проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
про залишення апеляційної скарги без руху
"19" травня 2021 р. Справа № 917/298/20
Суддя Геза Т.Д.
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" (вх. №1514 П/2)
на рішення господарського суду Полтавської області від 08.12.2020 року (суддя Паламарчук В.В., ухвалене в м. Полтава 08.12.2020, повний текст складено 18.12.2021)
у справі № 917/298/20
за позовом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", м. Київ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райз - Цукор", м. Заводське, Лохвицький район, Полтавська область,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
Приватне акціонерне товариство "Райз-Максимко", м. Київ,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Нива", Рівненська область, м. Дубно,
про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на майно, що є предметом застави за договорами застави №151209Z43 від 05.05.2009р. та №151209Z76 від 29.05.2009р.,
Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райз - Цукор" про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на майно, що є предметом застави за договорами застави №151209Z43 від 05.05.2009р. та №151209Z76 від 29.05.2009р.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 08.12.2020 у справі №917/298/20 (суддя Паламарчук В.В.) позов задоволено повністю. В рахунок погашення перед акціонерним товариством “Державний експортно-імпортний банк України” заборгованості за кредитними договорами №151214К2 від 28.03.2014 та №151213К5 від 27.06.2013, укладених в рамках генеральної кредитної угоди №15106N3 від 23.02.2006, у розмірі 1351658,51 (один мільйон триста п'ятдесят одна тисяча шістсот п'ятдесят вісім, 51) дол. США та 685953554,93 (шістсот вісімдесят п'ять мільйонів дев'ятсот п'ятдесят три тисячі п'ятсот п'ятдесят чотири, 93) гривні, звернуто стягнення на майно, що є предметом застави за укладеними між Акціонерним товариством “Державний експортно-імпортний банк України” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Райз-Цукор” наступними договорами застави:
1) за договором застави №151209Z43 від 05.05.2009:
- транспортні засоби, сільськогосподарська та інша техніка згідно з переліком, зазначеним у рішенні;
2) за договором застави №151209Z76 від 29.05.2009:
- газопровід Ду-200, Ру 12 кг/см2 довжиною 7709,00 метрів з усім обладнанням та устаткуванням, що є його невід'ємною частиною;
- основні засоби, обладнання та устаткування цукрового заводу, згідно з переліком, зазначеним у рішенні,
та визначено спосіб реалізації вищенаведених предметів застави шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною реалізації, визначеною в ході виконавчого провадження суб'єктом оціночної діяльності відповідно до вимог чинного законодавства України.
15.04.2021 ПрАТ "Райз - Максимко" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Полтавської області від 08.12.2020 у справі № 917/298/20, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апелянт також просить поновити строк, встановлений на апеляційне оскарження рішення господарського суду Полтавської області від 08.12.2020 у справі № 917/298/20, посилаючись на те, що повний текст оскаржуваного рішення він не отримав, а з повним текстом судового рішення ПрАТ "Райз - Максимко" ознайомилося 14.04.2021 з Єдиного державного реєстру судових рішень.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.05.2021 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Геза Т.Д., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Плахов О.В.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не відповідає вимогам Глави 1 Розділу IV ГПК України з наступних підстав.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України “Про судовий збір”.
Розмір ставок судового збору встановлений статтею 4 Закону України “Про судовий збір”.
Згідно з положеннями статті 4 Закону України “Про судовий збір” судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 зазначеного Закону за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з підпунктом 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону за подання апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір, що складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Оскільки, позивачем за подання даного позову, який носить майновий характер, сплачено судовий збір у розмірі 735700,00 грн., то звертаючись з апеляційною скаргою на рішення господарського Полтавської області від 08.12.2020 у справі №917/298/20 ПрАТ "Райз - Максимко" має сплатити 1103550,00 грн. (735700,00 х 150%).
До матеріалів апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору.
В свою чергу, заявник апеляційної скарги звернувся з клопотанням про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі, в якому зазначає, що сплата судового збору у розмірі 1103500,00 грн. є неспівмірною з платіжною можливістю ПрАТ "Райз - Максимко" та визначена ставка судового збору позбавляє його конституційного права на апеляційне оскарження.
Розглянувши клопотання про відстрочення сплати судового збору, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, відстрочення сплати судового збору може мати місце лише за наявності вищезазначених умов. До того ж вказаною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення від сплати судового збору.
З аналізу наведеної норми вбачається, що відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору можливе лише за наявності умов, вказаних у ст. 8 Закону України "Про судовий збір".
Проте, клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору не містить обґрунтування наявності умов, визначених зазначеною статтею.
Окрім того, відстрочення сплати судового збору може мати місце на строк не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
У той же час заявник апеляційної скарги всупереч вимогам статті 74 ГПК України не надав жодних доказів, які б давали підстави сподіватися, що судовий збір може бути сплачений до ухвалення судового рішення за наслідками розгляду апеляційної скарги.
Судом враховується, що відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішеннях від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
З огляду на відсутність обставин, передбачених ст. 8 Закону України "Про судовий збір", суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що заявником апеляційної скарги не було виконано вимоги п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України.
Згідно з частиною 2 статті 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 174 ГПК України суддя, встановивши , що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З урахуванням викладеного, суддя-доповідач дійшов висновку, що апеляційна скарга подана з порушенням вимог статті 258 ГПК України.
Враховуючи викладене, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" слід залишити без руху на підставі статті 260 ГПК України та встановити десятиденний строк з дня вручення ухвали скаржнику для виправлення недоліків апеляційної скарги.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 256, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" на рішення господарського суду Полтавської області від 08.12.2020 у справі № 917/298/20 - залишити без руху.
Приватному акціонерному товариству "Райз-Максимко" усунути впродовж 10 днів з моменту отримання цієї ухвали недоліки, встановлені при поданні апеляційної скарги.
При не усуненні недоліків апеляційної скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається скаржнику відповідно до ч. 4 ст. 174 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.
Суддя - доповідач Т.Д. Геза