,00 грн та №255 від 28.08.2020 на суму 2600,00 грн), разом з цим, до матеріалів справи не додані платіжні доручення, які свідчать про сплату відповідачем по договору за лютий-червень на суму 13900,00 грн (платіжні доручення №209 від 20.02.2020 на суму 3400,00 грн, №211 від 28.02.2020 на суму 4000,00 грн, №225 від 23.04.2020 на суму 2500,00 грн, №232 від 28.05.2020 на суму 3000,00 грн, №234 від 03.06.2020 на суму 1000,00 грн). Крім того, відповідачем сплачено за спірний період 16200,00 грн (за платіжними дорученнями №258 від 17.09.2020 на суму 8000,00 грн, №260 від 24.09.2020 4000,00 грн, №276 від 30.11.2020 на суму 4200,00 грн) та 1300,00 грн (платіжне доручення №277 від 04.12.2020). Всього відповідачем по договору за спірний період сплачено 41 300,00 грн;
- позивачем до позовної заяви, серед іншого, надано рахунок №598 від 01.07.2020 на оплату виконаних робіт з технічного обслуговування та ремонту ліфтів в липні 2020 року на суму 6060,00 грн, тоді як відповідно до пункт 2.3 договору №310 від 27.12.2011 строк оплати робіт настає лише 05 числа наступного місяця. Отже, керівнику ТОВ «Ліфтовик 2» на час складання наведеного вище рахунку не могло бути відомо наперед, які саме роботи та на яку суму позивач виконає в липні місяці, тобто позивач наперед завищує ціну робот за договором;
- виконання замовником вимог пп. 3.3.11 договору підряду №310 від 27 грудня 2011 року щодо оформлення актів виконаних робіт з технічного обслуговування та ремонту ліфтів є неможливим, оскільки підрядник - позивач, жодного разу в період часу дії договору (2011- 2020 роки) не надав замовнику відомості про фактично виконані обсяги робіт, які є предметом договору підряду № 310 від 27.12. 2011;
- надані позивачем до позовної заяви акти виконаних робіт за період, який стосується спору у даній справі, не можна вважати переконливими доказами виконання робіт позивачем, оскільки відповідачем в зазначених актах неодноразово робилися записи про необхідність надання відомостей щодо фактичних обсягів виконаних господарських операцій з технічного обслуговування та ремонту ліфтів та їх вартість. В зазначених актах підписом та печаткою відповідача - ОСББ “Ліга” засвідчується не факт виконання робіт на 6 060,00 грн, а намагання відповідача отримати відомості про здійсненні господарські операції та суми, втрачені на їх виконання;
- місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні не обґрунтовано належним чином того, яку саме суму 767,21 грн або 4607,21 грн, або обидві ці суми разом зараховані судом як грошові кошти, сплачені відповідачем за платіжним дорученням №240 від 30.06.2020 року на суму 5500,00 грн як оплата в рахунок погашення відповідачем зобов'язань за січень 2020 року, а 892,79 в рахунок оплати за лютий 2020 року (767,21+4607,21=5374,42);
- місцевий господарський суд за відсутності відповідних доказів, покладаючись лише на твердження позивача, зараховує сплачену відповідачем 30 червня 2020 року за платіжним дорученням №240 суму в розмірі 5500,00 грн. в частині 4607,21 грн в рахунок оплати заборгованості за січень 2020 доку, тоді як до позовної заяви не додані документальні докази виконаних робіт за договором підряду №310 від 27.12.2011 року за січень 2020 року, а саме: акту приймання виконаних робіт за січень 2020 року, рахунку на сплату виконаних робіт підрядником в січні 2020 року;
- відповідачем не отримувалась позовна заява та додані до неї документи, отже, про вимоги позовної заяви відповідач довідався з оскаржуваного рішення;
-суд першої інстанції не надав відповідачу можливості реалізувати свої права, позбавивши його доступу до правосуддя, оскільки ухвалою від 29.10.2020 надав відповідачеві строк на подачу відзиву на апеляційну скаргу до 20.11.2020, не врахувавши, що останній отримав дану ухвалу лише 18.11.2020 і голова правління ОСББ “Ліга” ОСОБА_1 знаходилася у групі ризику та перебувала на самоізоляції у зв'язку із COVID-19 з 01.11.2020 по 15.11.2020, а потім на лікуванні у зв'язку із ускладненням гострого бронхіту з 19.11.2020 по 02.12.2020. Крім того, вказаною ухвалою суд не зобов'язав позивача направити копію позовної заяви на адресу відповідача та не направив сканкопії матеріалів справи на електронну адресу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ліга", яка вказувалась в заяві про продовження процесуального строку від 21.10.2020.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2021 для розгляду справи №905/1649/20 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2021 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ліга" на рішення Господарського суду Донецької області від 10.12.2020 по справі №905/1649/20 та вирішено здійснити її розгляд у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.05.2021 у зв'язку із знаходженням судді Бородіної Л.І. у відпустці, для розгляду справи №905/1649/20 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Лакіза В.В., суддя Геза Т.Д., суддя Здоровко Л.М.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу (вх.№1647 від 08.04.2021) проти вимог та доводів даної апеляційної скарги заперечує, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Свої заперечення обґрунтовує тим, що:
- позивачем були виконані вимоги пункту 1 частини 1 статті 164 ГПК України, а саме: до позовної заяви від 07.09.2020 року додані документи, які підтверджують відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів. Разом із позовною заявою ТОВ «Ліфтовик 2» надав суду оригінал фіскального чеку та поштової накладної «Укрпошти» та оригінал опису вкладень до листа (із зазначенням в описі номеру поштового відправлення, який тотожний номеру на фіскальному чеку на накладній. Разом з цим, Господарський процесуальний кодекс України не містить вимог щодо додавання позивачем до позовної заяви доказів отримання її копії та доданих до неї документів іншими учасниками справи. Достатнім є лише направлення (надсилання) учасникам справи копії позовної заяви з копіями доданих до неї документів листом з описом вкладення за адресою місцезнаходження таких учасників;
- в п. 1 додаткової угоди № 3 від 28.09.2018 року чітко зазначено, що сторони узгодили нову середньомісячну вартість за технічне обслуговування ліфтів з 01.10.2018 року. Разом з цим, дана додаткова угода жодним чином не змінює суму заборгованості скаржника перед ТОВ «Ліфтовик 2», оскільки позовні вимоги стосувались періоду заборгованості з лютого 2020 року по серпень 2020 року, коли відповідно до додаткової угодою № 4 від 25.01.2019 року вже діяла нова середньомісячна вартість за технічне обслуговування ліфтів - у розмірі 6060,00 грн з розрахунку 1010,00 грн за один ліфт (відповідно до даної додаткової угоди вартість 6060,00 грн діяла з 01.07.2019 року);
- пунктом 2.3. договору встановлено строк оплати замовником послуг підрядника до 5 числа наступного місяця. Отже, надаючи рахунок в поточному місяці, ТОВ «Ліфтовик 2» жодним чином не порушує право ОСББ «Ліга» сплатити за надані послуги до 5 числа наступного' місяця. Крім того, в договорі не міститься жодної заборони щодо виставлення рахунків заздалегідь. Поряд з цим, договором встановлена фіксована плата за технічне обслуговування ліфтів, отже посадовим особам ТОВ «Ліфтовик 2» не має необхідності знати заздалегідь об'єм робіт на тому чи іншому ліфті, оскільки вартість виконаних робіт не зміниться;
- ОСББ «Ліга» жодного разу не було направлено на ім'я ТОВ «Ліфтовик 2» запиту щодо проведених робіт у тому чи іншому місяці. Крім того, фактичне виконання робіт за договором від 27.12.2011 року підтверджується журналами технічного обслуговування ліфтів.
Розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, перевіривши в межах вимог апеляційної скарги правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Як свідчать матеріали, 27.12.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліфтовик 2", підрядником, та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Ліга", замовником, укладено договір підряду №310 (далі - договір), за умовами пункту п.1.1. якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання робіт з технічного обслуговування ліфтів на об'єктах замовника, відповідно до відомості об'єктів робіт.
Згідно з пунктом 2.3 договору замовник зобов'язується щомісячно в строк до 5 числа наступного місяця здійснювати оплату підряднику за технічне обслуговування ліфтів у розмірі 2316,60 грн (в т.ч. єдиний податок 5 %) із розрахунку 386,10 грн за кожен ліфт.
Пунктом 2.5 договору встановлено, що сума даного договору становить 277992,00 грн, в т.ч. єдиний податок 5 %.
Відповідно до пунктів 4.3, 4.4 зазначеного договору при порушенні строків оплати робіт виконаних за цим договором замовник сплачує підряднику пеню у розмірі 0,5% заборгованості за кожен день прострочення. Сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від подальшого виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до пункту 5.1 договору його строк встановлено з 01.01.2012 по 31.12.2022.
Згідно з п. 6.3 договору, зміна умов договору відбувається тільки за взаємною згодою замовника та підрядника, оформлені в письмовій формі у вигляді додаткової угоди, яка є невід'ємною частиною цього договору.
У додатку № 1 “Відомість об'єктів щомісячних робіт з технічного обслуговування і ремонту ліфтів” до цього договору сторонами визначено кількість об'єктів (ліфтів), їх місцезнаходження, характеристики, тощо.
У подальшому до цього договору сторонами укладались додаткові угоди, в яких змінювалась ціна робіт.
Так, у додатковій угоді № 3 від 28.09.2018 до підрядного договору №310 від 27.12.2011 узгоджено, що з 01.10.2018 середньомісячна вартість за технічне обслуговування та поточний ремонт одного ліфта, згідно додатку № 1 до цієї угоди, у розмірі 798,00 грн без ПДВ.
Роботи по заміні гранично зношених основних вузлів та устаткування ліфтів сплачуються додатково по окремому договору.
Пункт 2.3 договору викладено в наступній редакції: “Замовник зобов'язується щомісяця в термін до 5 числа наступного місяця проводити оплату підряднику за технічне обслуговування та поточний ремонт ліфтів в сумі 4788,00 грн (в т.ч. єдиний податок 5%), з розрахунку 798,00 грн за один ліфт.”
Сума договору вказана в п.2.5 корегується у відповідності з даною додатковою угодою.
У додатку № 1 до цієї додаткової угоди погоджено “Перелік послуг з поточного ремонту ліфтів та систем диспетчеризації згідно з наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10 серпня 2004 року № 150 зі змінами та доповненнями”.
Згідно з додатковою угодою № 4 від 25.01.2019 до договору, узгоджено на період з 01.02.2019 по 30.06.2019 середньомісячну вартість за технічне обслуговування та поточний ремонт одного ліфта у розмірі 875,00 грн без ПДВ, з 01.07.2019 - у розмірі 1010,00 грн без ПДВ. (всього середньомісячна вартість ремонту всіх ліфтів за договором становить 6060,00 грн).
Сума договору вказана в п.2.5 корегується у відповідності з даною додатковою угодою (п.5).
Договір № 310 від 27.12.2011 з додатковими угодами до нього та додатками підписано представниками обох сторін та скріплено їх печатками.
Матеріали справи свідчать, що на підставі договору № 310 від 27.12.2011 між сторонами складені та підписані акти прийому-передачі виконаних робіт на загальну суму 42420,00 грн., а саме:
за лютий 2020 року на суму 6060,00 грн,
за березень 2020 року на суму 6060,00 грн,
за квітень 2020 року на суму 6060,00 грн,
за травень 2020 року на суму 6060,00 грн,
за червень 2020 року на суму 6060,00 грн,
за липень 2020 року на суму 6060,00 грн,
за серпень 2020 року на суму 6060,00 грн.
Матеріали справи також містять відповідні рахунки позивача на оплату: №111 від 11.02.2020, №208 від 11.03.2020, №302 від 06.04.2020, №402 від 06.05.2020, №500 від 05.06.2020, №598 від 01.07.2020, №700 від 03.08.2020.
Згідно з наявних в матеріалах справи під час її розгляду в суді першої інстанції платіжними дорученнями відповідачем перераховано позивачу за технічне обслуговування та ремонт ліфтів за договором № 310 від 27.12.2011 всього 9900,00 грн, у тому числі:
за платіжним дорученням №240 від 30.06.2020 - 5500,00 грн,
за платіжним дорученням №247 від 31.07.2020 - 1800,00 грн,
за платіжним дорученням №255 від 28.08.2020 - 2600,00 грн,
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач в обґрунтування позову посилається на те, що відповідач частково розрахувався за виконані роботи в загальному розмірі 5292,79 грн, тому відповідач має перед ним заборгованість станом на 07.09.2020 у розмірі 37127,21 грн, з яких:
за лютий 2020 року - у сумі 767,21 грн. (здійснена відповідачем за платіжним дорученням від 30.06.2020 № 240 на суму 5500,00 грн оплата була зарахована позивачем в рахунок погашення відповідачем зобов'язань за січень 2020 року у сумі 4607,21 грн та 892,79 грн - в рахунок оплати за лютий 2020 року; оплата за платіжними дорученнями №247 від 31.07.2020 на суму 1800,00 грн та №255 від 28.08.2020 на суму 2600,00 грн також були зараховані позивачем в рахунок погашення відповідачем зобов'язань за лютий 2020 року);
за березень 2020 року на суму 6060,00 грн,
за квітень 2020 року на суму 6060,00 грн,
за травень 2020 року на суму 6060,00 грн,
за червень 2020 року на суму 6060,00 грн,
за липень 2020 року на суму 6060,00 грн,
за серпень 2020 року на суму 6060,00 грн.
Посилаючись на наведені вище обставини, позивач звернувся із позовом у даній справі.
Місцевий господарський суд, задовольняючи позов, виходив з того, що :
- позивач свої зобов'язання за договором №310 від 27.12.2011 виконав належним чином, а саме: надав послуги з технічного обслуговування ліфтів, що підтверджується підписаними актами приймання-передачі, а відповідач порушив умови договору та не здійснив своєчасну та в повному обсязі оплату вартості наданих послуг, допустивши порушення строків розрахунків. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази пред'явлення відповідачем позивачу претензій щодо обсягу наданих послух та їх якості. Доказів розірвання цього договору матеріали справи також не містять.
- відповідачем не подано заперечень проти визначеної позивачем суми боргу та періоду його виникнення за спірним договором;
- після подання позову до суду (08.09.2020 позов направлено до суду поштою, провадження у справі відкрито 14.09.2020), Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Ліга" здійснено часткову оплату за виконанні роботи за договором №310 від 27.12.2011 на загальну суму 12000,00 грн, у тому числі: за платіжними дорученнями №258 від 17.09.2020 на суму 8000,00 грн, №260 від 24.09.2020 на суму 4000,00 грн без зазначення періоду, за який здійснюється платіж. Про такі обставини повідомив саме позивач у клопотанні про приєднання доказів до матеріалів справи (вх.№18617/20 від 01.10.2020). Отже, за висновком місцевого господарського суду, предмету спору щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 12000,00 грн відсутній;
- на дату прийняття рішення у цій справі відповідачем не подано доказів здійснення розрахунків з позивачем за спірними зобов'язаннями у повному обсязі, отже заборгованість відповідача перед позивачем складає 25127,21 грн.
Зважаючи на наведене, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 12000,00 грн на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України та стягнення з відповідача на користь позивача решти боргу в сумі 25127,21 грн.
Колегія суддів частково погоджується із такими висновком господарського суду, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно зі статтею 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Статтями 843, 854 Цивільного кодексу України визначено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Частиною 4 ст.882 Цивільного кодексу України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.
Як свідчать матеріали справи та було правильно встановлено господарським судом першої інстанції, позивач свої зобов'язання за договором №310 від 27.12.2011 виконав належним чином, а саме надав послуги з технічного обслуговування ліфтів, що підтверджується підписаними актами приймання-передачі.
Відповідач в апеляційній скарзі стверджує, що надані позивачем до позовної заяви акти виконаних робіт за період, який стосується спору у даній справі, не можна вважати переконливими доказами виконання робіт позивачем, оскільки відповідачем в зазначених актах неодноразово робилися записи про необхідність надання відомостей щодо фактичних обсягів виконаних господарських операцій з технічного обслуговування та ремонту ліфтів та їх вартість. В зазначених актах підписом та печаткою відповідача - ОСББ “Ліга” засвідчується не факт виконання робіт на 6 060,00 грн., а намагання відповідача отримати відомості про здійсненні господарські операції та суми, витрачені на їх виконання.
Однак, колегія суддів не може погодитися із такими твердженнями відповідача, зважаючи на таке.
Як вже зазначалось, позивачем в обґрунтування позову надано такі акти виконаних робіт:
за лютий 2020 року на суму 6060,00 грн,
за березень 2020 року на суму 6060,00 грн,
за квітень 2020 року на суму 6060,00 грн,
за травень 2020 року на суму 6060,00 грн,
за червень 2020 року на суму 6060,00 грн,
за липень 2020 року на суму 6060,00 грн,
за серпень 2020 року на суму 6060,00 грн.
Загальна вартість виконаних робіт за даними актами становить 42420,00 грн.
При цьому зазначені акти за лютий 2020 року, березень 2020 року, квітень 2020 року, червень 2020 року підписані обома сторонами без жодних позначок та зауважень.
Разом з цим, акт за травень 2020 містить позначку від руки з боку представника замовника (відповідача) такого змісту: «До акту додається лист №8 від 26.05.2000 на ім'я директора ООО «Ліфтовік-2».
Поряд з цим, матеріали справи не містять листа за №8 від 26.05.2000 і сторонами такий документ не надавався.
Отже встановити зміст зазначеної позначки замовника та чи містить вона в собі претензії до виконаної позивачем роботи за травень 2020 року не видається за можливе.
Також акт за липень 2020 року містить позначку від руки з боку представника замовника (відповідача) у вигляді запитання такого змісту: «Відомості про які саме реальні господарські операції з ТО і ремонту ліфтів відображень в цьому документі?».
Окрім цього, в акті за серпень 2020 року наявна позначка від руки з боку представника замовника (відповідача) такого змісту: «в акті не зазначено, які саме господарські операції з ТО та ремонту 6-ті ліфтів виконано за зазначений період часу».
Згідно зі статтею 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.
Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.
Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Відповідно до частин 1-4 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.
У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін,- обидві сторони порівну.
Матеріали справи не містять доказів направлення відповідачем позивачеві претензій протягом липня та серпня 2020 року щодо виконання ним підрядних робіт за цей період. Також матеріали справи не містять доказів реалізацією відповідачем як стороною договору підряду (замовника) наданих йому статтею 849 Цивільного кодексу України прав відмовитися від договору та вимагати від підрядника збитків у разі невиконання останнім передбачених договором робіт.
Окрім цього, в матеріалах справи відсутні також докази ініціювання у липні та серпні 2020 року будь-якою із сторін, у зв'язку із наявністю між ними спору щодо недоліків виконаної роботи, експертизи в порядку частини 853 Цивільного кодексу України.
Також, як правильно зазначив місцевий господарський суд, відповідачем не подано заперечень проти визначеної позивачем суми боргу та періоду його виникнення за спірним договором.
Відповідач в апеляційній скарзі стверджує, що суд першої інстанції не надав відповідачу можливості реалізувати свої права, позбавивши його доступу до правосуддя, оскільки ухвалою від 29.10.2020 надав відповідачеві строк на подачу відзиву на апеляційну скаргу до 20.11.2020, не врахувавши, що останній отримав дану ухвалу лише 18.11.2020 і голова правління ОСББ “Ліга” ОСОБА_1 знаходилася у групі ризику та перебувала на самоізоляції у зв'язку із COVID-19 з 01.11.2020 по 15.11.2020, а потім на лікуванні у зв'язку із ускладненням гострого бронхіту з 19.11.2020 по 02.12.2020. Також, апелянт наголошує на тому, що копія позовної заяви ним не отримувалась, а ухвалою суду першої інстанції від 29.10.2020 відхилено вимоги відповідача про зобов'язання позивача надати ОСББ «Ліга» копію позовної заяви та доданих до неї документів, отже, судом першої інстанції прийнято рішення на підставі доказів, наданих позивачем.
З приводу наведених доводів колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”, з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID, на всій території України, починаючи з 12.03.2020 установлено карантин.
Законом України №540-IX від 30.03.2020 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) внесено зміни (доповнення) до Розділу Х “Прикінцеві положення” Господарського процесуального кодексу України.
Зокрема, відповідно до п. 4 Розділу Х “Прикінцеві положення” ГПК України в редакції Закону України №540-ІХ від 30.03.2020, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), між іншого, строки на подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.
У подальшому, Законом України № 731-IX від 18.06.2020 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)” внесено зміни до Розділу Х “Прикінцеві положення” Господарського процесуального кодексу України.
Зокрема, в пункті 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України зазначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Відповідно до п. 2 Розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” ГПК України в редакції Закону України №731-ІХ від 18.06.2020, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Донецької області від 14.09.2020 у справі №905/1649/20 встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов.
Зазначену ухвалу отримано відповідачем 06.10.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №61022 52903959.
26.10.2021 відповідач звернувся до місцевого господарського суду із заявою про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву та надання йому можливості отримати копію позовної заяви з доданими до неї документами та зобов'язати позивача надати відповідачу позовну заяву та додані до неї документи для подання до суду відзиву на вказану позовну заяву з відповідними доказами.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 29.10.2020 у справі №905/1649/20 зазначену заяву відповідача задоволено частково та продовжено останньому строк на подання відзиву на позовну заяву до 10.11.2020; вимоги відповідача про зобов'язання позивача надати відповідачу копію позовної заяви та доданих до неї документів відхилено.
Дану ухвалу відповідач отримав лише 18.11.2021 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №61022 53458754.
З наведеного вбачається, що відповідач був обізнаний із фактом відкриття провадження у даній справі з 06.10.2021 року, тобто з цієї дати мав право на реалізацію процесуальних прав як сторони у справі, що закріплено положеннями ст. 42 Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 172 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.
Частиною першою статті 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статті 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Матеріали справи свідчать, що подана Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліфтовик 2" позовна заява відповідала вимогам статей 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, що зумовило прйняття судом першої інстанції такого позову до розгляду і відкриття 14.09.2020 провадження у справі.
Перевіркою матеріалів справи також встановлено, що оригінали доказів відправки копії позовної заяви з додатками відповідачу містяться в матеріалах справи. В той же час, норми Господарського процесуального кодексу України не містять вимог щодо витребування судом у позивача доказів отримання копії позовної заяви іншими учасниками справи, оскільки, достатнім для суду є направлення (надсилання) учасникам справи копії позовної заяви з копіями доданих до неї документів листом з описом вкладення за адресою місцезнаходження таких учасників.
Відповідно до підпункту 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, як місцезнаходження юридичної особи.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців та громадських формувань, які у відповідності до частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб підприємців та громадських формувань", є достовірними, в державному реєстрі внесено данні про місцезнаходження юридичної особи - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ліга"
Як вбачається зі змісту доданого до позовної заяви опису вкладення у цінний лист (позовна заява із доданими до неї документами) із номером поштового відправлення 87555277756227, копію позовної заяви та доданих до неї документів було направлено на адресу відповідача: 87557, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Олімпійська, будинок 169.
Зазначена адреса є адресою офіційного місцезнаходження юридичної особи відповідача згідно із Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, який є загальнодоступним для ознайомлення.
Крім того, вказана адреса зазначена у договорі, заборгованість за якими була предметом розгляду у даній справі.
Виходячи з приписів статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином, виходячи з наведених вимог законодавства, відповідач, будучи обізнаним із наявністю судової справи та за відсутністю можливості ознайомитись з матеріалами справи, не був позбавлений права реалізувати свої процесуальні права шляхом звернення до фахівців в області права для отримання професійної правничої допомоги та задля представництва інтересів ОСББ у суді. Крім того, Наказом Державної судової адміністрації України від 07 листопада 2016 року № 227 затверджено новий Тимчасовий регламент надсилання судом електронних документів учасникам судового процесу, кримінального провадження, яким передбачено можливість отримання учасниками справи процесуальних документів в електронному вигляді паралельно з документами у паперовому вигляді. Водночас, для отримання процесуальних документів в електронному вигляді потрібно: 1. Зареєструватися в системі обміну електронними документами між судом та учасниками судового процесу (завести поштову скриньку електронного суду), розміщеній на офіційному веб-порталі судової влади України за адресою: mail.gov.ua; 2. Подати до суду заявку про отримання процесуальних документів в електронному вигляді, яку необхідно роздрукувати на офіційному веб-порталі судової влади України у вищевказаному розділі. Отже, направлення судом сканкопій матеріалів справи (за наявності у суду такої можливості) здійснюється судом тільки після реєстрації сторони у справі в системі обміну електронними документами між судом та учасниками судового процесу в системі «Електронний суд». Натомість, направлення судом сканкопій матеріалів справи на електронну адресу учасника справи, в данному випадку копії позовної заяви, нормами Гоподарського процесуального кодексу не передбачено.
Як вже зазначалось, про наявність судової справи Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ліга" було обізнано з 06.10.2020, отже, в силу приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України відповідач повинен був опікуватися долею справи та належним чином користуватися наданими йому процесуальними правами. Зокрема, відповідач мав достатньо часу для надання заперечень на позовну заяву та доказів в обґрунтування своїх заперечень, чого ним здійснено не було.
Крім того, матеріалами справи підтверджується, що документи, які свідчать про знаходження голови правління ОСББ “Ліга” ОСОБА_1 на самоізоляції у зв'язку із захворюванням COVID-19 з 01.11.2020 по 15.11.2020, а потім на лікуванні у зв'язку із ускладненням гострого бронхіту з 19.11.2020 по 02.12.2020, на які відповідач посилається як на підстави, що унеможливили ознайомлення з матеріалами позовної заяви та подання відзиву на позов надано ним лише до апеляційної скарги та на час розгляду справи до суду першої інстанції не надавались, отже не були відомі суду першої інстанції під час винесення ухвали від 29.10.2020 та під час розгляду справи. Отже, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дотримано вимог законодавства шляхом часткового задоволення клопотання відповідача та продовження строку на подання відзиву на позовну заяву та відмову у задоволенні клопотання про зобов'язання позивача надати відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів.
Колегія суддів також зазначає, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи встановлені по справі обставини, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали справи не містять доказів невиконання або неналежного виконання позивачем робіт за договором за період, який стосується спору у даній справі.
Разом з цим, після подання позову до суду, Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Ліга" здійснено часткову оплату за виконанні роботи за договором №310 від 27.12.2011 на загальну суму 12000,00 грн, у тому числі: за платіжними дорученнями №258 від 17.09.2020 на суму 8000,00 грн, №260 від 24.09.2020 на суму 4000,00 грн без зазначення періоду, за який здійснюється платіж.
Про такі обставини повідомив позивач у клопотанні про приєднання доказів до матеріалів справи (вх.№18617/20 від 01.10.2020) (а.с. 47)
Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Зважаючи на наведене, місцевий господарський суд дійшов цілком обгрунтованого висновку про відсутність предмету спору щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 12000,00 грн та правомірно закрив провадження у справі в цій частині позовних вимог на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд.
Що ж до решти заборгованості, то колегія суддів зазначає про таке.
Так, згідно з наявними в матеріалах справи під час її розгляду в суді першої інстанції доказами відповідач здійснив у спірний період такі оплати по договору
за платіжним дорученням №240 від 30.06.2020 - 5500,00 грн (а.с. 25),
за платіжним дорученням №247 від 31.07.2020 - 1800,00 грн (а.с. 26),
за платіжним дорученням №255 від 28.08.2020 - 2600,00 грн (а.с. 28).
Всього за даними платіжними дорученнями відповідачем сплачено 9900,00 грн.
Разом з цим, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд за відсутності відповідних доказів, визнав обґрунтованими твердження позивача про зарахування сплаченої відповідачем 30 червня 2020 року за платіжним дорученням №240 суми в розмірі 5500,00 грн в частині 4607,21 грн в рахунок оплати заборгованості за січень 2020 року, тоді як до позовної заяви не додані докази виконаних робіт за договором підряду №310 від 27.12.2011 року за січень 2020 року, а саме: акту приймання виконаних робіт за січень 2020 року, рахунку на сплату виконаних робіт підрядником в січні 2020 року. Крім того, спірним періодом у даній справі є заборгованість відповідача за період лютий-серпень 2020 року, в той час як доказів заборгованості за січень 2020 року позивачем не надано та заборгованість за січень 2020 року не є предметом позовних вимог.
Отже, виходячи з наявних в матеріалах справи документів, заборгованість відповідача перед позивачем складає 20 520,00 грн, а саме: 42 420,00 грн (загальна вартість виконаних робіт за даними актами у сумі) - 9 900,00 грн (здійснені за платіжними дорученнями №240 від 30.06.2020, №247 від 31.07.2020 та №255 від 28.08.2020 оплати по договору) - 12 000,00 грн (сплачена за платіжними дорученнями №258 від 17.09.2020 та №260 від 24.09.2020 заборгованість після подання позову у даній справі)).
Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що до матеріалів справи не додані платіжні доручення, які свідчать про сплату відповідачем по договору за лютий-червень на суму 13900,00 грн (платіжні доручення №209 від 20.02.2020 на суму 3400,00 грн, №211 від 28.02.2020 на суму 4000,00 грн, №225 від 23.04.2020 на суму 2500,00 грн, №232 від 28.05.2020 на суму 3000,00 грн, №234 від 03.06.2020 на суму 1000,00 грн). Крім того, відповідачем сплачено за спірний період 16200,00 грн (за платіжними дорученнями №258 від 17.09.2020 на суму 8000,00 грн, №260 від 24.09.2020 4000,00 грн, №276 від 30.11.2020 на суму 4200,00 грн) та 1300,00 грн (платіжне доручення №277 від 04.12.2020). (а.с. 133)
Копії зазначених платіжних доручень відповідач надав при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Разом з цим, статтею 269 ГПК України встановлено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Проте відповідачем не доведено наявності поважних причин, що об'єктивно унеможливили надання зазначених доказів суду першої інстанції.
Як вже зазначалося, відповідач був обізнаний із фактом відкриття провадження у даній справі з 06.10.2021 року, а отже мав достатньо часу для надання заперечень на позовну заяву та доказів в обґрунтування своїх заперечень, чого ним здійснено не було.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу апелянта, що сторони у процесі виконання рішення мають право укласти мирову угоду, також надані скаржником до суду апеляційної інстанції платіжні доручення можуть бути надані в ході проведення виконавчих дій з виконання рішення суду.
Приймаючи до уваги встановлені по справі обставини, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача 4607,21 грн в рахунок оплати заборгованості за січень 2020 року. В іншій частині рішення Господарського суду Донецької області від 10.12.2020 у справі №905/1649/20 залишити без змін.
Судові витрати відшкодовуються пропорційно задоволеним вимогам в порядку статті 129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 270, пунктом 2 частини 1 статті 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ліга" задовольнити частково .
Рішення Господарського суду Донецької області від 10.12.2020 у справі №905/1649/20 скасувати в частині стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ліга" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфтовик 2" основного боргу в розмірі 4607,21 грн та прийняти в цій частині нове судове рішення про відмову в позові.
В іншій частині рішення Господарського суду Донецької області від 10.12.2020 у справі №905/1649/20 залишити без змін.
Частину 3 рішення Господарського суду Донецької області від 10.12.2020 у справі №905/1649/20 викласти у наступній редакції:
« 3. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ліга" (код ЄДРПОУ 35129349, адреса: 87557, Донецька область, м. Маріуполь , вул. Олімпійська, б.169) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфтовик 2" (код ЄДРПОУ 32035982, адреса: 87534, Донецька область, м. Маріуполь , вул. Громової, б. 63) основний борг в сумі 20 520,00 грн, а також відшкодування витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 161,77 грн».
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфтовик 2" (код ЄДРПОУ 32035982, адреса: 87534, Донецька область, м. Маріуполь , вул. Громової, б. 63) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ліга" (код ЄДРПОУ 35129349, адреса: 87557, Донецька область, м. Маріуполь , вул. Олімпійська, б.169) 1742,65 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити Господарському суду Донецької області видати відповідні накази.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 19.05.2021
Головуючий суддя В.В. Лакіза
Суддя Т.Д. Геза
Суддя Л.М. Здоровко