79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"12" травня 2021 р. Справа №914/1192/20
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді Б.Д. Плотніцького,
суддів Г.Т. Кордюк,
Н.М. Кравчук,
секретар судового засідання Карнидал Л.Ю.,
за участю представників сторін:
позивача: Юнко М.В. (ордер № 1021146 від 08.04.2020);
від відповідача: не з'явились;
розглянувши апеляційну скаргу Громадської організації “Здорова Галичина” від 23.12.2020 року (вх.№01-05/3896/20 від 29.12.2020),
на рішення Господарського суду Львівської області від 25.11.2020, (повний текст складено та підписано 04.12.2020),
у справі №914/1192/20, суддя Сухович Ю.О.,
за позовом Громадської організації “Здорова Галичина”, м.Львів
до відповідача Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів
про визнання договору оренди продовженим (пролонгованим),
Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.11.2020 у справі №914/1192/20 відмовлено у задоволенні позовних вимог Громадської організації “Здорова Галичина” до Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про визнання договору оренди продовженим (пролонгованим).
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач оскаржив таке в апеляційному порядку.
У апеляційній скарзі позивач вказав, що 11.01.2010 р. між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (відповідач/орендодавець) та Громадською організацією «Здорова Галичина» (позивач/оренда) було укладено договір оренди нерухомого майна №З-7424-10, відповідно до якого позивач орендував нежитлові приміщення загальною площею 1861,9 кв. м. за адресою: м. Львів, вул. Болгарська, буд. 4 (чотири). Термін дії цього договору оренди визначений на 10 років з 11 січня 2010 року до 11 січня 2020 року включно.
Позивач посилається на те, що за умовами договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
У відповідності до умов договору 03.01.2020 р. позивач скерував відповідачу заяву про продовження договору оренди нерухомого майна № З-7424-10 від 11.01.2010 р., однак станом на момент подання даної позовної заяви відсутнє заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк. Зокрема, як стверджує позивач, на адресу позивача від відповідача не надходила заява/лист/повідомленням про припинення з 11.01.2020 р. дії договору у зв'язку із закінченням строку, на який він був укладений.
Апелянт зазначає, що він має переважне право на продовження дії договору оренди на тих самих умовах та на той самий строк, оскільки Ухвалою Львівської міської ради № 1727 від 23.03.2017 року (зі змінами, внесеними ухвалою 2366-2017 та 2813-2017) було включено до переліку об'єктів, що підлягають приватизації способом викупу, викуп позивачем приміщення для організації Центру науки, сімейного відпочинку та мистецької галереї. Отже, на думку позивача, внаслідок включення об'єкта оренди до переліку об'єктів, що підлягають викупу, договір оренди ГО «Здорова Галичина» підлягає автоматичному продовженню.
Крім того, позивач зазначає, що після закінчення строку договору, а саме з 11.01.2020 р., виставлення орендодавцем орендарю рахунків про сплату орендованої плати додатково свідчить про продовження дії договору оренди.
Враховуючи наведене, позивач просить суд визнати продовженим (пролонгованим) договір оренди нерухомого майна №З-7424-10 від 11.01.2010 р. індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності, укладеного між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та Громадською організацією «Здорова Галичина».
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив доводи останньої, просив рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначив, що 05.02.2020 р. відповідачем на адреси позивача рекомендованим листом було надіслано повідомлення про припинення договірних відносин № 2302-вих-8153.
Відповідач вважає, що орендодавець у встановлений законом строк повідомив орендаря про припинення договору оренди, відповідно договір було припинено у зв'язку із закінченням терміну його дії 11.01.2020 р., продовження цього договору не відбулось.
Відповідач вважає, що підстави визнання договору оренди №З-7424-10 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 11.01.2010 р. продовженим (пролонгованим) відсутні.
Представник апелянта в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове, яким позов задоволити.
Відповідач не забезпечив явку представника в судове засідання, хоча належним чином був повідомлений про час та дату судового засідання.
Апеляційний господарський суд, розглянувши наявні в справі докази, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, дійшов висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.01.2010 р. між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради правонаступником якого є Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - орендодавець) та Громадською організацією «Здорова Галичина» (надалі по тексту рішення позивач, згідно з договором - орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна №З-7424-10, відповідно до умов якого відповідач/орендодавець відповідно до ухвали Львівської міської ради 14-ї сесії 5-го скликання від 09.07.2009 року за № 2786 на умовах визначених цим договором зобов'язувався передати, а орендар прийняти в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 1861,9 кв. м (одна тисяча вісімсот шістдесят один цілий дев'ять десятих кв. м), а саме: нежитлові приміщення напівпідвалу, що позначені в технічній документації під літерами І, II, III, IV, V, VI, 1, 2, 3, 9, 12, 13, 13а, 16, 17, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27 площею 468,2 кв. м, нежитлові приміщення першого поверху, що позначені в технічній документації під літерами VII, VIII, IX, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36 площею 1078,8 кв. м, нежитлові приміщення другого поверху, що позначені в технічній документації під літерами X, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53 площею 273,8 кв. м та нежитлові приміщення технічного поверху, що позначені в технічній документації під літерами XI, XII площею 41,1 кв. м, які розташовані в будівлі (літ. «Д-2») за адресою: м. Львів, вул. Болгарська, буд. 4 (чотири), що знаходиться на балансі Львівського Центрального парку культури і відпочинку ім. Б.Хмельницького (Балансоутримувач), і належить територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради.
Відповідно до розділу 2 договору сторони погодили, що об'єкт оренди буде використовуватись орендарем для роботи гуртків спортивного і бального танців та культурно-мистецької галереї робіт обдарованих дітей.
Згідно п. п. 4.1.-4.2. договору термін дії цього договору оренди визначений на 10 років з 11 січня 2010 року до 11 січня 2020 року включно. Настання обов'язку орендаря щодо, внесення орендної плати починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі.
Відповідно до п. 4.3. договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовжений на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором:
Згідно п. 4.8. договору чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем; загибелі об'єкта оренди; дострокового розірвання за взаємною згодою сторін або за рішенням суду, господарського суду; банкрутства орендаря та в інших випадках прямо передбачених чинним законодавством України.
Відповідно до п. п. 9.1.-9.2. договору повернення орендодавцю об'єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії договору або дострокового його припинення чи розірвання. Сторони повинні приступити до передачі об'єкта оренди протягом 5 днів, з моменту закінчення терміну оренди.
Згідно п. п. 9.4.-9.5. договору сторони погодили, що при передачі об'єкта оренди складається акт здачі-приймання, який підписується сторонами. Об'єкт оренди вважається переданим орендодавцю з моменту підписання акту здачі-приймання.
Позивач звертався до відповідача із листом щодо продовження договору оренди за вих.№03-1 від 03.01.2020 р., в якому просив продовжити дію договору оренди №З-7424-10 нерухомого майна нежитлових приміщень напівпідвалу, площею 468,2 кв.м, першого поверху, площею 1078,8 кв.м, другого поверху, площею 273,8 кв.м та технічного поверху, площею 41,1 кв.м, що розташовані в будівлі за адресою: м. Львів, вул. Болгарська, буд. 4 перебувають на балансі Львівського Центрального парку культури і відпочинку ім. Б. Хмельницького до моменту проведення повної приватизації об'єкту Громадською Організацією «Здорова Галичина».
Відповідач рекомендованим листом надіслав позивачу та балансоутримувачу повідомлення про припинення договірних відносин № 2302-вих-8153 від 05.02.2020 р., в якому повідомив позивача про те, що в договорі № З-7424-10 від 11.01.2010 р. на оренду нежитлових приміщень за адресою: м. Львів, вул. Болгарська, 4 встановлено термін його дії до 11.01.2020 р. Протягом 15 днів орендар зобов'язаний: повернути балансоутримувачу орендоване приміщення у належному санітарно-технічному стані по акту приймання-передачі; провести до моменту припинення договору повний розрахунок по сплаті орендної плати, а у разі наявності заборгованості - погасити її у повному обсязі. Балансоутримувач зобов'язаний: у 3-й денний строк надіслати орендодавцю підписаний сторонами один примірник акту; утримувати приміщення до призначення наступного орендаря.
Позивач, не погоджуючись з наведеним, звернувся до суду з позовом визнання продовженим (пролонгованим) договору оренди нерухомого майна №З-7424-10 від 11 січня 2010 року індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності, укладеного між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та Громадською організацією «Здорова Галичина».
Згідно ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір оренди № З-7424-10 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 11.01.2010 р.
Приписами ст.759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Згідно з ч.1 ст.760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Статтею 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Орендоване позивачем майно є комунальним, а тому на ці правовідносини поширюється також дія Закону України «Про оренду державного та комунального майна», який регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна підприємств, установ та організацій, що перебувають у комунальній власності, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в комунальній власності, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває у комунальній власності.
За умовами ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
За змістом ч.1 ст.763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором. Законом можуть бути встановлені максимальні (граничні) строки договору найму окремих видів майна.
Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди також передбачені у ст. 764 ЦК України, якою визначено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Наведена норма визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. При цьому для такого автоматичного продовження договору оренди передбачена особливість, а саме: відсутність заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.
Так, відповідно до ч.3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.
Водночас, згідно ч.2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Для продовження дії договору оренди на підставі ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) необхідна наявність таких обставин: орендар продовжує користування орендованим майном; відсутнє письмове повідомлення однієї зі сторін договору, у встановлений строк, про припинення або зміну умов договору.
Відсутність такого заперечення, як в силу ст. 764 ЦК України, так і за приписами ч.2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», може мати прояв у «мовчазній згоді» і в такому випадку орендар саме в силу закону (а не за власною ініціативою, в порядку ч.3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна») може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
У контексті наведених норм заява орендодавця про припинення договору оренди за закінченням строку договору відображає волевиявлення орендодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов'язальних правовідносин.
В договорі оренди № З-7424-10 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 11.01.2010 р. строком дії договору визначено10 років з 11 січня 2010 року до 11 січня 2020 року включно.
Згідно з ч.2 ст.26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.
Як встановлено пунктом 4.8. договору, чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем; загибелі об'єкта оренди; дострокового розірвання за взаємною згодою сторін або за рішенням суду, господарського суду; банкрутства орендаря та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України.
У відповідності до п. п. 9.1.-9.2. договору повернення орендодавцю об'єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії договору або дострокового його припинення чи розірвання. Сторони повинні приступити до передачі об'єкта оренди протягом 5 днів з моменту закінчення терміну оренди.
Отже, закінчення строку, на який було укладено договір оренди, за наявності волевиявлення орендодавця про припинення договору, є безумовною підставою для припинення дії договору.
07.02.2020 р. Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради позивачу та балансоутримувачу направило рекомендованим листом повідомлення № 2302-вих-8153 від 05.02.2020 р. про припинення договору оренди № З-7424-10 від 11.01.2010 р., у зв'язку із закінченням строку його дії. Відповідач зобов'язав орендаря протягом 15 днів повернути балансоутримувачу орендоване приміщення у належному санітарно-технічному стані по акту приймання-передачі; провести до моменту припинення договору повний розрахунок по сплаті орендної плати, а у разі наявності заборгованості - погасити її у повному обсязі, та доручив балансоутримувачу у 3-й денний строк надіслати орендодавцю підписаний сторонами один примірник акту; утримувати приміщення до призначення наступного орендаря.
Факт надіслання вказаного повідомлення (№ 2302-вих-8153 від 05.02.2020 р.) позивачу підтверджується наявним в матеріалах справи списком №694 згрупованих рекомендованих відправлень від 07.02.2020 р. Позивачу надіслано на юридичну адресу: 79012, м. Львів, вул. М.Глінки, 5/1, штрихкодовий ідентифікатор відправлення 7900602158477, на адресу знаходження орендованого майна: 79011, м. Львів, вул. Болгарська, 4, штрихкодовий ідентифікатор відправлення 7900602158485. Список згрупованих рекомендованих повідомлень скріплений відбитком календарного штемпеля органу поштового зв'язку, список та фіскальний чек про надіслання двох рекомендованих листів датовані одним днем - 07 лютого 2020 року. У фіскальному чеку є посилання на список № 694.
Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу 3 частини третьої статті 202 ЦК України.
Твердження позивача про неотримання ним від відповідача повідомлення про припинення дії договору оренди є безпідставним, оскільки чинне законодавство не містить спеціальних вказівок щодо того, коли орендар вважається повідомленим чи способів такого повідомлення; у договорі сторони також не передбачили будь-які домовленості щодо того, коли вважається здійсненим повідомлення сторони про припинення чи зміну договору.
Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 р. справа №910/719/19 (провадження № 12-18гс20).
Загальний порядок укладання, зміни та розірвання господарських договорів, які вчиняються в письмовій формі, пов'язує момент реалізації учасником правовідносин власного волевиявлення на виникнення, зміну чи припинення правовідносин зі здійсненням ним такого волевиявлення в належний спосіб.
Пунктом 6 статті 3 ЦК України закріплений принцип справедливості, добросовісності та розумності. Зазначений принцип включає, зокрема, обов'язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори.
Правове регулювання процедури припинення орендних правовідносин, наведене у статті 764 ЦК України та ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», спрямовано на досягнення справедливого балансу між правом орендодавця як власника майна володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд і правом орендаря очікувати на стабільність та незмінність його майнового становища. У контексті наведених вище норм настання наслідків у вигляді припинення чи продовження договору є пов'язаним з дотриманням сторонами орендних правовідносин добросовісної та послідовної поведінки, обумовленої змістом укладеного договору, положеннями господарського законодавства, а також усталеними звичаями ділового обороту та документообігу.
Негативні наслідки неодержання орендарем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на орендаря, а факт наявності відповідної заяви орендодавця та доказів її належного надсилання орендарю свідчить про добросовісне звернення орендодавця до орендаря, а відтак і про припинення договірних відносин між сторонами відповідно до приписів чинного законодавства. Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду викладена у постанові від 19.05.2020 р. у справі №910/719/19.
Відтак, на орендодавця, який належним чином повідомив орендаря про припинення дії договору оренди, не покладено обов'язок з'ясування обставин вручення/отримання орендарем відповідного повідомлення.
Суд першої інстанції вірно встановив, що Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (орендодавець) належним чином виконало свій обов'язок щодо доведення інформації про припинення дії договору до орендаря (ГО «Здорова Галичина»), надіславши йому повідомлення про припинення договору оренди № З-424-10 рекомендованим листом, відповідно договір було припинено у зв'язку із закінченням терміну його дії 11.01.2020 р.
Колегія суддів вважає необґрунтованими твердження апелянта про неотримання такого повідомлення, оскільки наявність відповідного повідомлення орендодавця та належних доказів його надсилання орендарю за наданими орендарем реквізитами відповідно до встановлених судом обставин справи свідчить про добросовісність звернення відповідача/орендодавця до позивача/орендаря, вчинення відповідачем/орендодавцем залежних від його волі необхідних дій у спірних правовідносинах на відміну від позивача/орендаря, а відтак і про припинення договірних відносин між сторонами відповідно до приписів чинного законодавства.
Щодо твердження апелянта про зміну юридичної адреси, суд зазначає наступне.
Як вбачається із наявного в матеріалах справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 25318536, зміна місцезнаходження позивача на адресу: 79005, м.Львів, проспект Шевченка, 7 офіс 32, відбулась 28.02.2020 р., про що внесено відповідний запис державним реєстратором.
Станом на дату надсилання відповідачем позивачу повідомлення про припинення дії договору оренди (07.02.2020 р.), юридичною адресою позивача була: 79008, м.Львів, вул.Глінки, 5, куди й надіслано повідомлення про припинення договору оренди.
Відтак, відповідач повідомив позивача про припинення дії договору оренди за належною адресою.
Водночас, слід зазначити, що умовами договору оренди, зокрема, п.13.2 на сторони покладено обов'язок у 10-ти денний строк повідомляти один одного про зміну в томі числі й юридичної адреси.
Щодо твердження апелянта про те, що після закінчення строку договору, а саме з 11.01.2020, орендодавець виставляв орендарю рахунки про сплату орендованої плати, що додатково свідчить про продовження дії договору оренди, суд зазначає наступне.
В матеріалах справи містяться рахунки, виставлені відповідачем позивачу згідно договору оренди №З-7424-10 від 11.01.2010 р., а саме: за оренду приміщень: №СФ-0033099 від 30.11.2019 р. за 11.2019 р.; №СФ-5556347 від 31.12.2019 р. за 12.2019 р. Слід зазначити, що ці рахунки виставлені в межах дії договору оренди.
Рахунки №СФ-0000323 від 31.01.2020 р. за 01.2020 р.; №СФ-0000324 від 31.01.2020 р. за 01.2020 р.; №СФ-0001808 від 29.02.2020 р. за 02.2020р. виставлені відповідачем за фактичне використання приміщень, а рахунок №СФ-0004402 від 31.03.2020 р. за 03.2020 р. за оплату неустойки.
З наявних в матеріалах справи рахунків, виставлених відповідачем позивачу, вбачається, що такі після 11.01.2020 р. виставлялись не за орендну плату, а за фактичне використання приміщень та сплату неустойки.
Отримання відповідачем плати від позивача за час фактичного використання орендованого майна не доводить факту продовження дії договору оренди, адже користування комунальним майном здійснюється на платній основі.
Відтак, твердження апелянта, про те, що після закінчення дії договору оренди відповідач виставляв рахунки на оплату орендної плати, є безпідставним.
З приводу твердження апелянта про те, що він має переважне право на продовження дії договору оренди на тих самих умовах та на той самий строк, внаслідок включення об'єкта оренди до переліку об'єктів, що підлягають викупу, а договір оренди ГО «Здорова Галичина» підлягає автоматичному продовженню, суд зазначає таке.
Вказане твердження орендаря свідчить про помилкове ототожнення правового інституту пролонгації договору оренди нерухомого майна (продовження договору на той же строк і на тих самих умовах), врегульованого положеннями ст. 764 ЦК України, ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), який реалізується внаслідок мовчазної згоди сторін договору, та правового інституту продовження договору оренди на новий строк, внаслідок реалізації переважного права добросовісного орендаря (ст. 777 ЦК України та ч.3 статті 17 зазначеного Закону (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин)), сутністю якого є укладення договору оренди на новий строк, а не його автоматичне поновлення.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України», no. 4241/03, від 28.10.2010 року).
Судові витрати, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на апелянта.
керуючись ст.ст. 86, 255, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Громадської організації “Здорова Галичина” від 23.12.2020 року залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 25.11.2020 у справі №914/1192/20 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 18.05.2021.
Головуючий -суддя Плотніцький Б.Д.
Суддя Кравчук Н.М.
Суддя Кордюк Г.Т.