Справа № 357/5005/21
2-з/357/90/21
Категорія
"18" травня 2021 р. cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Бебешко М. М. розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні суду в м. Біла Церква заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, поданої до подачі позовної заяви, -
17 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з заявою про забезепечення позову, поданої до подачі позовної заяви.
Заява обґрунтована тим, що він є потерпілим від злочину. Білоцерківським міськрайонним судом Київської області від 31 травня 2018 року у справі № 357/6066/16-к ОСОБА_2 визнано винною за ч.ч.1,2 ст. 222 КК України, ч.1 ст. 366 КК України та ОСОБА_3 визнано винними за ч.1 ст. 366 КК України. Разом з тим, останніх за ч.4 ст. 190 КК України визнано невинними. Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року вирок суду першої інстанції в частині виправдання скасовано, а у справі призначено новий судовий розгляд в суді першої інстанції. Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.4 ст. 190 КК України у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Цією ж ухвалою було знято арешт з майна, накладений ухвалою слідчого судді білоцерківського міськрайонного суду від 07 серпня 2015 року на майно, яке є власністю ОСОБА_2 , а саме: земельну ділянку, розташовану на території Фурсівської сільської ради Білоцерківського району вартістю 78 300 грн; земельну ділянку, розташовану на території Фурсівської сільської ради Білоцерківського району вартістю 78 300 грн; земельну ділянку, розташовану на території Фурсівської сільської ради Білоцерківського району вартістю 78 300 грн; земельну ділянку, розташовану на території Фурсівської сільської ради Білоцерківського району вартістю 118 000 грн; корпоративні права ОСОБА_2 в господарських товариствах, а саме 28,25% у статутному капіталі ТОВ «Спільне Ірано-українське підприємство «Бегленд»; 34% у статутному капіталі ТОВ «Тамердан». Ухвалою суду від 21 грудня 2020 року знято арешт з майна, накладеного постановою слідчого від 13 травня 2009 року на майно, яке належить ОСОБА_3 , а саме автомобіль TOYOTA Avalon д.н.з. НОМЕР_1 та знято арешт з майна, який було накладено постановою слідчого від 13 травня 2009 року на майно, яке належить ТОВ СІУП «Бегленд», а саме: TOYOTA Avalon д.н.з. НОМЕР_2 ; ВАЗ-21104 д.н.з. НОМЕР_3 ; TOYOTA Camry д.н.з. НОМЕР_4 ; TOYOTA Camry д.н.з. НОМЕР_5 ; причіп «SCHMITZ» д.н.з. НОМЕР_6 ; ВАЗ-21061» д.н.з. НОМЕР_7 ; «МАЗ 9397» д.н.з. НОМЕР_8 ; «МАЗ 19.372» д.н.з. НОМЕР_9 . На даний час кримінальне провадження № 12012100030000947 від 18.12.2012 відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України перебуває на розгляді в Київському апеляційному суді.
Тому заявник, з огляду на обставини, які витікають з кримінального провадження № 12012100030000947 від 18.12.2012 і які склалися між позивачем і відповідачем, просить застосувати забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно і майнові права відповідачів, а саме накласти арешт на майно та майнові права шляхом заборони їх відчуження, що є власністю ОСОБА_2 , а саме на: земельну ділянку, розташовану на території Фурсівської сільської ради Білоцерківського району вартістю 78 300 грн; земельну ділянку, розташовану на території Фурсівської сільської ради Білоцерківського району вартістю 78 300 грн; земельну ділянку, розташовану на території Фурсівської сільської ради Білоцерківського району вартістю 78 300 грн; земельну ділянку, розташовану на території Фурсівської сільської ради Білоцерківського району вартістю 118 000 грн; гаражне приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , автогаражний кооператив, гараж № НОМЕР_10 , майданчик НОМЕР_11 ; корпоративні права ОСОБА_2 в господарських товариствах, а саме 28,25% у статутному капіталі ТОВ «Спільне Ірано-українське підприємство «Бегленд»; 34% у статутному капіталі ТОВ «Тамерлан».
Накласти арешт на майно шляхом заборони його відчуження, що є власністю ОСОБА_3 , а саме автомобіль TOYOTA Avalon д.н.з. НОМЕР_1 .
Накласти арешт на майно шляхом заборони його відчуження, що є власністю ТОВ спільного ірано-українського підприємства «Бегленд», а саме на автомобілі: TOYOTA Avalon д.н.з. НОМЕР_2 ; ВАЗ-21104 д.н.з. НОМЕР_3 ; TOYOTA Camry д.н.з. НОМЕР_4 ; TOYOTA Camry д.н.з. НОМЕР_5 ; причіп «SCHMITZ» д.н.з. НОМЕР_6 ; ВАЗ-21061» д.н.з. НОМЕР_7 ; «МАЗ 9397» д.н.з. НОМЕР_8 ; «МАЗ 19.372» д.н.з. НОМЕР_9 ; нежитлову будівлю літ. Ц загальною площею 2380,50 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; нежитлову будівлю літ. Ч загальною площею 25,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; 1\4 частки нежитлової будівлі літ. Ш, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до частин першої-другою статті 149 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) - суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з вимогами пункту першого частини першої статті 150 ЦПК України - позов забезпечується, у тому числі накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до частини третьої вказаної статті - заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно з вимогами частини першої статті 151 ЦПК України - заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності;
3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;
4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;
5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;
6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;
7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
На підставі ч. 13 ст. 7 ЦПК України заява про забезпечення позову розглянута судом в порядку письмового провадження, оскільки повідомлення учасників справи при розгляді заяви не є обов'язковим.
Частиною 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З аналізу наведених норм вбачається, що заява про забезпечення позову повинна бути належним чином мотивована, а її доводи підтверджені.
Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» - розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно
виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення
виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати
обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також
відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати
особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати,
що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності
юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і
зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до
уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких
можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних
заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта
користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до
незворотних наслідків.
Заявником у своїй заяві про забезпечення позову не наведено обґрунтування необхідності забезпечення позову, не зазначено реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, не доведено, що заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими в майбутньому позивачем вимогами.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Разом з цим, суд звертає увагу на те, що ухвала Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2020 року, якою вирішено по суті кримінальне провадження № 12012100030000947 від 18 грудня 2012 року відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, якою у тому числі, вирішено і питання щодо залишення позову без розгляду та скасування арешту майна, щодо якого ставиться питання про повторний арешт заявником, на даний час, відповідно до даних, викладених у заяві про забезпечення позову, є предметом розгляду Київського апеляційного суду.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність постановлення ухвали про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. 149-153, 260, 353 ЦПК України, суд
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, поданої до подачі позовної заяви, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.
СуддяМ. М. Бебешко