Троїцький районний суд Луганської області
Справа № 433/541/19
Провадження № 2/433/38/21
13.05.2021 року Троїцький районний суд Луганської області
в складі: головуючого - судді Суського О.І.,
за участю секретаря судового засідання - Кіян А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт.Троїцьке цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, -
Позивач АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», від імені якого діє представник за довіреністю, звернувся до Троїцького районного суду Луганської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення з останньої заборгованості за договором №б/н від 30.04.2010. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначили, що відповідно до укладеного договору №б/н від 30.04.2010 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 11600,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим, станом на 17.02.2019 має заборгованість у розмірі 362590,55 грн. Проте, позивачем заявлена вимога про стягнення 127906,03 грн., яка складається з 11599,86 грн. - заборгованість за кредитом; 116306,17 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом з 30.04.2010 по 30.11.2017. Крім того, просить покласти на відповідача судові витрати у розмірі 1921,00 грн.
Заочним рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 22 жовтня 2019 року позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» задоволено у повному обсязі та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за договором №б/н від 30 квітня 2010 року у розмірі 127906,03 грн.
Ухвалою судді Троїцького районного суду Луганської області від 15 вересня 2020 року скасовано заочне рішення Троїцького районного суду Луганської області від 22 жовтня 2019 року по цивільній справі № 433/541/19 за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, справу призначено до розгляду в загальному порядку та встановлено строк відповідачу для надіслання (надання) до суду відзиву на позовну заяву і всіх доказів, які можливо доставити до суду, що підтверджують заперечення проти позову, - протягом п'ятнадцяти днів з дня одержання копії цієї ухвали (а.с.83).
07 жовтня 2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач заперечувала проти задоволення позовних вимог та просила суд застосувати строк позовної давності. Зазначила, що дійсно мала рахунок в АТ «ПриватБанк», який у 2013 році було закрито, картку здано у відділення банку. Вважає недоведеним факт укладення кредитного договору, факт наявності зобов'язання та суму заборгованості, оскільки позивачем не надано оригіналу кредитного договору, докази надання клієнту вичерпної інформації про вартість кожного з альтернативних варіантів надання послуг та оригіналу розрахунку суми позову. Посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17, зазначила, що вимога про сплату відсотків за користування кредитом є безпідставною та не підлягає задоволенню, а вся сума, що була сплачена в рахунок погашення за наданим кредитом у розмірі 44584,63 грн. має бути зарахована у рахунок повернення суми основного боргу. Крім того, вважає що позивачем пропущено строк позовної давності, так як останній платіж відбувся у 2014 році, а позов подано у 2019 році, що є підставою для відмови в позові (а.с.94-95).
03 листопада 2020 року надійшла відповідь на відзив, яка фактично містить обґрунтування позовних вимог. Крім того, у відповіді на відзив представник позивача зазначив, що сторонами при укладенні договору були обговорені всі істотні умови, що підтверджується підписом відповідача в Анкеті-заяві та Довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», де зазначено процентну ставку у розмірі 2,5 %, вказано розмір комісій та штрафів. Підпису клієнту у примірнику Умов та Правил надання банківських послуг та тарифів бути не може, оскільки сторони заключили договір про надання банківських послуг у формі договору приєднання, особливістю якого є викладення умов в стандартних формулярах, а укладення такого договору здійснюється лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Щодо посилання відповідача на постанову ВП ВСУ 342/180/17-ц від 03.07.2019, надав суду наказ про затвердження редакції Умов та правил надання банківських послуг, що додані до позовної заяви, що підтверджує надання до позовної заяви саме тієї редакції, що була чинна на момент підписання заяви позичальника; довідку щодо виданих кредитних карток відповідачу, що підтверджує строки дії кредитних карток та їх цільове призначення та виписку по рахунку, що підтверджує використання кредитного карткового ліміту та сплату відсотків, тобто вчинення дій що підтверджують усвідомлення відповідачем обов'язків щодо повернення кредиту та внесення плати за його використання. Поряд з цим, позивач посилається на постанову ВС від 10.04.2019 у справі №356/1635/16-ц, щодо того, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами; постанову від 28.03.2019 у справі №428/2873/17 щодо того, що посилання на неознайомлення з умовами та правилами надання банківських послуг не може бути підставою для визнання неукладеними кредитних правовідносин; на постанову ВС від 06 лютого 2018 року у справі № 755/2720/16-ц щодо приєднання заявою відповідача до Умов та Правил надання банківських послуг; на постанову ВС від 17.04.2019 у справі № 666/388/16-ц щодо ознайомлення з Умовами та правилами надання банківських послуг. Щодо строків позовної давності зазначив, що позивачем при зверненні до суду дотримано строк позовної давності. У зв'язку з чим, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с.118-125).
11 грудня 2020 року від представника позивача на адресу суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за договором №б/н від 30.04.2010 в розмірі 38781,52 грн., у тому числі: 11599,86 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 27181,66 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; а також понесені судові витрати (а.с.164). До заяви позивач додав розрахунок заборгованості (а.с.165-176).
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримала позовні вимоги та наполягала на їх задоволені з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Відповідач у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що кредитні правовідносини між нею та банком були припинені у 2013 році, про що її запевнили співробітники банку під час особистого звернення до відділення банку.
Суд, розглянувши заяву та додані до неї письмові докази, заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши матеріали справи, приходить до переконання, що в задоволенні позову слід відмовити з огляду на таке.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 30.04.2010 ОСОБА_3 (прізвище було змінено на ОСОБА_4 ) підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с.8).
За змістом цієї анкети-заяви відповідач ознайомлена та погоджується з Умовами та правилами надання банківських послуг, які були їй надані у письмовому вигляді, зобов'язується регулярно ознайомлюватися зі змінами тарифів на сайті Приватбанку, а також погоджується з тим, що анкета-заява разом з Пам'яткою клієнта, Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку складають між нею і банком договір про надання банківських послуг.
У вищезазначеній анкеті-заяві відсутні будь-які умови, які є істотними для кредитного зобов'язання, зокрема: розмір кредитного ліміту, відсутня умова про надання позивачем тієї чи іншої суми, про обов'язок повернення цих коштів відповідачем, відсутні дані про вид договору, реквізити розрахункових рахунків, номер платіжної карти, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, не зазначена процентна ставка. Надана Анкета-заява взагалі не підтверджує надання будь-яких кредитних коштів, а містить крім анкетних даних особи інформацію про його сімейний стан, розмір доходів та посилання на те, що дана заява разом із Умовам та Правилами надання банківських послуг разом складають договір про надання банківських послуг.
Таким чином, анкета-заява не дає однозначного уявлення про істотні умови кредитного договору, який укладається.
Позивачем надано довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» (а.с.9), однак анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку не містить вказівки на те, що довідка про умови кредитування є складовою частиною укладеного між сторонами договору.
Крім того, з копії Анкети-заяви неможливо встановити тип банківської картки, яку отримав відповідач: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD», у разі її отримання, а, отже, суд позбавлений можливості достеменно встановити, що долучена до позовної заяви Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» укладена саме до договору №б/н від 30.04.2010, оскільки містить посилання на договір SAMDN50ОТС003142452. Крім того, у Довідці не зазначено прізвище, ім'я, по батькові особи, яка її підписала.
Таким чином, суд не погоджується з доводами представника позивача та дійшов висновку, що надана довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» не підтверджує факту узгодження між сторонами при укладенні договору всіх істотних умов, в тому числі розмір процентної ставки, розмір комісії, пені тощо.
На підтвердження факту укладання кредитного договору та наявність не виконаних кредитних зобов'язань, позивач також додав до Анкети-заяви Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/ (а.с.10-33); виписку по особовому рахунку ОСОБА_5 (а.с.126-130); наказ банку про затвердження редакції Умов та правил надання банківських послуг, що додані до позовної заяви (а.с.132-133); довідку щодо виданих кредитних карток відповідачу (а.с.134).
Згідно з наданим банком розрахунком заборгованості за договором №б/н від 30.04.2010, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 08.11.2020 складає 38781,52 грн., у тому числі: 11599,86 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 27181,66 грн. - заборгованість за простроченими відсотками (а.с.165-176).
Відповідно до положень ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
До відносин за кредитним договором застосовуються положення ст. 1048,1050 ЦК України про сплату процентів, тому умова про розмір процентної ставки за кредитним договором є істотною для договорів даного виду, згода позичальника з цією умовою є обов'язковою.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У анкеті-заяві відповідача про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку процентна ставка не зазначена.
Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови.
Умови та Правила надання банківських послуг не засвідченні належним чином та не містять підпису боржника, що не може вважатися належним та допустимим доказом.
Додана до позову роздруківка витягу з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містить будь-яких позначок, які б вказували на ознайомлення відповідача із саме цими за змістом Умовами та Правилами надання банківських послуг в ПриватБанку.
Копія наказу банку щодо затвердження Умов та правил надання банківських послуг (а.с.132-133) також не підтверджує, що відповідач ознайомився саме з цими за змістом Умовами та Правилами надання банківських послуг в ПриватБанку, що додані до позовної заяви як і не підтверджує надання до позовної заяви саме тієї редакції, що була чинна на момент підписання заяви відповідачем.
Згідно з вимогами ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Відповідно до постанови від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, Велика Палата Верховного Суду вважає, що до правовідносин між Приватбанком та позичальником стосовно отримання споживчого кредиту шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг неможливо застосувати правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті, неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк».
За відсутності письмового підтвердження про конкретні запропоновані позичальнику Умови та правила банківських послуг, відсутності у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами та інших істотних умов кредитного договору, Умови та Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою частиною кредитного договору, якщо вони не підписані і не визнаються позичальником.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, наданий банком Витяг з Умов та правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
У вищезазначеній Постанові Великої Палати Верховного Суду вказано на те, що з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Доводи представника позивача, що Закон України «Про захист прав споживачів» не поширюється на спірні правовідносини є недоречними, оскільки цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг (ст.1-1 Закону).
Отже, суд приходить до висновку, що кредитним договором, укладеним між сторонами у письмовій формі шляхом підписання анкети-заяви, не визначено розмір процентів за користування кредитними коштами, а тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.
Суд вважає необґрунтованими посилання позивача у відповіді на відзив на постанову Верховного Суду від 06.02.2018р. у справі № 755/2720/16-ц. Так, у вказаній постанові зазначено, що Умови та Правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ними не потрібен, якщо саме ці Умови та Правила були чинними під час укладення договору. По-перше, позивачем не надано доказів, що, підписуючи анкету-заяву від 30.04.2010, відповідачу були надані для ознайомлення саме ті Умови, які долучені до позовної заяви, і що саме ці Умови були чинними під час укладення договору. Банк, на підтвердження надання до позовної заяви тієї редакції Умов та Правил надання банківських послуг, що була чинна на момент підписання заяви позичальника, надав наказ про затвердження редакції Умов та Правил, але зазначена роздруківка, як було зазначено вище, жодним чином цього не підтверджує. По-друге, Постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року №342/180/17, прийнята пізніше, а при розгляді справи № 755/10947/17 в постанові від 30 січня 2019 року Велика Палата Верховного Суду зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати. З цих же підстав є недоречними посилання позивача на постанову ВС від 10.04.2019 у справі №356/1635/16-ц; постанову ВС від 28.03.2019 у справі №428/2873/17; на постанову ВС від 17.04.2019 у справі № 666/388/16-ц.
Щодо позовних вимог про стягнення тіла кредиту, суд виходить з наступного.
Із виписки по особовому рахунку та розрахунку заборгованості, в яких відображено операції за кредитним договором за даними балансу, суми надходжень та їх розподілення на погашення складових заборгованостей вбачається, що відповідачем було сплачено на погашення заборгованості 44828,37 грн.
Частину із сплачених коштів позивачем безпідставно було спрямовано на погашення відсотків, штрафів та пені, між тим, анкета-заява від 30.04.2010 не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, нарахування пені та штрафів.
За таких обставин, суд, погоджуючись з позицією відповідача, викладеною у відзиві на позовну заяву, дійшов висновку, що всі суми, які сплачувалися відповідачем в межах погашення заборгованості за анкетою-заявою від 30.04.2010 і які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей, підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту.
Відповідачем фактично використано кредитних коштів на загальну суму 43897,39 грн., а сплачено на погашення кредитної заборгованості 44828,37 грн.
З урахуванням вказаних обставин, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги банку про стягнення заборгованості за тілом кредиту не підлягають задоволенню.
Вимога відповідача щодо застосування строку позовної давності, є безпідставною, ураховуючи, що позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи (правова позиція, висловлена у постановах Верховного Суду України від 09 листопада 2016 року у справі № 6-1457цс16, від 22 березня 2017 року у справі № 6-43цс17).
Ураховуючи відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, інші доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву не мають правового значення для вирішення цієї справи.
Вирішуючи питання стосовно судового збору суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд бере до уваги, що позивачем документально підтверджено сплату судового збору у сумі 1921,00 грн., тому у відповідності до ст.141 ЦПК України, враховуючи відмову в задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 12,13,80,81,89,141,259,263-268,289 ЦПК України, ст.525,526,610,612,1054 ЦК України, суд
У задоволенні позовних вимог АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, б. № 50) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення кредитної заборгованості - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається за правилами п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України через Троїцький районний суд Луганської області до Луганського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 19 травня 2021 року
Суддя О.І.Суський
19.05.21