справа №619/973/21
провадження №2/619/653/21
іменем України
14 травня 2021 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області
у складіголовуючого - суддіБолибока Є.А.
за участю:секретаря судового засіданняШемякіної І.О.
Справа № 619/973/21
Ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи:
позивач: ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ»;
відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянув позов за правилами спрощеного позовного провадження про стягнення заборгованості за послуги з газопостачання.
Стислий виклад позиції сторін.
22 лютого 2021 року ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути заборгованість за послуги газопостачання у розмірі 20 285,30 грн, яка складається з суми основного боргу в розмірі - 16 069,65 грн, 3% річних в розмірі - 1 458,25 грн, суми інфляційних втрат в розмірі - 2 757,39 грн. В обґрунтування позову вказало, що за даними Оператора ГРМ за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 відкрито на ім'я ОСОБА_1 . Як вбачається з розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 не систематичними платами підтверджував факт споживання послуги з газопостачання та приєднання до умов типового договору. Отже між сторонами на підставі публічного договору склалися фактичні відносини щодо послуг з приводу постачання природного газу. ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» з метою отримання плати за надані послуги направляв боржнику вимоги від 06.11.2019 та 28.01.2021 про погашення заборгованості. Внаслідок систематичного нехтування боржником своїх обов'язків щодо повної та своєчасної оплати послуг з газопостачання утворилася заборгованість за період з 01.2017 по 01.2021 склала 16 069,65 грн. Таким чином, у зв'язку з несвоєчасним здійсненням оплати за природний газ позивачем нараховані 3% річних у сумі 1 458,25 грн та 2 757,39 грн інфляційних втрат.
13 квітня 2021 року відповідач ОСОБА_1 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вказав, що не має ніяких договірних відносин з ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ», жодних договорів чи угод він не підписував. Роздруківка Типового договору, яку як додаток позивач надав є лише порожньою формою, в якій не обумовлена ціна на природній газ, у зв'язку з чим ним не була погоджена і підписана заява-приєднання до умов договору постачання природнього газу. Стосовно довідки про заборгованість за природний газ перед ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ», повідомив що регулярно сплачує посильну та можливу суму за споживання природного газу з глибоким переконанням, що його сплата допомагає розвитку суспільства та енергетичної галузі в Україні. Ніякої заборгованості за природний газ немає. Також, просив застосувати термін позовної давності.
15 квітня 2021 року представник позивача ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» - адвокат Хом'як Р.В. подав до суду відповідь на відзив, в якому просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вказав, якщо споживач не повернув постачальнику заяву-приєднання, фактом згоди споживача про приєднання до умов договору (акцептування заяви-приєднання) є сплачений споживачем рахунок (квитанція) постачальника за поставлений природний газ. Відповідно до довідки про заборгованість за природний газ ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ», відповідач постійно сплачує за надану послугу, але проводить оплати не у відповідність до отриманого об'єму газу. Також зазначає та звертає увагу, що у відзиві відповідач не заперечує про сплату за надану послугу, але не в повному обсязі, яку проводить з січня 2017 року і по теперішній час, тому вважає застосуванням строку позовної давності безпідставним.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
17 березня 2021 року після отримання інформації про місце проживання (перебування) відповідача було постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, призначено перше судове засідання на 09 год 00 хв 13 квітня 2021 року. Направлено відповідачеві копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів. Запропоновано відповідачеві подати до суду відзив на позов в строк до 08 квітня 2021 року. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив у строк до 09 квітня 2021 року. Запропоновано відповідачу подати до суду в строк до 12 квітня 2021 року заперечення, в яких викласти свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.
13 квітня 2021 року відповідач ОСОБА_1 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову.
13 квітня 2021 року за заявами сторін розгляд справи було відкладено.
15 квітня 2021 року представник позивача ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» - адвокат Хом'як Р.В. подав до суду відповідь на відзив, в якому просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
У судовому засіданні 14 травня 2021 року представника позивача ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» - адвокат Хом'як Р.В. позов підтримав повністю, просив його задовольнити.
У судовому засіданні 14 травня 2021 року відповідач ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні позову.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Згідно довідки селищного голови Солоницівської селищної ради № 587 від 04.02.2021, ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом із дружиною та дітьми.
Згідно довідки про заборгованість за природний газ перед ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» за особовим рахунком № НОМЕР_1 загальна сума заборгованість становить 20 285,30 грн, яка складається з суми основного боргу в розмірі - 16 069,65 грн, 3% річних в розмірі - 1 458,25 грн суми, інфляційних витрат в розмірі - 2 757,39 грн.
Відповідно до вимоги про оплату заборгованості від 06.11.2019 представник ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» повідомляв ОСОБА_1 про заборгованість станом на 30.09.2019 у розмірі 16 823,44 грн.
Відповідно до вимоги про оплату заборгованості від 28.01.2021 представник ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» повідомляв ОСОБА_1 про заборгованість станом на 31.12.2020 у розмірі 16 084,01 грн.
Мотиви суду.
Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.
ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» з 01.07.2015 здійснює господарську діяльність з постачання природного газу на території Харківської області на підставі ліцензії на постачання природного газу, виданої Національною Комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України, згідно Постанови № 1588 від 21.05.2015 (переоформлена на безстрокову Постановою № 2283 від 08.09.2015), та з 11.05.2017 - згідно Постанови № 633 від 11.05.2017 (виданої на постачання природного газу на території України).
На ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» покладено спеціальні обов'язки щодо постачання Природного газу населенню Харківської області згідно Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (затверджено Постановою КМУ № 758 від 01.10.2015, з 01.04.2017 - відповідно до Постанови КМУ № 187 від 22.03.2017, з 01.11.2018 - відповідно до Постанови КМУ № 867 від 19.10.2018).
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» надає послуги з постачання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 .
Згідно довідки селищного голови Солоницівської селищної ради, ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом із дружиною та дітьми.
Об'єкт побутового споживача - це територіально відокремлена газифікована споруда (житловий будинок, квартира, майстерня тощо), що належить споживачеві на правах власності або користування). Побутовий споживач - це фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх житлових приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність.
Відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи (Операторами ГРМ) регулюються Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015 (надалі - Правила постачання природного газу) на виконання пункту 17 частини третьої статті 4 Закону України «Про ринок природного газу».
Відповідно до розділу III Правил постачання природного газу, постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України.
Типовий договір постачання природного газу з побутовим споживачем затверджено постановою НКРЕКП від 01.12.2015 року № 2500 «Про затвердження Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам», яка набрала чинності з 01.12.2015 року. Його було офіційно опубліковано в газеті «Слобідський край» № 156 від 31.12.2015, та розміщений на офіційному сайті Товариства.
Відповідно до пунктів 1.1 - 1.3 Типового договору цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови договору однакові для всіх споживачів України.
Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
У разі незгоди споживача укладати договір з постачальником із спеціальними обов'язками та за відсутності укладеного в установленому порядку договору постачання природного газу з іншим постачальником споживач не має права споживати природний газ із газорозподільної системи та має подати до оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об'єкт.
Відповідно до п. 4 розділу III Правил для забезпечення приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам усіх діючих побутових споживачів, об'єкти яких знаходяться в межах закріпленої території постачальника із спеціальними обов'язками, останній в установленому порядку надсилає кожному побутовому споживачу заяву-приєднання до умов договору. Якщо споживач не повернув постачальнику заяву-приєднання, фактом згоди споживача про приєднання до умов договору (акцептування заяви-приєднання) є сплачений споживачем рахунок (квитанція) постачальника за поставлений природний газ, а щодо постачальника із спеціальними обов'язками - і факт фактичного споживання природного газу після офіційного опублікування договору таким постачальником.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 26 лютого 2020 року (справа № 628/3489/18, провадження № 61-16876св19).
Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідач є споживачем послуг з постачання природного газу, які надаються ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ», оскільки факт споживання відповідачем природного газу підтверджується ним у судовому засіданні та оплата споживачем рахунку (квитанції) постачальника ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» свідчать про приєднання (акцептування) відповідачем умов типового договору постачання природного газу з ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ».
За договором постачання природного газу постачальник зобов'язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Законом України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017 визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуги з постачання та розподілу природного газу віднесено до комунальних.
Відповідно п. 5 ч. 2 ст. 7 до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Частиною першою статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно частини 1 статті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
За приписами статті 40 Закону України «Про ринок природного газу» № 329-VIII від 09.04.2015 розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2494, затверджено Кодекс газорозподільних систем, яким визначено взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем.
ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» відповідно до ліцензії надає послуги з постачання природного газу на території Харківської області.
Пунктом 2 глави 1 Розділу 6 Кодексу газорозподільним систем передбачено, що доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів до газорозподільної мережі для споживання (постачання) природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого НКРЕКП № 2498 від 30.09.2015.
Відповідно до п. 3 глави 3 Розділу 6 Кодексу газорозподільних систем, договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням ст. ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою типового розподілу природного газу.
Згідно п. 7 гл. 3 Розділу 6 Кодексу газорозподільних систем фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу є вчинення споживачем будь - яких дій які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви - приєднання, сплата рахунку Оператора ГРМ та /або документально підтверджене споживання природного газу.
Відповідно п. 1 глава З Розділу 11 Кодексу ГРС, якщо несанкціонований газопровід проведений шляхом прихованих заходів або фізичною особою, яка є несанкціонованим споживачем, початок періоду, за який визначається об'єм необлікованого природного газу, визначається з дня набуття споживачем (фізичною особою) права власності/користування на житлові (підсобні) приміщення, але не більше двох років, що передували дню виявлення порушення.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
З матеріалів справи вбачається що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом із дружиною та дітьми.
Згідно довідки про заборгованість за природний газ перед ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» за особовим рахунком № НОМЕР_1 , загальна сума заборгованість становить 20 285,30 грн, яка складається з суми основного боргу в розмірі - 16 069,65 грн, 3% річних в розмірі - 1 458,25 грн. суми, інфляційних витрат в розмірі - 2 757,39 грн.
Також, з цієї довідки вбачається що відповідач здійснював оплату за природний газ, однак, не в повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Щодо трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідачем ОСОБА_1 на даний час заборгованість за природний газ не сплачена.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Тобто при вирішенні спірних правовідносин діє принцип презумпції винуватості боржника, який не надав суду об'єктивних і переконливих доказів про відсутність своєї вини у виникненні спірної заборгованості.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За положеннями статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 749/106/17 (провадження № 6-1489цс17) та постанові Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 643/11742/16-ц (провадження № 61-26879св18).
Як передбачено ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідачем на надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження погашення заборгованості.
06 листопада 2019 року представник ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» направляв ОСОБА_1 вимогу про оплату заборгованості станом на 30.09.2019 у розмірі 16 823,44 грн.
Також, 28 січня 2021 року представник ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» направляв ОСОБА_1 вимогу про оплату заборгованості станом на 31.12.2020 у розмірі 16 084,01 грн.
Відповідач у поданому до суду відзиві та у судовому засіданні просив застосувати строки позовної давності до вимог ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» про стягнення заборгованість за послуги з газопостачання.
Відповідно до статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до частин 3, 4, 5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Однак, суд зазначає, що у судовому засіданні відповідач вказав що частково здійснював оплату, що також підтверджується розрахунком заборгованості, тому застосування строку позовної давності є безпідставним.
Отже, суд з урахуванням усіх обставин справи, вважає доведеним вимоги позивача про стягнення заборгованості за послуги газопостачання.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» та стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі - 16 069,65 грн, 3% річних в розмірі 1 458,25 грн та суми інфляційних витрат в розмірі 2 757,39 грн.
Також суд відмічає наступне.
Принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.
Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
З метою безумовного дотримання цього конституційного принципу статті 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України також гарантують те, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Міжнародні стандарти у сфері судочинства приділяють значну увагу питанням дотримання принципу змагальності судового процесу.
Так, у пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи «Щодо якості судових рішень» міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю.
Зв'язок принципів змагальності та рівності акцентовано також у деяких рішеннях Європейського суду з прав людини.
Так, у справі «Салов проти України» (заява №65518/01, п. 87) Суд зробив висновок, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу («Руїс-Матеос проти Іспанії» (Ruiz-Mateos v. Spain), заява №12952/87, п. 63).
У справі «Лазаренко та інші проти України» (№70329/12, п. 37) Суд нагадує, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, невід'ємними частинами права на суд необхідно розглядати, зокрема, такі вимоги, як змагальність процесу (Екбатані проти Швеції (Ekbatani v. Sweden), заява №10563/83, п. 24-33) та право на ефективну участь (T. проти Сполученого Королівства (T. v. the United Kingdom), заява №24724/94, п. 83-89).
Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття «право на справедливий суд», що гарантоване Конвенцією.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» (заява №4241/03, п. 50), в аспекті змагальності, наголошується на тому, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору оцінку фактів, яку їм було надано в межах національного провадження, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд; стаття 6 Конвенції, в той же час, не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або способів їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами. Аналогічна позиція також міститься у рішенні в справі «Олюджіч проти Хорватії» (Olujic v Croatia), №22330/05, п. 77).
В інших рішеннях цього Суду сформовані такі підходи до розуміння принципу змагальності: згідно зі статтею 19 Конвенції обов'язок Суду полягає у забезпеченні дотримання зобов'язання, що здійснюються Договірними сторонами Конвенції, зокрема, його функція не стосується фактів чи законів, які враховані національним судом, якщо тільки вони не порушили прав та свобод, захищених Конвенцією; Суд не може погодитися принципово та абстрактно з тим, щоб незаконно отримані докази можуть бути допустимими («Schenk v. Switzerland, заява №10862/84, п.п 45-46; «Garcia Ruiz v. Spain», заява №30544/96, п. 28; Spang v. Switzerland, №45228/99, п. 32); Суд повторює, що він не уповноважений замінювати свою оцінку фактичних обставин, зроблену національними судовими органами, проте відповідно до прецедентної практики Суду вимога справедливості судового розгляду включає дослідження способу, у який було отримано та представлено докази; завдання Суду, серед іншого, установити, чи провадження в цілому, включно зі способом отримання і представлення доказів, було справедливим у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції («Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів» (Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands), заява №14448/88, п. 31).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Згідно з п. 15.5 ч.1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 13, 81, 83, 89, 258, 259, 263-265, 268, 351, 352, 354, пунктом 15.5 ч.1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» заборгованість за послуги з газопостачання в розмірі 16 069,65 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» три проценти річних від простроченої суми в розмірі 1 458,25 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» інфляційні витрати в розмірі 2 757,39 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» судові витрати у розмірі 2 270,00 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ», місцезнаходження: 61093, м. Харків, вул. Болбочана Петра, 54, код в ЄДРПОУ 39590621;
Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання:АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повне судове рішення складено 19 травня 2021 року.
Суддя Є. А. Болибок