Справа № 541/1972/18 Номер провадження 11-кп/814/113/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
Категорія
17 травня 2021 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтава кримінальне провадження № 12018170260000190 від 16 березня 2018 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миргород, Полтавської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, мешканця АДРЕСА_1 , не судимого,
- у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 307 КК України,
за апеляційною скаргою прокурора Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_6 на вирок Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 11 липня 2019 року, -
Вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 11 липня 2019 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у пред'явленому йому обвинуваченні за ч. 2 ст. 307 КК України та виправдано за ч. 2 ст. 307 КК України в зв'язку з не доведенням вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.
Судом вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.
Як зазначено у вироку, відповідно до обвинувального акта, ОСОБА_7 пред'явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.307 КК України, а саме, (незаконне придбання, зберігання з метою збуту, незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу, вчинений повторно), за наступних
обставин: 27.06.2018, приблизно о 17 год;: 30 хв., ОСОБА_7 , незаконно зберігаючи при собі наркотичний засіб «канабіс»,, маючи на меті отримати матеріальну винагороду від протиправного обігу наркотичних засобів, прибув на територію парку «Дружба», що поблизу житлового будинку по АДРЕСА_2 , куди за попередньої домовленістю про зустріч, прийшла і ОСОБА_9 (біографічні дані змінено).
Далі, ОСОБА_7 , діючи умисно, тобто усвідомлюючи протиправний
характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, здійснив незаконний збут ОСОБА_9 однієї дози подрібненого наркотичного засобу «канабісу», попередньо розфасувавши його в полімерний пакунок, за що отримав від останньої грошові кошти в сумі 150 грн., якими розпорядився на власний розсуд, чим довів свій злочинний умисел на незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу, до кінця.
В свою чергу ОСОБА_9 добровільна видала придбаний у ОСОБА_7 наркотичний засіб співробітникам поліції УПН ГУНП в Полтавській області.
Відповідно до висновку хімічної експертизи, надана на дослідження подрібнена
речовина рослинного походження зеленого кольору с особливо небезпечним наркотичним засобом - «канабісом», маса якого у висушеному стані, становить 2,44 грама, який відповідно таблиці № 1, списку 1 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів затвердженим Постановою КМ України №770 від 06.05.2000 - віднесений до переліку особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено.
Повторно, 11.07.2018, приблизно о 12 год. 30 хв., ОСОБА_7 , знаходячись на території парку «Дружба», поблизу житлового будинку по АДРЕСА_2 , маючи на меті отримання грошових коштів та вигоди від реалізації наркотичного засобу, розуміючи та усвідомлюючи в повній мірі протиправність та караність своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, попередньо придбавши у невстановлених слідством спосіб та зберігаючи при собі наркотичний засіб, за грошові кошти в сумі 200 гривень збув ОСОБА_9 (біографічні дані змінено) раніше придбаний з даною метою та упакований в поліетиленовий пакунок наркотичний засіб у висушеному та подрібненому стані - «канабіс».
Відповідно до висновку хімічної експертизи, надана на дослідження подрібнена речовина рослинного походження зеленого кольору, яку ОСОБА_7 незаконно придбав, зберігав, а в подальшому збув, є особливо небезпечним наркотичним засобом- «канабісом», маса якого у висушеному стані, становить 2,322 грама, який відповідно таблиці №1, списку 1 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів затвердженим Постановою КМ України №770 від 06.05.2000 - віднесений до переліку особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено.
Виправдовуючи ОСОБА_7 у вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд зазначив наступне.
На підтвердження винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України прокурором надано суду матеріали проведених негласних слідчих (розшукових) дій, зокрема: протокол контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки наркотичних засобів із залученням конфіденційної особи зі зміненими відомостями про неї від 27.06.2018 та протокол аудіо - відео контролю особи від 27.06.2018, а також протокол контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки наркотичних засобів із залученням конфіденційної особи зі зміненими відомостями про неї від 11.07.2018 та протокол аудіо - відео контролю особи від 11.07.2018.
При дослідженні та оцінці означених матеріалів, судом установлено, що ухвала слідчого судді Апеляційного суду Полтавської області №1841т від 12.06.2018 про надання відповідних дозволів на проведення у даному провадженні НСРД аудіо - відео контролю особи не розсекречені та прокурором стороні захисту і суду не відкриті.
Також суд вказав, що постанови прокурора про контроль за вчиненням злочину №323т/18 та №359т/18 (а.п.228-230) не відповідають положенням ст.ст. 246, 251 КПК України, а саме: в них не зазначено строк проведення такої слідчої дії (початок, тривалість). Законність постанови прокурора ставиться в залежність від наявності ухвали слідчого судді Апеляційного суду Полтавської області , яка суду не надана та не розкривалася стороні захисту.
Крім того, НСРД в даному кримінальному провадження були проведені оперативними працівниками поліції на підставі доручень слідчого СВ Миргородського ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_10 №111/403т від 15.06.2018 року (а.с.37), слідчого Миргородського ВП ОСОБА_11 №111/379т від 13.06.2018 року , (а.с.38, 51), слідчого СВ Миргородського ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_10 №111/438т від 10.07.2018 року (а.с.52), проте прокурором при розгляді кримінального провадження надано суду на підтвердження законності проведених НСРД оперативними працівниками поліції виключно доручення слідчого Миргородського ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_10 від 11.07.2018 року.
На підтвердження винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України прокурор послався на протоколи огляду грошових коштів від 27.07.2018 та від 11.07.2018, однак суд дійшов висновку про відсутність відомостей про законність їх походження, у зв'язку з чим визнав їх недопустимим доказами.
Протоколи вручення грошових коштів та огляду покупця від 27.06.2018 року (а.с.31) та від 11.07.2018 року (а.с. 49) суд також визнав недопустимими доказами, оскільки фактично огляд покупця ОСОБА_9 перед врученням їй грошових коштів не проводився, адже як оперативний працівник так і поняті - чоловіки, а отже провести огляд жінки у відповідності до норм КПК України були позбавлені можливості, що ставить під сумнів те, що у даного свідка перед тим як вона пішла на оперативну закупку не було при собі наркотичних засобів та грошей.
Крім того, суд зазначив про сумнівність та суперечливість даних, зафіксованих в протоколах вручення грошових коштів та огляду покупця перед проведенням оперативної закупівлі та не визнав вказані протоколи, як належні та допустимі докази наступної оперативної закупівлі, оскільки під час оперативних закупок 27.06.2018 та 11.07.2018 було використано відеокамеру, яку з невідомих причин не було зазначено в протоколі вручення грошових коштів і огляду покупця, що не виключає наявність у покупця інших предметів, які в протоколі не були зазначені.
Оскільки суд визнав недопустимими доказами протоколи огляду грошових коштів та вручення грошових коштів покупцю, адже не можливо виключити наявності у покупця перед закупкою наркотичного засобу, тому також визнав недопустимим доказом і протоколи добровільної видачі, за аналогією «плодів отруйного дерева».
Показання свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які приймали участь в оперативній закупці не визнані судом доказами винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 307 КК України , оскільки доказами вони можуть бути лише в сукупності з іншими матеріалами справи.
Крім того, суд зазначив, що вказані слідчі дії проведені оперативним працівником поліції ОСОБА_15 , проте доручення слідчого на проведення оперативним працівником поліції вказаних слідчих (оперативних) дій прокурором в установленому законодавством порядку надано та не доведено законних підстав їх проведення та відсутності провокації злочину.
Оскільки затримання ОСОБА_7 відбулося в зв'язку проведеними органами досудового розслідування НСРД, які судом визнані недопустимими доказами, суд визнав результати такого затримання та особистого обшуку затриманої особи недопустимими доказами, адже затримання проведено на підставі інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини в значенні частини першої статті 87 КПК України .
Визнання обвинуваченим ОСОБА_7 своєї винуватості в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, що мало місце в судовому засіданні та протокол проведення слідчого експерименту з участю обвинуваченого, суд не визнав доказом винуватості останнього, оскільки обвинувачення не може ґрунтуватися виключно на показаннях обвинуваченого, без підтвердження його вини всіма дослідженими судом доказами в сукупності під час судового розгляду, а інших належних та допустимих доказів, які б безумовно свідчили про збут ним наркотичних засобів суду стороною обвинувачення не надано. Крім того в судових дебатах обвинувачений ОСОБА_7 заперечував свою причетність до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Також суд не визнав доказом винуватості ОСОБА_7 і протокол проведення слідчого експерименту з участю свідка ОСОБА_16 , оскільки стороною обвинувачення не забезпечено явку даного свідка в судове засідання для безпосереднього допиту судом з метою перевірки його показань. Крім того, прокурор відмовився від допиту свідка ОСОБА_16 в судовому засіданні.
Отже, суд визнав недопустимими доказами - матеріали за результатами НСРД та похідні від них відомості та дійшов висновку, що під час досудового розслідування не було встановлено, а прокурором в ході розгляду справи не наведено суду допустимих доказів, які б забезпечували надійне, повне та достовірне встановлення всіх обставин, що входять до предмету доказування щодо обвинувачення ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 307 КК України, тому визнав його невинуватим та виправдав, оскільки не доведено вчинення ним даного кримінального правопорушення.
Не погоджуючись з рішенням суду, до апеляційного суду з апеляційною скаргою звернувся прокурор Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_6 , який в поданій апеляційній сказі, просить скасувати вирок суду першої інстанції та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 307 КК України та призначити йому покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини належного йому на праві приватної власності майна.
Вважає вирок незаконним у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Стверджує, що всі докази у провадженні, як кожний окремо, так їх сукупність підтверджують винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Зазначає, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження висновок суду, що стороною обвинувачення не надано суду основного документу на підставі, сякого проведено НСРД в даному кримінальному провадженні, і на який мається посилання в протоколі проведення контролю за вчиненням злочину в порядку ст. 271 КПК України від 27.06.2018 року, протоколі про результати аудіо- відео контролю особи від 27.06.2018 року, протоколі про результати аудіо- відео контролю особи від 11.07.2018 року, протоколі проведення контролю з вчиненням злочину в порядку ст. 271 КПК України від 11.07.2018 року, а саме: ухвалу слідчого судді Апеляційного суду Полтавської області № 1841т від 12.06.2018, унаслідок чого дані докази визнані недопустимими.
Звертає увагу на те,прокурор неодноразово звертався до Апеляційного суду Полтавської області та Полтавського апеляційного суду, з метою перегляду грифу секретності ухвали слідчого судді, про що письмово повідомлявся і Миргородський міськрайонним суд. Разом з тим, на стадії досудового розслідування та судового розгляду сторона обвинувачення позбавлена можливості відкрити стороні захисту та суду, ухвалу слідчого судді Апеляційного суду Полтавської області №1841т від 12.06.2018 року, в зв'язку з відмовою Полтавського апеляційного суду у її розсекреченні, що підтверджується листом Полтавського апеляційного суду №1.1-07/36/19 від 26.03.2019, який долучений до матеріалів справи.
Вказує, що цим листом Полтавського апеляційного суду підтверджується законність проведення НСРД, оскільки ним не заперечується факт надання дозволу ухвалою слідчого судді Апеляційного суду Полтавської області на проведення негласних слідчих (розшукових) дій за №1841т від 12.06.2018, в межах кримінального провадження №12018170260000190 відносно ОСОБА_7 .
Крім того, стверджує, що ухвала слідчого судді про надання дозволу на проведення НСРД не є доказом у кримінальному провадженні, оскільки процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД, не є документами у розумінні ч. 2 ст. 99 КПК, оскільки не містять зафіксованих зібраних оперативними підрозділами фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб або груп осіб.
Вважає, що суд зазначаючи у вироку про недотримання вимог ст. 290 КПК України не врахував того, що в рамках судового розгляду винуватість ОСОБА_7 була доведена і іншими доказами сторони обвинувачення, які не проводились в рамках НСРД та не мали відповідного грифу таємності, а протоколи за результатами проведення НСРД, які надані як докази стороною обвинувачення є належними та допустимими в розумінні ст. 86 КПК України; та в повній мірі доводять винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України.
Стверджує про те, що суд першої інстанції у своєму вироку належним чином не врахував того, що обвинувачений у судовому засіданні 03.10.2018, у присутності захисника, добровільно, з власної згоди, надав пояснення та свою винність в інкримінованих діяннях визнав повністю, та не заперечувавфакт передачі ним наркотичних засобів особі, яка проводила оперативну закупку та який зафіксований під час проведення НСРД, що також підтверджує факт збуту наркотичних засобів ОСОБА_7 .
Крім того, стверджує, що місцевий суд не обґрунтував чому саме вважає, що оперативна закупка наркотичного засобу була проведена шляхом провокації.
Апеляційні скарги від інших учасників судового провадження не надходили.
У запереченнях на апеляційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги прокурора та залишити оскаржуваний вирок без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора який підтримав свою апеляційну скаргу, обвинуваченого та його захисника, які просили залишити вирок суду без змін та заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вивчивши та дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, допитавши свідків, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, а вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею 409 КПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи. Така невідповідність згідно ст. 411 КПК України має місце тоді, коли висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки.
Відповідно до п. 1, п.2 ч. 1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, та необхідності застосування більш суворого покарання.
За приписами ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і не упередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Ухвалюючи вирок, суд, у відповідності зі ст. 368 КПК України, повинен вирішити питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Так, висновки суду першої інстанції про виправдання ОСОБА_7 за ч.2 ст.307 КК України є помилковими та не відповідають фактичним обставинам справи з огляду на таке.
Виправдовуючи ОСОБА_7 за ч.2 ст.307 КК України, суд першої інстанції визнав недопустимими доказами матеріали за результатами НСРД та похідні від них відомості та відсутність інших допустимих доказів на підтвердження доведеності вини ОСОБА_7 .
Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, а саме щодо визнання недопустимими доказами протоколів аудіо - відео контролю особи від 27.06.2018 та 11.07.2018, оскільки стороною обвинувачення, в порушення положень ст.290 КПК України, ухвала слідчого судді апеляційного суду про надання дозволу на проведення такої негласної слідчої дії, не були відкриті, не розсекречена зазначена ухвала і під час судового розгляду.
Водночас, судом першої інстанції безпідставно визнано недопустимими доказами постанови прокурора про контроль за вчиненням злочину та, відповідно, протоколи за результатами контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки наркотичних засобів із залученням конфіденційної особи зі зміненими відомостями про неї від 27.06.2018 та 11.07.2018, виключно з підстав не відкриття цих процесуальних документів стороні захисту в порядку, передбаченому ст.290 КПК України, по завершенню досудового розслідування по даному провадженню, не надавши при цьому оцінки іншим наданим стороною обвинувачення доказам.
Відповідно до п.2 Висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в Постанові від 16.10.2019 року - процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (ухвали, постанови, клопотання) та які на стадії досудового розслідування не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченому статтею 290 КПК України з тієї причини, що їх не було у розпорядженні сторони обвинувачення (процесуальні документи не були розсекречені на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження), можуть бути відкриті іншій стороні під час розгляду справи у суді за умови своєчасного вжиття прокурором всіх необхідних заходів для їх отримання.
В пункті 5 вказаного рішення визначено, що якщо процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД, розсекречені під час судового розгляду, і сторона захисту у змагальному процесі могла довести перед судом свої аргументи щодо допустимості доказів отриманих у результаті НСРД, в сукупності з оцінкою правової підстави для їх проведення, то суд повинен оцінити отримані докази та вирішити питання про їх допустимість.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, в ході судового розгляду прокурором надано суду постанови прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину від 15.06.2018 та 10.07.2018, гриф секретності з яких знято 12.11.2018. Тобто, на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження ці процесуальні документи не були розсекречені (т.1, а.с.228-231), проте під час розгляду справи в суді першої інстанції вони були відкриті стороні захисту.
За змістом постанови прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину від 15.06.2018 прийнято рішення про проведення в рамках кримінального провадження №12018170260000190 від 16.03.2018 негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у формі «оперативної закупки» у ОСОБА_7 наркотичного засобу канабісу та припинення злочину, без відкритого фіксування результатів, із втратою грошових коштів, без затримання фігуранта, з використанням аудіо та відеозапису, для проведення оперативної закупівлі з залученням конфіденційної особи із зміненими відомостями про неї. Згідно постанови прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину від 10.07.2018, в рамках даного кримінального провадження постановлено провести негласну слідчу (розшукову) дію - контроль за вчиненням злочину у формі «оперативної закупки» у ОСОБА_7 наркотичного засобу канабісу, психотропної речовини амфетамін та припинення злочину, з відкритим фіксуванням результатів, без втрати грошових коштів, із затриманням фігуранта, з використанням аудіо та відеозапису з залученням конфіденційної особи із зміненими відомостями про неї. Отримання коштів для проведення «оперативної закупки» та їх проведення, в постанові прокурора від 15.06.2018 доручено працівникам УПН ГУНП в Полтавській області та у постанові прокурора від 10.07.2018 слідчому СВ Миргородського ВП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_10 або за його дорученням оперативним співробітникам.
Висновок суду про невідповідність постанови прокурора про контроль за вчиненням злочину №323т/18 та №359т/18 положенням ст.ст. 246, 251 КПК України, а саме: в них не зазначено строк проведення такої слідчої дії (початок, тривалість) на думку колегії суддів не є підставою для визнання цієї постанови неналежним доказом з урахуванням того, що ці порушення не є суттєвими, оскільки постанови винесені 15.06.2018 та 10.07.2018, а оперативні закупки проведені 25.06.2018 і 11.07.2018, тобто в межах досудового розслідування.
Таким чином, форма та зміст постанов прокурора про контроль за вчиненням злочину у формі проведення оперативної закупки №323т/18 та №359т/18 від 15.06.2018 та 10.07.2018 відповідає положенням ст.ст.246,251 КПК, якою регламентовано вимоги до таких постанов, а тому є допустимим доказом у цьому кримінальному провадженні.
Також, на думку колегії суддів, немає підстав вважати, що НСРД - контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки була проведена неуповноваженими особами, оскільки прокурором при розгляді кримінального провадження надано суду на підтвердження законності проведених НСРД оперативними працівниками поліції, а саме доручення слідчого Миргородського ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_10 від 11.07.2018 року. А слідчий ОСОБА_10 , який включений в склад слідчих у кримінальному провадженні, в свою чергу доручив іншим оперативним працівникам проведення НСРД.
У ч. 2 ст. 40 КПК України встановлено перелік повноважень слідчого, до якого, зокрема, входить проведення слідчих (розшукових) дій, НСРД у випадках, встановлених КПК України, або ж доручення їх проведення відповідним оперативним підрозділам.
У свою чергу, за приписами ст. 41 КПК України, під час виконання доручень слідчого, прокурора співробітник оперативного підрозділу користується повноваженнями слідчого.
Зазначені положення кореспондуються з ч. 6 ст. 246 КПК України, відповідно до якої проводити НСРД має право слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням - уповноважені оперативні підрозділи Національної поліції, органів безпеки, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового і митного законодавства, органів Державної кримінально-виконавчої служби України, органів Державної прикордонної служби України. За рішенням слідчого чи прокурора до проведення НСРД можуть залучатися також інші особи.
Так, згідно постанови прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину, шляхом проведення оперативної закупки від 15.06.2018 її проведення доручено працівникам УПН ГУНП в Полтавській області та згідно постанови прокурора від 10.07.2018 - слідчому СВ Миргородського ВП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_10 або за його дорученням оперативним співробітникам.
Як вбачається з протоколів про результати проведення контролю за вчиненням злочину, шляхом проведення оперативної закупки від 27.06.2018 та 11.07.2018 були проведені старшим оперуповноваженим 3-го МРВ УПН ГУ НП України в Полтавській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_17 на підставі постанови прокурора №323т/18 та №359т/18 від 15.06.2018 та 10.07.2018 відповідно, за дорученням слідчого СВ Миргородського ВП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_10 №111/403т та 111/438т.
Відсутність в матеріалах кримінального провадження самих письмових доручень не є підставою для сумнівів щодо законності дій оперативних працівників, які проводили НСРД. До того ж закон не вимагає обов'язкового письмового доручення.
На виконання постанови прокурора про контроль за вчиненням злочину, старшим оперуповноваженим в ОВС ГУНП в Полтавській області, в присутності понятих, 27.06.18 та 11.07.18 проведено огляд отриманих для проведення оперативних закупок грошових коштів в сумі 150 грн. та 200 грн. відповідно, з зазначенням номіналу грошових купюр, їх серії та номерів. При цьому під час огляду грошових коштів загальною сумою 200 грн., проведеного 11.07.18 - 2 купюри номіналом по 50 грн. та 5 купюр номіналом 20 грн. в присутності усіх учасників огляду були помічені люмінесцентним розчином світло жовтого кольору.
Колегія суддів вважає висновок суду про визнання недопустимими доказами протоколи огляду грошових коштів від 27.06.2018 та 11.07.2018 через відсутність в матеріалах кримінального провадження відомостей про законність походження грошових коштів виділених для проведення оперативної закупівлі наркотичного засобу - канабісу необґрунтованим, і таким, що спростовується матеріалами кримінального провадження, оскільки в протоколах за результатами контролю за вчиненням злочину від 27.06.2018 та 11.07.2018, чітко вказано, що грошові кошти були виділені громадянці ОСОБА_9 для проведення оперативної закупівлі наркотичного засобу - канабісу у ОСОБА_7 .
Крім того, джерело походження грошей, які використовувалися при оперативній закупці, не входить в предмет доказування у злочинах, передбачених ст.307 КК України.
В той же час здійснені у межах кримінального провадження помітка, огляд з фіксуванням серії та номеру грошових купюр та вручення їх закупнику зафіксовано у відповідних протоколах, і вказаний спосіб документування не суперечить вимогам статей 103-105, 252 КПК України.
Так, подальший рух цих коштів - передачу їх ОСОБА_9 для закупівлі наркотичної речовини зафіксовано у протоколах огляду покупця та вручення грошових коштів від 27.06.18 та 11.07.18, за даними яких в присутності понятих проведено огляд громадянки ОСОБА_9 , залученої для проведення оперативної закупки, під час якого грошових коштів, наркотичних засобів, інших сторонніх речей у ОСОБА_9 не виявлено та видано останній гроші 27.06.18 - в сумі 150 грн., 11.07.18 - 200 грн. з зазначенням номіналів вручених грошових купюр, їх серії та номерів.
Таким чином, правомірність походження цих коштів є очевидною та не викликає сумнівів.
Висновок суду про сумнівність та суперечливість даних, зафіксованих в протоколах вручення грошових коштів та огляду покупця перед проведенням оперативної закупівлі та не визнання вказаних протоколів, як належних та допустимих доказів наступної оперативної закупівлі, через те, що під час оперативних закупок 27.06.2018 та 11.07.2018 було використано відеокамеру, яку з невідомих причин не було зазначено в протоколі вручення грошових коштів і огляду покупця, що не виключає наявність у покупця інших предметів, які в протоколі не були зазначені, на думку колегії суддів є неправильним, оскільки вказані протоколи складені у відповідності до вимог статей 103-105, 252 КПК України. І оскільки огляд покупця та вручення їй грошових коштів від 27.06.18 та 11.07.18 проводився без фіксування за допомогою технічних засобів про це не потрібно зазначати у протоколі.
За даними протоколів добровільної видачі ОСОБА_9 в присутності понятих добровільно видала працівникам поліції 27.06.18 - паперовий згорток з зошиту, в якому знаходилася речовина рослинного походження зеленого кольору в подрібненому стані та пояснила, що в паперовому згортку знаходиться наркотичний засіб - канабіс, який вона придбала у хлопця на ім'я ОСОБА_18 , наркотичний засіб у присутності понятих опечатаний; 11.07.18 ОСОБА_9 видала працівникам поліції поліетиленовий пакетик - стікер, в котрому знаходилася речовина рослинного походження в подрібненому стані зеленого кольору. Наркотичний засіб, як зазначила ОСОБА_9 був придбаний нею за 200 грн. - гроші видані для оперативної закупівлі у чоловіка на ім'я ОСОБА_18 . Полімерний пакетик з речовиною рослинного походження опечатано та скріплено підписами понятих.
Ця обставина також свідчить про правомірність походження грошових коштів, виділених для проведення оперативної закупки наркотичного засобу.
Щодо відсутності письмового доручення слідчого про надання повноважень саме оперативному працівнику ОСОБА_15 , на огляд отриманих для проведення оперативних закупок грошових коштів від 27.06.2018 та 11.07.2018, огляді покупця та вручення грошових коштів від 27.06.18 та 11.07.18 та добровільної видачі нарктичного засобу від 27.04.2018 та 11.07.2018, колегія суддів вважає, що відсутність вказаного доручення у матеріалах справи не може свідчити про незаконність вказаних процесуальних дій та визнання протоколів за результатами вказаних процесуальних дій недопустимим доказом. Як зазначено у протоколах за підписом оперативного працівника ОСОБА_15 , він проводив слідчу дію за дорученням слідчого.
За висновком експерта № 1417 від 10.07.2018 надана на дослідження вилучена у громадянки ОСОБА_9 речовина рослинного походження в паперовому згортку є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом. Маса канабісу, у висушеному
стані, становить 2,440 г.
За висновком експерта № 1533 від 24.07.2018 вилучена при особистому обшуку ОСОБА_7 під час його затримання речовина рослинного походження в полімерному пакетику є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом. Маса канабісу, у
висушеному стані, становить 0,367 г.
Крім того, колегія суддів зазначає, що протоколи за результатами контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки наркотичних засобів із залученням конфіденційної особи зі зміненими відомостями про неї від 27.06.2018 та 11.07.2018 є формою фіксації ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій відповідно до вимог ст.ст. 103-104, 252, ч.4 ст.271 КПК України і містять детальну інформацію про перебіг проведеної на виконання постанови прокурора негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки канабісу у ОСОБА_19 від 27.06.2018 та 11.07.2018 відповідно.
З огляду на це доводи апелянта, що вказані протоколи не є залежними від ухвали слідчого судді Апеляційного суду Полтавської області №1841т від 12.06.2018, яка не надана суду і не розкривалась стороні захисту, а є належними і допустимими доказами в розумінні ст.86 КПК України, колегія суддів вважає слушними.
11.07.2018 ОСОБА_7 був затриманий на підставі п.2 ч.1 ст.208 КПК України при цьому, у останнього виявлено та вилучено полімерний пакетик з речовиною рослинного походження у подрібненому стані, два аналогічні пусті полімерні пакетики, грошові кошти в сумі 53 грн. З цих коштів дві купюри: номіналом 20 грн., зазначено серію та номера купюр при освітленні ультрафіолетом мають плями світло-жовтого кольору таповністю співпадають з номерами та серіями купюр оглянутими працівниками поліції та врученими ОСОБА_9 для проведення оперативної закупки виявлено та вилучено
мобільний телефон затриманого. Взято змиви з рук затриманого ОСОБА_7 .
За даними висновку експерта №136 від 01.08.2018 на наданих на дослідження грошових купюрах, вилучених при затриманні ОСОБА_7 в ході його особистого обшуку та на наданих на дослідження марлевих матеріалах (змиви з рук ОСОБА_7 ) виявлено
нашарування спеціальної хімічної речовини. Спеціальні хімічні речовини, виявлені на грошових купюрах, змивах з долоней обох рук ОСОБА_7 , збігаються між собою та з наданим зразком СХР за фізико-хімічними властивостями та мають спільну родову належність.
За даними протоколу проведення слідчого експерименту з участю обвинуваченого
ОСОБА_7 , в ході якого використовувалася відео зйомка, обвинувачений добровільно, з власної згоди, в присутності понятих та захисника розповів та показав на місці про обставини за яких ним особисто збуто наркотичні засоби дівчині на ім'я ОСОБА_20 .
Крім того, в суді першої інстанції до судових дебатів обвинувачений ОСОБА_7 визнавав себе винуватим у вчиненні інкримінованого злочину і підтвердив свої показання надані ним під час досудового розслідування при проведенні слідчого експерименту за його участю.
Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що висновок суду про не взяття до уваги визнання вини та протоколу проведення слідчого експерименту з обвинуваченим ОСОБА_7 через те, що обвинувачення не може ґрунтуватись виключно на показаннях
обвинуваченого, без підтвердження його вини усіма дослідженими судом
доказами в сукупності під час судового розгляду, винесений з порушенням
вимог ст. 23 та ст. 95 КПК України, а тому є незаконним, колегія суддів вважає слушними і вважає, що вони також є доказом винуватості ОСОБА_7 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях.
Крім того, за даними протоколу слідчого експерименту з участю свідка ОСОБА_16 , з відеозаписом до нього, останній у присутності понятих розповів та показав на місці про обставини за яких він був свідком збуту 11.07.2018 наркотичного засобу обвинуваченим ОСОБА_7 невідомій йому дівчині, що також на думку колегії суддів не прийнято місцевим судом до уваги.
Крім письмових доказів вина ОСОБА_7 підтверджується і показаннями свідків, які перевірялись і в суді першої інстанції і під час апеляційного розгляду.
Так, допитана в ході апеляційного розгляду свідок під захистом ОСОБА_9 підтвердила суду, що дійсно як 27.06.18, так і 11.07.18 вона придбавала у ОСОБА_7 канабіс. При цьому зазначила, що познайомилась спочатку з хлопцем на ім'я ОСОБА_21 , який погодився придбати для неї наркотичний засіб. Проте, вона не змогла зв'язатися з останнім в день домовленої зустрічі, але їй сам зателефонував ОСОБА_7 , повідомивши, що він зможе надати їй наркотичний засіб. Також зазначила, що куртка у якій вона була під час оперативної закупівлі була без кишень, її видали працівники поліції разом з грошовими коштами та сумкою. Після цього вона дзвонила ОСОБА_22 і домовлялась з ним про зустріч. Зазначила, що перед закупівлею та після її оглядали працівники поліції в присутності понятих.
Свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 в ході апеляційного розгляду підтвердили свої показання, надані в суді першої інстанції та суду повідомили, що були запрошені працівниками поліції в якості понятих при проведенні оперативних закупок залегендованою особою у ОСОБА_7 .. В їх присутності, як понятих, було проведено огляд особи, яка була закупною, були оглянуті грошові кошти, які в подальшому вручені залегендованій особі для проведення оперативної закупки. В подальшому закупною було видано працівникам поліції придбана у ОСОБА_7 речовина, як повідомляв свідок під захистом наркотичний засіб, яка опечатувалася для подальшого експертного дослідження.
При цьому показання свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та ОСОБА_9 є послідовними, стабільними, узгоджуються між собою та об'єктивно підтверджуються висновками експертиз, протоколами огляду, вручення грошових коштів, добровільної видачі, протоколами про результати контролю за вчинення злочину.
Посилання суду першої інстанції, щодо незаконності проведення огляду особи, яка придбавала наркотичні засоби у ОСОБА_7 , оскільки при цьому були присутні тільки особи протилежної статі, не ґрунтується на вимогах закону, оскільки вимога до осіб які проводять огляд чи обшук особи, щодо тієї ж статі, обов'язкова тільки у випадку якщо проводиться оголення цієї особи.
Таким чином, з урахуванням наведеного, колегія суддів звертає увагу, що процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД у виді контролю за вчиненням злочину, надані суду під час судового розгляду, були судом досліджені, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про визнання результатів НСРД недопустимими доказами лише з підстави не відкриття таких процесуальних документів до моменту передачі кримінального провадження до суду не надавши оцінки іншим наданим стороною обвинувачення доказам з урахуванням процесуальних підстав для проведення НСРД.
Приймаючи до уваги наведене, колегія суддів, оцінивши надані стороною обвинувачення докази в їх сукупності, вважає встановленим, що ОСОБА_7 27.06.2018, приблизно о 17 год.: 30 хв., незаконно зберігаючи при собі наркотичний засіб «канабіс», маючи на меті отримати матеріальну винагороду від протиправного обігу наркотичних засобів, прибув на територію парку «Дружба», що поблизу житлового будинку по АДРЕСА_2 , куди за попередньої домовленістю про зустріч, прийшла і ОСОБА_9 .
Повторно, ОСОБА_7 , діючи умисно, тобто усвідомлюючи протиправний
характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, здійснив незаконний збут ОСОБА_9 однієї дози подрібненого наркотичного засобу «канабісу», попередньо розфасувавши його в полімерний пакунок, за що отримав від останньої грошові кошти в сумі 150 грн., якими розпорядився на власний розсуд, чим довів свій злочинний умисел на незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу, до кінця.
Таким чином, дії ОСОБА_7 суд кваліфікує за ч.2 ст.307 КК України як незаконне зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу, а за епізодом від 11.07.18 - і за кваліфікуючою ознакою «повторно».
При цьому колегією суддів ознак, притаманних провокації злочину правоохоронними органами не встановлено.
Так, для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів є низка критеріїв, тобто під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним критерієм - наявність у суду можливостей перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням змагальності та рівності сторін.
Підбурювання з боку поліції має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб'єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений (п.38 рішення ЄСПЛ у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії»).
У рішенні «Матановіч проти Хорватії» ЄСПЛ зазначив, що «підбурювання, за змістом кримінального процесуального закону, мало б місце тільки тоді, коли таємний агент перед тим, … як було прийнято рішення про закупку і продаж наркотиків разом з іншими співвиконавцями злочину, неодноразово б заохочував [обвинуваченого] до вчинення злочину (або сприяв утвердженню у прийнятті такого початкового рішення обвинуваченим). Втім, докази ясно показують, що така пропозиція була лише загальним абстрактним виразом готовності таємного агента платити певну суму грошей за поставлені наркотики, після чого скаржник добровільно продовжував спілкуватися з ним, щоб отримати особисту користь від абстрактної готовності "покупця" [купувати наркотики]. Звернення таємного агента в даному випадку не було обов'язковою умовою для злочинної діяльності скаржника, тобто дія, яку б в іншому випадку він би не вчинив. Навпаки, суди дійшли до висновку, що навіть без [агентів під прикриттям] він мав намір вчинити злочин, за який він був засуджений».
У своєму рішенні «Банніков проти Росії» на обґрунтування факту порушення вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод ЄСПЛ посилається на своє рішення «Худобін проти Російської Федерації», «Тейшейро де Кастро проти Португалії», однак зміст цих рішень зводиться до вислову «не було б скоєно, як би не було спровоковано».
Отже, згідно практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Банніков проти Російської Федерації» від 04 листопада 2010 року, «Веселов та інші проти Російської Федерації» від 02 жовтня 2010 року, «Раманаускас проти Литви» від 05 лютого 2008 року застосування особливих методів ведення слідства - зокрема, агентурних методів - саме по собі не може порушувати право особи на справедливий суд. Ризик провокації з боку працівників правоохоронних органів, викликаний вказаними методами, означає, що їх використання повинно бути суворо регламентованим. Для застосування цих методів у правоохоронних органів мають бути докази на підтвердження аргументу схильності особи до вчинення злочину.
Так, для визначення провокації злочину Європейський суд встановив, зокрема, такі критерії: чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, підвищення ціни вище середньої; чи був би скоєний злочин без втручання правоохоронних органів; вагомість причин проведення оперативної закупівлі, чи були у правоохоронних органів об'єктивні дані про те, що особа була втягнута у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою.
Тобто, з урахуванням встановлених Європейським судом з прав людини критеріїв визначення провокації злочину, суд першої інстанції, з огляду на показання самого ОСОБА_7 , та висунуте йому обвинувачення, мав би перевірити, яку дійсну мету переслідувала ОСОБА_9 , звертаючись до обвинуваченого з приводу продажу їй наркотичних засобів, та чи не мали дії ОСОБА_9 і працівників міліції ознаки провокації злочину, тобто цілеспрямованого схиляння обвинуваченого до збуту наркотичних засобів з метою відкриття кримінального провадження та отримання доказів, і чи вчинив би ОСОБА_7 такий злочин в іншому випадку.
Колегія суддів належним чином перевірила інформацію, яка стала підставою проведення оперативних закупок та дійшла висновку, що в розпорядженні органу досудового розслідування були достатні дані для проведення негласних слідчих дій, що підтверджується показаннями свідка під захистом ОСОБА_9 в судовому засіданні про збут ОСОБА_7 наркотичних засобів та дослідженими даними про особу обвинуваченого. Сам, факт проведення оперативної закупки не є провокацією вчинення злочину та може проводитися один або декілька разів.
Так, як вбачається з показань свідка під захистом ОСОБА_9 , вона попередньо добровільно повідомила працівникам поліції про факт збуту ОСОБА_7 наркотичних засобів та погодилась на пропозицію правоохоронців провести оперативні закупки за її участю. При цьому свідок зазначила, що будь-яких активних дій, спрямованих на схиляння ОСОБА_7 до скоєння ним злочину не вчиняла, водночас ОСОБА_7 сам зателефонував їй і запропонував продати їй наркотичний засіб коли вона не змогла додзвонитись до свого знайомого ОСОБА_21 , з яким перед цим домовилась про придбання наркотичних засобів.
Крім того, у матеріалах провадження відсутні будь-які заяви чи скарги з боку обвинуваченого та його захисника щодо незаконних дій працівників правоохоронних органів.
Не встановила колегія суддів і доказів того, що обвинуваченого схиляли до протиправних дій. Навпаки, його активна поведінка під час вчинення злочину свідчить про відсутність ознак, притаманних провокації злочину правоохоронними органами.Таким чином, негласні слідчі (розшукові) дії не призвели до підбурювання через призму прецедентної практики ЄСПЛ стосовно п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
А тому, висновок місцевого суду про провокацію злочину з боку правоохоронних органів не знайшов свого підтвердження у ході перевірки матеріалів провадження судом апеляційної інстанції.
За таких обставин апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.
Призначаючи ОСОБА_7 покарання, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Обираючи міру покарання, враховуючи вимоги ст.65 КК України, ступінь тяжкості вчинених злочинів; особу винного, який відповідно до положень ст.89 КК України є не судимим, відсутність обставин, які б пом'якшували чи обтяжували покарання, позитивну характеристику обвинуваченого за місцем проживання, тому колегія суддів вважає за необхідне призначити ОСОБА_7 покарання у виді реального позбавлення волі в межах мінімальної санкції інкримінованих йому злочинів.
Підстав для застосування до обвинуваченого положень ст.69 КК України чи звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням колегія суддів не вбачає, оскільки відсутні обставини, які б пом'якшували покарання та істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину, як і відсутні в матеріалах провадження дані про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 409, 420 КПК України, колегія суддів апеляційного суду
Апеляційну скаргу прокурора Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_6 задовольнити.
Вирок Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 11 липня 2019 року у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 307 КК України скасувати.
Постановити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.307 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років з конфіскацією Ѕ частини належного йому майна.
ОСОБА_7 взяти під варту в залі суду.
Строк покарання ОСОБА_7 рахувати з 17 травня 2021 року.
Речові докази по справі, які перебувають на зберіганні в камері зберігання речових доказів Миргородського ВП ГУНП в Полтавській області: речовину рослинного походження зеленого кольору, яка знаходиться в прозорому полімерному пакеті з пазовою застібкою та відповідно до висновку експерта №1237 від 18.06.2018 є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, обіг якого заборонено, масою 1,973 г у висушеному стані (після експертизи поміщена в полімерний сейф-пакет Експертної служби МВС під №3767873); подрібнену речовину рослинного походження зеленого кольору, яка відповідно до висновку експерта №1417 від 10.07.2018 є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, обіг якого заборонено, масою 2,44 г у висушеному стані (після експертизи поміщена в полімерний сейф-пакет Експертної служби МВС під №1044142); речовина рослинного походження зеленого кольору, яка відповідно до висновку експерта №1532 від 24.07.2018 є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, обіг якого заборонено, масою 2,322 г (після експертизи поміщена в полімерний сейф-пакет Експертної служби МВС під №1044203); речовину рослинного походження зеленого кольору в подрібненому стані, яка відповідно до висновку експерта №1533 від 24.07.2018 є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, обіг якого заборонено, масою 0,367 г у висушеному стані (після експертизи поміщена в полімерний сейф-пакет Експертної служби МВС під №4049722) - направлені на зберігання до камери зберігання наркотичних засобів Миргородського ВП ГУНП в Полтавській області -знищити.
Речові докази по справі дві купюри номіналом 20 грн. (серія/ номер: ЧБ 8270735 та ТН 2871378), які при освітленні ультрафіолетом мають виявлені плями в хаотичному порядку світло-жовтого кольору (після експертизи поміщені в полімерний сейф-пакет Експертної служби МВС №1043438); дві купюри по 10 грн. та три купюри по 1 грн. (поміщені в полімерний сейф-пакет Експертної служби МВС №0620736); два пустих полімерних пакунки (поміщені в полімерний сейф-пакет Експертної служби МВС №0620735) - звернути в дохід держави.
Речові докази по справі: картка пам'яті micro SDHC №203т від 13.06.2018, не таємно; картка пам'яті micro SDHC №204т від 13.06.2018, не таємно; картка пам'яті micro SD №182т від 28.05.2018, не таємно; картка пам'яті micro SD №183т від 28.05.2018, не таємно; картка пам'яті micro SD №184т від 28.05.2018, не таємно; картка пам'яті micro SD №185т від 28.05.2018, не таємно; диск DVD-R №193т від 28.05.2018, не таємно; диск DVD-R №192т від 28.05.2018, не таємно; диск DVD-R №201т від 28.05.2018, не таємно; диск DVD-R №202т від 28.05.2018, не таємно -залишити в матеріалах кримінального провадження.
Речові докази по справі, які перебувають на зберіганні в камері зберігання речових доказів Миргородського ВП - контроль до змиву з рук ОСОБА_7 (марлевий бинт), змив з поверхні правої руки ОСОБА_7 , змив з поверхні лівої руки ОСОБА_7 (після експертизи поміщені в полімерний сейф-пакет Експертної служби МВС №1043439) -знищити.
Речові докази по справі, які перебувають на зберіганні в камері зберігання речових доказів Миргородського ВП; мобільний телефон NOKIA із сім-карткою (поміщені в полімерний сейф-пакет Експертної служби МВС №0620727); полімерні пакунки - стікери (поміщені в полімерний сейф-пакет Експертної служби МВС) -повернути ОСОБА_7 .
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Головуючий суддя: ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4