Справа № 206/2060/21
Провадження № 1-кп/206/164/21
"19" травня 2021 р. Самарський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку спрощеного провадження кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040700000506 від 09.06.2020 року по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, маючого середню технічну освіту, не одруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх та непрацездатних осіб, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, -
ОСОБА_3 19.03.2021 року, в ході досудового розслідування встановити більш точний час не виявилось можливим, проходячи біля будинку АДРЕСА_2 , побачив на розі вищезазначеного будинку каналізаційний люк (виріб з металу), який був розташований на замощеному цементному майданчику.
В цей час, у ОСОБА_3 раптово виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме: каналізаційного люку, що належить Регіональній філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця», який він визначив об'єктом свого злочинного посягання.
Реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_3 , діючи умисно, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення майнової шкоди, скориставшись тим, що за ним ніхто не спостерігає, а отже ніхто не зможе виявити його злочинні дії, нахилився донизу та своїми руками підняв із землі каналізаційний люк (виріб з металу) і таким чином викрав його та разом з викраденим майном покинув місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись ним на власний розсуд.
Своїми умисними діями ОСОБА_3 , завдав Регіональній філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця», відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи №1269/21 від 13.04.2021, матеріальну шкоду на загальну суму 788 гривень 04 копійки (сімсот вісімдесят вісім гривень чотири копійки).
Умисні дії ОСОБА_3 , які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), кваліфікуються за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.
В обвинувальному акті прокурором зазначено клопотання, в якому просить розглянути кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України у спрощеному порядку без проведення судового розгляду у судовому засіданні.
Обвинувачений ОСОБА_3 , надав письмову заяву, складену у присутності захисника-адвоката ОСОБА_4 , в якій зазначає, що свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України беззаперечно визнає в повному обсязі, вважає, що досудовим розслідуванням обставини вчинення кримінального правопорушення встановлені в повному обсязі.
Також, у вказаній заяві зазначив, що йому роз'яснено та зрозуміло зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також про його обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини та просив назначити йому у якості покарання громадські роботи.
Представник потерпілого ОСОБА_5 надав письмову заяву, в якій вказує, що він ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302, ст. ст. 381, 382 КПК України та надає згоду на розгляд обвинувального акту відносно ОСОБА_3 у спрощеному провадженні, вважає, що досудовим розслідуванням обставини вчинення кримінального правопорушення встановлені в повному обсязі та їх не оспорює.
Враховуючи викладене, положення підпункту 6 пункту 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2617-VIII, те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, заяву ОСОБА_3 , в якій він зазначає, що не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку без його участі, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, з урахуванням клопотань інших учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.
Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, і не може автоматично вважатись порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При цьому, у відповідності до частини 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Суд вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, вважає, доведеною винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
У відповідності до частини 2 ст. 382 КПК України у вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінального правопорушення, які підтверджують обставини, встановлені судом.
ОСОБА_3 в поданій заяві зазначені обставини не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені в повному обсязі, свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального проступку беззаперечно визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту підтверджено факт скоєння ОСОБА_3 кримінального правопорушення, дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч. 1 ст. 185 КК України.
Частиною 1 ст. 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно до ст.65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до кримінального проступку, дані про винну особу та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
До обставин, що пом'якшують покарання, суд відносить щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 не встановлено.
Крім того суд враховує, що ОСОБА_3 в силу ст. 89 КК України не судимий.
Враховуючи викладене суд вважає необхідним призначити покарання у виді громадських робіт.
Суд вважає, що саме таке покарання є дійсно необхідним і достатнім для виправлення винного та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень відповідно до передбачених статтею 65 КК України загальних засад призначення покарання.
Цивільний позов по справі не заявлено, майно повернуто потерпілому.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирався.
Крім того, з обвинуваченого ОСОБА_3 підлягають стягненню витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи відповідно до ст. 124 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 374-376, 381, 382, 394-395 Кримінального процесуального кодексу України, суд -
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 80 (вісімдесяти) годин громадських робіт.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь судового експерта ОСОБА_6 витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи № 1269/21 від 13.04.2021 року 320,00 (триста двадцать) гривень.
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом 30 днів з дня його отримання.
У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1