проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"19" травня 2021 р. Справа № 913/700/20
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Геза Т.Д., суддя Лакіза В.В.,
без повідомлення учасників справи,
розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії - Бурове управління “УКРБУРГАЗ” Акціонерного товариства “УКРГАЗВИДОБУВАННЯ” (вх.№1082Л/2) на рішення Господарського суду Луганської області від 09.03.2021, ухвалене у приміщенні Господарського суду Луганської області суддею Косенко Т.В., час проголошення рішення - 10:39год., дата складання повного тексту рішення - 15.03.2021, у справі №913/700/20
за позовом Акціонерного товариства “УКРГАЗВИДОБУВАННЯ” в особі філії - Бурове управління “УКРБУРГАЗ” Акціонерного товариства “УКРГАЗВИДОБУВАННЯ”, м. Красноград, Харківська область,
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково - виробниче підприємство “ОРГСИНТЕЗ” , м. Сєвєродонецьк, Луганська область,
про стягнення 20 374, 20грн
Акціонерне товариство “УКРГАЗВИДОБУВАННЯ” в особі філії - Бурове управління “УКРБУРГАЗ” Акціонерного товариства “УКРГАЗВИДОБУВАННЯ” звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково - виробниче підприємство “ОРГСИНТЕЗ” про стягнення пені в сумі 20 374, 20грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №УБГ365/015-19 від 24.07.2019 щодо своєчасної поставки товару.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 09.03.2021 позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково - виробниче підприємство “ОРГСИНТЕЗ” на користь Акціонерного товариства “УКРГАЗВИДОБУВАННЯ” в особі філії - Бурове управління “УКРБУРГАЗ” Акціонерного товариства “УКРГАЗВИДОБУВАННЯ” пеню в розмірі 14 261, 94грн, судовий збір у розмірі 2 102, 00грн; в іншій частині позову відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що товар на суму 970 200, 00грн на виконання умов договору повністю поставлено відповідачем до звернення позивачем до суду з позовом, та враховуючи, що прострочка виконання зобов'язання склала лише 21 день, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, зменшивши розмір пені на 30%.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Луганської області від 09.03.2021 у справі №913/700/20 в частині відмови у задоволенні позову скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково - виробниче підприємство “ОРГСИНТЕЗ” на користь Акціонерного товариства “УКРГАЗВИДОБУВАННЯ” 6 112, 26грн, в іншій частині рішення - залишити без змін; судові витрати просить покласти на відповідача.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що відповідач не довів, що розмір стягуваної пені є надмірно великим або може суттєво вплинути на майновий стан відповідача.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що у даному випадку апелянтом було подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за таких підстав, відповідно до частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
Крім того, дана справа не відноситься до категорії справ, зазначених у частині 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, що не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного провадження.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії - Бурове управління “УКРБУРГАЗ” Акціонерного товариства “УКРГАЗВИДОБУВАННЯ” на рішення Господарського суду Луганської області від 09.03.2021 у справі №913/700/20 та постановлено здійснити її розгляд у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи; встановлено відповідачу строк до 05.05.2021 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту; встановлено учасникам справи строк до 05.05.2021 для подання заяв і клопотань.
Згідно матеріалів справи, учасники справи належним чином повідомлені про розгляд справи у порядку спрощеного провадження, про що у матеріалах справи містяться рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с.144-146).
07.05.2021 (04.05.2021 подано до підприємства поштового зв'язку) від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№5227), зазначає, що відповідач вже не має зобов'язань перед позивачем з поставки товару та виконання договірних зобов'язань; поставка була повністю здійснена та з незначним строком прострочення; позивач не зазначає, що у зв'язку з прострочкою поставки він зазнав будь-яких збитків; у період дії договору позивач сам неналежним чином виконував зобов'язання за договором, систематично допускав порушення строків оплати поставленого відповідачем товару.
З огляду на викладене, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Господарського суду Луганської області від 09.03.2021 у справі №913/700/20 - залишити без змін.
Заяв і клопотань щодо суті спору від учасників справи не надійшло.
Відповідно до частини 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
В силу статті 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, які суд визнає достатніми для розгляду апеляційної скарги у спрощеному провадженні, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як встановлено місцевим господарським судом, 24.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково - виробниче підприємство “ОРГСИНТЕЗ” (постачальник) та Акціонерним товариством “УКРГАЗВИДОБУВАННЯ” (покупець) в особі філії - Бурове управління “УКРБУРГАЗ” Акціонерного товариства “УКРГАЗВИДОБУВАННЯ” був укладений договір поставки №УБГ365/015-19, відповідно до пункту 1.1 якого, постачальник зобов'язався поставити покупцеві просмолений лігніт KR-EX (далі - товар), зазначений в специфікації, що додається до договору і є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.
Найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна договору вказується в специфікації, яка є Додатком №1 до договору та її невід'ємною частиною. Строк поставки товару визначається Графіком поставки товару, який є Додатком 3 до договору та його невід'ємною частиною (пункт 1.2 договору).
Датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання - передачі товару, форма якого наведена в Додатку №4 до цього договору, який є його невід'ємною частиною (для нерезидентів) або видаткової накладної (пункт 5.2 договору).
У разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, визначені у договорі, останній сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару (пункт 7.9 договору).
Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності) і діє до повного виконання сторонами зобов'язань (пункт 10.1 договору).
Між сторонами підписано Специфікацію №1 на поставку просмоленого лігніту KR-EX у кількості 150 тонн на суму 4 851 000, 00грн, у т.ч. ПДВ 808 500, 00грн.
Графіком поставки товару передбачено, що постачальник зобов'язаний поставити:
- 20 т. на протязі 60 днів з дати укладення договору, тобто до 22.09.2019;
- 20 т. на протязі 90 днів з дати укладення договору, тобто до 22.10.2019;
- 20 т. на протязі 120 днів з дати укладення договору, тобто до 21.11.2019;
- 20 т. на протязі 150 днів з дати укладення договору, тобто до 21.12.2019;
- 40 т. на протязі 180 днів з дати укладення договору, тобто до 20.01.2020;
- 30 т. на протязі 210 днів з дати укладення договору, тобто до 19.02.2020.
Відповідно до видаткової накладної №2019082 від 10.09.2019 постачальник поставив товар в кількості 20 т. на суму 646 800 грн 00 коп.
Відповідно до видаткової накладної №2019085 від 25.09.2019 постачальник поставив товар в кількості 20 т. на суму 646 800 грн 00 коп.
Відповідно до видаткової накладної №2019097 від 30.10.2019 постачальник поставив товар в кількості 20 т. на суму 646 800 грн 00 коп.
Відповідно до видаткової накладної №2019106 від 02.12.2019 постачальник поставив товар в кількості 20 т. на суму 646 800 грн 00 коп.
Відповідно до видаткової накладної №2020002 від 20.01.2020 постачальник поставив товар в кількості 40 т. на суму 1 293 600 грн 00 коп.
Відповідно до видаткової накладної №2020012 від 12.03.2020 постачальник поставив товар в кількості 30 т. на суму 970 200 грн 00 коп.
Таким чином, постачальник прострочив виконання зобов'язання за договором в частині поставки товару на суму 970 200 грн 00 коп. на 21 день.
27.04.2020 позивач направив на адресу відповідача претензію №032-03-3112-1 від 17.04.2020 про сплату пені в розмірі 20 374, 20грн, нарахованої на підставі пункту 7.9 договору.
Відповідач на вищезазначену претензію відповіді не надав, пеню не сплатив.
Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав порушення строку поставки за товар, поставлений за накладною №2020012 від 12.03.2020 в кількості 30 тон на суму 970 200, 00грн, що склав 21 день; просив зменшити розмір пені на 50 %.
Позивач у відповіді на відзив заперечив проти зменшення пені на 50 %.
Ураховуючи, що товар на суму 970 200, 00грн повністю поставлено до звернення позивачем до суду з позовом у цій справі, що прострочка виконання зобов'язання склала лише 21 день, необхідність дотримання балансу майнових та інших інтересів сторін та засад справедливості і розумності, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, зменшивши розмір пені на 30 %, і стягнув з відповідача на користь позивача 14 261, 94грн пені.
Апеляційним господарським судом встановлено, що відповідач в обгрунтування заяви про зменшення розміру штрафних санкцій зазначає, що заявлена сума є надмірно великою; відповідач на момент звернення позивачем з позовом до суду не має зобов'язань перед позивачем з поставки товару та виконання договірних зобов'язань; поставка була повністю здійснена та з незначним строком прострочення (лише 21 день порівняно із загальним строком поставки товару за договором - 210 днів); позивач не зазначає, що у зв'язку з прострочкою поставки він зазнав будь-яких збитків; у період дії договору позивач неналежним чином виконував зобов'язання за договором, систематично допускав порушення строків оплати поставленого відповідачем товару (4 із 6 поставок).
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як встановлено судом першої інстанції, сторони у договорі передбачили відповідальність відповідача як постачальника за порушення взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, визначені у договорі, а саме, останній сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення.
І матеріалами справи підтверджуються обставини обгрунтованості нарахування позивачем пені внаслідок прострочення відповідачем у строки, визначені договором, поставки товару, а саме, на 21 день; вказане не спростовує і відповідач.
Разом з тим, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що статтею 233 Господарського кодексу України врегульвано право суду зменшити розмір штрафних санкцій.
Так, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.
При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
За положенням частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
При цьому, обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд.
Така правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18.
За відсутності у законі переліку виняткових обставин, що дозволяють зменшити розмір санкцій, господарський суд, оцінюючи надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та засадах господарського судочинства, визначених в статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №912/1703/18.
Судом встановлено, що відповідач просить зменшити розмір пені, посилаючись на те, що на момент звернення позивачем з позовом до суду, він вже не має зобов'язань перед позивачем з поставки товару та виконання договірних зобов'язань; поставка була повністю здійснена та з незначним строком прострочення (лише 21 день порівняно із загальним строком поставки товару за договором - 210 днів); позивач не зазначає, що у зв'язку з прострочкою поставки він зазнав будь-яких збитків; у період дії договору сам позивач неналежним чином виконував зобов'язання за договором, систематично допускав порушення строків оплати постановленого відповідачем товару (4 із 6 поставок).
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що враховуючи, що товар повністю поставлено відповідачем до звернення позивачем до суду з позовом у цій справі, прострочка виконання зобов'язання склала лише 21 день (порівняно із загальним строком поставки товару за договором - 210 днів), з огляду на дотримання балансу майнових інтересів сторін та засад справедливості і розумності, є можливим зменшення розміру заявлених штрафних санкцій у вигляді пені, що підлягає до стягнення з відповідача, на 30% від заявленої позивачем суми пені за несвоєчасну поставку товару.
Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що хоча розмір заявленої пені не є досить надмірним, але у будь-якому випадку сплата штрафних санкцій зачіпає майнові інтереси відповідача, а позивач не зазначає, що у зв'язку з прострочкою поставки він зазнав будь-яких збитків; неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання зобов'язання та не може бути джерелом отримання додаткових прибутків для кредитора.
Суд апеляційної інстанції розцінює зменшення заявленої до стягнення суми пені лише на 30% як таке, що не порушує справедливого балансу інтересів обох сторін, з урахуванням дострокових попередніх поставок відповідачем товару, який згідно матеріалів справи прийнятий позивачем без зауважень, прострочення лише останньої поставки товару на незначний строк; і відсутності у матеріалах справи доказів на підтвердження понесення позивачем збитків внаслідок прострочення відповідачем останньої поставки товару на 21 день.
Щодо доводів скаржника, що судом першої інстанцій не встановлено винятковості даного випадку, судова колегія зазначає, що аналіз наведених вище норм законодавства дає підстави для висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю певних обставин; господарський суд повинен надати оцінку доказам та обставинам, якими учасник справи обґрунтовує наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, а також запереченням інших учасників щодо такого зменшення.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.
Поряд з цим, суд першої інстанції задовольнив клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки частково, врахувавши, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань.
Отже, з урахуванням обставин справи і наданих відповідачем доказів, суд першої інстанції, з урахуванням положень статті 233 Господарського кодексу України, дійшов обгрунтованого висновку про можливість зменшення розміру пені на 30%, з огляду на факт виконання відповідачем основного зобов'язання щодо поставки товару, нетривалий строк прострочення виконання зобов'язання з поставки товару, відсутності посилань позивача на те, що внаслідок поставки товару на незначний строк він зазнав збитків; зазначене свідчить про забезпечення дотримання справедливого балансу інтересів обох сторін.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення Господарського суду Луганської області від 09.03.2021 у справі №913/700/20 слід залишити без змін.
З урахуванням приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати апелянта зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії - Бурове управління “УКРБУРГАЗ” Акціонерного товариства “УКРГАЗВИДОБУВАННЯ” залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Луганської області від 09.03.2021 у справі №913/700/20 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Л.М. Здоровко
Суддя Т.Д. Геза
Суддя В.В. Лакіза