Справа № 354/464/21
Провадження № 3/354/479/21
18 травня 2021 року м.Яремче
Суддя Яремчанського міського суду Івано-Франківської області Ваврійчук Т.Л., розглянувши матеріали, що надійшли з Відділення поліції №1 (м.Яремче) Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого в АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Відділенням поліції №1 (м.Яремче) Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області направлено до суду матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ознаками ч.1 ст.44-3 КУпАП.
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 №376367 від 11.03.2021 року, громадянин ОСОБА_1 11.03.2021 року близько 07 год. 20 хв. в м.Яремче, по вул.Свободи, Івано-Франківської області будучи водієм транспортного засобу Mersedes-Benz, реєстраційний номер НОМЕР_1 здійснював перевезення на своєму транспортному засобі більше як п'ять чоловік в салоні транспортного засобу, чим порушив протокол №6 від 23.02.2021 року
У судовому засіданні захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Ціпле І.Ю. подав клопотання про закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.44-3 КУпАП у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Із врахуванням того, що ОСОБА_1 являється особою пенсійного віку та має проблеми зі здоров'ям просить розгляд даної справи проводити у його відсутності. Зазначив, що у матеріалах справи відсутні належні та достатні докази на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення, а пояснення ОСОБА_1 написані останнім за вказівкою поліцейських та не можуть бути взяті судом до уваги в якості належного доказу. Вказав, що суб'єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП є суб'єкт господарювання- перевізник, однак, ОСОБА_1 не являється суб'єктом господарювання. До протоколу не долучено будь-яких доказів того, що громадянин ОСОБА_1 має статус суб'єкта підприємницької діяльності та здійснює господарську діяльність у сфері пасажирських перевезень, а також доказів того, що він перебуває у трудових відносинах із відповідним суб'єктом господарювання та працює водієм. Також зазначив, що наявні у матеріалах справи матеріали відеофіксації теж не є належним доказом, оскільки про їх наявність, а також фіксування процесу оформлення матеріалів справи відповідними технічними засобами не зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення. Із врахуванням вищенаведеного, враховуючи положення ст.62 Конституції України та практику Європейського суду з прав людини, необхідність дотримання стандарту доведення вини «поза розумним сумнівом», вважає, що підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.44-3 КУпАП відсутні та просить провадження у даній справі закрити у зв'язку із відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності суд встановив наступне.
У відповідності до положень ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи - ст. 280 КУпАП.
Згідно ч.1 ст. 44-3 КУпАП, адміністративна відповідальність за вказаною статтею настає у випадку порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Диспозиція даної статті є бланкетною, оскільки відсилає до вищевказаного Закону, який містить ряд статей та визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов'язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.
Статтею 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режим роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності. Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» обмежувальні протиепідемічні заходи встановлюються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування за поданням відповідного головного державного санітарного лікаря у разі, коли в окремому населеному пункті, у дитячому виховному, навчальному чи оздоровчому закладі виник спалах інфекційної хвороби або склалася неблагополучна епідемічна ситуація, що загрожує поширенням інфекційних хвороб. Обмеженням підлягають ті види господарської та іншої діяльності, що можуть сприяти поширенню інфекційних хвороб. Види і тривалість обмежувальних протиепідемічних заходів встановлюються залежно від особливостей перебігу інфекційної хвороби, стану епідемічної ситуації та обставин, що на неї впливають.
У відповідності з п.2 ч.1 ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
В той же час, протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і до нього висуваються певні вимоги. Обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд.
Вимоги до протоколу про адміністративне правопорушення визначені ст.256 КУпАП та Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 №1376 (далі - Інструкція № 1376).
Згідно ст.256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається протоколі.
Відповідно до п.7 розділу ІІ Інструкції №1376 не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено.
Так, в порушення вищевказаних норм законодавства, поліцейським в протоколі про адміністративне правопорушення серії АПР18 №376367 від 11.03.2021 року не зазначено протокол №6 від 23.02.2021 року якого саме уповноваженого органу було порушено ОСОБА_1 , а також відповідний пункт даного акту, вимоги якого порушено.
Водночас з аналізу вищезазначених нормативних актів та змісту ст.44-3 КУпАП вбачається, що порушенням правил карантину є робота у вказаний період суб'єктів господарювання у сфері обслуговування населення і відповідальність за дане правопорушення покладається на громадян та спеціальних суб'єктів, а саме суб'єктів господарювання (посадових осіб).
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка по суті становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суддя також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином суддя неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav.Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelinv.Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Проте, як встановлено судом, до протоколу про адміністративне правопорушення не долучено жодних доказів на підтвердження того факту, що ОСОБА_1 має статус суб'єкта підприємницької діяльності та здійснює господарську діяльність у сфері пасажирських перевезень, як і доказів того, що останній перебуває у трудових відносинах із відповідним суб'єктом господарювання.
Водночас дана обставина, у відповідності до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП повинна була бути з'ясована особою яка складала протокол, оскільки має істотне значення для правильного вирішення справи.
Як встановлено судом, відповідно до протоколу №6 позачергового засідання регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій від 23 лютого 2021 року у зв'язку із продовженням карантину на території України до 30 квітня 2021 року та встановленням з 00:00 год. 26 лютого 2021 року на території Івано-Франківської області «червоного» рівня епідемічної небезпеки, запроваджено ряд додаткових обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території області гострої респіраторної хвороби COVID-19, зокрема, ухвалено з 25 лютого 2021 року призупинити регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів на приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території області (внутрішньо обласні маршрути), приміському залізничному сполученні, міському автомобільному та електротранспорті у міському сполученні, крім перевезення: 1) легковими автомобілями, кількість пасажирів, включаючи водія, в яких не більше п'яти осіб без урахування осіб віком до 14 років; 2)службовими та/або орендованими автомобільними транспортними засобами підприємств, закладів та установ за умови забезпечення водіїв та пасажирів під час таких перевезень засобами індивідуального захисту в межах кількості місця для сидіння і виключно за маршрутами руху, про які проінформовано не менше, ніж за два дні органи Національної поліції області.
З наведеного вбачається, що у період з 25 лютого 2021 року були заборонені пасажирські перевезення на приміських та міжміських маршрутах в межах території Івано-Франківської області, рух приміського залізничного транспорту, міського автомобільного та електротранспорту у міському сполученні, за певними винятками, проте, як слідує із пояснень представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Ціпле І.Ю., водій ОСОБА_1 11.03.2021 року здійснював перевезення пасажирів маршрутом «Закарпаття-Чернівці», тобто даний транспортний засіб рухався по міжобласному маршруту.
Згідно п.5 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1026 від 18.12.2018 року включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо).
Переглядом долученого до матеріалів справи диску із відеозаписом встановлено, що на даному диску міститься лише фрагмент відео на якому зафіксовано транспортний засіб, місце зупинки якого визначити неможливо, в салоні даного транспортного засобу перебувають пасажири, зі слів працівника поліції у кількості 6 осіб, серед яких неможливо визначити наявність чи відсутність осіб віком до 14 років, оскільки на відео зафіксовано лише двох пасажирів, решту осіб в салоні транспортного засобу не видно, а лише озвучено загальну кількість осіб працівником поліції. Будь-яких доказів того, що даний транспортний засіб використовувався відповідним суб'єктом господарювання для здійснення нерегулярних пасажирських перевезень до матеріалів справи не долучено та на даному відеофайлі не зафіксовано.
До матеріалів справи не долучено письмових пояснень свідків чи очевидців події, зокрема пасажирів транспортного засобу, яких перевозив ОСОБА_1 .
За вказаних обставин судом установлено, що докази вини ОСОБА_1 у вчинені ним порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, не є переконливими і достатніми та не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, не надано жодного прямого доказу, на підставі якого суд міг би беззаперечно встановити, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 44-3 КУпАП.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право на справедливий і публічний розгляд справи.
Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Положеннями ст.ст.7, 254, 279 КУпАП визначено, що суд здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення та вирішує питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності лише в межах протоколу про адміністративне правопорушення складеного щодо неї.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Конституційний Суд України в своєму рішенні від 29.06.2010 року у справі № 17-рп/2010 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної ради України з прав людини зазначив, що «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями» (абз. 3 п.п. 3.1 п. 3), а у рішенні від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 той же Суд вказав, що «із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі» (абз. 2 п.п. 5.4 п. 5).
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням викладеного, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку про відсутність підстав для повернення протоколу про адміністративне правопорушення для дооформлення, в зв'язку з тим що до нього заборонено вносити певні виправлення та унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено, а тому вважає, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, викладеного в протоколі про адміністративне правопорушення у зв'язку із чим провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 44-3 КУпАП, підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, тобто у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 44-3, 251 ,252, 256, п.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.44-3 КУпАП - закрити у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП протягом десяти днів з дня винесення постанови до Івано-Франківського апеляційного суду через Яремчанський міський суд Івано-Франківської області.
Суддя: Т. Л. Ваврійчук